Планування діяльності АТП

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  університет водного господарства та природокористування

Кафедра регіонального управління 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Індивідуальна робота

з дисципліни

«Планування діяльності АТП»

Варіант №19 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                Виконав: студент 5-го курсу

                                                гр. ОПУАТ-51,ФМ

                                                Радкевич Олександр

                                                Перевірила: Гуменюк О.О. 
 
 
 
 
 
 

Рівне – 2011

    Сутність поняття  планування 

    Планування  діяльності АТП – це управлінський процес направлений на перевезення вантажів та пасажирів, надання інших транспортних послуг з метою задоволення потреб споживачів та народного господарства для отримання прибутку при повному забезпеченні матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

    Підприємство, яке не вміє і не вважає за потрібне планувати свою діяльність, саме стає об'єктом планування, засобом для досягнення кращих результатів іншими підприємствами та іншими учасниками ринкових відносин. Тому управління підприємством є процесом планування, організації, мо­тивації та контролю, необхідних для того, щоб сформулювати мету діяльності підприємства та шляхи її досягнення.

    Таким чином, в управлінні господарською  діяльністю підприємства планування займає основне місце, вбираючи в себе організаційний початок всього процесу реалізації обґрунтованих напрямів подальшого розвитку підприємства.

    Планування - це процес формування мети діяльності підприємства, визначення пріоритетів, засобів і методів її досягнення, на основі виявлення комплексу завдань  і робіт, а також впровадження ефективних методів, способів, ресурсів, необхідних для виконання конкретних завдань у встановлені терміни.

    Планування  діяльності підприємства зводиться  до розробки плану. План - це конкретне  завдання з визначеними вихідними  даними, очікуваними результатами (метою), обумовленим способом його розв'язання.

    В плані відображають комплекс завдань, робіт, методів, способів їх виконання, необхідні фінансові, матеріальні, трудові, інші ресурси, строки поставок сировини, матеріалів, обладнання, розміри  і напрями використання інвестицій, а також управлінські рішення і заходи для їх реалізації. Діяльність щодо розробки планів охоплює всі сторони життя, всі етапи діяльності підприємства.

    Сутність  планування в умовах ринкової економіки  полягає в науковому обгрунтуванні  на підприємствах майбутніх економічних цілей їх розвитку та форм господарської діяльності, вибору найкращих способів їх здійснення, на основі найбільш повного виявлення необхідних ринком видів, обсягів і термінів випуску товарів, виконання робіт і надання послуг і встановлення таких показників їх виробництва, розподілу і споживання, які при повному використанні обмежених виробничих ресурсів можуть привести до досягнення прогнозованих у майбутньому якісних та кількісних результатів. На нинішньому етапі розвитку для більшості російських підприємств головною метою планування є отримання максимального прибутку. За допомогою планування керівники підприємств забезпечують напрямок зусиль усіх працівників, які беруть участь у процесі виробничо-господарської діяльності, на досягнення поставлених цілей.

    Програмно-цільовий метод 

    Програмно-цільовий метод — метод розробки планів, який забезпечує їхню орієнтацію на розв'язання актуальних народногосподарських проблем. Програмно-цільовий метод застосовують як складову частину загальної методології розробки народногосподарських. планів і як метод розробки особливих планових документів — цільових комплексних програм. Реалізація Програмно-цільовий метод в розробці народногосподарських. планів в цілому забезпечується на основі визначення соціально-економічних цілей розвитку, а також шляхів і засобів досягнення їх на стадії довгострокового (перспективного) планування і наступної конкретизації цих цілей на стадіях середньострокового (п'ятирічного) і поточного (річного) планування.

    Використання програмно-цільового методу планування передбачає:

• визначення проблеми та формулювання цілей;

• розробку й реалізацію програми, спрямованої  на досягнення цілей;

• систематичний  контроль за якістю та результатами робіт, передбачених програмою;

• коригування заходів, спрямованих на реалізацію цілей. Застосування програмно-цільового підходу зумовлене багатьма факторами: наявністю незадоволеного попиту на продукцію (роботи, послуги); надмірними витратами ресурсів і, як наслідок, виникненням негативних зовнішніх ефектів (екстерналій); потребою в глибоких структурних перетвореннях; реакцією на політичний тиск або підприємницьку ініціативу і т. п.

      Програмно-цільового характеру набувають  і окремі розділи народногосподарського плану, наприклад, "Комплексний план соціального розвитку і підвищення рівня життя народу", "План охорони природи і раціонального використання природних ресурсів". Важливим напрямом забезпечення цільової орієнтації планів є розробка єдиних планів для взаємопов'язаних груп галузей (агропромислового комплексу, паливно-енергетичного тощо). Для розв'язання найважливіших міжгалузевих і територіальних проблем як складові частини державних планів економічного і соціального розвитку розробляються цільові комплексні наук.-тех., соціально-економічної програми та програми розвитку окремих регіонів і територіальних комплексів. Цільова комплексна програма є директивним і адресним плановим документом, який включає взаємопов'язаний за ресурсами, виконавцями і строками здійснення комплекс соціально-економічних, виробничих та ін. заходів, що забезпечують найефективніше розв'язання народногосподарських проблем.  В Українській РСР розроблено шість республіканських програм, а також 140 галузевих і міжгалузевих, близько ста регіональних. Реалізація їх має забезпечити зміцнення тех. бази галузей паливно-енергетичного комплексу, підвищення ефективності використання енергоресурсів, поліпшення якості металу, зниження матеріаломісткості, дальше підвищення ефективності сільського господарства, виробництва, поліпшення використання трудових ресурсів.

