Аналіз активів підприємства ТОВ "Ірбіс"

Водночас у процесі управління оборотними активами слід враховувати  переваги та недоліки їх порівняно  з необоротними активами. До основних переваг можна віднести таке: можливість швидкого перетворення оборотних активів  у грошові кошти, вища ліквідність, перебування частини оборотних активів у вигляді готових засобів платежу, можливість підвищити швидкість обігу раціональним управлінням.

Недоліками можна вважати: можливе  інфляційне знецінення грошових коштів, додаткові витрати на утримання  зайвих оборотних активів, вищий рівень фінансових ризиків.

Загальною інформаційною базою  в управлінні активами є баланс підприємства і передусім його актив.

Оскільки кредитори мають першочергові права щодо майна підприємства, для  задоволення їхніх потреб інформація балансу класифікується у такий спосіб, щоб наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобто ймовірність погашення заборгованості у разі його ліквідації.

У зв’язку із зазначеним вище важливою умовою визначення платоспроможності  підприємства є об’єктивна оцінка його активів.

Активи визначаються і відображаються в балансі у грошовому виразі з використанням певної бази оцінки. Такою базою, яка найчастіше береться підприємствами за основу під час  складання балансу, є попередня  їх собівартість, тобто активи відображаються за сумою грошових коштів, яка була сплачена підприємством за відповідний актив у момент їх придбання.

Водночас зазначена оцінка може комбінуватися з іншими оцінками залежно від призначення даного активу.

Зокрема, нематеріальні активи відображаються в балансі за собівартістю їх придбання чи створення. Якщо нематеріальні активи надійшли у результаті обміну на інші активи, то їх собівартість визначається за отриманою вартістю активу. Отримана вартість нематеріального активу – це сума, за якою актив може бути обміняний чи отриманий в операції між зацікавленими сторонами.

До основних засобів належать матеріальні  активи підприємства, очікуваний строк  корисного використання (експлуатації) яких більше одного року або операційних  цикл більший за рік.

Основні засоби оцінюються за первісною  вартістю у сумі фактичних витрат на їх придбання, будівництво, монтаж, налагодження, доставку,сплату митних зборів і передбачених податків (якщо податки не відшкодовуються підприємству).

Незавершене будівництво являє собою суму інвестицій, вкладених у будівництво, що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

Довгострокові фінансові інвестиції – це фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізованими в будь-який момент.

Фінансові інвестиції – активи, які  вкладаються підприємством з  метою збільшення прибутку за рахунок  процентів, дивідендів, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора. Фінансові інвестиції – це вкладення в придбані цінні папери, внески до статутних фондів інших підприємств.

Довгострокова дебіторська заборгованість являє собою заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка буде погашена у термін понад один рік з дати відображення в балансі.

За статтею “ Відстрочені  податкові активи ” відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах унаслідок виникнення тимчасової різниці  між обліковою та податковою базами оцінки.

За статтею “ Інші необоротні активи ” відображаються всі інші необоротні активи, які не є нематеріальними  активами, основними засобами, довгостроковими  фінансовими інвестиціями, довгостроковою дебіторською заборгованістю та відстроченими  податковими активами.

У залежності від інформаційного забезпечення і в розрахунку на різні  групи користувачів фінансово-економічний аналіз поділяється на зовнішній і внутрішній.

Зовнішній аналіз базується в основному на бухгалтерській звітності, яка складається за єдиними формами і подається підприємством в органи державної податкової адміністрації; банки, які уклали угоду з цим підприємством; власникам підприємств, заснованих на акціонерній та іншій колективній власності; асоціаціям, біржам та іншим організаціям, до складу яких підприємство входить на добровільних засадах. Така звітність необхідна для інформування потенційних учасників, інвесторів і кредиторів. Зокрема, інвестори, які вкладають свої гроші та інше майно в акціонерне підприємство, повинні бути впевнені у збереженні та ефективному використанні своєї власності.

Внутрішній  аналіз виконується для керівників підприємств, а також їхніх функціональних та лінійних підрозділів. Він включає сукупність даних бухгалтерського, статистичного і первинного обліку.

