Банківська система України. Небанківські фінансово-кредитні інституції

Автор: Пользователь скрыл имя, 21 Марта 2012 в 13:43, реферат

Описание работы

Банківська система України сьогодні – один із найрозвинутіших елементів господарського механізму, оскільки її реформування було почато раніше за інші сектори економіки, що визначалося ключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку. Саме банки відіграють основну роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливу капіталів, нагромадженні коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємництва. Водночас усебічне розкриття їхніх потенційних можливостей у реалізації функції фінансового посередництва на ринку значною мірою визначається особливостями структурної організац

Содержание

Зміст
Вступ.
Банківська система України.
2. 1. Суть, будова та функції банківської системи.
2. 2. Фактори впливу на розвиток банківської системи.
2. 3. Структурні аспекти вдосконалення банківської системи України.
2. 4. Показники діяльності банків.
Небанківські фінансово-кредитні інституції.
1. Види небанківських фінансово-кредитних установ.
2. Діяльність кредитних спілок в Україні.
3. Організація діяльності пенсійних фондів.
Економіка Росії
4. 1. Загальна характеристика
4. 2. Сучасний стан економіки
4. 3. Статистичні показники економічного розвитку
5. Висновки.
6. Список використаних джерел.
7. Додатки.

Работа содержит 1 файл

індивідуальна.docx

— 55.84 Кб (Скачать)

• визначення джерел коштів для формування позичкового резервного та інших фондів;

• кредитні операції;

• функції загальних зборів, Правління, Кредитного та Наглядового  комітетів з питань кредитування та розрахунків.

Національний банк у разі встановлення невідповідності Статуту  вимогам чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України у письмовій формі надає Кредитній спілці, а при необхідності органу державної реєстрації, свій висновок щодо питань з кредитування і розрахунків.

У разі погодження на титульній  сторінці трьох примірників Статуту робиться надпис: «Статут Кредитної спілки (вказується назва) питань кредитування та розрахунків погоджено».

Крок четвертий. Для державної  реєстрації згідно частини першої п. 10 Тимчасового положення засновники кредитної спілки подають заяву, угоду про заснування, погоджений НБУ статут кредитної спілки, відомості  про склад статутних органів (окремо або в протоколі Установчих зборів), загальну чисельність членів кредитної  спілки (окремо або у вигляді додатку  до протоколу Установчих зборів спілки), документи про сплату реєстраційного збору.

Згідно п.9 Тимчасового  положення реєстрація здійснюється в порядку, передбаченому Законом  України “Про об’єднання громадян ”.

Таким чином, оскільки кредитні спілки утворюються і діють з  місцевим статусом (п.6 Тимчасового  положення), то в питаннях їх реєстрації застосовуються норми, згідно яких проводиться  легалізація діяльності місцевих громадських  організацій.

  1. 3. Організація діяльності пенсійних фондів.

Пенсійні фонди – це фінансові організації, що емітують та продають пенсійні зобов'язання взамін пенсійних внесків від фізичних і юридичних осіб і вкладають  одержані гроші в фінансові інструменти.

Види пенсії:

А) Державні пенсії.

• Вікова пенсія. Для досягнувших 60 років чоловіків, у яких робочий  стаж принаймні 25 років і для досягнувших 55 років жінок, у яких робочий  стаж принаймні 20 років;

• Пенсія по інвалідності призначається  при частковій або повній втраті працездатності незалежно від стажу;

• Пенсія при втраті джерела  доходу в родині призначається непрацездатним її членам, в випадку смерть її члена, що приносив основний доход;

• Дострокова пенсія – призначається  фахівцям в деяких областях, де шкідливе для здоров’я виробництво не дозволяє їм досягнути пенсії за віком через  ранню втрату працездатності або  її зменшення;

• Пенсія підтримки призначається  на 5 років пізніше, ніж пенсія за віком для тих, у кого немає  права на будь-який інший вид пенсії.

Б) Професійні пенсії – внески робить роботодавець; причому це можуть бути як добровільні, так і обов'язкові внески.

