Планування аудиту руху та використання трудових ресурсів підприємств

Аудитор повинен  перевірити правильність розрахунку сум  заробітної плати різним категоріям працівників та правильність віднесення цих сум на відповідні рахунки витрат.

Для цього аудитор  порівнює первинні документи, що є підставою для нарахування заробітної плати робітникам основного виробництва, (при погодинній формі оплати праці: відомості про посадові оклади (штатний розпис), присвоєні розряди (накази), годинні тарифні ставки (тарифна сітка) та кількість фактично відпрацьованого часу (табель обліку робочого часу); при відрядній формі оплати праці: інформацію про обсяг виробітку і розцінки за одиницю продукції (наряди, акти виконаних робіт, накладні на здачу продукції на склад) з розрахунково-платіжними відомостями .  

Аудитор повинен  з'ясувати, чи не має у відомостях підставних осіб та приписок невиконаних обсягів, які підтверджуються актами приймання або закритими нарядами. Особливу увагу аудитор повинен звернути на витрачання коштів на оплату вантажно-розвантажувальних робіт, робіт з поточного або капітального ремонту, з'ясовуючи при цьому, які норми та розцінки застосування за виконані роботи.

Для перевірки правильності нарахування заробітної плати іншим  категоріям працівників аудитор  повинен проаналізувати штатний  розпис де вказані посадові оклади або відповідні розряди робітників допоміжного, підсобного виробництва, збуту та ін. Правильність винесення сум нарахованої заробітної плати іншим категоріям працівників аудитор перевіряє за журналом 5 в 5А.

Аудитор повинен  особливо ретельно перевірити нарахування  заробітної плати тимчасовим працівникам, з'ясувати доцільність таких затрат та впевнитися, що нарахування заробітної плати тимчасовим працівникам не

здійснювалося на підставі фіктивних документів. При дослідженні виплат додаткової заробітної плати (доплати, надбавки, премії, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством) аудитор повинен з'ясувати, чи існували (виконувалися) умови, за яких може бути виплачена додаткова заробітна плата, перевірити наявність відповідних розпорядчих документів (Положення про преміювання, наказів, розпоряджень). Ретельному дослідженню підлягають виплати, передбачені законодавством про оплату праці за невідпрацьований на виробництві час. Аудитор вивчає дотримання порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №

100 зі змінами і доповненнями у випадках:

- надання працівникам щорічної, додаткової, творчої відпустки; 
- виконання працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час;

- службових відряджень;

- вимушеного прогулу;

- забезпечення допомогою у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.  

При цьому аудитор перевіряє період, за який розраховується середня заробітна плата, виплати, що включаються до її складу, порядок розрахунку виплат у всіх випадках збереження заробітної плати. Перевіряючи правильність нарахування додаткової заробітної плати та час відпустки важливо з’ясувати:  її вид(основна, додаткова, творча, соціальна); 
правильність її оформлення (заява працівника, документи, що  підтверджують право на додаткову відпустку, довідка-виклик навчального закладу, рекомендації вченої ради, наказ (розпорядження) про надання відпустки.

При дослідженні  останнього пункту аудитор повинен  звернути увагу на наявність або  відсутність в обліковій політиці підприємства рішення про створення  резерву на оплату відпусток. Якщо на підприємстві створюється такий  резерв, аудитор повинен перевірити правильність розрахунку щомісячної суми забезпечення відпусток. Аудитор перевіряє правильність відображення в обліку сум виплат за відпустку при створенні резерву та при відсутності резерву. При розгляді цього питання аудитор також повинен з'ясувати причини ненадання відпусток працівникам, особливо матеріально відповідальним особам.

При дослідженні  правильності виплат допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та по вагітності і пологах аудитор перевіряє наявність лікарняних листків, оформлення їх підписами і печаткою, правильність встановлення стажу роботи, відповідного розміру і розрахунку допомоги. 
Особливу увагу аудитор повинен приділити правильності джерел виплат допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві - за перші п'ять днів непрацездатності допомога повинна оплачуватися власником за рахунок коштів підприємства, починаючи з шостого дня непрацездатності до її відновлення  - за рахунок Фонду соціального страхування, окрім ситуацій, в яких допомогу виплачують за рахунок Фонду соціального страхування з першого дня (при догляді за хворою дитиною, за хворим членом сім'ї, у зв'язку з карантином тощо).

