Акціонерні товариства

ПОЗИКОВИЙ ФОНД акціонерного товариства формується за ра­хунок випуску облігаційних позик на строк не менше одного року. Обліга­ції можуть бути іменними і на пред'явника. Проценти по них повинні ви­плачуватись не рідше одного разу на рік в установлені строки, незалежно від отриманого товариством прибутку і його фінансового стану. Власники облігацій мають переваги (порівняно з власниками акцій) на прибуток, що розподіляється, і активи товариства при його ліквідації.

Чистий прибуток по рішенню Ради директорів розподіляється між акціонерами в формі дивіденду і резервами. Для покриття витрат, пов'язаних з відшкодуванням збитків, позаплановими видатками товари­ства, останнє створює РЕЗЕРВНИЙ ФОНД. Це фонд визначеного законо­давством розміру. Він має бути не менше 25 відсотків статутного фонду товариства. Формується він за рахунок чистого прибутку шляхом щоріч­ного відшкодування 5% прибутку до отримання необхідної суми. Кошти резервного фонду зараховуються на спеціальний рахунок в установі банку. Рішення про використання фонду приймає вищий орган управління това­риства. Резервний фонд має цільове призначення, тому дані кошти на інші цілі не використовуються.

Обов'язковим фондом у акціонерному товаристві є також ФОНД СПЛАТИ ДИВІДЕНДІВ. Абсолютний розмір і частка прибутку, що спрямовується на формування фонду, визначається рішенням Загальних зборів акціонерів за поданням Правління, погодженням із Спостережною Радою акціонерного  товариства.

За рахунок коштів фонду нараховуються і виплачуються дивіденди акціонерам акціонерного  товариства відповідно до Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів.

ФОНД ВИРОБНИЧОГО РОЗВИТКУ формується після формування резервного фонду і фонду дивідендів. Кошти цього фонду спрямовуються на:

-         фінансування витрат на технічне переозброєння, реконструкцію діючих виробництв

-         фінансування витрат по підготовці і освоєнню нової і модернізованої продукції

-         проведення науково-дослідних і проектних робіт

-         природоохоронні заходи

-         будівництво чи придбання будівель, споруд.

ФОНД РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛУ забезпечує зацікавленість персоналу акціонерного  товариства в належному виконанні ним своїх обов”язків перед акціонерним  товариством, підвищення кваліфікації персоналу.

ФОНД УЧАСТІ ПЕРСОНАЛУ В ПРИБУТКАХ АКЦІОНЕРНОГО  ТОВАРИСТВА  використовується для преміювання і інших видів матеріального заохочення персоналу за підсумками господарчої діяльності за рік.

ФОНД СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ спрямовується на житлове бу­дівництво, будівництво і утримання об'єктів соціально-культурної сфери, спортивні, оздоровчі, культурно-масові заходи, інші соціальні потреби. Інші фонди створюються, якщо це передбачено стату0ибутку ак­ціонерного товариства після сплати податків може також використовуватись для винагороди робітників в грошовій формі чи видачею акцій.

3. 6.ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ДИВІДЕНДІВ.

Правовий режим дивідендів можна визначити як врегульовані пра­вом колективної (акціонерної) власності порядок визначення розміру, оголошення та виплати акціонерам доходів по акціях з чистого прибутку акціонерного товариства. Він має законодавчу основу. Це стаття 4 "Основні характеристики акцій" і стаття 9 "Виплата доходу по акціях" Закону "Про цінні папери і фондову біржу", стаття 15 "Прибуток товарис­тва" Закону "Про господарські товариства". Стаття 10 цього закону ви­значає право акціонера на дивіденди, а стаття 41 відносить порядок розпо­ділу прибутку (отже і визначення дивідендів) до компетенції вищого орга­ну (загальних зборів) товариства. Окремі акти і статті законодавства про товариства деталізують правовий режим дивідендів.

Термін ДИВІДЕНД латинського походження. Закон коротко визначає цим терміном частину прибутку акціонерного то­вариства, яку має право одержати власник акції (статті 4,5,9 Закону "Про цінні папери і фондову біржу"). Теорія права дає більш широке визначен­ня: дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, яка підлягає розподілу і привласненню акціонерами пропорційно вартості на­лежних їм акцій; це також сума (величина, розмір) доходу акціонера на одну акцію. Інакше кажучи, це частка від ділення фонду сплати дивідендів на кількість акцій, власники (держателі) яких мають право на дивіденди. В юридичному аспекті оголошений Вищим органом товариства дивіденд є саме майновим правом фізичного чи юридичного акціонера, тобто правом майнової вимоги до товариства. Це право, яке захищається судом (арбітражним судом) в позовному порядку. Слід мати на увазі, що крім за­гального, діє окреме законодавче визначення дивіденду акціонера, який є державною юридичною особою. Цей дивіденд теж визначається як частина прибутку на долю державного майна у статутному фонді товариства.

За правовим режимом дивіденд відрізняється від інших виплат (дистрибуцій) товариства, зокрема, від процента (доходу) на облігації. З юридичної точки зору процент завжди є боргом товариства облігаціонеру, який підлягає за­доволенню із всього майна товариства і забезпечується позовним захис­том.

