Корпоративна етика

     Насамперед  варто сказати про важливу  роль керівників організації. Її еволюція знайшла відбиття в наступному факті. Спочатку вищі управлінські пости й лідируюче положення в розробці проблем управління займали інженери, які намагалися максимально раціоналізувати й механізувати виробництво. На зміну їм прийшли економісти й фінансисти, що бачили головне завдання в одержанні максимуму прибутку за рахунок правильного використання економічних законів і ефективного управління капіталом. У наш час управляючими вищого рангу й розроблювачами глобальних проблем соціального управління стають вихідці зі структур кадрового менеджменту, тобто «персоналоведи», що ставлять у центр сучасної концепції управління людину [31, с. 14-15].

     Сучасне управління персоналом жадає від керівника нових якостей. Він одночасно повинен бути далекоглядним стратегом, авторитетним лідером, соціальним партнером, сміливим новатором, духовним наставником [16, с. 27-28]. Поведінка керівника й стиль керування в значній мірі визначають мотивацію й досягнення його підлеглих. На основі діяльності керівника підлеглі роблять висновки про те, які досягнення винагороджуються, а які - ні, і що випливає з кожного способу діяльності. Очевидно, що саме ціннісні уявлення самого керівника в основному визначають етичні норми й організаційну культуру підприємства.

     Для того, щоб домогтися максимальної віддачі від працівників у процесі праці, сучасний керівник повинен бути в їхніх очах  авторитетним лідером. Посада формально створює для керівника необхідні передумови бути лідером колективу, але автоматично таким його не робить. Можна бути першою особою в організації, але не бути фактичним лідером, тому що він не затверджується наказом, а психологічно визнається навколишніми як єдиний, хто здатний забезпечити задоволення їхніх потреб і показати вихід зі здавалося б безвихідних ситуацій. Характер дій лідера принципово інший, ніж у звичайного менеджера-адміністратора. Він не управляє, не командує, а веде за собою інших, при цьому вони виступають стосовно нього не підлеглими, а послідовниками [7, с. 147-148].

     2.2. Спеціальні заходи, що сприяють формуванню етичної основи трудових відносин

 

     У закордонній управлінській практиці вироблений ряд спеціальних заходів і методів, спрямованих на формування здорової етичної основи трудових відносин [10, с. 13]:

• корпоративні кодекси, що представляють собою зведення принципів і правил ділової поведінки, є центральним елементом корпоративної етики. Сьогодні їх мають майже всі великі корпорації й біля половини дрібних фірм;
• «карти етики» - набір етичних правил і рекомендацій, що конкретизують етичний кодекс корпорації для кожного співробітника компанії. Вони містять також ім'я й телефон консультанта компанії з етичних питань. Даний метод активно застосовується в японських компаніях;
• комітети (або окремі фахівці) з етики покликані виробляти етичну політику організації, а також вирішувати конкретні етичні проблеми, що виникають у ході повсякденної практики;
• навчання співробітників і керівників етичній поведінці проводиться, як правило, на базі семінарів і короткострокових курсів. Етична проблематика також активно інтегрується в систему вищої освіти. Так, великий бізнесмен і колишній посол США в Нідерландах Дж. Шед дав 20 млн. доларів Гарвардському університету на створення програми з етики бізнесу. Її ціль він бачив у тому, щоб випускники, що прослухали курс, мали такі моральні переконання, які обертали б їхні професійні знання на благо суспільства, а не на шкоду йому. Для цього, вважав Шед, треба: по-перше, відсівати кандидатів з спотвореними моральними принципами вже на стадії прийому до університету; по-друге, зробити етичну проблематику невід'ємною частиною кожної дисципліни, не обмежуючись одним курсом з етики [29, с. 74-75];
• етична експертиза являє собою всебічний аналіз конкретного аспекту діяльності організації або окремого проекту. Результатом такої експертизи стає система пропозицій, спрямованих на поліпшення морального клімату в організації, її іміджу в очах громадськості, внесення корективів у діяльність організації. Коли з тих або інших причин проблеми організації не можуть бути вирішені власними силами, запрошуються незалежні консультанти по етиці зі сторони.

     Слід  зазначити зростаюче значення загальнонаціональних і міжнародних регуляторів ділової етики й трудових відносин. Міжнародні зводи правил ведення бізнесу прийняті Організацією Об'єднаних Націй, Міжнародною торговельною палатою й Організацією економічного співробітництва й розвитку. Прообраз світової системи етичних стандартів можна побачити в «Принципах ведення бізнесу» «Круглого стола Ко». Вони були прийняті в 1994 році у швейцарському містечку Ко лідерами бізнесу Японії, Західної Європи й Сполучених Штатів і до сьогоднішнього дня завоювали загальне визнання в міжнародному діловому співтоваристві. У ньому почата спроба виробити єдиний кодекс поведінки для бізнесменів двох систем ділової поведінки: західної й східної (азіатської), що істотно відрізняються одна від одної [21, с. 154-155].

     Декларація  відстоює наступні принципи відношення компанії до своїх співробітників: «Ми надаємо великого значення повазі всіх працівників, серйозному відношенню до їхніх інтересів. Отже, ми маємо перед ними наступні зобов'язання:

• забезпечувати своїх працівників роботою й заробітною платою, які підвищують їхній рівень життя;
• створювати такі умови праці для працівників, які не завдають шкоди їхньому здоров'ю й людському достоїнству;
• бути чесними в комунікаціях зі своїми працівниками й забезпечувати ним відкритий доступ до інформації, обмеженої лише рамками закону й умовами конкуренції;
• прислухатися й по можливості реагувати на пропозиції працівників, їхні ідеї, вимоги й скарги;
• у випадку виникнення конфліктів брати участь у відкритих переговорах із працівниками;
• уникати дискримінаційної політики й гарантувати працівникам рівні права й можливості незалежно від статі, віку, расової приналежності й релігійних переконань;
• стимулювати в рамках свого бізнесу використання праці працівників з різним професійним рівнем на тих робочих місцях, де вони можуть принести найбільшу користь;
• забезпечувати охорону праці працівників, щоб уникнути нещасних випадків і професійних захворювань;
• заохочувати працівників і допомагати їм у розвитку необхідних навичок і знань, уважно ставитися до серйозних проблем зайнятості, часто пов'язаними із прийняттям рішень у бізнесі, а також співробітничати з урядовими органами, трудовими об'єднаннями, іншими службами й один з одним з питань розміщення робочої сили» [12].

     2.3. Міжнародні стандарти

 

     Істотний  вплив на формування корпоративної  етики мають стандарти, вироблені Міжнародною організацією праці (МОП) і багато в чому сприйняті на національному рівні державним законодавством. Зараз налічується близько 200 міжнародних конвенцій і рекомендацій, які в якості міжнародних трудових норм націлені на гуманізацію й демократизацію світу праці, соціальну захищеність і створення сприятливих умов праці. У Європі відповідні основні демократичні норми зафіксовані у вигляді «Хартії основних соціальних прав трудящих» («Соціальна хартія ЄС») [8, с. 279-280].

     2.4. Етичні принципи  в практиці підприємництва

 

     У практиці підприємництва все більшого значення набуває слідування етичним нормам - свого роду правилам поведінки, вироблених людством. Адже в повсякденному діловому житті нерідко виникають ситуації, які вимагають ясної етичної оцінки. Але у світовому бізнес-співтоваристві здавна склалася ділова етика. У наш час вона стає надбанням і потребою все більшого числа ділових людей. Це відбувається, як мінімум, по двох причинах:

• масштаби бізнесу постійно зростають;
• наслідки неетичної поведінки бізнесменів стають все більше руйнівними [6, с. 32].

     Усередині бізнесу все ширше й ширше розвивається корпоративна форма організації, а це значить, що більшість господарюючих суб'єктів приймають організаційно-правові форми існування: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, різні товариства (повні, командитні, на вірі й т.д.), виробничі кооперативи (у тому числі й сільхозпризначення) та ін.

     Перед всіма учасниками корпоративного управління відповідно виникають різні етичні проблеми. Але бізнес існує в конкурентному середовищі. Конкуренція й формує ряд проблем, рішення яких сполучене з етичними питаннями. Недружнє поглинання підприємств, вивід активів з компаній всупереч інтересам власника, використання адміністративного ресурсу при рішенні фінансових завдань, торгівля інсайдерською інформацією, навмисне банкрутство й ін. - все це етичні проблеми.

     Для дотримання етичних норм людське  суспільство створило ряд правил, зібраних у різні документи: «Хартія ділової й корпоративної етики», «Кодекс корпоративної поведінки» та ін.

