Характеристика діяльності підприємства

    Але завдяки ефективній роботі підприємства, не дивлячись на значний ріст собівартості за період, що розглядається, один з  найголовніших показників підприємства – прибуток не зменшився і навіть значно збільшився у 2010 р. порівняно з 2008 р. і склав 220,5 %, перевищуючи заплановану величину на 17,4 %, що свідчить про підвищення рентабельності виконуваних робіт.

    Зокрема 2010 р. приніс позитивні наслідки діяльності Прикарпатського УБР. Основні ТЕП в цілому відображають майже достатню ефективність роботи  підприємства при даних економічних умовах в нашій країні. Ці наслідки були зумовлені покращенням організації виробництва та праці, більш раціональним використанням наявних основних фондів, а зокрема, звичайно, і покращенням роботи управлінського персоналу.

    Але не дивлячись на те, що головна ціль підприємства – прибуток з даний  період зріс, слід далі продовжувати нарощувати виробництво, розширювати фронт  виконуваних робіт, здійснювати пошук нових джерел фінансування та підтримання стабільності умов функціонування. 

     1.3 Характеристика зовнішнього середовища та  проведення SPACE – аналізу підприємства

    Для опису зовнішнього середовища, що впливає на діяльність Прикарпатьского УБР скористаємося таблице 1.3, у яку занесемо основні фактори зовнішнього середовища та оцінимо їх позитивний чи негативний вплив.

     Сьогодні  при оцінюванні стратегічного положення  підприємства усе частіше використовується SPACE-аналіз (Strategic Position and Action Evaluation) -  комплексний метод, призначений для оцінювання ситуації та вибору стратегій.

      Його привабливість пояснюється тим, що дає можливість проаналізувати наявну стратегію підприємства навіть тоді, коли вона існує у неявному вигляді.

     У SPACE - аналізі виокремлюють чотири групи системних критеріїв оцінювання:

• економічний потенціал (або «фінансова сила»);
• конкурентні переваги;
• привабливість галузі (бізнес-напрямку);
• стабільність середовища (зовнішні умови бізнесу).

     Кожен із критеріїв складається з певного  переліку факторів, що знаходять вираз у відповідних показниках, проведемо їх оцінку та відобразимо результати у таблиці 2.6.

     Таблиця 1.4 – Визначення складових для побудови матриці SPACE-аналізу

     Для оцінки показників використаємо 5-бальну шкалу, від 0 до 5. «Вага» визначає значущість кожного критерію щодо всієї сукупності критеріїв та міститься в діапазоні від 0 до 1, сума значень при цьому має становити 1. Після обчислення значень оцінок за кожним критерієм (оцінка перемножується на «вагу»), визначається сумарна оцінка за кожною групою. Отже, після проведення оцінки, знайдемо координати точки P (x,y) для побудови матриці SPACE-аналізу за такими формулами:

Х = IS – СА = 4,8-4,30 = 0,5

Y = FS – ES = 4,2-3,9 = 0,3

     Побудуємо матрицю SPACE-аналізу, в якій кожна піввісь є поданням загального критерію за групою (рисунок 1.2). У результаті сполучення отриманої точки Р (0,5;0,3) з початком координат утворюється вектор, що вказує на наявний чи доступний у перспективі тип стратегії .

     Рисунок 1.2 - Матриця SPACE-аналізу Прикарпатського УБР

     Отже, відповідно до проведеного SPACE-аналізу  для досліджуваного підприємства характерним є агресивний тип стратегічної боротьби у конкурентному середовищі. До такого типу стратегій належить стратегія лідерства,  яка передбачає підтримання позиції на ринку і зміцнення конкурентних позицій в галузі.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2 Теоретико-метологічний аспект оцінки трансакційних витрат  як елементу управління потенціалом підприємства 

2.1 Поняття трансакційних витрат як елементу управління потенціалом підприємства 

      Подальше  становлення ринкових інститутів, світове визнання країни з ринковою економікою, приватизаційні процеси, проблема реприватизації, специфікації і захисту прав власності, робить проблеми прав власності та трансакційних витрат вкрай важливими та актуальними для української економіки.

      У сучасних умовах, за переходу економічних систем на вищий рівень розвитку, прискорення науково-технологічного прогресу, спеціалізації та глобалізації економічного простору, активніше виявляється тенденція до зростання трансакційних витрат, рівень яких у світовій практиці нерідко сягає половини вартості кінцевої продукції. Трансакційні витрати мають вирішальне значення для розміщення ресурсів і структури економічної організації. Різноманітність трансакційних витрат обумовлюється різноманітністю контрактних відносин, форм власності, типів фірм.

