Партнерські зв’язки у підприємницькій діяльності

     В зв’язку з сьогоднішніми ринковими  відносинами в договорах ВАТ  „Івано-Франківський завод” передбачаються пункти, де чітко визначається розмір штрафних санкцій за невиконання  умов договору.

     Для оперативнішого вирішення питань, передбачених в договорах, додано пункт, що любий  лист, прийнятий по факсимільному  зв’язку являється невід‘ємною  частиною договору і має юридичну силу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3 ПАРТНЕРСЬКІ ЗВ’ЯЗКИ: СУТНІСТЬ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО ПРАВОВА ФОРМА

     партнерський  договір оферта підприємницький

     3.1 Шляхи вдосконалення системи договірних взаємовідносин 

     Договори  заключаються шляхом складання документа, який підписується сторонами, або шляхом прийняття постачальником замовлення покупця до виконання. Договірні  відносини можуть бути встановлені  також шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами.

     При укладенні договорів застосовуються уніфіковані форми замовлень, протоколи  розбіжностей.

     Договори  укладаються на рік, на 5 років або  на інший період. В договорі повинні  обов’язково зазначатися розгорнутий  асортимент, кількість і якість товарів, терміни поставки і ціна.

     Шляхи вдосконалення договірних взаємовідносин:

1. робота між виробником і споживачем на пряму без посередників;
2. поставка матеріальних цінностей виробником споживачеві по чітко відрегульованій схемі в чітко визначені терміни (згідно графіків поставки).
3. паритетні умови (рівні права) виробника і споживача.
4. особистий контакт споживача і виробника.
5. участь споживача в виробничому процесі.

 

     3.2 Підприємницькі дії щодо реалізації проектів 

     Підприємцю (особливо початківцю) при реалізації конкретного проекту бізнесового  спрямування необхідно чітко  уявляти (добре знати) всю цілісну  систему (схему) узгоджених дій щодо реального його втілення в життя, у практику господарювання.

     Схема (система) підприємницьких дій щодо реалізації проекту відображає деталізований  і конкретизований у часі план заходів і певних відносин зі своїм  трудовим колективом, усіма партнерами (постачальниками, споживачами, посередниками), які мають бути спрямовані на досягнення очікуваного успіху.

     Так, приклад можливої економічної ситуації. Йдеться про підприємницький  проект виробництва офісних меблів. Розробляючи свій бізнес-план, підприємець  складає (накреслює) схему власних  дій (рис. 3.1).

     

     Рисунок 3.1 – Схематичний план підприємницьких дій щодо реалізації проекту 

     Розробка  такої схеми дає можливість підприємцю визначити порядок практичних дій, скоротити час підготовчого періоду, не залишити поза увагою будь-яких заходів, що без них реалізація проекту  ускладнюватиметься. Цю схему можна  також використати як основу для  встановлення необхідних партнерських зв’язків.

     Партнерські зв’язки — це такі договірні  відносини, які встановлюються між  підприємцями і дозволяють кожному  з них досягти очікуваного  результату (успіху) за рахунок обміну наслідками своєї діяльності.

     Проте кожний підприємець заінтересований  не просто у встановлені будь-яких партнерських зв’язків, а в налагодженні найбільш ефективних форм таких взаємин. Визначити найефективнішу форму  взаємовідносин з партнером можна  порівняльним аналізом усіх можливих форм партнерських зв’язків.

     Схема підприємницьких дій дає можливість добре все зважити і вибрати  найефективнішу форму взаємовідносин з кожним окремим партнером. Це зумовлюється тим, що у самій схемі закладено  і реалізовано ідею виокремлення з цілісного проекту відповідної  кількості складових, кожна з  яких потім стає об’єктом уваги  підприємця. 

     3.3 Партнерські зв’язки та угоди (операції) 

     Підприємець, котрий має максимально можливий рівень економічної свободи, у процесі  розробки підприємницької схеми  визначає економіко-правову форму  досягнення поставленої мети. Під  цим звичайно розуміють конкретний вид угоди, яка може бути прийнята партнером і сприяти досягненню підприємницької мети.

     Угода — комерційний (тобто з метою  отримання прибутку) обмін результатами праці між партнерами або об’єднання зусиль партнерів з ініціативи конкретного  підприємця для такої самої мети. У ній втілено дію, спрямовану на встановлення, зміну або припинення правовідносин юридичних чи фізичних осіб у сфері підприємницької  діяльності.

     У практиці господарювання користуються двома видами угод: односторонніми угодами (наприклад, заповіт, дарування, довіреність тощо) і взаємними (дво- і багатосторонніми) угодами, що передбачають участь у них двох чи кількох юридичних  або фізичних осіб. Найбільш поширеними у різних сферах діяльності людей  є двосторонні угоди.

     Угоду треба відрізняти від простої  безоплатної передачі продукції, майна  тощо. Якщо існує домовленість з  партнером про те, що ви будете виробляти  напівфабрикати, а він з них  — готову для споживання продукцію, то це треба оцінювати як економічну угоду. Якщо ж комусь передаємо певну  кількість продукції або майна  безкоштовно (тобто взамін нічого не отримуєте), то таку операцію треба  кваліфікувати як просту передачу.