    Функції стратегічного планування 

    Стратегічне планування є набором дій і  рішень, зроблених керівництвом, які  ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для того, щоб допомогти  організації досягти своїх цілей.

    Його  завдання - забезпечити нововведення і зміни в організації достатньою мірою Стратегія є детальним усебічним комплексним планом, призначеним для того, щоб забезпечити здійснення місії організації і досягнення її цілей. Стратегічні плани мають бути розроблені так, щоб вони залишалися не лише цілісними впродовж тривалого часу, але і зберігали гнучкість. Загальний стратегічний план слід розглядати як програму, що направляє діяльність фірми впродовж тривалого періоду часу, з урахуванням постійних коригувань у зв'язку з діловою і соціальною обстановкою, що постійно міняється.

    Стратегічне планування являється однією з основних функцій стратегічного управління. Воно представляє собою процес прийняття  управлінських рішень відносно стратегічного  передбачення (формування стратегій), розподілу ресурсів, адаптації компанії до зовнішнього середовища, внутрішньої організації.

    Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функції організації, мотивації і контролю, орієнтовані  на розробку стратегічних планів. Процес стратегічного планування забезпечує основу для управління членами організації.

    Стратегічне планування - це процес визначення головних цілей організації, ресурсів, необхідних для їх досягнення, та політики, направленої  на придбання та використання цих ресурсів.

    Функції стратегічного планування :

    1.Стратегічний план задає напряму для діяльності організації і дозволяє їй краще розуміти структуру маркетингових досліджень, процеси вивчення споживачів, планування продукції, її просування і збуту, а також планування цін.

    2.Стратегічний план забезпечує кожному підрозділу в організації чіткі цілі, які ув'язуються із загальними завданнями компанії.

    3.Стратегічний план стимулює координацію зусиль різних функціональних напрямів.

    4. Стратегічний план примушує організацію оцінювати свої сильні і слабкі сторони з точки зору конкурентів, можливості і загрози в довкіллі.

    5.Стратегічнийплан визначає альтернативні дії або комбінації дії, які може зробити організація.

    6.Стратегічний план створює основу для розподілу ресурсів.

    7.Стратегічний план демонструє важливість застосування процедур оцінки діяльності. 
 

    Зміст плану по праці та персоналу 

    План  праці — один із розділів поточного  плану господарсько-фінансової діяльності фірми. Метою його розробки є визначення необхідної кількості і складу персоналу підприємства, а також планування коштів на оплату і стимулювання праці. У плані праці й заробітної плати слід передбачити:

    ♦ планування кількості персоналу  за категоріями;

    ♦ планування фонду заробітної плати;

    ♦ план підготовки і підвищення кваліфікації персоналу;

    ♦ визначення оптимального співвідношення між кількістю різних категорій рацівників фірми (аудиторів, асистентів, фахівців інших спеціальностей);

    ♦ зниження трудомісткості за рахунок  удосконалення інформаційних систем і методик перевірок;

    ♦ забезпечення приросту клієнтів та аудиторських послуг без збільшення кількості  персоналу;

    ♦ удосконалення форм і систем заробітної плати;

    ♦ встановлення найраціональнішого співвідношення в оплаті праці окремих категорій  працівників відповідно до кількості та якості їхньої праці;

    ♦ зіставлення показників із праці  й заробітної плати з іншими показниками  поточного плану;

    ♦ дотримання співвідношення між зростанням продуктивності праці Й зростанням заробітної плати. Схема розробки плану із праці наведена на рис.

    Планування  кількості персоналу необхідно починати з оцінки його наявності на фірмі. Для цього проводять інвентаризацію робочих місць, визначають кількість працівників, зайнятих на виконанні аудиторських послуг та обслуговуючих операцій. Аналіз і подальші розрахунки проводять стосовно окремих категорій персоналу (аудитори, асистенти, юристи, консультанти, керівники, службовці). Що стосується аудиторів, то доцільно застосовувати систему інвентаризації професійних навичок та стажу роботи—тобто реєструвати професійні навички службовців із визначенням кількості працівників, котрі володіють цими навичками.

    Розрахунок  кількості повинен грунтуватися не тільки на кількісній і якісній  оцінці персоналу, а й на аналізі  впливу окремих факторів (технічних, організаційних, соціально-економічних) на рівень використання трудових ресурсів.

    При цьому доцільно проводити аналіз:

    ♦ номенклатури послуг, що надаються;

    ♦ інформаційного забезпечення;

    ♦ прогресивності й відповідності  сучасним вимогам організації праці;

    ♦ рівня мотивації праці;

    ♦ потреб ринку в аудиторських послугах в асортименті;

    ♦ залежно від планового обсягу послуг.