Банківська система України. Небанківські фінансово-кредитні інституції

У сучасних умовах банківська система відіграє важливу роль у  державі і стає інструментом впливу на економічні процеси як у внутрішній, так і зовнішній політиці держави. Від її ефективного функціонування залежать розподіл внутрішнього валового продукту і національного доходу, регулювання грошового обігу, кредитування, фінансування та досягнення інших економічних  і соціальних досягнень держави.

2. 3. Структурні аспекти вдосконалення банківської системи України.

Поглиблення банківської  реформи та всебічне зміцнення на цій основі банківської системи, забезпечення на ділі її ефективної підтримки з боку держави розглядається як одне з пріоритетних завдань економічної політики. Без кваліфікованого здійснення радикальних заходів у цій сфері економічної діяльності, вирішення всього комплексу завдань ринкової трансформації адміністративної економіки, забезпечення її цивілізованого функціонування неможливо.

Основна спрямованість подальшого реформування банківської системи  пов’язується з утвердженням на ділі функціонально розглянутої дворівневої  структури банківських відносин, що передбачає забезпечення Національним банком країни стабілізацію грошового обігу, з одного боку, і здійснення всього комплексу банківських послуг комерційними банками, з іншого. З цією метою потрібно здійснити таку систему заходів:

• Суттєво прискорити розробку та прийняття комплексу законів про банківську та кредитну діяльність.
• Здійснювати політику, спрямовану на зміцнення авторитету Національного банку України. Підтримувати принцип самостійності НБУ і його виключної підзвітності Верховній Раді. Верховна Рада має ухвалити постанову «Про регламент підзвітності НБУ Верховній Раді» .Ініціюватиметься також утвердження конституційної норми, за якої голова НБУ призначатиметься на 8 років, що сприятиме стабільності керівництва НБУ. З метою узгодження різних напрямків фінансової та грошово-кредитної діяльності ініціюватиметься заснування Міжвідомчої консультативної Ради по банках.
• Відповідно до існуючої світової практики необхідно утворення автономної від НБУ системи органів по здійсненню реєстрації банківських установ та нагляду за банківською діяльністю.
• Має бути розроблена та здійснена комплексна програма розширення мережі, зміцнення та підвищення ролі у ринковій трансформації економіки комерційних банків, скасування їх дискримінаційного оподаткування, прийняття нормативних актів, що мають забезпечити правову основу безпосередньої участі комерційних банків у приватизаційному процесі, санації збиткових підприємств, зрощування капіталів промисловості та банків і утворення на цій основі конкурентоздатного національного фінансового капіталу.
• Необхідно створити систему швидкого реагування на виникнення системного ризику для банківської системи в цілому, яка б включала, по-перше, механізм оперативної, бажано щоденної, оцінки стану банківської системи, однозначний об’єктивний механізм державної підтримки банківського сектора у разі виникнення несприятливого системного ризику. По-друге, необхідно створити для суб’єктів економіки можливість вчасно оцінювати фінансовий стан будь-яких банків України. Для цього необхідно розробити офіційну методику оцінки стану банку на основі його звітної статистики, з врахуванням української специфіки.
• З метою захисту вкладів громадян треба створити Міжбанківський фонд обов’язкового страхування банківських вкладів фізичних осіб, який матиме статус юридичної особи.
• Необхідно створити дійовий механізми застави майна.

2. 4. Показники діяльності банків.

Показники діяльності банків відображені в додатках 1-6.

 

3. НЕБАНКІВСЬКІ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНІ ІНСТИТУЦІЇ

3.  1. Види небанківських фінансово-кредитних установ.

Крім банків до кредитної  системи входять спеціальні небанківські фінансово-кредитні інститути (ФКІ). У  країнах з розвиненими ринковими  відносинами небанківськими ФКІ  є пенсійні фонди, страхові, лізингові, інвестиційні та фінансові компанії. В Україні до небанківських кредитних  установ належать кредитні спілки та ломбарди (за деякими джерелами до них також відносять пенсійні фонди та органи державного та акціонерного страхування, проте ці установи, згідно законодавства України не мають  права здійснювати кредитну діяльність, а отже і не можуть називатися кредитними установами).

Кредитна спілка – це громадська кредитна установа, яка  створюється на добровільних засадах  і акумулює кошти громадян для  надання їм матеріальної допомоги. Більш докладніше про кредитну спілку буде розглянуто далі.

Ломбарди – це кредитні установи, які надають грошові  позики під заставу рухомого майна.

