Професіоналізм та етика в управлінському консультуванні

Складається ситуація, коли наявний досвід роботи співробітників переростає в переконаність у вичерпних знаннях про компанію в цілому. Таке "позиціонування" часто призводить до відкритого опору змінам або до необхідності довгих узгоджень і роз'яснювальних бесід. Зрозуміло, неповне надавання інформації негативно впливає на якість регламентних і нормативних

документів, що описують взаємодію  залучених у проект і не охоплених проектом структурних підрозділів. У будь-якому випадку ставлення консультанта до співробітників організації-клієнта, що виконують певне завдання, має бути ввічливим, доброзичливим, толерантним. Це сприятиме формуванню спокійної ділової атмосфери й ефективному розв’язанню проблем [13, с. 19].

Заслуговує на увагу розгляд  етичних аспектів взаємодії між клієнтом і консультантом. Хоча консультант не визначає і не контролює поведінку клієнта, йому слід намагатися довести до відома  останнього деякі міркування, які можуть усунути непорозуміння у взаєминах. Якщо клієнтів інформувати

про те, як їхня поведінка  впливає на консультантів, то це сприятиме стосунками між клієнтами і консультантами. У більшості випадків замовник може скласти думку про якість виконуваних консультантами робіт тільки за матеріалами рекламного характеру. У той же час оцінити наміри, досвід і сумлінність самого замовника консультант, що залучається, може тільки за непрямими ознаками. Все це і породжує області імовірної дії несприятливих чинників і небажаних подій.

У разі, якщо повна невідповідність  у підходах клієнта  і стандартах діяльності консультанта виявиться на ранніх стадіях стосунків, то від співробітництва слід відмовитися. Іноді ж некоректна позиція клієнта не

виявляється до закінчення проекту. Однак її свідчення можна спостерігати у ході його реалізації. Певну настороженість у консультанта повинні викликати

нереалістичні очікування клієнта  стосовно його роботи, або намагання відступу від домовленостей щодо деяких умов проекту. У ході вирішення цих проблем слід чесно і відверто обговорити суперечливі моменти, домагаючись граничної прозорості позицій. Якщо ж сторони визначать подальші умови неприйнятними, слід домовитися про реалізацію проекту в рамках вже виконаних робіт, або завершити його.

Існує ряд моментів, за яких консультантом повинна бути врахована можливість здійснення клієнтом неетичних дій. Перш за все це стосується передпроектної стадії. На цьому етапі недобросовісний клієнт пропонує виконання проекту за меншу платню, ніж це передбачено комерційною пропозицією. Буває, що клієнт намагається “покористуватися” послугами консультанта без наміру запропонувати роботу, а саме:

• запит розробки комерційної пропозиції з метою використання її у власних цілях;
• запит взірців продуктів у декількох консультантів для власних розробок;
• використання ідеї консультанта для самостійного вирішення проблеми [2].

Некоректна поведінка  клієнта у ході реалізації проекту пов’язана з:

• відмовою надавання даних та інформації, як було домовлено;
• зволіканням із прийняттям рішення про схвалення роботи;
• зволіканням оплати рахунків;
• зміною підходів посеред проекту;
• відмовою від зняття бар’єрів, наприклад у спілкуванні з персоналом;
• ігноруванням рекомендацій консультанта;
• поданням розробок консультантів керівництву без виказу їх підтримки;
• вимогами виключення певної інформації із звітів консультантів.

Що стосується всезагальних етичних принципів, то кожен практикуючий консультант повинен знати про неприпустимі у його діяльності речі, тобто те, чого йому з фахових міркувань у жодному разі робити не слід.

Остаточне рішення щодо прийняття  або відхилення консультаційних рекомендацій і відповідальність за їх наслідки є компетенцією замовника (клієнта). Консультанти не мають адміністративних повноважень і їх пропозиції мають рекомендаційний характер. У випадках, коли консультант виявляє власну неспроможність щодо розв'язання проблеми клієнта, він повинен бути готовим визнати брак компетенції або досвіду, і потім або переадресувати клієнта іншому консультанту, який є більш компетентним, або набути необхідних у цій ситуації навичок, або ж зробити обидва кроки. Професійний консультант не повинен намагатися ввести клієнта в оману щодо своїх знань або досвіду. І це, в першу чергу, пов'язано з прагненням консультанта дбати про ділову репутацію, а також з міркувань подальших професійних перспектив [6, с. 32].

