Отчет по практике в СГПП “Дорошів”

 

Всі аналізовані показники  мають тенденцію до зниження. Однак, всі значення коефіцієнтів є більші за нуль, що є позитивним. Коефіцієнт рентабельності активів визначається як частка від ділення чистого прибутку на середню вартість всіх активів підприємства. Це показник величини чистого прибутку на одну гривню активів, що характеризує ефективність їх використання.

В нашому випадку величина коефіцієнта рентабельності активів  вказує на те, що на кожну гривню вартості активів підприємство отримало прибутку: в 2009 р. — 0,37 грн., а в 2010 р. — 0,09 грн.

Коефіцієнт рентабельності діяльності визначається як частка від  ділення суми чистого прибутку на суму чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Цей  коефіцієнт свідчить про наявність  у підприємства можливостей для  розширення виробництва і характеризує прибутковість його діяльності, окупність  понесених ним витрат.

Оптимальне значення вказаного  коефіцієнта більше нуля. На досліджуваному підприємстві коефіцієнт рентабельності діяльності за 2009 р. дорівнює 0,10. Це значить, що отриманий підприємством чистий прибуток складає 10% чистого доходу від реалізації продукції. Іншими словами, на кожну гривню чистого доходу (виручки) від реалізації продукції підприємством припадає 10 коп. чистого прибутку. У 2010 р. цей показник зменшився до 0,04, що говорить про негативні тенденції у роботі підприємства.

Отже, ми розглянули основні  фінансові показники, що характеризують стан діяльності і перспективи розвитку СГПП “Дорошів”, з яких випливає висновок про досліджуване виробниче підприємство, як таке, що працює над своїм вдосконаленням, старається зайняти належне місце на ринку, постійно підвищуючи якість послуг.

2.2. Вивчення фінансових взаємовідносин господарських суб’єктів та організація грошових розрахунків

У своїй діяльності СГПП “Дорошів” користується готівковими і безготівковими розрахунками.

Готівкові розрахунки в Україні  на сьогоднішній день регулюються Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні  від 15.12.2004 року, яким визначені вимоги до організації готівкових розрахунків, порядок оформлення касових операцій, порядок ведення касової книги  та обов’язки касира, порядок визначення строків здавання готівкової виручки (готівки) та розрахунку ліміту каси, особливості організації банками роботи з готівкою, контроль за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою.

Готівкові розрахунки ведуться за допомогою таких документів: прибуткових  та видаткових касових ордерів, видаткових відомостей. Усі надходження і  видачі готівки в національній валюті підприємства враховують у касовій  книзі, типова форма якої затверджена  наказом Міністерства статистики України. Записи в касову книгу проводяться  касиром відразу після одержання  або видачі грошей за кожним прибутковим  касовим ордером і видатковим документом. Щодня в кінці робочого дня касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок грошей у  касі на наступне число і передає  до бухгалтерії. Контроль за правильним веденням касової книги покладено  на головного бухгалтера.

Відповідно до договору з  обслуговуючим банком, банк має право  встановлювати ліміт каси, використовувати  кошти, брати винагороду за наданні  послуги. Ліміти залишку готівки  в касі встановлюються усім підприємствам, які мають рахунки в установах  банків і здійснюють касові операції з готівкою. Ліміт залишку готівки  в касі для кожного підприємства встановлюється комерційними банками  за місцем відкриття рахунка з  урахуванням режиму і специфіки  роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, розміру касових  оборотів, встановлених строків і  порядку здавання касової виручки (надходжень) та графіка заїзду інкасаторів. Порядок встановлення лімітів залишку  готівки в касі регулюється Інструкцією  НБУ №4 “Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України”.

Постановою Правління  Національного Банку України  Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку від 09.02.2005 року №32 встановлено граничну суму готівкового  розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Безготівкові розрахунки на території України здійснюються на підставі вимог Інструкції про  безготівкові розрахунки в Україні  в національній валюті від 21.01.2004 року, де визначено наступні моменти:

– загальні правила документообігу;

– розрахунки із застосуванням платіжних доручень;

– розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень;

– примусове списання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами;

– договірне списання;

– розрахунки із застосуванням розрахункових чеків;

– розрахунки за акредитивами;

– розрахунки під час здійснення заліку взаємної заборгованості;

– порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів;

– розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Всі підприємства в обов’язковому порядку повинні мати розрахунковий рахунок в банку.

Порядок відкриття визначається Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у  національній та іноземних валютах  від 12.11.2003 року.

В своїх розрахунках СГПП “Дорошів” використовує всі форми розрахунків: платіжні доручення, платіжні вимоги та вимоги-доручення, акредитиви, чеки, векселі тощо.

Переважно для розрахунків  використовуються платіжні доручення.

З тими підприємствами та організаціями, де є виникнення взаємної заборгованості по взаємонаданим товарам, роботам  послугам застосовують зарахування  взаємних вимог, про що і складається  відповідний договір, який є підставою  для таких розрахунків.

Про стан розрахунково-платіжної  дисципліни на підприємстві свідчить його дебіторська та кредиторська заборгованість, аналіз якої проведемо в наступній  таблиці (табл. 2.11), складеної на підставі річних фінансових звітів за формою 1 “Баланс підприємства”.

Таблиця 2.11

Аналіз розрахунково-платіжної  дисципліни підприємства у 2008 – 2010 рр.

