Професіоналізм та етика в управлінському консультуванні

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

 

Кафедра менеджменту організації  та адміністрування

 

 

 

 

 

 

 

САМОСТІЙНА РОБОТА

З дисципліни «Консалтинг»

на тему:

«Професіоналізм та етика  в управлінському консультуванні»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

студентки II-го курсу магістратури

спеціальності «Менеджмент  організації та адміністрування»

заочної форми навчання

Левади Віри Олександрівни

 

 

 

 

Київ 2013

ЗМІСТ

Вступ

1. Консультування як професія і підприємницька діяльність.
2. Сутність управлінського консультування
3. Професійні і етичні вимоги до консультаційних організацій та їх працівників

Висновки

Список використаних джерел 

Вступ

Процеси становлення ринку  в Україні характеризуються просторовими,  інституційними,  структурними та іншими особливостями. У структурному аспекті розвиток ринку пов'язаний, із виникненням нових видів бізнесової діяльності. Одним із таких видів є управлінське консультування,  яке розвивається в Україні динамічними темпами. 
 1. Консультування як професія і підприємницька діяльність.

Ефективна професійна діяльність людей,  які обрали для себе фах консультанта,  вимагає від них усвідомлення сутності консультаційної діяльності та особливостей ривку консультаційних послуг.  З іншого боку,  розуміння потенційними клієнтами змісту управлінського консультування і природи цього бізнесу допомагає уникнути багатьох непорозумінь,  чітко поставити завдання консультантам,  отримати позитивний ефект від співпраці з ними.

2. Сутність управлінського консультування

Сучасна виробничо-господарська організація є складним утворенням, яке об'єднує економічну, соціальну, техніко-технологічну і організаційну підсистеми. Управління цими підсистемами і системою «організація»  загалом можна охарактеризувати як процес безперервного впливу на різноманітні ситуації, що виникають у процесі функціонування організації. Багатоаспектна діяльність сучасних організацій вимагає спеціалізованого підходу до консультування,  що виявляється у зосередженні окремих консультантів і їх груп на економічному, технічному,  технологічному,  юридичному й управлінському консультуванні (рис. 1.1).

 

Економічне консультування	• Регулювання економічних  відносин, включаючи відносини на макрорівні • Оптимізація використання капіталу • Розв’язування економічних  проблем розвитку підприємств (спеціалізація,  кооперація, концентрація, комбінування виробництва) • Податкове консультування • Економічне обґрунтування  методів господарювання  і стимулювання виробництва • Формування і вдосконалення  системи вартісних і натуральних  нормативів та показників розвитку підприємства
Технічне консультування	• Технічне оснащення і  переоснащення виробництва
Технологічне консультування	• Організування і впорядкування  доцільної виробничої діяльності • Оптимізування технологічних процесів • Технологічна дисципліна • Екологічне консультування
Юридичне консультування	Консультування з питань загальног законодавства • Консультування у сфері  взаємовідносин з органами державної влади  і управління • Консультування у сфері  господарських відносин з іншими суб’єктами
Управлінське консультування	• Побудова організацій • Дослідження ринку • Організаційний розвиток і організаційні зміни • Розроблення стратегій  розвитку підприємств та програмування їх реалізації • Реінжиніринг бізнес-процесів • Аутсортинг непрофільних видів господарської діяльності • Ведення інноваційних процесів • Проектування організаційних структур управління • Організування мотивування  та винагородження працівників • Формування культур організацій • Розвиток персоналу • Запровадження нових  методів управління • Раціональне організування  праці

Рис. 1.1. Сфери та проблематика консультування виробничо-господарських організацій.

Часто зміст консультування у цих сферах полягає в допомозі щодо пошуку нових ресурсів або в раціоналізації використання наявних або стимулює зусилля груп персоналу,  які відповідають за ці напрями діяльності. Набагато складніше діяти у принципово новій управлінській ситуації.

Управлінська ситуація —  стан об'єкта управління, який потребує втручання в його діяльність суб'єкта управління з метою виправлення відхилень від запланованої  траєкторії його розвитку.

Вирішення нових ситуацій,  що виникли в управлінській системі організації,  полягає у виявленні,  аналізі управлінських проблем, виробленні рекомендацій щодо їх розв'язання,  а також сприянні їх реалізації.  У цих випадках часто необхідна допомога консультантів.

Потреба в консультантах  не є свідченням некомпетентності керівництва організації,  адже зміни на ринку,  в техніці і технологіях управління настільки динамічні,  а управлінські потреби настільки різноманітні,  що навіть наймогутнішим організаціям може не вистачити власних ресурсів для вирішення нових проблем і використання нових можливостей.

Управлінське консультування — підприємницька діяльність щодо надання допомоги приватним особам і менеджерам вищого рівня у виявленні,  аналізі та розв'язанні управлінських проблем,  а також в досягненні стійкого успіху діяльності виробничо-господарських та інших організацій.

Метою управлінського консультування є надання консультаційною організацією, консультантом-індивідуалістом консультаційної послуги, замовленої і оплаченої виробничо-господарською організацією, орієнтованої і призначеної для удосконалення управління нею.

Предметом управлінського консультування є управлінські ситуації, які виникають у процесі функціонування виробничо-господарської організації і спричиняють чи можуть спричинити її неефективну діяльність. До його сфери можуть належати лише ті аспекти діяльності, які стосуються переважно технології здійснення управлінь кого процесу,  організаційних структур,  функцій та методів управління, хоч сфера управлінських відносин поширюється на всі аспекти функціонування організацій.