Консультант не повинен розголошувати  інформації щодо проблем організації клієнта, адже дотримання конфіденційності гарантує клієнтові інформаційну безпеку.

Консультаційні рекомендації не повинні суперечити чи конфліктувати з чинним законодавством. Обов’язком консультанта є донесення до клієнта інформації про вірогідні наслідки у разі прийняття ним рішення, внаслідок якого можуть бути порушені межі правового поля ведення бізнесу.

Консультант не повинен надавати послуги клієнтові з питань, несумісних з його професійними обов’язками, або за умов, які можуть зашкодити його репутації. Консультант повинен уникати будь-яких дій або ситуацій, які можуть завдати шкоди його професійному обов’язку або честі. У разі виникнення обставин, що можуть зашкодити справі, або які, на думку клієнта чи інших осіб,

негативно вплинуть на об’єктивне ставлення консультанта до певного завдання, консультант повинен негайно з’ясувати їх. Це стосується причетності до будь-якого бізнесу, що конкурує з бізнесом клієнта; фінансової зацікавленості в товарах або послугах, що рекомендують клієнтові; особистих взаємин з ким-

небудь із персоналу клієнта; особистих інвестицій в організацію клієнта або його материнську чи дочірню компанію; участі в одночасному виконанні робіт для конкурентів; будь-якої роботи для третьої сторони.

Важливого значення в діяльності консультанта набуває проблема попередження конфлікту інтересів. Під конфліктом інтересів при здійсненні професійної діяльності слід розуміти суперечність між майновими та іншими інтересами консультанта з одного боку та його клієнта - з іншого, в результаті дії якої клієнту можуть бути заподіяні збитки або спричинені інші несприятливі

наслідки [8, c. 338]. Якщо виникає  загроза конфлікту інтересів, консультант має, відповідно до обставин, або відмовитися від завдання, усунувши джерело конфлікту, або розкрити інформацію й отримати згоду зацікавлених сторін на подальші дії.

Етичні норми передбачають відмову від комісійних, подарунків. Їх розгляд як ознаки прихильності клієнта свідчить про психологічну слабкість і

безвідповідальність, завдає шкоди репутації консультаційної організації.

Неприйнятними в діяльності консультанта є негативні висловлювання  про своїх колег, надання неправдивої інформації про рівень професіоналізму,

особистісні якості своїх  співробітників, клієнтів, нездорове суперництво. Консультантові не слід провокувати, підтримувати або ставати на чиюсь сторону у конфлікті в організації клієнта.

Члени Української Асоціації  з менеджмент-консалтингу у своєму Кодексі етики підкреслюють власну повагу до права на інтелектуальну власність інших консультантів: «Члени усвідомлюють свою відповідальність перед даною сферою діяльності, яка зобов'язує їх ділитися з колегами методами і технологіями використаними при наданні послуг клієнтам. Проте, члени не будуть навмисно, без дозволу використовувати запатентовані дані, методи і

матеріали або технології, які розробили інші менеджмент-консультанти, але не опублікували для загального використання» [5].

Клієнтові не слід вимагати або очікувати від консультанта понад його реальні можливості (щодо змісту, обсягів, якості або термінів виконання робіт).

Однак, якщо ж він все  ж намагатиметься, то це не тільки призведе до невиправданих сподівань, але й зашкодить іміджеві консультанта.

У консультаційній діяльності неприпустимим є окозамилювання, подання під виглядом розробки фіктивних звітів. Консультантам не слід рекламувати

свої послуги шляхом самовихваляння або у будь-який інший спосіб, який підриває честь і гідність професії.

Система просування консалтингових послуг передбачає формування попиту та стимулювання збуту; виявлення найбільш припустимих методів стимулювання збуту; організацію рекламних компаній, організацію PR-кампаній. Основними методами просування консалтингового продукту є рекомендації та обмін інформацією серед клієнтів стосовно консалтингових фірм; публікування результатів проекту за згодою клієнта; професійні публікації; проведення та участь у семінарах, тренінгах, конференціях, круглих столах; участь консультантів у роботі асоціацій та інших об’єднаннях; надання

добровільної допомоги організаціям; публічні виступи; оголошення у засобах масової інформації; візити до потенційних клієнтів тощо. Рекламуючи свою роботу, консультант повинен завжди поширювати про себе правдиву інформацію.

Більшість професійних асоціацій  консультантів (зокрема Українська асоціація менеджмент-консультантів) мають свої кодекси етики. Для ознайомлення з кодексом певної асоціації слід звернутися на відповідну сторінку  або на лінію служби споживачів з проханням надіслати його. Однак, кожен незалежний консультант може визначати свій власний кодекс етики, встановлювати і розвивати етичні стандарти в галузі ведення власного бізнесу. Визначення у діяльності необхідних норм є водночас привілеєм і обов’язком. Одночасно, це також відповідальність, яку бере на себе консультант. Він зобов’язаний забезпечити високу оцінку своїх здібностей і високу якість консультаційних послуг. Консультант повинен справляти на оточуючих враження людини, що завжди прагне до кращого, відзначається чесністю і порядністю. Його здатність вести справи правдиво і чинити правильно забезпечує формування позитивної думки про консультаційні послуги і професію в цілому. Обов’язком кожного консультанта є сприяння зростанню суспільної поваги і довіри до професії консультанта. Таким чином розглянуті морально-етичні аспекти ведення цієї особливої сфери бізнесу набувають важливого значення, тому що їх повсякчасне підтримання сприяє підвищенню рівня довіри до діяльності консультаційних організацій, суспільному визнанню консультування як професії завдяки формуванню високого ділового іміджу та репутації консультантів, подоланню перешкод розвитку консультуванню як професійній діяльності, сутність якої полягає у сприянні розвитку клієнтських організацій.

 

Висновки

Враховуючи той факт, що керівники державних, приватних  і громадських організацій покладаються на пораду консультантів, накладає на представників цієї професії зобов'язання підтримувати високий рівень сумлінності  і компетенції [5].

Успішна консультаційна діяльність в усіх її аспектах і високий авторитет  на ринку консультаційних послуг можливі насамперед за умови залучення персоналу високого класу, який володіє сукупністю професійних та особистісних якостей. Важливе значення мають загальна ерудиція, професійна компетентність, аналітичні здібності, незалежність, неупередженість, принциповість, творчий підхід, організаторські та комунікативні здібності. Без виконання фахових завдань з високим ступенем використання своїх обдарувань, самовідданості та наполегливості, повної концентрації на вирішенні проблем клієнта, прагнення до постійного особистісного росту професійна реалізація консультанта є неможливою, а тривала діяльність у цій сфері – проблематичною [1, с. 12].

Здійснення консультаційної  діяльності вимагає також дотримання певних професійних етичних принципів  та визначених професійних правил у  стосунках з клієнтами. Підтримання  високих етичних стандартів зміцнює  імідж професії, консультанта та його фірми. Ділова репутація створюється  в результаті тривалих і наполегливих зусиль, але втрачена може бути враз. Якщо репутація консультанта зіпсована  практикою його діяльності, то її відновлення  потребуватиме докладання значних  зусиль. Дотримання професійних норм є запорукою успіху будь-якої консультаційної організації. Безумовно, провідними гравцями на ринку консультаційних послуг є великі транснаціональні корпорації, репутація яких є бездоганна, а рівень консультаційного обслуговування – надзвичайно високий. Однак часто клієнти надають перевагу невеликим консультаційним фірмам чи навіть окремим консультантам із репутацією хороших і чесних фахівців [13, с. 19].

 

 

Список використаних джерел

1. Бейч, Э. Консалтинговый бизнес: основы профессионализма

[Текст] / Э. Бейч; пер. с англ. – СПБ.: Питер, 2006 – 272 с.

2. Блок, П. Безупречный консалтинг [Текст] / П. Блок; пер. 2-го

анг. изд. – СПБ.: Питер, 2007 – 304с.

3. Верба, В. А. Управлінське  консультування: світові та

регіональні тенденції розвитку [Текст] / В. А Верба //

Актуальні проблеми економіки. – 2008. - № 11 – с. 20-35.

4. Джентл, Р. Как сделать карьеру в консалтинге [Текст] /

Р. Джентл; пер. с англ. – СПБ.: Питер, 2003 – 192 с.