Як зовнішній, так і  внутрішній аналізи класифікуються за такими ознаками:

1) за змістом процесу управління (або за часовими етапами в управлінні):

• ретроспективний (поточний) аналіз результатів господарської діяльності за минулий період. Проводиться як правило на основі офіційної звітності підприємства і дозволяє оцінити його роботу на період за місяць, квартал, рік. Тут отримав розповсюдження комплексний системний підхід. Особливість методики поточного аналізу в тому,що фактичні результати оцінюються із запланованими, а також даними попередніх періодів. Результати поточного аналізу використовуються для проблем стратегічного планування;
• оперативний аналіз, який здійснюється на короткому проміжку часу. Оперативний аналіз дозволяє викрити резерви з метою прийняття оптимальних рішень. Особливості такого типу аналізу полягають в тому ,що використовуються в системі оперативного управління підприємством за декаду, тиждень, добу, зміну. Аналіз базується на широкому використанні натуральних показників:витрати часу,матеріалів на виготовлення одного виду виробу. Необхідність своєчасної подачі результатів для швидкого реагування на них управлінського персоналу з метою здійснення змін в ході виробничого процесу. При оперативному аналізі виявляються і вимірюються лише вирішальні фактори;
• перспективний або прогнозний аналіз, спрямований на очікувану оцінку фінансової стабільності, платоспроможності, забезпеченості фінансовими ресурсами та ефективності їх використання в майбутньому календарному періоді, є важливою функцією довгострокового управління і повинен забезпечувати обґрунтування прогнозних результатів господарської діяльності, які знаходять відображення у довгострокових програмах розвитку.

2 ) за періодичністю проведення аналізу:

• періодичний (циклічний);
• разовий.

3) за об'єктами аналізу:

• аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємства;
• аналіз платоспроможності і кредитоспроможності.

4) за суб'єктами аналізу:

• аналіз, який проводиться економічними службами підприємства;
• фінансовими, статистичними органами;
• банками, асоціаціями, біржами, до складу яких підприємство входить на добровільних засадах.

5) за змістом та повнотою питань, які вивчаються:

• комплексний;
• локальний аналіз діяльності окремих підрозділів, 

6) за методами вивчення об'єктів:                    

• системний;
• порівняльний;                        
• вибірковий.

Вміле поєднання різних видів аналізу дозволяє підвищити  ефективність аналітичної роботи, яка проводиться на підприємствах.

Завдання аналізу фінансового  стану підприємства визначаються також інтересами користувачів до аналітичного матеріалу. Звітність підприємств, що працюють на правах акціонерних товариств, адресується акціонерам. Акціонери повинні бути впевненими у надійності своїх вкладень у власний капітал підприємства, стабільності його фінансового стану, а також рентабельності підприємницької діяльності та дивідендної політики.

До цієї групи користувачів також належать банки, що надають  кредити підприємству, та інші кредитори, їх цікавить питання платоспроможності підприємства.

Державні податкові  органи за даними звітності прагнуть отримати відомості про майновий стан підприємства і фінансові результати його діяльності.

Ряд звітних і аналітичних  показників у співставленні за кілька років необхідні статистичним органам та різним відомствам для визначення тенденцій розвитку окремих галузей національного господарства і розробки рекомендацій щодо регулювання економіки держави. Отже, інтерес зовнішніх користувачів до аналітичного матеріалу зводиться до вивчення і оцінки за даними звітності підприємства:

•   майнового стану на звітну дату:
•   фінансової стабільності і ліквідності;
•   динаміки змін фінансового стану за звітний період;
•   тенденцій зміни оборотності обігових коштів;
•   розподілу прибутку;
•   рентабельності за звітний період.

Внутрішній аналіз фінансового  стану підприємства проводиться  за такими напрямами:

•   оцінка структури, динаміки майна підприємства та джерел його придбання;
•   оцінка незалежності підприємства від зовнішніх джерел коштів:
•   оцінка платоспроможності підприємства;
•   оцінка ефективності використання обігових коштів;
•   оцінка прибутку і вивчення факторів, що впливають на його зміну за звітний період;
•   вивчення показників рентабельності;
• пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства і розробка конкретних заходів щодо його зміцнення.

