У цьому зв'язку об'єднанням підприємців  довелося розпрощатися з рядом своїх колишніх учасників, що не дотримуються елементарних етичних норм.

     На  рівні окремих підприємств все  більшого поширення одержує практика прийняття корпоративних кодексів. Природно, в авангарді йдуть великі компанії.

     Відзначаючи впевнений поступальний розвиток української корпоративної етики, все-таки зробимо кілька важливих зауважень.

     По-перше, більшість існуючих корпоративних  кодексів, особливо у великих корпораціях, орієнтовано скоріше на потреби  самої компанії. Декларована в  кодексах відповідальність підприємства сьогодні спрямована скоріше зовні (стосовно клієнтів, підрядників і партнерів, суспільства в цілому), ніж до власного персоналу. У них багато говориться про обов'язки службовців і їхню лояльність до компанії й дуже мало про обов'язки самої компанії перед її працівниками. При такій постановці питання корпоративних кодексів навряд чи будуть мати високий мотивуючий потенціал і служити ефективним засобом соціального менеджменту. На жаль, трудові відносини українським менеджментом сприймаються як менш значимий фактор у конкурентній боротьбі в порівнянні з іміджем в очах клієнтів і ділових партнерів, що свідчить про недооцінку провідної ролі творчого висококваліфікованого працівника в сучасному виробництві.

     По-друге, у формуванні корпоративної етики  провідну роль грають асоціації підприємців, у той час як роль профспілок трудящих незначна, що навряд чи можна визнати позитивним фактом. Цілком можливо, що в тому числі й тому безпосередньо проблеми трудових відносин займають таке скромне місце в корпоративних кодексах. Багато в чому вина за таке положення справ лежить на самих профспілках, дотепер стурбованих проблемами «класової боротьби» і які розглядають корпоративну етику винятково як ще один засіб зміцнення управлінського контролю над робітниками. Насправді ж розвиток корпоративної етики міг б значно поліпшити положення найманих робітників і обмежити управлінське свавілля. На мою думку, профспілки не менше підприємців зацікавлені у формуванні корпоративної етики, що є діючим засобом регуляції трудових відносин на підприємстві.

     3.2. Принципи розробки  етичного кодексу  української корпорації

     Тепер перейдемо до практичної сторони  й відзначимо кілька важливих принципів  розробки етичного кодексу української  корпорації:

• наукова основа, що означає, що сформульовані в кодексі положення повинні бути доказовими й реалістичними;
• облік зростаючої ролі людського й соціального виміру як універсальної тенденції соціально-економічного розвитку;
• виборче й творче використання конкретних наробітків у сфері соціального менеджменту, що представляють передовий закордонний досвід;
• урахування української специфіки, історичного досвіду й національних традицій господарського життя;
• виклад простою, ясною, доступною мовою [26, с. 140].

ВИСНОВКИ

     Отже, з усього вищевикладеного можна зробити наступні висновки й узагальнення:

• Корпоративна етика є ключовим елементом, що поєднує людей - учасників виробничого процесу на підприємстві - у єдиний соціальний організм (людське співтовариство).
• Під впливом корпоративної етики діяльність працівників організується не стільки на основі наказів або компромісів, скільки за рахунок внутрішньої погодженості орієнтирів і прагнень співробітників. Організація, побудована на єдності світогляду й ціннісних установок її членів, стає найбільш гармонічною й динамічною формою виробничого співтовариства.
• Корпоративна етика виступає як форма суспільної свідомості, властива як підприємцям, так і найманим робітникам, яких поєднують загальні цілі їхньої професійної діяльності.

     У закордонній управлінській практиці вироблений ряд спеціальних заходів і методів, спрямованих на формування здорової етичної основи трудових відносин:

• корпоративні кодекси;
• «карти етики»;
• комітети;
• навчання співробітників і керівників етичній поведінці на базі семінарів і короткострокових курсів.
• етична експертиза.
• Істотний вплив на формування корпоративної етики мають стандарти, вироблені Міжнародною організацією праці (МОП) і багато в чому сприйняті на національному рівні державним законодавством. Зараз налічується близько 200 міжнародних конвенцій і рекомендацій.
• У практиці підприємництва все більшого значення набуває слідування етичним нормам - свого роду правилам поведінки, вироблених людством. Адже в повсякденному діловому житті нерідко виникають ситуації, які вимагають ясної етичної оцінки.
• З розвитком ринку й появою безлічі організацій, що займаються бізнесом, стало актуальним питання створення корпоративних кодексів етики, які визначають етику взаємин усередині корпоративних співтовариств, завдяки чому підвищується конкурентоспроможність, авторитет компанії.
• Етичні кодекси визначають правила, яким повинні слідувати корпорація і її працівники, і включають етичні цінності, принципи й правила.
• На основі прийнятих цінностей розробляються етичні принципи - конкретні цілі, до яких прагне фірма.
• Принципи корпоративних кодексів:
• принцип відкритості;
• принцип людського достоїнства;
• принцип співучасті;
• принцип субсидіарності (доповнюваності).
• Кодекс корпоративної етики може виконувати три основні функції:
• репутаційну;
• управлінську;
• розвиток корпоративної культури.
• Виділяють два варіанти корпоративного кодексу:
• декларативний - це тільки ідеологічна частина кодексу без регламентації поведінки співробітників.
• розгорнутий - містить конкретну регламентацію поведінки співробітників.
• Звертання до питань корпоративної етики в сучасній Україні особливо актуально. Ні для кого не секрет, що в трудовій сфері широко поширені тіньові відносини: наймання без офіційного оформлення, зарплата «у конвертах», невідповідність формальних умов наймання фактичним і т.п.
• Такі методи дозволяють роботодавцю самим неприкритим образом ігнорувати соціальні норми працевлаштування й завдяки цьому заощаджувати на витратах, пов'язаних з оплатою праці й відповідних відрахувань у бюджет.
• Ситуація в області трудової моралі й етики в сучасній Україні має сьогодні свої особливості. Старі норми радянської трудової моралі зруйновані, у засобах масової інформації ведеться широка пропаганда західних цінностей ліберальної користі, широке поширення одержали норми кримінальної субкультури. Про існування національної ідеї, що об'єднала б українців і служила їм цінносно-нормативним орієнтиром, у тому числі в господарському житті, поки говорити не доводиться.
• Існуюче навколо нас сьогодні ціннісне різноманіття змушує окремі підприємства й підприємницьке співтовариство в цілому проявляти власну ініціативу в етичному плані. При цьому в жодному разі не можна сказати, що формування ділової етики починається з нуля. У генетичному коді націй збереглися традиції дореволюційного підприємництва. Не слід забувати й про те, що в радянський час існувала своєрідна етика підприємства, у якій існували поняття «трудового колективу», «соціальної відповідальності керівника», «суспільної значимості праці», «участі трудящих в управлінні» і т.п.
• Перші паростки на полі ділової етики в сучасній Україні стали пробиватися в 90-х роках. Був прийнятий ряд професійних етичних кодексів.
• Проблема етики усвідомлена й на рівні всього українського ділового співтовариства. В українському діловому середовищі вже дозріло розуміння того факту, що вітчизняному бізнесу потрібні якісь етичні рамки, за межами яких - беззаконня, попрання прав особистості й в остаточному підсумку крах економіки як системи цивілізованого обміну товарами, послугами й інформацією.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Й ДЖЕРЕЛ