В) Добровільні пенсії або  професійні контракти – внески робить одержувач пенсії. Також можуть бути як добровільні, так і обов'язкові

Існує декілька широко прийнятих  схем нарахування пенсії.

Пенсія по вибутті –  пенсія виплачується з наявного в  даний момент капіталу, що збирається незалежно від довгострокових інвестицій платника пенсійних внесків. В випадку  державної пенсії, пенсія виплачується за рахунок «сьогоднішніх» платників податків.

Схема з призначеним внеском  призначає платнику внесків точну  суму, яку той повинен регулярно  вносити в пенсійний фонд. Таким  чином внески приймуть форми відсотків  від заробітної плати або доходу. Сума виплат зазвичай не гарантується, залежить від тривалості вибраної схеми (іншими словами від фактору часу) і від доходності зроблених пенсійним  фондом інвестицій.

Схема з призначеним розміром виплати бере за основу заданий розмір пенсійних виплат після виходу на пенсію. Причому розмір пенсійних  виплати залежить в першу чергу  від стажу і від розміру  заробітної плати в період зайнятості, а розміри внесків напряму залежать від бажаного результату.

 

  1. ЕКОНОМІКА РОСІЇ
  2. 1. Загальна характеристика

Росія — індустріально-аграрна  країна. Основні галузі промисловості: гірнича, нафтова, нафтопереробна, газова, металургійна (чорна та кольорова  металургія), літако- та кораблебудування, космічна, машинобудівна, енергетичне  обладнання, харчова та текстильна. У промисловості провідна роль належить важкій індустрії. У РФ добувають  усі види мінерального палива, а  також більшість видів мінеральної  сировини. Є три бази чорної металургії (Уральська, Центральна, Сибірська), різноманітні галузі кольорової металургії. Розвинені  всі види транспорту, але величезні  простори Сибіру практично не мають  залізниць та сучасних автодоріг. Натомість  діють системи магістральних  нафто- і газопроводів. Морський транспорт  забезпечує значну частину перевезень. Найважливіші порти: Санкт-Петербург, Калінінград, Мурманськ, Архангельськ, Новоросійськ, Владивосток, Находка  і інші.

Залізниці, велика частина  яких розташована в Європейській Росії, перевозять три чверті всіх вантажів. Річковий і автомобільний транспорт  перевозять до 15 % вантажів. У багатьох районах Півночі й Далекого Сходу єдиним видом транспорту є авіація. Економічна криза кінця 1990-х років фактично ізолювала багато північних регіонів від центра, так як через погано розвинену інфраструктуру держава не спроможна оплачувати транспортування вантажів.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 314 млрд. темп зростання ВВП — (-4,6)%. ВВП на душу населення — $2138. Прямі закордонні інвестиції — $ 617 млн. Імпорт — $ 75,5 млрд. (г.ч. Німеччина — 11,0 %; Білорусь — 10,0 %; Україна — 6,9 %; США — 6,2 %; Казахстан — 4,8 %). Експорт — $ 97,7 млрд. (г.ч. Україна — 9,1 %; Німеччина — 9,0 %; Білорусь — 7,9 %; США — 6,8 %; Нідерланди — 6,2 %). Близько. 70 % експорту РФ — бл. 50 млрд. дол. — пов'язано з вивозом сировини. За даними Російських джерел у 2002 р. прямі іноземні інвестиції в Росії склали біля 4 млрд. дол. [Континент Сибір: Регіональна ділова газета].

Імпорт (2007) — $ 260,4 млрд. (г.ч. Німеччина — 16,3 %; Китай — 12,4 %; Італія — 6,9 %; Україна — 5,0 %; Японія — 4,9 %; Білорусь — 4,0 %). Експорт — $ 365 млрд. (г.ч. Німеччина  — 9,5 %; Нідерланди — 7,5 %; Туреччина — 6,0 %; Італія — 5,6 %; Україна — 5,0 %; Китай  — 5,0 %; США — 4,8 %; Білорусь — 4,6 %; Швейцарія  — 4,0 %). Майже 70 % експорту РФ — близько 250 млрд. дол. — пов'язано з вивозом  сировини.

У структурі економіки  Росії переважає важка промисловість, особливо металургія, хімія, машинобудування  та енергетика. Добре розвинута лісова промисловість: лісові ресурси Росії  — найбільші у світі. Росія  має також найбільші у світі  розвідані запаси природного газу й  другі за величиною запаси нафти. Великі родовища вугілля є в Республіці Комі, у Східному Сибіру й на Далекому Сході. Росія також багата на залізну  руду, боксити, нікель, олово, золото, алмази, платину, свинець і цинк. Багато цих  ресурсів знаходиться в Сибіру, де великі відстані, низька заселеність, суворий клімат і багаторічна  мерзлота створюють значні труднощі для економічно ефективного видобутку  й транспортування сировини на місця  переробки та споживання.

Російське сільське господарство, яке виробляє більше ніж одну п'яту  валового національного продукту країни, спеціалізується по регіонах. Три  п'ятих орних земель засіваються  пшеницею, ячменем, вівсом і житом. Основними  виробниками зерна є Поволжя, Північний Кавказ, Центрально-Чорноземний  район і Західний Сибір. Вирощуються  також технічні культури (особливо соняшник, цукровий буряк, льон), овочі (у середній смузі та на північному заході) і баштанні культури (на півдні).

 

Виробка електроенергії — 957 млрд. кВт•год (1993). На тер. РФ функціонують об'єднані енергетичні системи Центру, Північного-Заходу, Поволжя, Південного. Кавказу, Уралу, Сибіру, Далекого Сходу. Діють ТЕС, ГЕС, АЕС. Росія володіє  найбільшими у світі запасами гідроенергії, які зосереджені переважно  в Сибірі. Грандіозні гідроенергетичні проекти були здійснені на ріках  Ангара і Єнісей, але вони віддалені  від західних районів, де відчувається нестача енергії.

Росія поділяється на 11 великих  економічних районів: Північно-Західний, Північний, Центральний, Волго-В'ятський, Центрально-Чорноземний, Поволзький, Північнокавказький, Уральський, Західносибірський, Східносибірський і Далекосхідний.

Видобуток нафти й газу зосереджений у Західному Сибіру, гідроелектростанції, кольорова металургія і лісова промисловість — у  Східному Сибіру. На Далекому Сході  видобувають золото, алмази, він  славиться рибою і морепродуктами. У Північному районі основними галузями є добування вугілля, нафти, газу, апатитів, нікелю та інших металів, а також заготівля лісу і вилов  риби. У Північно-Західному, Центральному, Волго-В'ятському, Уральському і  Поволзькому районах розвинуті  машинобудування, хімічна, легка, харчова  промисловість, енергетика і сфера  послуг. Центрально-Чорноземний район  і Північний Кавказ мають розвинуте  сільське господарство й харчову  промисловість.

4.  2. Сучасний стан економіки

Світова економічна криза  не обійшла стороною і Росію. Різке  падіння світових цін на товари традиційного російського експорту, зниження доступності  дешевих кредитів у кінці 2008 року і початку 2009 спровокували обвал  на фондовому ринку Росії, девальвацію  рубля, зниження промислового виробництва, ВВП, доходів населення, а також  зростання безробіття. Антикризові  заходи уряду зажадали витрат значної  частки міжнародних резервів. Станом на 1 липня 2009 року міжнародні (раніше - золотовалютні) резерви Центрального банку становили 412,6 млрд. дол. У порівнянні з 1 липня 2008 року, коли обсяг міжнародних  резервів Росії становив 569 мільярдів  доларів, цей показник знизився на 27,5%.

У травні 2009 року ВВП Росії  знизився на 11% по відношенню до аналогічного місяця минулого року. Експорт впав у порівнянні з травнем 2008-го на 45 відсотків, склавши 23,4 млрд. дол. Імпорт знизився на 44,6 відсотка до 13,6 млрд. дол. Сальдо торговельного балансу зменшилося в 1,8 рази. У цілому ж за прогнозами Мінекономрозвитку РФ, Світового  банку та МВФ в 2009 році очікується скорочення економіки країни на 6-8%.