Дивіденд стає боргом товариства акціонеру лише після його оголо­шення і виплачується тільки з чистого прибутку. Майно товариства, стосовно якого визначаються і з якого сплачуються дивіденди акціонерам, Закон називає в імперативній формі. Основний принцип акціонерного права в даному разі полягає в тому, що діюче акціонерне товариство не має права сплачувати дивіденди за рахунок статутного фонду й іншого капіталізованого майна підприємства (принцип недоторканості статутно­го фонду діючого товариства). Тому дивіденди по акціях виплачуються за рахунок чистого прибутку товариства, тобто прибутку, "що залишається в розпорядженні товариства після сплати встановлених законодавством по­датків, інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит" (стаття 9 Закону "Про цінні папери і фондову біржу", та стаття 15 Закону "Про господарські товариства"). Виходячи з такого визначення джерела формування дивідендів, Типовий статут відкритого акціонерного товарис­тва деталізує, по-перше, його правову форму і, по-друге, по­рядок виплати. На підставі Типового статуту правовий режим дивідендів детально регулюють статути конкретних підприємств, а згідно з ними - проспекти емісій акцій. В статутах товариств визначаються такі елементи правового режиму дивідендів (окремі пункти):

- розмір дивідендів (у розрахунку на одну звичайну акцію його ви­значають загальні збори товариства на пропозицію правління);

-строк виплат (виплата дивідендів акціонерам здійснюється один раз на рік протягом одного місяця після прийняття зборами рішення про виплату дивідендів);

-спосіб виплат (дивіденд виплачується на рахунок, зареєстрований у реєстрі акціонера при реєстрації продажу акції. У разі відсутності пов­ної інформації про акціонера дивіденд депонується на рахунку товарист­ва. Проценти на не одержані дивіденди не нараховуються. Акціонери зо­бов'язані в строк (протягом 2 тижнів) повідомляти про зміну адреси і/або розрахункового рахунку. Інакше товариство не відповідає за несвоєчас­ність сплати дивідендів;

- початок нарахування (дивіденди нараховуються з моменту реєс­трації особи як акціонера в реєстрі акціонерів товариства, причому про­порційно внесеній за акції сумі);

- розмір дивідендів не може бути вище рекомендованого правлін­ня. Загальні збори можуть знизити розмір дивідендів;

- порядок виплати дивідендів вибулим і новим акціонерам (при купівлі акцій на вторинному ринку цінних паперів дивіденди за минулий 2ними юридичними особами, встановлено спеціальні прави­ла:

1)     дивіденди на частку державного майна у статутних фондах такі товариства зобов'язані визначати щоквартально;

2) ці кошти перераховуються власникам, тобто у відповідні бю­джети: державний. Республіки Крим, областей, інших суб’єктів права комунальної власності;

3) перерахування має бути здійснене у п'ятиденний строк з дня прийняття товариством рішення про розподіл прибутку;

4) правильність визначення і виплати цих дивідендів контролює державна податкова інспекція.

Юридично-технічною формою, яка постійно відображає майновий стан товариства, є його постійний бухгалтерський баланс, тобто документ про його активи і пасиви. Баланс товариства складається у звітному періоді і відображає результати рішень, які приймаються. Він показує вартість обігового та основного капіталу, наявність грошових коштів у касі і на рахунку, вартість матеріальних і нематеріальних активів, розмір акціонерного капіталу товариства на даний час, а також інші джерела формування коштів товариства, боргові зобов'язання і таке інше. Грошові кошти товариства відображені на його розрахунковому та інших рахунках в установах банків. Отже, врегульовані правом відносини, щодо об’єднання вкладів засновників у статутний фонд і т.д. являють собою фінанси акціонерного товариства.

ВИСНОВОК

Акціонерні  товариства мають ряд переваг у порівнянні з іншими видами ділових організацій, які роблять їх найбільш придатною формою для великого бізнесу в силу цілого ряду причин. Перш за все акціонерні товариства можуть мати необмежений термін існування, в то час як період дії підприємств, заснованих на приватній власності чи товариств з участю фізичних осіб, як правило, обмежений рамками життя їх засновників. Акціонерні товариства завдяки випуску акцій, одержують більш широкі можливості в залученні додаткових коштів у порівнянні з  некорпоратизованим бізнесом. Оскільки акції мають достатньо високу ліквідність, їх набагато легше перетворити в гроші при виході з акціонерного товариства, ніж отримати назад долю в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

 

ЛІТЕРАТУРА

1.      Білорус О. Г., Рогач В. І. Акціонерні товариства: організація і управління. - К.: Техніка. – 1992. – 144с.

2.      Петруня Ю. Є. Непрофесійні суб”єкти ринку акцій України. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – 262с.

3.      Гольцберг. Акционерные общества. Фондовая биржа, Операции с ценными бумагами. – К.: Текст. – 1992. – 94с.

4.      Акціонерні товариства.// “Українська Інвестиційна Газета”. – К. – 1997. – 344с.

5.      Мельник В.А.Ринок цінних паперів. Довідник керівника підприємства. Спеціальний випуск. – К.:А.Л.Д., ВІРА-Р, 1998. – 560с.

6.      Володин А.А. Справочник финансиста предприятия. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 368с.

7.      Закон України “Про господарські товариства”, №1576-12, від 19/09/1991

8.      Закон України”Про власність”, №697-12, від 07/02/1991

9.      Закон України”Про підприємства в Україні”, №887-12, від 27/03/1991

10.  Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”, №1201, від 18/06/1991