Підприємництво: сутність, види, роль у ринковій економіці

Середній бізнес відіграє менш помітну роль, оскільки йому доводиться конкурувати як з великими, так  і з малими фірмами. В результаті він переростає або у великий  бізнес, або перестає існувати. Виняток  становлять лише ті фірми, які виступають монополістами у випуску певної специфічної продукції, що має свого постійного споживача (зубопротезне обладнання, виробництво інвалідної техніки, спеціального взуття, туристичного обладнання тощо).

Великий бізнес відрізняється  більшою стійкістю, ніж середній чи малий. Тенденція до зростання  розмірів підприємств була характерною  для першої половини XX ст. Вона пов'язана  з розвитком продуктивних сил, концентрацією  виробництва. Причому концентрацію виробництва слід розглядати у двох вимірах — збільшенні розмірів підприємств  і зростанні частки великих підприємств  в тій чи іншій галузі.

Концентрація виробництва  на рівні підприємства дає можливість виявити його оптимальний розмір, який визначається мінімальними витратами  виробництва і реалізації на одиницю  продукції (рентабельністю). Якщо масштаби підприємства перевищують оптимальний  розмір, це супроводжується зростанням витрат, а отже, зниженням рентабельності виробництва.

Концентрація виробництва  сформувала основу для великого підприємництва, що займає провідні позиції у ринковій економіці. Наприклад, у США в  економіці домінуюча роль належить 500 найбільшим промисловим корпораціям, на підприємствах яких зосереджено  близько 20 % усіх зайнятих на виробництві  і 3/5 усіх отримуваних прибутків. У  ФРН налічується близько 3600 великих  підприємств, в Японії кількість  великих підприємств не перевищує 10 % їх загальної кількості. [4, 373].

Отже, сучасне підприємництво — це синтез великого і малого виробництва. Якщо велике виробництво є «становим  хребтом» усієї виробничої та ринкової системи, то малі й середні підприємства (фірми) — «м'які і гнучкі тканини», без яких велике виробництво в  сучасних ринкових умовах існувати не може. Нині стає очевидним, що становлення  та розвиток підприємництва в Україні  не зможе набрати інтенсивного імпульсу та рухатися безхибним шляхом без узагальнення світового досвіду США, Японії, Німеччини та інших розвинених країн.

У господарському кодексі (ст.63) зазначено, що в Україні залежно від форм власності можуть діяти підприємства таких видів:

• приватне підприємство,засноване на власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);
• підприємство колективної власності;
• підприємство,засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності);
• комунальне підприємство,засноване на основі комунальної власності територіальної громади;
• державне підприємство,що діє на основі державної власності.

Залежно від способу утворення  та формування статутного фонду в  Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється  одним засновником, який виділяє  необхідне для цього майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки(паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним назначається, управляє підприємством і формує трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання його реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється,як правило, двома або  більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької  чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами,на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі  доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є  кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.[9,30].

 

1.3.Характеристика об’єднань підприємств , їх особливості та принципи

Залежно від порядку заснування об’єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об’єднання або як державні чи комунальні господарські об’єднання.

Господарське об’єднання - об’єднання підприємств,утворене за ініціативою підприємств,незалежно  від їх виду, які на добровільних засадах об’єднали свою господарську діяльність.

Господарські об’єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми,  концерни, інші об’єднання підприємств, передбачені законом.

Асоціація – договірне  об’єднання, створене з метою постійної  координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися шляхом централізації  однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації  і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно їх господарських потреб.

 Корпорацією визнається договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств,що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум – тимчасове  статутне об’єднання підприємств, а  також інших організацій на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого  розвитку,інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.[9,30].

РОЗДІЛ 2.СУТНІСТЬ ПІДПРИЄМНИЦТВА, ЙОГО РОЛЬ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

   

2.1.Сутність підприємництва,його  ознаки та функції

        Ринкова економіка — це економіка вільного підприємництва, тобто система господарювання, заснована на широкому прояві бізнесу. Для того щоб успішно займатися бізнесом, уникнути невдач і провалів, потрібно глибоко розуміти сутність підприємницької діяльності.

Підприємницька діяльність (підприємництво) — це ініціативна, самостійна діяльність осіб або підприємств (фірм), націлена на отримання прибутку, або особистого доходу, і яка здійснюється на власний ризик та під власну майнову відповідальність.

Підприємництво дозволяється у будь-якій галузі господарської  діяльності, яка не забороняється  законом: у промисловості, сільському господарстві, торгівлі, побутовому обслуговуванні, у сфері операції з цінними  паперами, банківській, юридичній, видавничій та інформаційно-консультативній діяльності. Основними сферами підприємницької  діяльності є виробництво (продукції, послуг), комерція (торгівля), фінансове  та комерційне посередництво. Отже, підприємництво - це організація корисної виробничої діяльності, спрямованої на випуск товарів і надання послуг. Основу підприємницької діяльності складає  певна форма чи вид власності: приватна, акціонерна, державна, кооперативна.[10,181]

Сучасне розуміння сутності підприємництва значною мірою розкривається  у працях теоретиків постіндустріального суспільства, яке, на їх думку, повинно прийти на зміну сучасному сучасному  капіталістичному. Так, американський соціолог Вільям Ростоу (1916) зазначив, що серед чинників економічного зростання важливу роль відіграватиме схильність людей до інновацій та матеріальних удосконалень. Французький теоретик постіндустріального суспільства Раймон Арон (1905-1983) стверджував, що притаманне такому суспільству раціоналізаторство супроводжуватиме дух науковості, прогресу, раціонального управління, економічного розвитку та демократії.