     У нашій країні є значна кількість бізнесменів з тих, хто збагатився в 1992 р., використавши для збагачення механізми, які були введені державою, не хочуть сьогодні ні підкуповувати, ні вбивати, а прагнуть виробити загальні цивілізовані правила поведінки. Вони розуміють, що якщо продовжувати йти по колишньому шляху, він приведе їх до самознищення. Це усвідомлення - важливий поворот до розуміння необхідності ділової етики, її поваги й дотримання [6, с. 34-35].

     Пропонуємо  зразковий документ, що допоможе орієнтуватися  в сфері норм і прав корпоративної поведінки - «Кодекс корпоративної етики й норм ділового спілкування»:

     1. Загальні ціннісні  принципи діяльності акціонерного товариства.

     Акціонерне  товариство (найменування) дотримує наступних  принципів:

     - будує відносини із клієнтами  й партнерами на основі правових, моральних і етичних норм;

     - несе повну відповідальність  перед споживачами за якість  своєї продукції й своєчасне виконання договірних зобов'язань;

     - створює й підтримує взаємовигідні  комерційні відносини з постачальниками  й споживачами, керуючись засадами  взаємоповаги й компромісу;

     - визнає трудові заслуги своїх  працівників і прагне забезпечити  їм справедливу винагороду відповідно до рівня результатів праці, якістю й кількістю вкладеного в роботу ретельності;

     - забезпечує соціальні гарантії  працівникам суспільства, екологічно  чисті й безпечні умови праці,  можливість підвищення кваліфікації  праці й професійного росту;

     - співробітничає з державними  й муніципальними органами влади,  підтримує добродійність, зберігає  навколишнє середовище, впроваджуючи  екологічно чисті технології  виробництва продукції [6, с. 38].

     2. Колективні принципи  поведінки.

     Всі працівники акціонерного товариства (найменування) прагнуть забезпечити в процесі трудової діяльності наступні принципи:

     - турбота про спільних інтерес акціонерного товариства й кожного трудівника окремо;

     - забезпечення росту корпоративних  цінностей, корпоративної культури, духу згуртованості в колективі;

     - створення й підтримка високого  ділового іміджу, бездоганної репутації,  дотримання норм ділового спілкування;

     - підтримка загальної стратегії  й пріоритетів, вироблених адміністрацією  суспільства;

     - неприйняття використання іміджу акціонерного товариства для досягнення особистих корисливих цілей на шкоду суспільству;

     - заборона ведення сторонньої  комерційної діяльності, якщо вона  суперечить економічним інтересам  суспільства, завдає шкоди його  іміджу й діловій репутації;

     - забезпечення конфіденційності  отриманої інформації, невикористання  цієї інформації на шкоду суспільству,  для цілей особистої вигоди, або  в інтересах третіх осіб;

     - обмеження можливості політичної  діяльності працівників суспільства  рамками позаробочого часу, невикористання в цій діяльності майна суспільства, а також ім'я й авторитету його керівників [6, с. 40].

     3. Етичні принципи  службових відносин.

     Кожний  працівник акціонерного товариства (найменування) повинен:

     - з повагою ставитися до всіх  навколишніх його людей, цінувати особистість у кожній людині;

     - дотримуватися єдності слова й справи, завжди виконувати дані обіцянки;

     - бути терпимим до чужої думки,  навіть якщо вона йому не подобається;

     - бути ввічливим і коректним  у будь-якій ситуації, ніколи не втрачати самовладання;

     - не втручатися в приватне (особисте) життя іншої людини, якщо тільки та про це не просить сама, або якщо обставини загрожують її життю або здоров'ю;

     - мати охайний діловий вид [6, с. 41-42].

     2.5. Корпоративні кодекси

 

     З розвитком ринку й появою безлічі організацій, що займаються бізнесом, стало актуальним питання створення корпоративних кодексів етики, які визначають етику взаємин усередині корпоративних співтовариств, завдяки чому підвищується конкурентоспроможність, авторитет компанії.

     Перетворення  етики в певне обмеження діяльності й в інструмент управління компанією здійснюється за допомогою створення етичної програми, завдання якої - встановлення етичного процесу, спрямованого на впровадження етичних стандартів в усі операції й процедури бізнесу. Елементами такої програми є: кодекси поведінки, або етичні кодекси; етичні тренінги й навчання; етичні комітети з етики; соціальний/етичний аудит [9, с. 11].

     Центральне  місце в етичному процесі займає етичний кодекс. Корпоративний кодекс звичайно містить загальні принципи для професії, розроблені громадськістю, і свої власні правила поведінки, що відбивають принципи даної корпорації.