     Угоди можуть бути вигідні, частково вигідні  і невигідні. Від чого залежить комерційний  результат виконання угоди? Ясна річ, від того, які конкретні умови  передбачені в такій угоді, якої економіко-правової форми набирає  сама підприємницька мета і засоби її досягнення. У зв’язку з цим  треба відрізняти форми партнерських зв’язків від форм угод як засобу зовнішнього  оформлення таких зв’язків. Форму  партнерських зв’язків завжди пропонує один з партнерів (ініціаторів) іншому, тобто кожний підприємець у своїй  діяльності має запропонувати певну  форму співробітництва або дати відповідь партнеру на його пропозицію. Проте для того, щоб запропонувати  конкретну форму співробітництва  або відповісти на пропозицію партнера щодо цього, необхідно достатньо  повно уявляти собі всю можливу  різноманітність партнерських зв’язків, яка реально існує у сфері  бізнесу.

     Усю різноманітність партнерських зв’язків у підприємництві можна згрупувати за чотирма основними напрямками (сферами) підприємницького співробітництва. В межах саме цих напрямків  і має здійснюватись підприємницьке партнерство.

     Насамперед  підприємці можуть співробітничати  у сфері виробництва. Другим напрямком  співробітництва можна вважати  сферу товарообміну. Торгівля —  це третій напрямок у розвитку співробітництва  партнерів. До четвертого напрямку належить співробітництво у сфері фінансів.

     Співробітництво на основі укладеної угоди реально  здійснюється, коли на кожну зі сторін покладеш певні (визначені угодою) права  і обов’язки. Правові наслідки укладеної  угоди (права і обов’язки сторін) починають виявлятись одразу після  підписання договору про укладення  угоди. Саме через це кожна зі сторін добровільно бере на себе цілком певні  зобов’язання (просунути на ринок  товар, заплатити за поставку інших  товарів), невиконання яких або неналежне  виконання зумовлює необхідність застосування до винуватця штрафних санкцій на користь іншої сторони.

     Зміст і форма угоди (договору) залежать від конкретного напрямку співробітництва  підприємців. Наприклад, договір про  обмін товарів відрізнятиметься від договору про співпрацю у  виробничій сфері тощо. В цілому щодо цього діє така логіка: спочатку підприємець-ініціатор визначає сферу (напрямок) співробітництва, потім обґрунтовує  його конкретну форму, а після  цього пропонує укласти угоду  у формі договору. 

 

ВИСНОВОК 

     Вивчаючи  та розкриваючи договірні взаємовідносини  та партнерські зв‘язки у підприємницькій  діяльності, я прийшла до висновку, що права та обов’язки сторін, виражені в умовах правового договору, повинні відповідати принципам цивільно-правового господарсько-правового регулювання, і насамперед принципам рівності, автономії волі і майнової відповідальності, самостійності учасникам договірних відносин. Тільки в цьому випадку можна вести мову про цивільні права й обов'язки чи про цивільно-правове зобов'язання.

     Характерною рисою договору є те, що кожна  зі сторін за договором має право  вимагати від іншої сторони виконання  його умов та зобов‘язань, але одночасно  несе перед нею і визначені  договором обов’язки.

     Істотною  умовою кожного договору є ціна, тому надзвичайно важливе значення будуть мати положення, що регулюють  умову договору про ціну. Оскільки за умов нестабільності та зростання  цін можливо, одна зі сторін договору може зазнати збитків від взятого  на себе зобов‘язання. Тому обов‘язково  потрібно зазначати в договорі, що при зміні цін на матеріали  та комплектуючі, енергоносії та інше ціна договору може змінювати. Але одночасно  така зміна має бути оформлена  у письмовій формі.

     Сторони договору можуть встановлювати для  регулювання своїх взаємин правила, що відрізняються від тих, котрі  передбачені нормами права і  не є обов‘язковими, а, отже, визначити  свої права й обов’язки. Це дає  можливість партнерам в підприємницькій  діяльності самостійно визначати умови  та обов‘язки по договору.

     Таким чином, можна зробити висновок про  те, що ідея автономії волі, втілена  в нашому законодавстві, залежить від  самого суб’єкта права і відповідно, кожний вправі вибирати той вид договору, у якому він зацікавлений. Що дає  право учасникам підприємницьких  відносин самостійно обирати найбільш правильний та вигідний для себе вид  договору.

     І на закінчення, слід відзначити – укладений  договір або угода не повинні  суперечити чинному законодавству  України. Оскільки такий договір  буде недійсним, а відповідно сторони  такого договору будуть зобов‘язані  повернутись до попереднього становища. 

 

    

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

     

1. Господарський кодекс України. Редакція 2004р.
2. Економіка підприємства: Підручник/За заг. Ред. С.Ф.Покропивного.-К.:КНЕУ, 2001р.
3. Економіка підприємства, підручник, С.Покропивний, 2001р.
4. Економічний аналіз діяльності суб‘єктів господарювання. Підручник.2001р.
5. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», 1999р.
6. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», 1995р.
7. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», 1995р.
8. Зубовський В.М. Економіка підприємства, опорний курс лекцій, 2000р.
9. Конституція України. Україна. 1996р.
10. Молодцова О. Управління якістю програмної продукції. Навчальний посібник, 2000р.
11. Орлов О.О. Планування діяльністю промислового підприємства, підручник, 2002рік.
12. Підприємницька діяльність в ринковій економіці. Боршман Д., Вороніна Л., Федерман Р.,-Гамбург, 1992.
13. Типові форми юридичних документів: договори, контракти, претензії/Сост. Стаматіна М.В. – 4-те вид. Переробл. І доповн. – Харків: Аріс, 2000 р.
14. Цивільний кодекс України (науково-практичний коментар). Х.: ООО «Одісей», 2004р.