При дослідженні  документів по нарахуванню основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат важливо встановити своєчасність та правильність утримань із заробітної плати сум прибуткового податку відповідно до шкали ставок, установленої Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26. 12. 1992 р. № 13-92 зі змінами і доповненнями; збору до Пенсійного фонду (1%, 2% з сукупного оподатковуваного доходу за місяць, але не більше 2200 грн.); збору до Фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності (0,25%, 0,5%); збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (0,5%); аліментів (виконавчі листи суду); переказів на особові рахунки в банку (заява працівника); відшкодувань завданих підприємству збитків (наказ керівника підприємства, виконавчий лист суду) та інших. При наявності у окремих категорій працівників пільг щодо оподаткування прибутковим податком аудитор повинен перевірити відповідні підтверджуючі документи.

Якщо підприємство сплачує працівникам дивіденди, аудитор повинен перевірити правильність ведення обліку з нарахування і виплати дивідендів та з'ясувати, чи не утримало помилково підприємство прибутковий податок з сум нарахованих дивідендів (дивіденди не включаються до сукупного оподатковуваного доходу громадян).  В тісному взаємному зв'язку з оплатою праці знаходяться нарахування на фактичні витрати на оплату праці, які включають витрати на виплату основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, в тому числі в натуральній формі.  Аудиторська перевірка нарахування оплати праці здійснюється за такими напрямками:

1) формування та  використання фонду оплати праці;

 2) розрахунки з оплати праці.                      

Аудит обґрунтованості  визначення, формування та використання фондуоплати праці включає:

 
 - дотримання підприємством чинного законодавства з оплати праці;  

- вибір раціональних форм оплати праці;         

-  своєчасне впровадження прогресивних розцінок; 

- обґрунтованість розміру фонду оплати праці в допоміжних виробництвах;

- доцільність впровадження контрактної форми оплати праці;

- структуру джерел формування фонду оплати праці;

- ефективність використання фонду оплати праці та правильність відображення його у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності;

На початковому  етапі аудиторської перевірки з'ясовується правильність записів в особистих справах працівників, наявності трудових книжок, штатного розкладу, правильності використання тарифних сіток, ставок, розцінок та надбавок при обчисленні заробітної плати; оформлення документів, на підставі яких нараховувалася заробітна плата (табелів обліку використання робочого часу, нарядів, контрактів, розрахункове - платіжних відомостей) , відповідних записів у обліку.

При перевірці обґрунтованості, визначення фонду оплати праці, перш за все, аудитором з'ясовується дотримання підприємством законодавчих та нормативних актів з нарахування заробітної плати, а також використання внутрішньогосподарських документів з оплати праці.

Аудитором аналізується доцільність і прогресивність форм і систем оплати праці. Під час аудиторської перевірки встановлюється правильність посадових окладів і ставок з погляду віднесення підприємства до відповідної групи щодо оплати праці. Дотримання відповідності посадових окладів і ставок встановлюють шляхом їх порівняння зі штатним розкладом, нормативами за групами підприємств та розмірами реалізації продукції. 
Метою аудиторської перевірки обґрунтованості визначення фонду оплати праці є виявлення резервів скорочення витрат на оплату праці та раціональність використання коштів. Аудит розміру фонду оплати праці в допоміжних виробництвах повинен здійснюватися на основі прогнозних обсягів робіт, нормативів затрат часу, затверджених підприємством, а також посадових окладів, тарифних ставок, положень з оплати праці. Аудитору слід пам'ятати, що правильність застосування тарифних ставок потрібно перевіряти при погодинній оплаті праці, виконання кількісних і якісних показників роботи, норм і розцінок - при відрядній. Аудитору ретельно слід перевірити табель обліку використання робочого часу.  При його перевірці особливу увагу слід звернути на наявність вигаданих (підставних) осіб, яким нараховують заробітну плату.

При перевірці контрактної  форми оплати праці, аудитору слід враховувати, що контракт є особливою формою трудового  договору з строком його дії від 1 до 5 років, в якому права, обов'язки і відповідальність сторін, умови організації праці та припинення дії визначається за згодою сторін. При цьому аудитор повинен перевірити доцільність застосування контрактної системи оплати праці та умови контракту з матеріального стимулювання, визначені Декретом і Законом "Про оплату праці" і Положенням про оплату праці підприємства. З метою правильності визначення фонду оплати праці аудитору слід перевірити включення до нього різних доплат: за стаж роботи, звання мастера, клас кваліфікації, суміщення професій, персональних надбавок, якість виконаних робіт тощо.

