Аналітичний огляд ринку ломбардних послуг України

— страхувати предмет закладу в  обсязі його вартості за рахунок та в інтересах заставодавця, якщо інше не передбачено договором;

— за рахунок заставодавця сплачувати податки та збори, пов'язані з  володінням предметом закладу;

— негайно повернути предмет  закладу після виконання заставодавцем  своїх зобов'язань.

Ломбард набуває права звернення  стягнення на предмет закладу, якщо на момент закінчення строку договору фінансового кредиту зобов'язання позичальника за договором не виконані в повному обсязі. З набуттям ломбардом  права звернення стягнення на предмет закладу зобов'язання позичальника за договором фінансового кредиту  вважаються припиненими (погашеними) у  повному обсязі.

Ломбард має право в порядку, встановленому Законом України "Про  забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернути стягнення на предмет закладу шляхом набуття  права власності на нього або  продажу заставленого майна третій особі, зокрема з аукціону (публічних  торгів). Під час реалізації предмета закладу шляхом продажу з аукціону (публічних торгів) початковою ціною предмета закладу є сума його оцінки, зазначена в договорі застави.

Зі свого боку, позичальник зберігає право в будь-який час до моменту  реалізації предмета закладу припинити  звернення стягнення на предмет  закладу шляхом виконання забезпеченого  закладом зобов'язання.

1.3 Супутні послуги ломбарду

Супутні послуги ломбарду — це послуги, які є передумовою надання  фінансового кредиту або випливають з його надання. До таких послуг належать (див. рис. 1.1):

— оцінка заставленого майна та майнових прав;

— надання посередницьких послуг зі страхування предмета застави  на підставі агентської угоди зі страховою  компанією;

— купівля у фізичних осіб виробів  із дорогоцінних металів і каміння;

— прийом на відповідальне зберігання будь-якого рухомого та нерухомого майна;

— виготовлення, ремонт та переробка  ювелірних виробів і виробів  з дорогоцінних металів;

— оптова торгівля ювелірними виробами та предметами застави.

Вартість майна, що здається ломбарду на відповідальне зберігання, оцінюється за згодою сторін. Вартість виробів  із дорогоцінних металів і каміння  визначається з огляду на державні розцінки, встановлені Міністерством  фінансів України.

Залежно від умов договору ломбард  має за рахунок заставодавця і  на його користь застрахувати прийняте ним у заставу майно в повній сумі його вартості за оцінкою, визначеною за згодою сторін, а вироби з дорогоцінних металів і каменів — за державними розцінками.

Страхування предмета застави —  укладання договору між ломбардом  та страховою компанією або між  позичальником і страховою компанією  про страхування предмета застави, наданого як забезпечення фінансового  кредиту ломбарду, за рахунок і  в інтересах заставодавця на строк  дії договору фінансового кредиту.

Відповідно до чинного законодавства  страхування предмета застави здійснюється за взаємною згодою сторін. Відмова  від страхування предмета застави  позичальником не може бути підставою  для відмови в наданні фінансового  кредиту.

Згідно з чинним законодавством ломбарди мають право скуповувати  у фізичних осіб дорогоцінні метали у виробах і брухті, монети дореволюційного  та радянського карбування, ювілейні та пам'ятні монети, монети іноземних  держав, медалі та жетони, а також  корпуси годинників із дорогоцінних металів; дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння (крім діамантів, рубінів, сапфірів, смарагдів).

При купівлі виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння  ломбард оформлює квитанцію, в якій зазначаються реквізити продавця, його особистий ідентифікаційний код, найменування та максимально повна кількісна  та якісна характеристика виробу, а  також ціна в розрахунку за один грам дорогоцінного металу та загальна вартість, що підлягає виплаті.

Однією із супутніх послуг ломбарду є діяльність зі зберігання рухомих  речей фізичних осіб, у тому числі  предмета закладу, яким забезпечено  зобов'язання за договором фінансового  кредиту.

Зберігання предмета закладу, яким забезпечено зобов'язання за договором  фінансового кредиту, здійснюється на підставі договору застави, а інших  речей — на підставі договору зберігання, що оформлюється шляхом видачі ломбардом  поклажодавцю іменної квитанції.

Іменна квитанція має містити:

1) повне найменування та місцезнаходження  ломбарду і реквізити поклажодавця;

2) опис та суму оцінки речі, прийнятої на зберігання (повне  найменування прийнятих речей,  їхні характеристики, форма, клеймо-проба,  вага, найменування дорогоцінного  каміння, його кількість і якість. За потреби може додаватися  фотографія);

3) дату прийняття речі та строк  її зберігання;

4) плату за зберігання та порядок  і строки її внесення тощо.

Для зберігання заставленого майна  в ломбарді повинно бути спеціальне місце — окреме приміщення, окрема територія або інше місце з  обмеженим доступом, що відповідає вимогам, встановленим законодавством. Це місце має розташовуватися  за місцезнаходженням ломбарду, його відокремленого підрозділу або за іншою  адресою та повинно бути обладнане  необхідними засобами, що дають змогу  забезпечити збереження предмета застави  та його утримання в належному  стані.

За зберігання майна ломбард  стягує з поклажодавця плату у  вигляді річних процентів, розрахованих з огляду на суму оцінки прийнятої  на зберігання речі. Витрати ломбарду на зберігання речі також включаються до плати за її зберігання.

В окремих випадках засновницьким  договором (статутом) ломбарду або договором  застави може бути передбачено безоплатне зберігання предмета закладу, яким забезпечено  зобов'язання за договором фінансового  кредиту.

У разі, якщо власних майна не звернувся  за його поверненням у зазначений термін, воно зберігається в ломбарді протягом двох місяців, після чого виставляється  на продаж.

Ломбард на власний розсуд має право  обрати один із двох способів продажу.

Способи продажу заставленого майна:

1) шляхом укладання договору  купівлі-продажу з будь-якою іншою  особою — покупцем. Здійснюється  за ціною, не нижчою від ціни, визначеної під час прийняття  речі на зберігання;

2) шляхом передачі її для реалізації  спеціалізованим організаціям на  аукціоні (публічних торгах). При  цьому початковою ціною речі  є сума її оцінки, визначена  під час прийняття речі на  зберігання.

Договір купівлі-продажу речі, яку  поклажодавець не забрав із ломбарду, укладається ломбардом від імені  поклажодавця і є правовою підставою  для набуття покупцем права власності  на відповідне рухоме майно. Дорогоцінні  метали та дорогоцінне каміння ломбарди продають Державному сховищу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння  та Державній скарбниці Національного  банку на підставі укладених договорів  купівлі-продажу.

Реалізація заставленого майна  з аукціонів (публічних торгів) здійснюється за правилами, визначеними організатором  торгів. Відшкодування витрат, пов'язаних з реалізацією майна, здійснюється за рахунок заставодавця.

Організатор аукціону відповідно до оцінки майна визначає початкову  вартість його реалізації, суму реєстраційного внеску (як правило, не більше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), публікує інформацію про майно, що реалізується, визначає умови, терміни, місце проведення аукціону, час роботи служби організації  аукціону тощо.

Покупець надає організатору аукціону: документ, що посвідчує фізичну особу  або представника юридичної особи, їхні повноваження; квитанцію про  сплату реєстраційного внеску; документ про внесення коштів, що становлять 10 % від початкової вартості реалізації майна; декларацію про доходи (для  фізичних осіб).

Аукціон може відбутися лише за наявності  не менше двох покупців. До початку  аукціону ліцитатор надає всім присутнім  інформацію про майно, що реалізується, та умови його продажу. Початком аукціону є оголошення стартової ціни реалізації. Порядок проведення аукціону, зміни  пропозиції ціни, термінів оголошення нової ціни тощо визначає організатор  аукціону.

У разі реалізації незатребуваного  в зазначений термін майна за рахунок  коштів, виручених від його продажу, відшкодовуються витрати ломбарду на зберігання, страхування і продаж майна, а залишок суми повертається власнику майна або зараховується  на його ім'я на депозит у нотаріальній конторі. Незатребуваний протягом трьох  років з дня продажу залишок  суми зараховується у дохід державного бюджету.

1.4. Вимоги до обліку й облікової та реєструючої систем ломбарду

Згідно із загальними вимогами до фінансових установ, ломбарди зобов'язані:

— вести бухгалтерський облік, складати, подавати та оприлюднювати фінансову  звітність;

— вести облік своїх операцій, складати та подавати Держфінпослуг  фінансову звітність та інші звітні дані відповідно до визначеного переліку;

— подавати податковим органам та іншим державним органам декларації, бухгалтерську звітність, інші документи  та відомості, пов'язані з обчисленням  і сплатою податків і зборів.

З метою забезпечення чіткого обліку операцій та клієнтів ломбарду створюються  облікова та реєструюча системи ломбарду.

Облікова система ломбарду —  автоматизований реєстр даних про  споживачів послуг ломбарду.

Реєструюча система ломбард  — автоматизований реєстр даних  про операції споживачів послуг ломбарду.

Облікова та реєструюча системи  ломбарду ведуться в електронному вигляді  шляхом використання відповідного програмного  забезпечення, що дає змогу обліковувати споживачів послуг ломбарду та здійснювати  реєстрацію їх операцій.

Технічне забезпечення облікової  та реєструючої систем створюється  на основі комп'ютерних мереж, які  забезпечують виконання технологічних  операцій з ведення обліку.

Склад і структура технічного забезпечення визначаються ломбардом самостійно з огляду на його можливості постійно дотримуватись вимог до облікової  та реєструючої систем, установлених Держфінпослуг для захисту від  несанкціонованого доступу.

Ломбард має забезпечити захист інформації в обліковій та реєструючій  системах з метою унеможливлення будь-яких змін щодо даних, зафіксованих після здійснення операцій, засобами програмного забезпечення.

З цією метою доступ до програмного  забезпечення даних облікової та реєструючої систем ломбарду повинен  бути обмеженим та дозволятися лише визначеному на це персоналу. Щоденно  має виконуватись процедура резервного копіювання бази даних. Резервні копії  повинні зберігатись на окремому носії інформації або на окремому спеціалізованому мережевому апаратному засобі. Для захисту від несанкціонованого  доступу до баз даних облікової  та реєструючої систем ломбард має  розробити порядок установлення відповідних паролів.

Дані облікової системи ломбарду повинні містити інформацію про  фізичну особу — споживача  послуг: прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи; дані паспорта або іншого документа, що посвідчує особу; місце проживання; ідентифікаційний код.

Дані реєструючої системи ломбарду мають містити інформацію про:

— дату та номер договору;

— строк дії договору;

— короткий опис предмета застави;

— дату надання, вид і суму послуги;

— дату звернення стягнення на предмет застави;

— суму до повернення заставодавцю;

— заборгованість за договором.

Програмне забезпечення облікової  та реєструючої систем ломбарду має  здійснювати обробку даних та узагальнювати щоквартальну статистичну  інформацію щодо:

— загальної кількості та суми наданих кредитів щодо предметів  застави, що їх забезпечують;

— загальної кількості та суми погашених кредитів стосовно способів погашення (грошовими коштами, за рахунок  предмета застави);

— загальної суми отриманих процентів  за користування кредитом стосовно способів погашення;

— загальної суми сплачених неустойок  стосовно способів погашення;

— доходу, отриманого за надання послуг з оцінки заставленого майна, його зберігання та реалізації;

— доходу за агентськими договорами зі страховими компаніями.

Дані облікової та реєструючої  систем надаються:

1) фізичній особі — споживачу  послуг, які вона одержувала на  підставі письмового запиту;

2) за рішенням, ухвалою або постановою  суду;

3) органам державної влади та  місцевого самоврядування відповідно  до законодавства.

Програмне забезпечення облікової  та реєструючої систем ломбарду має  забезпечувати експорт інформації у форматі, визначеному Держфінпослуг, при формуванні інформації, яка подається  до цієї установи.