Пенсійні фонди у західних країнах створюються приватними державними корпораціями, фірмами та підприємствами для виплат пенсій і  допомоги робітникам і службовцям. Кошти цих фондів створюються  за рахунок внесків робітників, службовців, підприємств, а також прибутків  від інвестицій пенсійних фондів.

На відміну від загальнодержавної системи соціального страхування, що ґрунтується на стандартних умовах, система забезпечення робітників та службовців з пенсійних фондів підприємств дає можливість встановлювати особливі умови, зокрема інший пенсійний вік, систему внесків, що враховує при нарахуванні пенсії весь заробіток, а не його частину. Пенсія може обчислюватися на основі суми заробітку за кілька місяців перед виходом на пенсію або залежно від стажу роботи.

У пенсійних фондах акумулюються досить великі кошти, які інвестуються переважно в акції приватних  компаній як на національному, так і  на міжнародних ринках позичкових капіталів. Пенсійні фонди є самостійною  ланкою західної кредитної системи.

Страхування здійснюється державними страховими комерційними організаціями, акціонерними страховими товариствами, страховими кооперативами, спільними  страховими організаціями за участю іноземних страхових фірм.

Існує майнове і особисте страхування. Страхування здійснюють у двох формах – обов’язковій та добровільній. Майнове страхування  розрізняють залежно від категорії  страховиків, а також за видами застрахованого майна – страхування будівель та споруд, засобів автотранспорту, домашнього майна тощо.

Особисте страхування  поділяється на страхування життя, яке включає змішане страхування, страхування дітей, страхування  пенсій тощо.

Кошти страхових організацій  складаються із статутного фонду, поточних надходжень із страхових операцій і  фондів спеціального призначення.

Інвестиційні компанії –  різновид фінансово-кредитних інститутів, поширених у західних країнах. Їх капітал створюється на акціонерній основі внаслідок акумулювання коштів приватних інвесторів за допомогою емісії власних акцій. Сформований капітал вкладається в акції та облігації підприємств у своїй країні та за кордоном. Отже, інвестиційні компанії є посередниками між позичальником та індивідуальним інвестором. Вони купують, зберігають і продають цінні папери з метою одержання прибутку на вкладений капітал.

Залежно від методу формування пасивів інвестиційні компанії поділяються  на дві основні групи – закритого  і відкритого типу. Перші мають  фіксований акціонерний капітал, їх акції котируються на ринку і  не підлягають погашенню до моменту  ліквідації компанії. Другим властивий капітал, що постійно змінюється, тобто їх акції вільно продаються та купуються за цінами, які відповідають поточній ринковій вартості активів інвестиційної компанії.

Фінансові компанії – це фінансово-кредитні установи, які спеціалізуються  на кредитуванні окремих галузей  або наданні певних видів кредитів (споживчого, інвестиційного тощо), здійсненні фінансових операцій. Вирізняють такі види фінансових компаній:

• з кредитування продажу в розстрочку споживчих товарів тривалого користування – надають позички не безпосередньо споживачам, а купують їх зобов’язання у роздрібних торговців і дилерів зі знижкою (як правило, 7-10%);
• які займаються обслуговуванням систем комерційного кредиту – надають аванси фірмам, що відвантажують товар, одержуючи при цьому право вимоги щодо боржника (покупця);
• що надають дрібні позички індивідуальним позичальникам під високий процент.

Ресурси фінансових компаній формуються за рахунок строкових  депозитів (як правило, 3-6 міс.). Вони акумулюють грошові кошти промислових і  торговельних фірм, деяких фінансових установ і меншою мірою – населення. Фінансові компанії сплачують вкладникам вищі проценти, ніж комерційні банки.

3. 2. Діяльність кредитних спілок в Україні.

Як свідчить міжнародна практика та власна історія України, кредитні спілки виникали там і тоді, коли небагаті люди потребували певних фінансових послуг, яких не надавала жодна фінансова  інституція. Ця обставина змушувала  людей об’єднуватися і спільними  зусиллями створювати для себе такі послуги, які, на додаток, були дешевшими  і зручнішими.

Основним документом, що регламентує діяльність кредитних  спілок в Україні є Тимчасове  положення про кредитні спілки (затверд. Указом Президента України від 20 вересня 1993).

Кредитна спілка – це громадська організація, головною метою  якої є фінансовий та соціальний захист її учасників через залучення  їхніх особистих заощаджень для  взаємного кредитування.

Основна відмінність кредитної  спілки від банківської установи полягає в тому що кредитна спілка – некомерційна установа. Вона працює тільки зі своїми пайщиками, управляється на кооперативних засадах і не здійснює ризикованих операцій. Кредитна спілка бере на себе організацію тих  послуг, які не цікаві банкам.

Порядок створення та реєстрації кредитної спілки:

Крок перший. Організація  ініціативної групи з кількох  осіб. Бажано, щоб у ній були люди, які знають економіку, право, бухгалтерію, і які ще до Установчих загальних  зборів встигнуть опанувати існуюче  законодавство про кредитні спілки і, по можливості, познайомляться з  практикою діяльності існуючих кредитів. Ініціативна група здійснює всю необхідну підготовчу роботу по проведенню Установчих зборів спілки. В першу чергу, така робота полягає в підготовці проектів установчих документів та залученні необхідної для заснування спілки кількості однодумців.

Крок другий. Установчі  Збори повинні прийняти ряд обов’язкових рішень, які фіксуються у протоколі  зборів. До таких рішень, зокрема, відносяться:

1. Рішення про створення  кредитної спілки з відповідною  назвою. За це рішення повинні  проголосувати не менше 50 осіб, що беруть участь у зборах, оскільки саме у такому складі  може бути створена спілка згідно п.7 «Тимчасового положення про кредитні спілки в Україні».

2. Рішення про прийняття  Статуту спілки та тексту угоди  про заснування.

Щодо Статуту, то згідно п.8 «Тимчасового положення про кредитні спілки в Україні» Статут кредитної спілки повинен містити:

• назву кредитної спілки, її статус, юридичну адресу;

• склад, порядок утворення  і діяльності органів управління спілкою, порядок утворення філій  і відділень спілки, їх повноваження;

• умови і порядок прийому  до спілки та вибуття з неї;

• права і обов’язки  членів спілки;

• розміри та порядок  сплати вступних та членських внесків;

• порядок використання коштів спілки, в тому числі порядок  і умови надання кредитів членам спілки, розмір відрахувань та порядок  формування фондів, утворюваних спілкою, порядок звітності та контролю;

• порядок припинення діяльності спілки і вирішення майнових питань, пов’язаних з її ліквідацією.

У Статуті кредитної спілки можуть передбачатися інші положення, які стосуються діяльності кредитної  спілки та не суперечать законодавству  України.

В цілому ж при підготовці Статуту спілки слід орієнтуватися  на текст «Типового статуту кредитної  спілки», щоб уникнути в майбутньому  проблем при погодженні статуту  регіональним управлінням НБУ. Особливо це стосується питань, пов’язаних із фінансовою діяльністю спілки (розділ 4 «Типового статуту»).

Щодо угоди про заснування спілки, то необхідність її наявності  серед документів, що подаються в  реєструючий орган, визначено п.10 «Тимчасового положення про кредитні спілки в Україні». Зміст угоди визначається п.7 Тимчасового положення.

3. Рішення про обрання  відповідних статутних органів.  Як правило, кредитні спілки  обирають стартовий склад Правління  спілки в кількості 5 членів, кредитного  комітету - 3 членів та наглядового  комітету - 3 членів.

4. Рішення про уповноваження  кількох учасників Установчих  Зборів (як правило, членів обраного  правління) для підписання від  імені засновників спілки засновницької  угоди.

Крім цього, Установчі  Збори можуть приймати інші рішення, необхідні на думку засновників: визначити порядок покриття витрат на реєстрацію; прийняти положення  про роботу окремих органів управління та формування спеціальних фондів; визначити структуру та політику надання послуг і т. і.

По результатах проведення Установчих зборів складається протокол, який підписують їх голова та секретар. До протоколу у вигляді додатку  готується список учасників зборів, що прийняли участь у створення спілки. Крім прізвища, ім’я та по-батькові учасників  в додатку вказуються основні  паспортні дані учасників.

Крок третій. Погодження Статуту спілки відповідним регіональним управлінням Національного банку  та підписання угоди про заснування спілки.

Погодження Статуту спілки регіональним управлінням Національного  банку України здійснюється згідно наказу Голови Правління НБУ №41 від 17 березня 1994 року «Про Положення про погодження Статуту кредитних спілок з питань кредитування та розрахунків і надання позичок кредитними спілками». Необхідність такого погодження визначено п.10 «Тимчасового положення про кредитні спілки в Україні». Згідно вищевказаного наказу при розгляді Статуту Національний банк ретельно перевіряє:

• склад засновників, який має бути не менш як 50 осіб;