1.2. Алгоритм аналізу та оцінки  активів підприємства.

Актив балансу містить зведення про розміщення капіталу, що є у  розпорядженні підприємства, тобто  про вкладення його в конкретне  майно  і матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про залишки вільної грошової готівки. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає окрема стаття балансу. Активи організації складаються з фіксованих (необоротних) та оборотних активів. Тому найбільш загальну структуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів, який розраховується за формулою

Значення даного показника  у великій мірі обумовлено галузевими особливостями кругообігу засобів організації, яка аналізується.

При аналізі активів  підприємства потрібно відбити абсолютні  зміни в майні підприємства, зробити  висновки про поліпшення або погіршення структури активів.

При аналізі активів підприємства потрібно відобразити наступні моменти:

1. На які складові доводилася  найбільша питома вага в  структурі сукупних активів?

Якщо на оборотні активи, то це свідчить про формування достатньо мобільної структури активів, сприяючої прискоренню оборотності засобів підприємства.

2. В цілому, як змінилося майно (сума фіксованих необоротних і оборотних активів) підприємства?

Зменшення майна свідчить про скорочення підприємством господарського обороту, що може спричинити його неплатоспроможність і навпаки. Зростання майна підприємства може свідчити про позитивну зміну балансу.

3. Що відбулося зі складовими  фіксованих (необоротних) активів?

Збільшення незавершеного будівництва може негативно позначитися на результатах фінансово-господарської діяльності підприємства (необхідно додатково проаналізувати доцільність і ефективність вкладень)

Збільшення довгострокових фінансових вкладень указує на відвернення засобів з основної виробничої діяльності, а зниження сприяє залученню фінансових коштів до основної діяльності підприємства і поліпшенню його фінансового стану

4. Як змінювалася структура необоротних активів?

Яка частка основних засобів в сукупних активах на кінець аналізованого періоду?  підприємство має "важку" або "легку" структуру активів?

Якщо вона склала менше 40%, підприємство має "легку" структуру активів, що свідчить про мобільність майна підприємства. Якщо вона склала більше 40%, підприємство має "важку" структуру активів, що свідчить про значні накладні витрати і високу чутливість до змін виручки.

5. Як змінилася величина оборотних активів підприємства за аналізований період? Які статті внесли основний внесок до формування оборотних активів?

1) запаси;

2) дебіторська заборгованість;

3) короткострокові фінансові вкладення;

4) грошові кошти. 

6. Про які проблеми може свідчити  така структура оборотних активів?

Структура з високою часткою  заборгованості і низьким рівнем грошових коштів може свідчити про  проблеми, пов'язані з оплатою  послуг підприємства, а також про  переважно не грошовий характер розрахунків  і навпаки структура з низькою  часткою заборгованості і високим рівнем грошових коштів може свідчити про благополучний стан розрахунків підприємства із споживачами.

7. Як змінилася вартість запасів за аналізований період, чи є ця зміна позитивною і про що свідчить?

Якщо вартість запасів збільшилися, а тривалість обороту запасів знизилася, це є негативним чинником

8. Як змінилися за аналізований  період об'єми дебіторської заборгованості?

1) виросли, що є негативною  зміною і може бути викликане  проблемами, пов'язаними з оплатою  продукції (робіт, послуг) Підприємства або активним наданням споживчого кредиту покупцям, тобто відверненням частини поточних активів і іммобілізації частини оборотних коштів з виробничого процесу.

2) знизилися, що є позитивною  зміною і може свідчити про  поліпшення ситуації з оплатою продукції підприємства і про вибір відповідної політики продажів.

На який вид дебіторів доводилася найбільша частка в загальній сумі заборгованості?

довгострокових (з терміном погашення  більш ніж через 12 місяців) дебіторів. Що показує тривале виведення засобів з обороту.

Підприємство впродовж аналізованого  періоду мало активне або пасивне  сальдо заборгованості?

Зіставлення сум дебіторською і  комерційною кредиторською заборгованостей  може показувати, що підприємство впродовж аналізованого періоду мало: