Автор: Пользователь скрыл имя, 16 Февраля 2013 в 22:35, курсовая работа
Метою діяльності підприємства є виробництво технічного вуглецю, сирих товарних гум і товарів народного споживання в Україні.
Предметом дослідження в курсовій роботі є показники використання основних фондів підприємства.
Для досягнення мети необхідно вирішити ряд завдань:
- дослідити теоретичні аспекти функціонування та використання основних фондів підприємств;
- проаналізувати динаміку ефективності використання основних фондів підприємства;
- розробити заходи щодо оптимізації їхнього використання;
- виявити резерви росту фондовіддачі, збільшення обсягу продукції й прибутку за рахунок поліпшення використання основних фондів
Вступ
1 Теоретичні аспекти показників використання основних фондів підприємств та потенціалу підприємства
1.1 Поняття й класифікація основних фондів підприємств
1.2 Економічна ефективність і параметри оцінки потенціалу підприємства
1.3 Методи аналізу ефективності використання основних фондів
2 Аналіз використання основних фондів на ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» і розробка заходів по оптимізації показників використання
2.1 Характеристика підприємства і його організаційної структури
2.2 Аналіз фінансово-економічної діяльності ВАТ «СЗТВ»
3 Розробка заходів щодо оптимізації показників використання
основних фондів
Висновки
Список використаної літератури
Форма участі в кредитному проекті: визначається при розгляді «Інвестиційного обґрунтування».
Можливості виробництва:
Вартість нових основних фондів, що вводяться, 75 млн. грн.
Кількість зносу створюваних робочих місць, усього 71 чол. у тому числі:
робітників 65 чол.
службовців 1 чол.
фахівців 5 чол.
Питомі енерговитрати на 1 м³ водню можуть уважатися менш 1 кв. годин. Одержуваний продукт - технічний вуглець має чистоту 99.9 % ваги. Масове виробництво технічного вуглецю такої якості не має аналогів в Україні й за рубежем.
Розроблена технологія виробництва технічного вуглецю й одночасне виробництво водню не має аналогів. Нова технологія екологічно чиста. Тверді викиди й рідкі стоки відсутні. Газові викиди - продукти спалювання суміші S, Н2 й азоту в котельних.
При спалюванні цієї суміші викиди оксидів азоту знижені в 2-3 рази в порівнянні зі спалюванням природного газу. Сумарні викиди оксидів азоту менш 50 мг/м3.
Рідкий водень - відносно дорогий продукт. Ціна водню, виробленого в США із природного газу для забезпечення польотів багаторазових космічних кораблів “Space Shattle” становить близько 3000 $ за одну тонну [11].
Основний продукт, отриманий при глибокому піролізу природного газ-технічний вуглець буде використаний у різних галузях промисловості. У порівнянні із традиційною технологією одержання водню із природного газу, розглянута технологія має наступні переваги:
- собівартість водню,
одержуваного піролізом
- використання не дефіцитної сировини - природного газу;
- у новій технології
відсутні екологічно
Сполучення факторів, що сприяють здійсненню проекту:
Зовнішніх:
- наявність зовнішнього ринку споживачів технічного вуглецю високої якості;
- дефіцит технічного вуглецю високої якості, низька ціна.
Внутрішніх:
ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» розташовує:
- виробничими потужностями,
використовуваними під
- службами експлуатації
пожежо-вибухонебезпечних
- основними фондами, які можна використати для створення комплексу по одержанню водню й технічного вуглецю;
- транспортними комунікаціями для вивозу технічного вуглецю споживачеві;
- комплексом по скрапленню газоподібного водню;
- інфраструктурою, що забезпечує виробництво водню й технічного вуглецю, природним газом, електроенергією, теплом і т.д.
Все це створює сприятливі передумови для будівництва виробництва водню й технічного вуглецю за прогресивною технологією на основі плазмохімічного піролізу природного газу.
Передбачається:
- експорт у вигляді продажу особливо чистого технічного вуглецю;
- організація спільних підприємств.
Виробництва технічного вуглецю й водню планується розмістити на промисловій території «СЗТВ» м. Стаханов, Луганської області, Україна.
Відстань від водневого виробництва приблизно 500 метрів, до котельні - 150 м.
Наявність поблизу місця будівництва комплексу по виробництву водню й технічного вуглецю:
- системи теплопостачання;
- системи електропостачання;
- транспортної системи;
- розвитій інфраструктури;
- будинків і споруджень для розміщення будівельної й монтажної організацій;
- систем забезпечення
промисловою водою, створює
У запропонованому проекті одержання водню й технічного вуглецю відсутні тверді відходи й рідкі стоки. Газові викиди - продукти спалювання З, Н2, N2 у котельні. При спалюванні цієї суміші викиди оксидів азоту знижуються в 2-3 рази в порівнянні зі спалювання природного газу.
Найбільш раціональним способом одержання водню із природного газу (метану) є його повний піроліз до вуглецю й водню, оскільки в цьому випадку можливе досягнення найбільш повного використання потенціалу цієї не поновлюваної сировини.
Комплекс складається із чотирьох відділень:
- відділення підготовки технічних газів і сировини;
- відділення піролізу;
- відділення концентрування,
виділення, грануляції й
- відділення виділення,
компремірування й очищення
Готовий гранульований
технічний вуглець
Зберігається або в розфасовочному бункері, або на складі для зберігання готової продукції.
Для нагрівання сировини (природного газу) з метою піролізу використається повітря (окислювач) і природний газ. Перед спалюванням у реакторі повітря попередньо нагрівається до температури 600-650º С, а природний газ до 400º С. Природний газ, використовуваний як сировина для піролізу, також попередньо підігрівається до 400º С. Для цього повітря під тиском 0,16 Мпа подається в теплообмінник-рекуператор тепла газів, що відходять, де нагрівається до 600-650º С, а потім надходить на вхід реактора.
Природний газ із мережі з тиском 0,3-0,5 Мпа надходить під тиском 0,16 Мпа в теплообмінник, що нагріває водяною парою (з температурою близько 160º С.) до 120º С, а потім надходить у теплообмінник-рекуператор тепла газів, що відходять, де догрівається до 400º С. Після цього потік розділяється на дві частини. Одна частина призначена для нагрівання потоку теплоносія шляхом спалювання в повітрі, а друга - як сировина на піроліз.
Піроліз природного газу (сировини) провадиться в реакторі після упорскування сировини у високотемпературний потік продуктів спалювання палива в повітрі. Після завершення піролізу, у потік газово-сажевої суміші вводиться вода з температурою 50-60º С для загартування продуктів. Для загартування потоку в реакторі використається вода, що циркулює через сорочку газоохолоджувача. Продукти після загартування й додаткового охолодження в рекуперативних теплообмінниках й у теплообміннику - охолоджувачі надходять у відділення концентрування, виділення й очищення продуктів.
Суміш газоподібних продуктів і сажі після охолоджувача надходить у циклон, а потім у рукавний фільтр, де відбувається виділення технічного вуглецю. Після фільтра піролізні гази, що не містять сажі (залишкова концентрація не перевищує 50 мг/м².) надходять у відділення очищення й концентрування водню. Виявлена у циклоні й рукавному фільтрі сажа після мікрозмільчувателю підхоплюється потоком газів, що циркулюють між рукавним фільтром і циклоном за допомогою вентилятора. У циклоні відбувається її ущільнення й остаточне виділення ущільнених часток з потоку. Із циклона циркулюючий газ із ультрадисперсними частками сажі повертається знову в рукавний фільтр для подальшого її виділення.
Після виходу із циклона сажа попадає в гранулятор, воложиться водою, що надходить із конденсатора, гранулюється в гранули діаметром 3-5мм. і надходить у сушильний барабан [11].
Після осушки гранульований вуглець ковшовим елеватором, після охолодження в охолоджувачі, подається в бункер для розфасовки.
Розфасовка провадиться
автоматизованою системою в
Потік очищених від сажі
газів, що містять водень, азот, окис
вуглецю, вуглекислий газ і пари
води після рукавного фільтра
при температурі близько 350º С
надходить у теплообмінник-
Наявність невеликої кількості сажі в потоці (менш 50мг/м3) сприяє інтенсифікації процесу конденсації. Основна маса сконденсованої води нагрівається в сорочці газоохолоджувача й надходить на загартування, а інша частина в змішувач - гранулятор.