На перший погляд,  суб'єктами консультування є лише консультанти.  Насправді це не зовсім так.  Консультант не може працювати без постійної взаємодії з персоналом клієнта.  Лише за постійного контакту,  взаєморозуміння і співпраці між персоналом консультаційної і клієнтської організацій можливе успішне консультування. Загалом суб'єктом управлінського консультування вважають організаційно оформлену в єдиний колектив групу працівників консультаційної і клієнтської організацій, залучену до процесу консультування,  розроблення консультаційних рекомендацій та їх реалізації.

Об'єктами управлінського консультування є виробнича структура організації,  організаційний розвиток і організаційні зміни, процеси розроблення стратегії її розвитку та програмування їх реалізації,  реінжиніринг бізнес-процесів,  аутсорсинг непрофільних видів господарської діяльності,  супровід інноваційних процесів,  проектування організаційних структур управління,  організування мотивування та винагородженні працівників, формування культури організації, розвиток персоналу, запровадження нових методів управління,  раціональне організування праці тощо. Консультування не є одноразовим актом,  воно вимагає виконання певних робіт у просторі і часі,  тобто за своїм змістом є процесом.

Процес консультування —  спільна запрограмована діяльність представників консультаційної організації і працівників організації-клієнта з метою розв'язання проблем, виявлених у процесі аналізу і дослідження ситуацій,  що виникають у діяльності клієнтської організації.

Процес консультування має  початок (встановлення контакту і початок роботи)  і закінчення (завершення роботи представників консультаційної організації в клієнтській організації).  Між цими двома точками виконуються різноманітні роботи,  які за однорідністю операцій можна об'єднати в окремі етапи.  Зміст цих етапів залежить від моделі і способу консультування.

Модель консультування відображає відносини між консультантом і клієнтом,  які характеризуються організуванням процесу консультування,  ступенем участі на кожному етапі консультаційного процесу зовнішніх консультантів і персоналу клієнтської організації,  а також визначають вимоги до змісту виконуваних робіт.

Тісно пов'язаний з моделлю  спосіб консультування — застосування певної сукупності методів здійснення конкретних робіт відповідно до моделі консультування.

У процесі консультування консультанти користуються певним інструментарієм консультування —  комплексом методичних підходів і способів роботи з інформацією,  яка характеризує клієнтську організацію загалом і конкретну ситуацію,  над вирішенням якої працюють консультанти.

Консультанти використовують інструментарій,  розроблений економічною теорією,  економікою відповідної галузі,  теорією фінансів, інформатикою, менеджментом тощо.

Різноманітність клієнтів і  ринків,  проблем і завдань,  ресурсів і можливостей, використовуваних підходів і осіб, які беруть участь у процесі управління,  зумовлює різноманітність консультаційних організацій, які діють на ринку консультаційних послуг.

З огляду на відношення до клієнтської  організації серед них виокремлюють:

1) зовнішніх консультантів  —  не залежних від клієнта консультаційних компаній,  основними перевагами яких є незалежність у поглядах і діях, оперування передовими знаннями і навичками;

2)  внутрішні служби  управлінського консультування,  створені, як правило,  у великих корпораціях.  Основними перевагами їх є менша вартість послуг (приблизно на 30 - 50%  порівняно із зовнішніми консультантами);  доступність консультантів у будь-який час для.  будь-якого підрозділу;  глибоке знання справ,  стилю роботи й управління, організаційної культури і політики організації; конфіденційність.

Внутрішні консультанти не е альтернативою зовнішнім,  які завжди матимуть перевагу в ситуаціях,  що не потребують конфіденційності. Вони особливо цінні за необхідності досконалого знання особливостей конкретної корпоративної організації та управління нею.  Однак внутрішнє консультування може бути шкідливим за відсутності чітких взаємних зобов’язань компанії і внутрішніх консультантів, безсистемного їх використання. Рекомендації служби внутрішнього консультування, яка має низький статус і позбавлена доступу до вищого керівництва,  не матимуть авторитету і довіри.

У сучасних умовах управлінське консультування перебирають на себе спільні групи, які складаються із зовнішніх і внутрішніх консультантів,  що скорочує консультаційні витрати, допомагає зовнішнім консультантам швидко освоїти особливості організації-клієнта і сприяє навчанню внутрішніх консультантів.  За такого підходу зовнішні консультанти діють на партнерських засадах із внутрішніми консультантами,  оскільки у багатьох випадках тактично  правильніше подавати спільні пропозиції як напрацювання внутрішніх підрозділів.

3. Професійні і етичні вимоги до консультаційних організацій та їх працівників

Продуктом консультаційної  діяльності є консультаційна послуга. Забезпечити високу якість цього товару можна лише за тієї умови,  що організація –  виробник послуг —  матиме високий авторитет на ринку. Її успішна діяльність неможлива без наявності людського капіталу —  співробітників,  наділених комплексом професійних та етичних якостей,  здатних дотримуватися визначених професійних правил. Важливе значення мають загальна ерудиція та професійна компетентність;  незалежність і неупередженість; здатність розробляти пропозиції рекомендаційного,  а не директивного характеру; вміння проводити спеціальні кваліфіковані експертизи,  дотримуватися конфіденційності у відносинах з клієнтами, іншими суб'єктами ринку тощо.