Планування аудиту руху та використання трудових ресурсів підприємств

Початкова оцінка надійності системи внутрішнього контролю здійснюється аудитором на основі власного досвіду застосування методик та прийомів. У результаті таких досліджень надійність системи внутрішнього контролю може бути оцінена як :

а) висока

б) середня

в) низька

Підтвердження достовірності  оцінки системи внутрішнього контролю здійснюється в процесі перевірки. Довіряючи певною мірою системі  внутрішнього контролю на підприємстві, аудитор в ході перевірки повинен  проводити процедури підтвердження  її надійності, застосовуючи різні  методи та прийоми при проведенні тестів на відповідність системи  внутрішнього контролю та процедур перевірки  на суттєвість. 
Тести на відповідність внутрішнього контролю здійснюються з метою отримання аудиторських доказів ефективності:структури систем обліку і внутрішнього контролю;  функціонування внутрішнього контролю протягом всьогоперіоду перевірки.

Деякі процедури  аудиту можна не планувати окремо як тести на відповідність внутрішнього контролю, але вони можуть дати аудиторські  докази ефективності як структури внутрішнього контролю, так і її функціонування. Таким чином, ці процедури перевірки  можуть служити для аудиту тестами  відповідності внутрішнього контролю.

Внутрішній контроль використання трудових ресурсів - періодична система заходів що проводиться щодо збору інформації, аналізу та оцінки ефективності діяльності підприємства з організації праці і регулювання соціально-трудових відносин. Об'єктом контролю в трудовій сфері є трудовий колектив, персонал підприємства, його діяльність. З метою контролю проводиться аналіз показників діяльності підприємства, що характеризують результативність функціонування трудового потенціалу, ефективність організації соціально-трудових відносин, ефективність систем мотивації та оплати праці, раціональність методів оцінки праці, ефективність організації праці, розподілу робіт, ефективність використання робочого часу і т.д. Контроль дозволяє переконатися у взаємній відповідності діяльності фірми по управлінню персоналом, по регламентації трудових відносин і законів, правил, інструкцій і методик, що визначають цю діяльність.

Внутрішній контроль використання трудових ресурсів може бути розглянутий у трьох основних аспектах:

1) організаційно-технологічному;

2) соціально-психологічному;

3) економічному.

Проведення контролю трудових ресурсів передбачає організацію роботи в кілька етапів. На першому, підготовчому, етапі визначаються мета перевірки, форми її здійснення, підбирається персонал для її проведення. На другому етапі проводиться збір інформації. Третій етап полягає в систематизації, аналізі, оцінці інформації, підготовці пропозицій по раціоналізації діяльності підприємства в трудовій сфері. Четвертий етап присвячений оцінці ефективності контролю використання трудових ресурсів.

Контролю в трудовій сфері дозволяє підвищити прибутковість  підприємства за рахунок виявлення  резервів організації внутрішньофірмових соціально-трудових відносин.

Контроль розрахунків  по оплаті праці відіграє важливу  роль у системі як внутрішнього, так і зовнішнього аудиту. Це пов'язано  з тим, що облік праці і заробітної плати є трудомістким, потребує уваги  і концентрованістю, оскільки пов'язаний з обробленням великої кількості  первинної інформації, має багато однотипних операцій, здійснення яких потребує багато часу.

Під час проведення аудиту розрахунків з оплати праці  слід використовувати такі джерела  інформації: трудове законодавство, Кодекс законів про працю, законодавчі  акти про підприємство і підприємництво, розрахунково-платіжні відомості, розрахункову відомість, платіжну відомість, особовий рахунок, нормативно-довідкову інформацію по обліку праці і заробітної плати, первинні документи, регістри бухгалтерського  обліку, акти перевірок, накази, картки, особисті справи робітників, трудові  договори і контракти, відомості  обліку, нормативні документи для  нарахування заробітної плати, відпускних та інші документи стосовно об'єкта дослідження, табелі, наряди, головну  книгу, баланс. Вивчаються всі документи, які додаються до журналу, відомості, на основі яких складаються бухгалтерські проводки, як за дебетом, так і за кредитом рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці».

Основними завданнями контролю розрахунків з оплати праці  є:

- підтвердження достовірності нарахувань та виплат робітникам та службовцям, відображення даних процесів в обліку;

- з'ясування законності та повноти утримань із заробітної плати та інших виплат працівникам на користь підприємства, інших суб'єктів;

- перевірка організації аналітичного обліку розрахунків з оплати праці та взаємозв'язку аналітичного та синтетичного обліку;

- оцінка заходів, які проводить адміністрація з метою своєчасного погашення заборгованості перед працівниками.

Чинне законодавство  надає підприємствам і організаціям право самостійно вибирати і встановлювати  системи оплати праці, які вони вважають найбільш доцільними в конкретних умовах роботи. Система, форма оплати праці, розміри тарифних ставок, окладів, система  преміювання фіксуються в трудовому  договорі та інших актах, що видаються  на підприємстві (наприклад, в обліковій  політиці організації). Про будь-які  зміни в умовах оплати праці або  про введення нових умов адміністрація  підприємства зобов'язана попередити працівника не пізніше, ніж за два  місяці.

Ефективність використання персоналу організації багато в  чому залежить від повноти використання фонду робочого часу. Аналіз використання фонду робочого часу проводиться  по кожній категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу і в цілому по підприємству.

Якщо аудитор  зробить висновок, що процедури перевірки  з метою отримання уявлення про  систему бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю свідчать про  доцільність і ефективність внутрішньої  політики підприємства, і вони відповідають окремим твердженням фінансової звітності, він може використати ці докази для оцінки ризику внутрішнього контролю і визначити його рівень як незначний.

Аудитор може провести такі тести перевірки відповідності  внутрішнього контролю. Насамперед, перевірку  первинних документів, які підтверджують  операції та інші дії, з метою отримання  аудиторських доказів про відповідність  функціонування системи внутрішнього контролю; перевірку порядку надання  дозволу на проведення певної категорії  операцій на підприємстві; опитування і спостереження стосовно процедур внутрішнього контролю, щодо яких немає  змоги провести наскрізну перевірку, наприклад, при визначенні фактичного виконавця окремих функцій процесу  виробництва; повторення процедур внутрішнього контролю, зроблених на підприємстві аудитором, наприклад, проведення перевірки  банківських рахунків для підтвердження  правильності ведення  обліку підприємством.

Щоб підтвердити  кожну зроблену оцінку незначного ризику невідповідності внутрішнього контролю, аудитор повинен обов’язково  провести ретельні тести на відповідність  системи внутрішнього контролю. Тобто, чим менший ризик невідповідності  внутрішнього контролю, визначений аудитором, тим більше підтверджень йому потрібно отримати стосовно того, що структура  системи обліку та внутрішнього контролю працює ефективно.

Під час отримання  доказів ефективного функціонування системи внутрішнього контролю аудитору необхідно враховувати спосіб та послідовність їх отримання протягом певного періоду; професійний досвід особи, яка отримала такі докази (у  разі залучення помічників та асистентів). Слід мати на увазі, що принцип ефективної роботи кожної системи не виключає можливості виникнення відхилень. Відхилення від діючих і запланованих систем контролю можуть викликатися такими факторами та ознаками, як зміни  в основному складі співробітників підприємства, значні сезонні коливання  в обсязі операцій (реалізація товарних запасів, сировини і таке інше), помилки окремих співробітників. Мета тестів на відповідність внутрішнього контролю в комп’ютерному середовищі є такою самою, щоправда деякі аудиторські процедури можуть відрізнятися, оскільки в комп’ютерному середовищі можуть бути відхилення, властиві тільки йому (своєчасність внесення корективів у програму бухгалтерського обліку). 
Використовуючи результати тестів на відповідність системи внутрішнього контролю, аудитору необхідно визначити, наскільки її функціонування і структура відповідають його попередній оцінці ризику невідповідності внутрішнього контролю. Зроблена оцінка існуючих відхилень може привести аудитора до висновку про те, що визначений розмір ризику невідповідності внутрішнього контролю він повинен переглянути.

Існують різні методи документального оформлення інформації про систему обліку і внутрішнього контролю. Вибір необхідних методів  документального оформлення є виключно предметом особистого судження та вибору аудитора. Заходи, що виконуються окремо або в комбінаціях, оформлюються аудитором у вигляді письмових  звітів, анкет, контрольних переліків  і блок-схем. Форма і обсяг цієї документації залежать від розміру  і структури підприємства, кількості  видів діяльності, порядку ведення  бухгалтерського обліку на підприємстві і структури систем внутрішнього контролю. Як правило, чим складніші  системи обліку і внутрішнього контролю і більший обсяг аудиторських процедур, тим більший обсяг документації аудитора.

Таким чином, з аудиторської точки зору, оцінка ефективності системи  внутрішнього контролю полягає в  оцінці аудитором сильних і слабких  сторін

контролю економічного суб’єкта, що перевіряється.

 Система внутрішнього контролю вважається ефективною, якщо вона: 
ефективно попереджує про виникнення недостовірної інформації; ефективно виявляє недостовірність у межах обмеженого часу з моменту, коли така інформація виникла.

3.Тестування  операцій та залишків рахунків  руху та використаня трудових ресурсівпідприємств

В умовах переходу нашої економіки на ринковий механізм функціонування, важливими задачами стали: прискорення науково-технічно го прогресу, зниження витрат живої праці, механізація трудомістких робіт, поліпшення використання трудових ресурсів, зменшення збитків робочого часу. Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, преміювання. Трудові прибутки робітника визначаються його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів діяльності підприємства або фірми. Вони регулюються податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством.

Необхідно створювати економічно достовірну та обгрунтовану інформацію про виконання нормативів та динаміки показників про працю, стеження за дотриманням співвідношення росту продуктивності праці та заробітної плати, за зменшенням невиробничих витрат скритих та явних збитків робочого часу, стимулювання праці на підприємстві. 
На основі цієї інформації здійснюється контроль за виконанням робочого ча су на підприємстві, впровадження прогресивних методів праці, дотриманням правильного співвідношення між ростом продуктивності праці та заробітної плати.

На підприємстві облік чисельності робітників та службовців, їх заробітної плати є документальним, достовірним та однаковим у всіх галузях господарювання. Робітники реалізують право на працю шляхом заключення трудового договору на підприємстві у відповідності з Законом України конкретизуючи права та обов’язки робітників, а також оплата за працю, відрахування у фонди, розрахунок прибуткового податку. У зв’язку з цим на підприємстві організується оперативний та бухгалтерський облік праці та її оплата.

Перевіряючи правильність оплати праці, аудитор повинен перевірити: 
         - наявність і відповідність законодавству первинних документів по обліку робочого часу, обсягу виконаних робіт, послуг, випущеної продукції; 
         - відповідність показників аналітичного обліку із записами в Головній книзі і бухгалтерському балансі на одну і ту ж саму  дату. 

При перевірці використання фонду оплати праці, аудитор повинен перевірити:  
         - дотримання встановлених штатним розкладом посадових окладів працівників підприємства;

- своєчасність їхньої індексації з урахуванням росту цін в умовах інфляції; 
         - чи затверджений штатний розклад на раді правління зборів акціонерів, засновників.

Аудитор повинен  розпочати роботу з вивчення організації  і ефективності праці та її охорони, з правильного застосування та дотримання умов оплати праці, економічної обґрунтованості норм виробітку тощо. 
Аудитор повинен впевнитися в наявності на підприємстві колективного договору - документа, у якому узагальнюються і деталізуються основні вимоги законодавства, встановлюються загальні для всіх професій на підприємстві вимоги, у т. ч. з охорони праці, та узгоджуються питання, які відповідно до законодавства вимагають спільного рішення власника та трудового колективу (профспілкової організації).

Методом вибіркової перевірки аудитор аналізує правильність нарахування заробітної плати та інших виплат працівникам підприємства. Під час перевірки аудитор повинен встановити відповідність аналітичного обліку (особові рахунки (ф. № П-54, № П-54а), розрахунково-платіжні, розрахункові, платіжні відомості (ф. № П-49, №П-51, №П-53) заробітної плати синтетичному по рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці". 

Перевіряючи розрахунково-платіжні, платіжні відомості, аудитор повинен  впевнитися, чи отримували певну суму грошей особи, вказані в платіжній відомості. Під час дослідження виплати заробітної плати за роботи за трудовими угодами аудитор повинен перевірити чи дійсно виконувалася така робота.

Крім того, дуже важливо перевірити правильність підрахунків  підсумків до виплати на руки працівникам  як по вертикалі, так і по горизонталі. На практиці часто мають місце  такі випадки: при арифметичній перевірці правильності підсумків в розрахунковій відомості суми нарахованої заробітної плати вказані правильно, вірно відображені суми відрахувань і утримань, правильно визначена заборгованість на кінець місяця. Однак, підраховуючи окремі суми в графі "Разом нараховано", аудитор з'ясовує, що в рядку "Разом" проставлена більша сума, таку саму різницю аудитор визначить при перевірці графи "До видачі" і рядка "Разом". Таким чином, при арифметичній перевірці даних розрахунково-платіжних відомостей аудитор розкриває крадіжки грошових коштів.