 

4. 3. Статистичні  показники економічного розвитку

Таблиця 2

Статистика

Положення в світі

8-e (2008 р.)  
11-е (2009 р.)

ВВП

$ 1.680 трлн (2008 р.)  
$ 1.255 трлн (2009 р.)

ВВП (ПКС)

$ 2.265 трлн (2008 р.)  
$ 2.126 трлн (2009 р.)

Зростання ВВП

5,6% (2008 р.) 
-7,5% (2009 р.)

ВВП на душу населення

$ 11,807 (2008 р.)  
$ 8,874 (2009 р.)

ВВП на душу населення (за ПКС)

$ 15,948 (2008 р.)  
$ 15,039 (2009 р.)

Розподіл ВВП

сільське господарство (4,1%), мисливство та лісове господарство, рибальство, рибництво (4,7%), промисловість (31,6%), сфера послуг (63,7%) (2007 р.)

Інфляція

13,3% (2008 р.)

Частка населення за межею бідності

13,1% (2008 р.)

Робоча сила

76,2 млн. чол. (вересень 2009 р.)

Безробіття

7,6% (вересень 2009 р.)

Розподіл робочої сили

сільське господарство, мисливство, лісове господарство, рибальство та рибництво (10,2%), промисловість (21,1%), сфера послуг (68,7%) (2007 р.)

Головні галузі промисловості

металургія, машинобудування (весь спектр виробництв), видобуток корисних копалин, будівництво, торгівля, зв'язок, транспорт, харчова промисловість, деревообробка, хімія


Таблиця 3

Торгові партнери

Експорт

$ 468,1 млрд. (2008 р.)

Головні партнери (екс.)

Нідерланди 12,2%, Італія 9,0%, Німеччина 7,1%, Туреччина 5,9%, Білорусь 5,0%, Україна 5,0%, Китай 4,5%, Польща 4 , 3% (2008 р.)

Імпорт

$ 266,9 млрд. (2008 р.)

Головні партнери (імп.)

Китай 13,0%, Німеччина 12,8%, Японія 7,0%, Україна 6,1%, США 5,2%, Італія 4,1%, Білорусь 4,0%, Південна Корея 3,9%, (2008 р.)


Таблиця 4

Державні фінанси

Державний борг

$ 40,6 млрд., 2,4% ВВП (1 січня 2009 р.)

Зовнішній борг

$ 483,5 млрд., 28,8% ВВП (1 січня 2009 р.)

Доходи бюджету

$ 304,2 млрд. (2007 р.)

Витрати бюджету

$ 234,0 млрд. (2007 р.)


 

  1. ВИСНОВКИ

  Завершення структуризації банківської системи за дворівневим принципом водночас не можна вважати остаточним завершенням процесу її формування, адже організаційна структура банківської системи ринкового типу має включати також мережу допоміжних організацій, які забезпечують нормальну діяльність кредитних установ, сприяючи функціонуванню складного механізму взаємозв’язків банків із суб’єктами економічних відносин, що діють у різних секторах господарства країни. На практиці в організаційному плані реалізація допоміжних функцій забезпечується елементами, які у своїй сукупності являють собою інфраструктуру банківської системи, що у нормальних ринкових умовах повинна охоплювати інформаційне, технічне, науково-методичне, кадрове та законодавчо-правове забезпечення діяльності банків.

Без цих елементів інфраструктури нормальне функціонування банків в  умовах ринку неможливе. Тому необхідність інтегрування їх до банківської системи  об’єктивно випливає з потреби всебічного регулювання діяльності кредитних  установ, включаючи також діяльність допоміжних організацій в інтересах  розвитку всієї банківської системи  відповідно до потреб суб’єктів економічних  відносин, яких вона обслуговує.

  Таким чином, банківська  система в умовах ринку попри  належний рівень капіталізації  банківських установ та розвиток  різних видів спеціалізованих  комерційних банків нарівні з  банками універсальними, що в  сукупності утворюють другий  рівень системи, має включати  також інфраструктуру, яка обслуговує  обидві рівні – верхній і  нижній, забезпечуючи нормальне функціонування банківської системи загалом.

Информация о работе Банківська система України. Небанківські фінансово-кредитні інституції