      Трансакційними називаються витрати у сфері обміну, пов'язані з передачею прав власності. Ця категорія була введена в економічну науку в 30-х роках Рональдом Коузом в роботі “Фірма, ринок і право” і нині набула широкого поширення. Він дає пояснення суті трансакційних витрат так: “Щоб здійснити ринкову трансакцію, необхідно визначити, з ким бажано укласти угоду, сповістити тих, з ким хочуть укласти угоду та на яких умовах, провести попередні переговори, підготувати контракт, зібрати відомості, для того, щоб переконатися у тому, що умови контракту виконуються і так далі...”.

      З погляду неоінституціоналізму, будь-який акт обміну є не що інше, як обмін  “пучками прав власності”. Ці права  передаються за допомогою контракту, який фіксує, які саме правочинності і на яких умовах підлягають передачі. Чим складніше залучені в обмін блага і чим складніша структура пов'язаних з ними трансакційних витрат, тим складніший контракт.  Виділяють п'ять основних форм трансакційних витрат: витрати пошуку інформації; витрати ведення переговорів і висновку контрактів; витрати вимірювання; витрати специфікації захисту прав власності; витрати опортуністичної поведінки.

      Витрати пошуку інформації пов'язані з пошуком потенційних покупців і продавців. Неповнота наявної інформації призводить до додаткових витрат, пов'язаних з покупкою товарів за цінами вище рівноважних (або продажем нижче рівноважних), з втратами, які пов'язані з покупками товарів-субінститутів.

      Витрати ведення переговорів  і висновку контрактів також вимагають витрат часу і ресурсів. Витрати, пов'язані з переговорами про умови продажу, юридичним оформленням операції, нерідко значно збільшують ціну речі, що продається.

      Витрати вимірювання пов'язані не тільки з прямими витратами на вимірювальну техніку, але і з помилками, які неминуче виникають в цьому процесі. В цьому випадку певну економію обумовлює стандартизація продукції, що випускається, а також гарантії, що надаються фірмою (безкоштовний гарантійний ремонт, право обміну неякісної продукції на якісну). Проте повністю ліквідувати витрати вимірювання ці заходи не можуть.

      Особливо  великі витрати специфікації і захисту прав власності. У суспільстві, де відсутній надійний правовий захист, нерідко зустрічаються випадки порушення прав власності. До таких витрат можна віднести витрати на зміст судових і державних органів, які знаходяться на варті правопорядку.  Поведінку сторін після контракту дуже важко передбачити. Нечесні партнери можуть виконувати умови договору мінімально або навіть ухилятися від їх виконання. Таким чином, поведінка індивіда, що ухиляється від умов дотримання контракту з метою отримання прибутку за рахунок партнерів, називається опортуністичною .

      Трансакційні  витрати виникають як до процесу  обміну, так і після нього. Поглиблення  розподілу праці і розвиток спеціалізації сприяє зростанню трансакційних витрат.

      Значний внесок у розвиток трансакційного підходу  внесли А. Алчіан і Р. Демсец. У роботі “Виробництво, інформаційні витрати  і економічна організація” вони виводили суть фірми з переваг корпорації, коли, спільно використовуючи який-небудь ресурс у складі цілої “команди”, можна досягати кращих результатів, ніж діючи по-одинці. Проте виробництво єдиної “команди” ускладнює оцінку внеску кожного учасника в загальний результат. Тому виникає потреба в контролі. Агент, який за угодою з іншими учасниками бере на себе функції контролера, стає власником фірми. Розвиваючи цей підхід, У. Меклінг і М. Дженсен визначили фірму як “мережу контрактів”. Проблема фірми розуміється ними як проблема вибору оптимальної контрактної форми, що забезпечує максимальну економію на трансакційних витратах. Задача зводиться до вироблення тих контрактів, які були б краще всього пристосовані до особливостей кожної контрактної операції .

      Грунтуючись на трактуванні фірми як "мережа контрактів" А. Алчіан і Р. Демсец побудували типологію, засновану на особливостях внутрішньофірмового розподілу прав власності.

      Власник індивідуальної приватної фірми, на їх думку, володіє “пучком прав”  з п'яти елементів. По-перше, він  має право на залишковий дохід, тобто на дохід за вирахуванням контрактної винагороди. По-друге, він має право контролювати поведінку інших учасників “команди”. По-третє, він є центральною стороною - принципалом, з яким власники укладають контракти. По-четверте, він має право змінювати членство в “команді”, тобто має право на прийом і звільнення. І, по-п'яте, він має право продати всі перераховані повноваження.

      На  відміну від індивідуального  власника приватної фірми, власники корпорації (акціонери) не володіють правом на зміну членства в “команді”.  Право на контроль за іншими членами фірми (з боку власників) - зводиться до права контролю за вищими менеджерами, і те в основному не прямого, а через раду директорів. Таким чином, права власності акціонерів корпорацій виявляються звуженими, якщо порівнювати їх з правами індивідуального підприємця.

      Отже, трансакційні витрати – це витрати у сфері обміну, в основі якого лежить не просто факт фізичної передачі благ, а обмін правами власності, пучками правочинностей перш за все.