1. Агєєв А.І. Підприємництво: проблеми власності  й культури. - М.: Наука, 2001. –  269 с.
2. Барсукова С. Тіньовий і фіктивний ринки праці // Pro et Contra, 2005, Т. 5. – № 1. – 421 с.
3. Басовський Л.Е. Менеджмент: Учб. посібник для студ. - М.: ІНФРА-М, 2005. – 278 с.
4. Боуман Е., Стоун Р. Робоча власність (Мондрагонська модель): пастка або шлях у майбутнє? - М.: Академія, 2004. – 144 с.
5. Бусигін А.В. Ефективний менеджмент. - М.: Фінпресс, 2005. – 224 с.
6. В. Бочков. Корпоративне управління. - К.: Основи, 2005. – 57 с.
7. Весенін В.Р. Практичний менеджмент персоналу. – М.: Персонал, 1998. – 269 с.
8. Гапоненко А.Л., Панкрухін А.П. Корпоративне управління: Підручник. - М.: Омега-Л, 2004. - 466 с.
9. Дубиніна М.В. Корпоративна етика як інструмент соціального менеджменту. -  Менеджмент, №4 / 2002. – 34 с.
10. Експерт, 2001, 18 червня. – 24 с.
11. Експерт, 2001, 25 червня. – 24 с.
12. Етичні принципи ведення справ / Під заг. ред. Смирнова С.А. – К.: Знання, 2003. – 315 с.
13. Іноземцев В. Творчі початки сучасної корпорації // Міжнародна економіка й міжнародні відносини, 2005. – №11. – 57 с.
14. Колганов А.І. Колективна власність і колективне підприємництво. - М.: Академія, 2003. – 124 с.
15. Кудюкін П.М. Неформальні трудові відносини: сутність, форми прояви, суспільні наслідки. –  М.: Едіторіал, 1999. – 184 с.
16. Мартиросян А.В. Які таланти потрібні керівнику? // Людина й праця, 1999. – №3. – 57 с.
17. Основи паблік рилейшнз / В.Г. Королько. – М.: Академія, 2005. – 325 с.
18. Основи сучасного соціального управління. / Під ред. В.Н. Іванова. - Х.: Олді-Плюс, 2006. – 227 с.
19. Переосмислюючи прийдешнє. Найбільші американські економісти й соціологи про перспективи й протиріччя сучасного розвитку // Світова економіка й міжнародні відносини, 1999. – №11. – 57 с.
20. Перетворення підприємств: Американський досвід / Під загальною ред. Д. Лоуга, С. Плеханова, Дж. Симмонса. П. – М.: Персей, 2005. – 379 с.
21. Петрунін Ю.Ю., Борисов В.К. Етика бізнесу. - М.: Справа, 2004.  – 186 с.
22. Підприємство в контексті християнського соціального вчення. // Людина й праця, 2005. – №5. – 62 с.
23. Попов Ю.Н. Християнське вчення та соціальні відносини // Праця й соціальні відносини, 2004. – №3. – 54 с.
24. Пугачов В. П. Керівництво персоналом організації. - М.: Академія, 1999. – 341 с.
25. Радаєв В.В. Економічна соціологія. М.: Аспект-Прес, 2006. – 276 с.
26. Сімонов К.С. Корпоративна етика в Україні. - К.: Основи, 2005. – 198 с.
27. Форд Г. Моє життя, мої досягнення. - М.: Вища школа, 1989. – 198 с.
28. Хизрич Р., Пітерс М. Підприємництво або як завести власну справу й домогтися успіху. - М.: Прогрес-Універс, 2001. Вип. 5. – 208 с.
29. Шихирєв П.Н. Чи можлива етика бізнесу? // Суспільні науки й сучасність, 2006. – №6. – 87 с.
30. Шувалов В.І. Соціальна психологія менеджменту. - М.: Академія, 2004. – 283 с.
31. Щекін Г. Соціальне управління як система // Проблеми теорії й практики управління, 2004. – №2. – 56 с.