Важливим етапом аудиту є перевірка дотримання підприємством  інструкції про кошти, що відносяться  до фонду оплати праці та джерел формування фонду, а також правильності та своєчасності відображення їх у обліку та фінансовій звітності. При аудиторській перевірці необхідно порівняти відображення у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності коштів, спрямованих на оплату праці і отриманих працівниками підприємств, як власниками цінних паперів та вкладів у майно підприємства за такими напрямками: витрати на оплату праці, що відносяться на собівартість продукції, а також експлуатаційні витрати інших виробництв, які знаходяться на балансі основної діяльності; виплати у грошовій та натуральній формах за рахунок нерозподіленого прибутку, з фондів спеціального призначення; доходи виплачені працівникам за цінними паперами і вкладеними у майно підприємства. Аудит правильності відображення в бухгалтерському обліку витрат на оплату праці потрібно здійснювати за такими напрямками:

1) виплат із фонду оплати праці;

2) виплат за рахунок  нерозподіленого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

При цьому аудитору потрібно особливу увагу звернути на виплати із фонду оплати праці, які відносяться на собівартість продукції (в дебет рахунку 23 "Виробництво"), виплати за відрядними розцінками, окладами, тарифними ставками; доплати за роботу згідно із законодавством в особливо важких умовах праці, доплати за роботу в святкові дні, понад нормовані години; виплати щорічних відпусток; компенсації за невідпрацьований час, процентні надбавки за вислугу років, стаж роботи (надбавки за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), передбачені чинним законодавством; оплата праці робітників, що не перебувають у штаті підприємств, за виконання робіт згідно з договорами громадське — правового характеру; заробітна плата за кінцевим підсумком роботи за рік; виплати різниці в окладах працівникам, працевлаштованим з інших підприємств із збереженням, протягом деякого часу, розміру посадового окладу на колишньому місці роботи, а також при тимчасовому заміщенні; оплата праці кваліфікованих робітників, керівників, що працюють без звільнення від основної роботи, з підготовки і підвищення кваліфікації працівників; пільгові години підлітків; вартість продукції, що видається як натуральна оплата праці, доплата за шкідливі умови праці тощо.

При подальшій перевірці  необхідно аудитору з'ясувати правомірність відображення в обліку та звітності наданих працівникам пільгових виплат; додаткових відпусток понад ті, що передбачені законодавством; надбавок до пенсій; виплат за путівки за рахунок підприємства, надання матеріально допомоги; дивідендів, процентів на акції.

Аудиторська перевірка  обґрунтованості визначення фонду  оплати праці обумовила необхідність з'ясування його використання згідно з  обсягом виконаних робіт. З метою, перевірки порівнюють розрахунковий (прогнозний) фонд оплати праці з фактичним, в результаті чого визначають абсолютну економію або його перевитрату; розраховують вплив факторів на відхилення (зміна чисельності працівників і середньорічного заробітку). Методику такого аудиту слід проводити з урахуванням темпів інфляції за офіційно встановленими коефіцієнтами. При з'ясуванні перевитрат фонду оплати праці встановлюють їх причини. Аудиторську перевірку використання фонду оплати праці потрібно здійснювати не лише в цілому на підприємстві, а й за категоріями працівників та виробничим підрозділам. Аудитору слід пам'ятати, що при перевірці фонду оплати праці позаштатного складу працівників він може витрачатися лише у межах затверджених сум  на цілі, передбачені кошторисом.         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Фомування висновків  за результатами аудиту руху  та використання трудових ресурсів  підприємств

 

Кожне підприємство може ефективно  працювати за умови, коли воно має  необхідний професійний і кваліфікаційний  склад працівників, доцільну кадрову  структуру. При цьому під професією  розуміють вид трудової діяльності, що вимагає для її здійснення відповідної  суми спеціальних знань. В межах  професії можуть виділятися спеціальності  — її різновиди з вужчим характером трудової діяльності

Результати діяльності  підприємства  більшою мірою  залежать від кваліфікації персоналу. Скажімо, робітників за рівнем кваліфікації поділяють на чотири групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані і некваліфіковані.

Залежно від умов найму  працівників (без визначення або  з визначенням строку їх зарахування  до складу трудового колективу) їх класифікують за такими категоріями:

1. Постійні працівники — ті, які є членами підприємства або прийняті на роботу по найму на тривалий термін без його точного визначення (засновники, учасники приватних підприємств).

2. Тимчасові працівники — ті, яких зараховують до складу трудового колективу тимчасово на термін до двох місяців.

3. Сезонні працівники — ті, яких зараховують до складу трудового колективу на термін від двох до шести місяців для виконання сезонних робіт.