Враховуючи це, а також  характеристику підприємництва Й.Шумпетером та іншими економістами, можна виділити такі найважливіші його функції : новаторська, організаційна, господарська, соціальна та особистісна.

Новаторська функція –  сприяння процесу продукування нових  ідей (технічних, організаційних, управлінських  та ін..), здійснення дослідно-конструкторських розробок, створення нових товарів і надання нових послуг тощо.

Організаційна функція –  впровадження нових форм і методів  організації виробництва, нових  форм заробітної плати та їх оптимальне поєднання з традиційними, раціональне  поєднання форм одиничного поділу праці, основних елементів системи продуктивних сил та контроль за їх виконанням.

Господарська функція  – найефективніше використання трудових, матеріальних, фінансових, інтелектуальних  та інформаційних ресурсів.

Соціальна функція – виготовлення товарів та послуг, необхідних суспільству, відповідно до головної мети, вимог  дії основного економічного закону.

Особистісна функція –  самореалізація власної мети підприємця, отримання задоволення від своєї  роботи. Так, внаслідок опитування дрібних компаній Великобританії з’ясувалося, що переважна більшість їх (понад 80%) головним стимулом своєї підприємницької діяльності вважає не особисте збагачення, а можливість відчути себе незалежним і мати задоволення від власної праці.[8,9]

Ознаки підприємництва як економічної діяльності:

— самостійність;

— новаторство;

— ініціатива;

— творчість;

— ризиковість;

— економічна та соціальна відповідальність;

— масштабність мислення;

— діловитість.[11,269]

Розвиток підприємництва завжди відбувається у середовищі функціонування певної соціально-економічної системи. Саме тому для його безпосереднього  відтворення необхідні певні  передумови .

Економічні передумови підприємництва — це функціонування у суспільстві  багато-суб’єктних власників (приватних, колективних, державних, кооперативних). На цьому ґрунтуються свобода підприємницької діяльності, можливість самостійно, на свій страх і ризик приймати рішення про використання майна, продукції, прибутків. Такими передумовами в Україні є роздержавлення і приватизація власності, демонополізація господарської діяльності.

Політичні передумови підприємництва — створення в країні сприятливого, стабільного політичного клімату. Він можливий завдяки проведенню державою науково обґрунтованої  економічної політики, створенню  сприятливих підприємницькій діяльності податкових, кредитних та митних регуляторів.

Юридичні передумови підприємництва ґрунтуються на законодавчих та нормативних  актах. Вони мають надати суб'єктам  господарювання гарантії збереження і  захисту власності (капіталу), а також  можливості здійснення усіх видів підприємницьких  акцій у межах закону.

Соціальні передумови підприємництва передбачають підтримку з боку держави  у вирішенні питань, які стосуються формування соціальне орієнтованої ринкової економіки (соціальний захист працюючих у підприємницьких  структурах громадян; соціальне страхування  та державне пенсійне забезпечення; сприяння в охороні праці та здоров'я, зайнятих у приватному секторі громадян).

Психологічні передумови підприємництва — це створення позитивної суспільної думки щодо розвитку підприємницької  діяльності (зайняття бізнесом). Необхідність усунення психологічних перешкод у  цій справі надзвичайно велика, оскільки подолання консервативних поглядів і оцінок у частини громадян (що склалися протягом минулих десятиліть) сприятиме поширенню підприємницької  діяльності в Україні.

Останнім часом у країнах  із розвиненою ринковою економікою підприємництво перебуває у стані своєрідного  піднесення. Дедалі більше людей входить  у бізнес, починаючи з власної, найчастіше невеликої "справи". Так, якщо в США в 50-ті роки щороку реєструвалося  в середньому приблизно 150 тис. фірм, у 60-ті — 220 тис., у 70-ті — 350 тис., то на початим 90-х років щороку створювалося до 700—800 тис. фірм.

Динамізм цього явища  зумовлювали такі чинники:

по-перше, науково-технічна революція сприяла розгортанню  інформаційних послуг, використанню нової комп'ютерної техніки, якою широко намагається оволодіти в  своїх комерційних інтересах  зростаюча кількість підприємців;

по-друге, оскільки потреби  сучасного суспільства стали  надзвичайно різноманітними, що викликає швидке зростання виробництва все  нових і нових товарів, задоволення  інтересів споживачів і потреб ринку  можуть здійснити ініціативні товаровиробники  — підприємці.

В сучасних умовах підприємницька діяльність — це засіб не тільки доходу а й самовираження для  молодої енергійної людини. Звідси — велике прагнення багатьох людей  молодого віку розпочати свою справу. Звичайно що не завжди ділова акція  приносить успіх. Як правило, більше половини нових фірм закриваються в  перший рік свого існування через  низьку рентабельність. Однак є і  друга статистика: 90 % усіх американських  мільйонерів (близько 2 млн. чол.) зобов'язані своїм достатком створенню особистої фірми.[12,181].

 

2.2. Форма індивідуального  відтворення підприємства в ринковій  економіці

Формою індивідуального  відтворення підприємства є відтворення  його основних виробничих фондів, тобто  основного капіталу у вигляді  засобів праці - будівель, машин, устаткування, АСУ тощо. Індивідуальне відтворення  підприємства в умовах ринкової економіки  забезпечується за рахунок: збереження авансованих коштів (просте відтворення); частки прибутку, отриманого внаслідок  виробництва і реалізації товару (розширене відтворення).