Показник	Станом на 31.12. року						Відхилення
							за 2010 рік
	2008		2009		2010		тис. грн.
	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	-	-	420	0,99	241,2	0,83	-178,8
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	4,7	0,17	0,4	0,01	0,1	0,01	-0,3
Інша поточна дебіторська  заборгованість	22	0,82	2,1	0,01	48,6	0,16	46,5
Всього дебіторської заборгованості	26,7	100	422,5	100	289,9	100	-132,6
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	72,2	0,89	280,5	0,89	464	0,98	183,5
Поточні зобов’язання за розрахунками: - з бюджетом	-	-	20,8	0,066	1	0,01	-19,8
- зі страхування	-	-	-	-	0,5	0,001	-
- з оплати праці	8,6	0,11	11,4	0,04	5,8	0,01	-5,6
Сума кредиторської заборгованості	80,8	100	312,7	100	471,3	100	158,6

 

Аналіз динаміки показав, що дебіторська заборгованість протягом двох років мала різні тенденції  — у 2009 році зросла з26,7 тис. грн. до 422,5 тис. грн., а протягом 2010 року знизилася до 289,9 тис. грн. Причиною “стрибку” у 2009 році була товарна дебіторська заборгованість (зросла до 420 тис. грн.), в 2010 ж році її сума впала до 241,2 тис. грн.

Інші складові дебіторської заборгованості не мали суттєвого впливу на розрахунково-платіжну дисципліну.

Структура дебіторської заборгованості базового підприємства характеризується переважанням товарної заборгованості — їх частка складала 0,99% у 2009 році та 0,83% на кінець 2010 року. Отже, отримувачі робіт та покупці не вчасно розраховуються з підприємством. Хоча їх платіжна дисципліна за останній — 2010 рік — покращилася.

Кредиторська заборгованість була більш стабільною: її обсяги протягом років зростали. Всі статті кредиторської заборгованості були більш-менш стабільними, крім товарної її частини, яка з 2008 року щорічно збільшується майже вдвічі.

На підприємстві організація грошових розрахунків побудована на вимогах нормативно-правового забезпечення, використовуються різноманітні форми та види розрахунків, проте стан розрахунково-платіжної незадовільний через перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською.

Прогнозування витрат на підприємстві здійснюється згідно планових обсягів робіт, цін на матеріали у попередні періоди та очікуваного рівня інфляції, встановлених державою обмежень по заробітні платі й розмірам ставок по оподаткуванню, зборам на соціальне страхування тощо.

Проаналізуємо операційні витрати  СГПП “Дорошів” за 2008–2010 роки за елементами, виходячи з даних форми 2 річної фінансової звітності “Звіт про фінансові результати” (табл. 2.12).

Як бачимо, операційні витрати  за всіма складовими, крім відрахувань  на соціальні фонди, впродовж трьох  років постійно зростали.

Таблиця 2.12

Аналіз динаміки операційних витрат підприємства за 2008 – 2010 роки, тис. грн.

Показник	Рік			Відхилення
	2008	2009	2010	2009/2008		2010/2009
				сума	%	сума	%
Матеріальні затрати	620,3	663,3	721,9	43	6,93	58,6	8,83
Витрати на оплату праці	164,3	136	164,9	-28,3	-17,22	28,9	21,25
Відрахування на соціальні  заходи	58,5	48,3	18,1	-10,2	-17,43	-30,2	-62,52
Амортизація	23,6	27,8	25,3	4,2	17,79	-2,5	-8,99
Інші операційні витрати	99,4	190,5	328,3	91,1	91,64	137,8	72,33
Разом	966,1	1065,9	1222,3	99,8	10,33	156,4	14,67

 

Найбільші темпи росту  спостерігалися по іншим операційним витратам — 91,64% в 2009 році та 72,33% — в 2010 році. Значного зростання по оплаті праці не відбулося. Амортизація протягом 2008-2010 років загалом зросла.  Матеріальні затрати протягом аналізованого періоду зросли з 620,3 тис. грн. у 2008 році до 721,9 тис. грн. у 2010.

Фінансовий контроль за витратами  на реалізацію покладено на бухгалтерію  та керівника, який включає постійний  моніторинг та пошук резервів зниження витрат.

Таким чином, управління грошовими  потоками на підприємстві протягом останніх років є задовільним, наявні певні  позитивні тенденції за роки, що аналізувалися.

 

РОЗДІЛ 3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПОЛІПШЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Проведений в попередніх розділах аналіз виявив ряд негативних тенденцій в роботі базового підприємства.

Аналіз фінансової стійкості  показав відсутність у підприємства можливостей по залученню додаткових позикових засобів, здатність погасити поточні зобов’язання за рахунок активів різного ступеня ліквідності. Фінансова стійкість підприємства характеризується:

• достатньою фінансовою забезпеченістю безперервності основних видів діяльності підприємства;
• фінансовою незалежністю від зовнішніх джерел фінансування;
• здатність маневрувати власними коштами;
• достатнім забезпеченням матеріальних оборотних засобів власними джерелами покриття;
• станом виробничого потенціалу.

В умовах становлення ринкових відносин кожен суб’єкт господарювання повинне володіти достовірною інформацією про фінансову стійкість та платоспроможність, як власного підприємства так і своїх партнерів. Оцінка фінансової стійкості дозволяє зовнішнім суб’єктам аналізу і банком партнерам по договірних відносинах, контролюючим органам визначити фінансові можливості підприємства на перспективу, дати оцінку фінансової незалежності від зовнішніх джерел, скласти в загальній формі прогноз майбутнього фінансового стану підприємства.

Про який запас міцності свідчить рівень власного капіталу (коефіцієнт фінансової незалежності) підприємства?

Підприємство характеризується

• значним запасом міцності (> 0,5)
• незначним запасом міцності (0 < — <= 0,5)
• вкрай низьким запасом міцності (<= 0)