Особливості підприємницької діяльності в сільськогосподарському виробництві

 

Розділ 4. Грошовий капітал  та інвестиції

4.1. Грошовий капітал

     Грошовий капітал – функціональна форма промислового капіталу, що у вигляді грошей приносить додаткову вартість. Виник у докапіталістичних формаціях і спершу існував у формі лихварського капіталу та у грошовій формі купецького капіталу.

     Накопичення грошового капіталу було важливою умовою виникнення капіталістичного способу  виробництва, а згодом – формою кругообігу капіталу. Кругообіг грошового капіталу починається з купівлі на авансований  капітал засобів виробництва  і робочої сили для створення вартості і передусім додаткової вартості, а завершується реалізацією товарів на ринку, в яких у товарній формі втілена сукупна вартість, створена в процесі виробництва, частину якої становить додаткова вартість. Сукупна вартість складається також із перенесеної конкретною працею вартості засобів виробництва, амортизації основного капіталу, величини змінного капіталу. Отже, грошовий капітал не функціонує безпосередньо у сфері виробництва.

     З розвитком кредитних відносин важливими  елементами грошового капіталу є позичковий та фіктивний капітал. Від швидкості кругообігу грошового капіталу залежить величина прибутку. Використання грошового капіталу для надмірного надання кредитів – важлива причина інфляції. Майже 90% грошового капіталу існує також у формі грошових накопичень у банках поряд з накопиченням акцій, облігацій тощо. Під час кризи спостерігається значна нестача грошового капіталу. До того ж існує непомірна плата за кредит, що за високих темпів інфляції не тільки не дає змоги розширити виробництво, а й оновлювати основний капітал. Грошовий капітал як об'єкт банківського кредиту надають центральні та комерційні банки у вигляді коротко-, середньо- і довгострокових кредитів. У 90-х роках XX ст. відплив грошового капіталу з України майже в 10 разів перевищив його приплив. Крім того, значна частина іноземних кредитів використовується неефективно і не за призначенням.  

4.2. Інвестиції

     Інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Інвестиції  поділяються на капітальні, фінансові  та реінвестиції.

     Оцінка  інвестицій — оцінка можливих майбутніх  витрат і доходів, що можуть виникнути  в результаті інвестицій у даний  проект протягом очікуваного терміну його дії. Оцінка інвестицій включає оцінку ризиків і чутливості проекту, тобто того, в якому ступені можливі помилки в прогнозах можуть уплинути на очікувані результати за даним проекту. Така оцінка допомагає прийняти рішення про те, чи варто вкладати ресурси в даний проект.

     Інвестиції  в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. З  метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними  ознаками:

• За об'єктами вкладень розрізняють реальні та фінансові інвестиції.

     Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи: як матеріальні, так і нематеріальні (інноваційні інвестиції).

     Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значну частку посідають вкладення у цінні папери.

• За характером участі в інвестуванні розрізняють прямі і непрямі інвестиції.

   Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування.

   Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).

• За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції.

     Під короткостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо).

     Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року.

• За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні (акціонерні), державні, іноземні та спільні.
• За регіональною ознакою розрізняють внутрішньодержавні та закордонні інвестиції.

   Під внутрішніми інвестиціями розуміють вкладення коштів у об'єкти інвестування, розміщені в межах даної країни.

   Під інвестиціями за кордоном розуміють вкладення коштів у об'єкти інвестування, розміщені за межами даної країни.

     Фінансові інвестиції - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку, зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значну частку посідають вкладення у цінні папери. Фінансова інвестиція передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.

     Фінансові інвестиції поділяються на прямі  та непрямі-портфельні.

     Прямі інвестиції — безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування. Пряме інвестування здійснюють підготовлені інвестори, які мають достатньо інформації про об'єкт інвестування і знають механізм інвестування. Прямі інвестиції, як правило, здійснюються у формі кредиту без інвестиційних посередників з метою оволодіння контрольним пакетом акцій компанії. Пряма інвестиція передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

     Непрямі портфельні інвестиції - інвестування, опосередковане іншими особами. Не усі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об'єктів інвестування та подальшого управління ними. У цьому випадку вони купують цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками (наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів або інвестиційних компаній), а останні розміщують зібрані таким чином інвестиційні кошти на власний розсуд у найбільш ефективні об'єкти інвестування, беруть участь в управлінні ними, а отримані доходи розподіляють серед своїх клієнтів.

     Портфельна  інвестиція передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку (за винятком операцій із скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50% загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій.

