Отчет по практике на ВАТ "Зелений Гай"

Оцінка залишків незавершеного  виробництва здійснюється згідно із галузевим порядком калькулювання  собівартості готової продукції  за винятком понесених внаслідок  технічно неминучого браку, відшкодування  зносу спеціального інструменту  та витрат на освоєння виробництва  нових видів продукції [8 c.95].

 Облік наявності та руху  виробничих запасів ведеться  з центрами відповідальності  в Книгах складського обліку  в кількісному виразі за видами  і сортами ціностей.

 Щомісяця, в строки, передбачені  графіком документообігу, матеріально  відповідальні особи складають  Звіт про рух матеріальних  цінностей у двох примірниках  і разом з підтверджувальними  документами передають до бухгалтерії.  Після перевірки другий примірник  звіту, підписаний бухгалтером,  повертають матеріально відповідальній  особі. Звіт про рух матеріальних  цінностей складають окремо по  кожному синтетичному рахунку  (субрахунку). Матеріально-відповідальні  особи заповнюють тільки кількісні  показники звітів, а їх таксування  здійснюють в бухгалтерії згідно  з П(С)БО 9 «Запаси».

Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» можна виділити декілька основних причин, з яких може відбутися списання виробничих запасів з балансу; відпуск у виробництво; реалізація на сторону; списання в результаті невідповідності критеріям активу; списання у зв’язку із псуванням, розкраданням; списання внаслідок надзвичайних подій; списання внаслідок передачі до статутного фонду іншого підприємства.

При списанні запасів на виробництво  або для інших потреб використовується на підприємстві метод нормативних  затрат.

 

 

 

        2.4. Облік грошових коштів, розрахунків та інших активів

 

 Порядок приймання, зберігання, використання та обліку грошових коштів у касі підприємства  регламентується Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320(зі змінами)[13].

Облік грошових коштів на підприємстві ВАТ «Зелений Гай» здійснюється на підставі рахунка 30 і 31.

Рахунок 30 «Каса» призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в касі підприємства.

     В касі підприємства  зберігаються наступні цінності:

• готівка;
• грошові документи;
• бланки суворого обліку;
• цінні папери,придбані у інших підприємств.

Готівка підприємства може зберігатися  тільки в межах  ліміту залишку  готівки – граничної суми грошових коштів, встановленої установою банку,яка  може залишитися в касі підприємства на кінець робочого дня.

Вся готівка понад суми встановленого  підприємством здається для зарахування  на поточний рахунок у порядку  та в строки , встановлені та узгоджені  установою банку, в якому відкритий  поточний рахунок. Операції з приймання і видачі готівки в касі здійснює касир.

Рахунок 31 «Рахунки в банках» призначено для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банках і можуть бути використані для поточних операцій.

Взаємовідносини між банком і підприємством  здійснюється на платній основі з  укладанням договору про розрахунково-касове обслуговування.

 При здійсненні безготівкових розрахунків можуть застосовувати вексельну форму розрахунків, а також форми за розрахунковими чеками, причому підприємство самостійно обирає платіжні інструменти. Одержання готівки в банку здійснюється касиром на підставі грошового чеку. Для цього в банку одержується чекова книга на підставі заяви. Надлишок готівки в касі підприємства здається до банку.

В процесі фінансово-господарської діяльності у підприємства постійно виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами, бюджетом, податковими органами. Відвантажуючи виготовлену продукцію, воно, як правило, не отримує оплату одразу, тобто, відбувається кредитування покупця. Тому протягом періоду від моменту відвантаження до моменту надходження платежу засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.

 Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Дебітори – юридичні та фізичні  особи, які внаслідок минулих  подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська  заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну  дату.

 Для обліку дебіторської заборгованості покупців і замовників використовується рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».

Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями  та замовниками» має такі субрахунки:

       - 361 «Розрахунки  з вітчизняними покупцями»;

       - 362 «Розрахунки  з іноземними покупцями»;

       - 363 «Розрахунки  з промислово-фінансовою групою».

Основними пунктами збуту сільськогосподарської  продукції є: зерна та зернобобових, а також соняшнику – ПАТ «Трикратський комбінат хлібопродуктів» (ст. Трикрати, 20 км від м. Вознесенська); овочі, плоди, ягоди, виноград (у деякій мірі) – продовольчі ринки міст Вознесенська та Миколаєва.

 Дебіторська заборгованість разом з виробничими запасами найчастіше складає значну частку в структурі активу балансу підприємства,якщо існує ймовірність отримання економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

 Дебіторська заборгованість може бути погашена шляхом непрямого надходження грошових коштів, наприклад отримання дивідендів акціями інших підприємств.

 Умовою достовірної оцінки  дебіторської заборгованості є  договір, у якому конкретно  визначено ціну за одиницю  відвантаженої продукції, а також  відвантажувальні документи, що  підтверджують факт отримання  покупцем певної кількості продукції  за договірною ціною на фіксовану  суму.

Розрізняють поточну і довгострокову  дебіторську заборгованість.

Поточна дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального  операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців від дати балансу.

У більшості випадків можна визначити  два головних види поточної дебіторської заборгованості: товарну і нетоварну, що відображається на різних рахунках бухгалтерського обліку.

Операції називаються товарними, якщо мова йде про оплату продукції, товарів, робіт та послуг, тобто виникає  внаслідок звичайної операційної  діяльності підприємства.

Нетоварна дебіторська заборгованість виникає від іншої діяльності.

Довгострокова дебіторська заборгованість є сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального  операційного циклу й буде погашена після 12 місяців від дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість, яка є активом включається  до підсумку балансу за чистою реалізаційною  вартістю. Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості визначається як різниця між первинною її вартістю та резервом сумнівних боргів. Первинна вартість дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги складається із суми заборгованості покупців і замовників за відвантажену їм продукцію, виконані роботи, послуги відповідно до укладених договорів, яка залишилася не погашеною на дату складання звітності. Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Величина резерву сумнівних  боргів визначається, виходячи з платоспроможності  окремих дебіторів, питомої ваги безнадійних боргів у чистому  доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Незважаючи на ретельно проведену  роботу по оцінці кредитів, деякі з  клієнтів, які отримують кредит, можуть не заплатити по своїх рахунках. Якщо рахунок не буде оплачено, підприємство несе витрати по безнадійній заборгованості.

Безнадійна дебіторська заборгованість – поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про  її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.      

Можна використовувати два методи обліку безнадійної заборгованості: метод поправок і метод прямого  списання.

У ряді випадків підприємства під  поставку матеріальних цінностей або  під виконання робіт (послуг), а  також при оплаті продукції і  робіт, прийнятих від замовників за частковою готовністю, можуть видавати аванси.

 Аванс є грошовою сумою або іншою майновою цінністю, яка передається в рахунок виконання договірного зобов’язання. Це повний або частковий платіж. Здійснюючи авансовий платіж, покупець фінансує продаж за деякий час до надходження товару.

  Для обліку розрахунків за виданими авансами під поставку матеріальних цінностей (виконання робіт, надання послуг), а також з оплати продукції та робіт, прийнятих замовником за частковою готовністю, передбачено рахунок 371 «Розрахунки за авансами виданими».

Авансові платежі постачальникам та іншим підприємствам оформлюють платіжними дорученнями, в яких міститься посилання на укладений договір. Підтвердженням проведених платежів є виписка банку. Зарахування оформлюється розрахунком (довідкою) бухгалтерії.

Аналітичний облік за рахунком 371 «Розрахунки за виданими авансами» ведеться в розрізі окремих одержувачів грошових коштів у вигляді авансових платежів (за кожним дебітором).

У процесі господарської діяльності у підприємства виникає необхідність видачі з каси готівки працівникам  підприємства під звіт на господарські витрати та службові відрядження. У  цьому випадку виникають розрахункові відносини з підзвітними особами. Для цього існує рахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Направлення працівників підприємства у відрядження здійснюється керівником підприємства з оформленням наказу, в якому зазначається: пункт призначення, назва підприємства або організації, куди відряджається працівник, термін й мета відрядження [18c 569].

 Наказ про направлення працівника у відрядження є підставою для видачі йому посвідчення про відрядження.

Дебіторська заборгованість підзвітних осіб нараховується за фактом отримання даними особами авансових підзвітних сум і погашається при повному розрахунку за даними сумами.

 Заборгованість, яка відображається на рахунку 377 «Розрахунки з різними дебіторами», включає в себе різні за своїм економічним змістом розрахунки з юридичними та фізичними особами. До категорії дебіторів, які відносяться до інших відносяться: розрахунки з дебіторами по різним наданим послугам, розрахунки по вивозу сміття, розрахунки з дебіторами з оренди приміщення, розрахунки з дебіторами по комунальним послугам, розрахунки з дебіторами по експлуатаційним послугам [11 c.347]

Аналітичний облік на рахунку 377 “Розрахунки з іншими дебіторами” ведеться за кожним дебітором, видами заборгованості, термінами її виникнення та погашення.

Інвентаризація дебіторської заборгованості полягає у виявленні за відповідними документами її залишків і ретельній перевірці обґрунтованості сум, які обліковуються на рахунках. Члени інвентаризаційної комісії встановлюють терміни виникнення дебіторської заборгованості, її реальність, осіб, винних у пропущенні термінів позовної давності, перевіряють вжиті заходи зі стягнення заборгованості.

 Перед початком інвентаризації підприємство-кредитор усім дебіторам повинно передати виписки про їх заборгованість, що пред’являються інвентаризаційній комісії для підтвердження реальності заборгованості. Підприємства-дебітори зобов’язані протягом десяти днів від дня отримання виписок підтвердити заборгованість або надати свої заперечення.

 Особливу увагу інвентаризаційна комісія приділяє перевірці дат виникнення і строків погашення дебіторської заборгованості, простроченій заборгованості, а також оцінці дебіторської заборгованості.

 

 

       2.5. Облік  власного капіталу

    

   Методологічні засади  формування в бухгалтерському обліку інформації про власний капітал і розкриття такої інформації у фінансовій звітності визначаються  П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал». Джерелами формування є власний капітал і позиковий капітал.

          Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається

після вирахування його зобов’язань. Власний капітал ВАТ «Зелений Гай» складається із: статутного капіталу; іншого додаткового капіталу;

нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);

        Статутний капітал – це зареєстрована вартість простих і привілейованих

акцій для акціонерних товариства та розмір статутного капіталу для інших

підприємств, зафіксований в статутних документах.

        Джерелами формування статутного капіталу підприємства є грошові та матеріальні внески засновників. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення приймається лише засновниками (власниками) товариства та обов’язково реєструється в Державному реєстрі господарських одиниць.