У результаті залишки сажі й пари води повністю віддаляються з потоку й повертаються в процес. Осушений й очищений від часток вуглецю газ, що містить водень ( 40 % ) у кількості, необхідному для виробництва чистого водню, після дільника потоку надходить у компресор, де стискується до тиску 3,6 МПа й подається в блок мембранного збагачення водню. Потік газу протікає над поверхнею селективної мембрани. Водень, переважно, протікає крізь неї. Потік водню, що пройшов через мембрану, що представляє собою технічний водень чистотою 99,999 % про., направляється на зрідження в існуючий ожижительний комплекс споруджень водневого виробництва. Витрата технічного водню регулюється витратоміром - регулятором і розмірами площі мембрани (апарат модульного типу), що дозволяє легко регулювати продуктивність від нуля до 2000 мЗ/годин. Минулий через мембрану водень одночасно повністю досушуються, тому що пари води не проходять крізь гідрофобну полімерну мембрану.
Минулий у мембранних блоках потік хвостових газів, містить від 38 до 45 % водню й до 13-16 % З, повертається в ресивер, де змішується з надлишковою частиною газів, що надходять із дільника.
Суміш газів теплотворною здатністю 1400 - 1500 Ккал. на м² і сумарною витратою 18-23 тис. м² у годину надходить на догоряння в існуючу котельню.
Таким чином, технологічна схема дозволяє задовольнити всі вимоги ТЗ і дає крім чистого водню (99,999 % ) з витратою від 500 до 2000 м³ у годину ще 13-14 тис. тон технічного вуглецю в рік, при цьому склад технічного встаткування для виробництва технічного вуглецю залишається незмінним.
Ціна технічного вуглецю особливої частоти коливається від 5 до 20 тис. грн. за тонну. Повна потреба у виробленому високоякісному технічному вуглеці тільки по Україні становить більше 12 тис. тон у рік.
Явні переваги нового виробництва (низька собівартість, екологічна чистота, надійне джерело сировини, гнучкість виробництва) дають можливість протиставити конкурентам зниження цін на продукцію (до 30 – 50 %), дозволяють застосовувати крім цінової політики й екстенсивний шлях залучення нових регіонів [12].
Таблиця 2.7 – Фонд оплати праці працюючих на виробництві
Найменування показників |
Чисельність, чол. |
Середньомісячна заробітна плата, тис. грн. | ||
вуглець |
водень |
усього | ||
Робітників |
15 |
40 |
55 |
1,5 |
Керівників |
2 |
4 |
6 |
2,0 |
Службовці Разом: |
3 20 |
7 51 |
10 71 |
1,0 - |
Середньомісячна заробітна плата працюючих прийнята по даним аналогічних діючих підприємств, що на 50 % вище дійсної.
Прогнозується, що підприємство одержує пільговий кредит з відстрочкою платежу основної суми боргу й відсотків по кредиту, розподілимо суму відсотків по кредиту на 8 років, що залишилися - строку погашення кредиту згідно договору.
Основна сума боргу розподіляється пропорційно на 8 років і складе:
148331 : 8 = 18541 тис. грн. у рік й в останній рік - 18544 тис. грн.
Сума відсотків по кредиту (відстроченого платежу) за 2 роки складе:
148331 х 0,3 х 2 = 88998,6 тис. грн.
Ця сума відсотків
по кредиту пропорційно
Таблиця 2.8 – Капітальні вкладення в реконструкцію основних фондів
Показник |
|
у фіксованих цінах на 01.04.07 р. |
- 175640 тис. грн. |
у тому числі: устаткування й монтаж |
- 62060 тис. грн. |
будинки й спорудження |
- 13580 тис. грн. |
ліцензія |
- 100000 тис. грн. |
2. у прогнозованих цінах (з урахуванням інфляційного індексу) |
- 306016 тис. грн |
у у тому числі: устаткування й монтаж |
- 17552 тис. грн. |
будинки й спорудження |
- 28464 тис. грн. |
Джерелом фінансування є пільговий кредит по лінії державної підтримки на умовах 30 % річних, з погашенням основної суми із другого року експлуатації підприємства платежами за рахунок прибутку. Другим джерелом фінансування розглядаються акціонерний капітал у вигляді існуючі основні виробничі фонди й вартості ліцензії на створення виробництва (таблиця 2.9).
Таблиця 2.9 – Джерела фінансування проекту