Капітальна  інвестиція - це витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання будівель або їх частин, обладнання, інструменту, інвентарю, інші капітальні роботи і витрати на проектно-пошукові роботи, геологорозвідувальні і бурові роботи, а також витрати на відведення земельних ділянок і переселення у зв’язку з будівництвом, на підготовку кадрів для підприємств, що будуються та ін. 

 

Розділ 5. Акціонерні товариства

     Акціонерне  товариство — господарське товариство, статутний капітал якого не може бути меншим ніж 1250 мінімальних заробітних плат і який поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акціонерні товариства створюються в формі публічних або приватних товариств. Основним актом законодавства, який регулює діяльність акціонерних товариства, є Закон «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 р.

     Реформа законодавства про  акціонерні товариства

     29 квітня 2009 року, коли набрав чинності  Закон «Про акціонерні товариства», почався відлік дворічного перехідного періоду, відведеного для акціонерних товариств в Україні для впровадження ними суттєвих змін в системі корпоративного управління, а також у їх відносинах з акціонерами, кредиторами та інвесторами.

     Типи  акціонерних товариств

     В залежності від здатності акцій  товариства вільно обертатися (тобто  змінювати власника без згоди  інших акціонерів або товариства) акціонерні товариства поділяються  на:

• публічні
• приватні

     Здатність акцій вільно обертатися не є єдиною особливістю цих типів товариств. Статус товариства як публічного або приватного відбивається на можливості залучення товариством капіталу на фондових ринках, ступені захисту прав міноритарних акціонерів товариства, стабільності відносин власності і контролю у товаристві, гнучкості інструментів корпоративного управління товариством. Акціонери не мають абсолютної свободи при виборі типу товариства, оскільки приватна форма товариств може бути використана лише для тих товариств, число акціонерів в яких не перевищує певну величину. 
 

     До  реформи законодавства про акціонерні товариства (2009-2011 роки) акціонерні товариства поділялись, відповідно до Закону «Про господарські товариства», на відкриті і закриті, при чому кількість акціонерів закритих товариств законодавчо не обмежувалась. Основний критерій для поділу товариств на відкриті і закриті був той самий — здатність акцій вільно обертатись. Акції закритого товариства не могли розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мали переважне право на придбання акцій, що продавалися іншими акціонерами товариства.

     Управління  акціонерним товариством:

     Акціонерному  товариству притаманний корпоративний  характер управління, тому воно є підприємством  з найбільш складною управлінською структурою, ланками якої є:

• вищий орган – загальні збори акціонерів,
• виконавчий орган – правління,
• контрольні органи – спостережна рада (контроль за діяльністю правління і захист інтересів акціонерів у перерві між загальними зборами акціонерів) і ревізійна комісія (контроль за фінансово-господарською діяльністю правління).

 

 

Розділ 6. Підприємницька діяльність

     Підприємницька  діяльність — самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

     Існують такі види підприємницької  діяльності:

• Виробнича діяльність - це діяльність у сфері виробництва товарів та послуг;
• Комерційна діяльність - це діяльність у сфері реалізації товарів та послуг;
• Фінансова діяльність - це діяльність у банківській та кредитній сферах;
• Посередницька діяльність - це діяльність по наданню юридичних, економічних та інших видів послуг населенню та підприємствам, при купівлі-продажу товарів (послуг);
• Страхова діяльність - це діяльність по страхуванню життя людей, матеріальних цінностей, підприємницького ризику тощо.

   В Україні  поки що найбільш вигідні фінансове  та комерційне підприємництво, а найменш  прибуткове - виробниче. Причина полягає  в тому, що в умовах переходу до ринкової економіки вкладати кошти в розвиток промисловості ризиковане, так як ці кошти можуть дати прибуток через кілька місяців, років, а то й зовсім принести збиток.

   Крім  того, невпевненість у завтрашньому дні, відсутність чіткої правової бази також призводить до того, що підприємці не ризикують вкладати кошти в  сферу виробництва. Тоді як вкладання  коштів у торгівлю, наприклад, більш  вигідніше тому, що швидкий оборот капіталу й інфляція не встигають знецінити вкладені кошти.

   В Україні  заборонена підприємницька діяльність в сферах виробництва зброї, вибухових, токсичних речовин, наркотиків тощо. 
 
 

   В Україні  обмежується підприємницька діяльність в таких сферах як:

• виробництво алкогольних, тютюнових виробів;
• мисливської зброї;
• торгівля алкогольними та тютюновими виробами, медикаментами тощо.

   Підприємницькою діяльністю мають право займатися  як громадяни України, так і іноземні, відповідно до законів України, фізичні  та юридичні особи. Згідно Закону “Про власність” такою діяльністю можуть займатися підприємства різних форм власності: