Інвестиційні операції КБ

          Не виключений випадок, коли фінансові інвестиції внаслідок зменшення їх балансової вартості досягають нульової вартості і відображаються в бухгалтерському обліку у складі фінансових інвестицій за нульовою вартістю, оскільки зменшення балансової вартості фінансових інвестицій відображається в бухгалтерському обліку тільки на суму, що не веде до від’ємного значення вартості фінансових інвестицій[22, с.45]. 

       Розглянувши три методи обліку фінансових інвестицій, зауважимо, що вибір одного з наведених методів визначається намірами банку щодо фінансових інвестицій:

-інвестиції, що придбані та утримуються в портфелі на продаж, -відображаються за справедливою вартістю;

-інвестиції, що утримуються підприємством у портфелі на інвестиції,

-відображаються за амортизованою собівартістю;

-інвестиції в асоційовані й дочірні підприємства відображаються за вартістю, що визначена за методом участі в капіталі (крім інвестицій, які придбані та утримуються на продаж до 12 місяців з дати придбання, які обліковуються та відображаються за справедливою вартістю).

       Ураховуючи, що Національний банк України готує нову редакцію інструкції з бухгалтерського обліку операцій з ЦП, слід зауважити, що і в новій редакції планується використовувати певні методи обліку фінансових інвестицій для кожного з портфелів ЦП, а саме:

* інвестиції в торговельному портфелі — за ринковою вартістю;

* інвестиції в портфелі на продаж — за собівартістю для акцій та амортизованою собівартістю для боргових ЦП;

* інвестиції в портфелі до погашення — за амортизованою собівартістю;

* інвестиції в асоційовані (дочірні) підприємства — за методом участі в капіталі.

     Дохід (дивіденди або проценти) за фінансовими інвестиціями відображається банком у випадку їх визнання згідно з П(С)БО 15 «Дохід» у такому порядку:

-проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами;

-дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення емітентом про їх виплату (а не протягом періоду їх фактичного отримання).

     Згідно з вимогами чинної «Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України» та зважаючи на принцип обережності банки зобов’язані в кінці кожного місяця коригувати балансову вартість портфеля акцій на продаж за правилом нижчої вартості.        Правило нижчої вартості полягає у відображенні цінних паперів за нижчою з двох вартостей — балансовою чи ринковою (розрахунковою). Для ЦП, які мають активний ринок, використовується ринкова вартість, для інших — розрахункова вартість.

      Якщо ринкова (розрахункова) вартість у кінці місяця стає нижчою від балансової вартості, то створюється спеціальний резерв під нереалізований збиток на суму різниці між балансовою та ринковою вартістю акцій. Якщо ринкова (розрахункова) вартість перевищує балансову, спеціальний резерв не формується.

          Аналіз операцій банку з ЦП вимагає перевірити обґрунтованість визначення балансової вартості ЦП та обсяги сформованих резервів. При цьому увагу слід звернути на відмінності в порядку розрахунку резервів для портфеля ЦП на продаж та ЦП на інвестиції. Якщо портфель ЦП на продаж включає в себе пакети ЦП різних емітентів, правило нижчої вартості застосовується за окремими складовими портфеля (групами ЦП) без взаємної компенсації за групами (тобто, якщо ринкова (розрахункова) вартість певної групи ЦП істотно вища від її балансової вартості, використовувати таке перевищення для інших груп ЦП забороняється. І навпаки, для ЦП з портфеля на інвестиції така взаємна компенсація прямо передбачена, і спеціальний резерв формується лише у разі сумарного перевищення балансової вартості ЦП на інвестиції над сумою ринкових (розрахункових) вартостей складових портфеля ЦП на інвестиції [10, с.195].

     Для пайових ЦП (простих акцій) визначаються дві розрахункові величини:

1) оціночна сума доходу інвестора від ЦП, дисконтована на сім років з періодом дисконту один рік під поточну ставку KIBOR найтривалішого строку:

,

де С₁ — дисконтована оціночна сума доходу (частки в середньому чистому прибутку емітента);

P — оціночна сума доходу;

d — фактор дисконту, який дорівнює ставці KIBOR найтривалішого строку;

t — параметр для визначення суми (кількість періодів, установлена НБУ, — сім років);

2) оцінка вартості ЦП як вартості частки участі інвестора в капіталі емітента:

,

де С₂ — оціночна вартість частки участі інвестора;

К — капітал емітента (розмір капіталу емітента визначається як різниця між сукупними активами та сукупними зобов’язаннями емітента);

p — процент участі інвестора в статутному фонді емітента.

      Для боргових ЦП (облігацій, депозитних сертифікатів, векселів) визначаються також дві розрахункові величини:

1) оцінка процентних доходів, дисконтована за кожний період сплати такого доходу під відповідну за строком ставку KIBOR:

,

де С₃ — оцінка дисконтованих майбутніх доходів;

P — оціночна сума доходу;

d — фактор дисконту, який визначається на підставі ставки KIBOR;

t — параметр для визначення суми (кількість періодів сплати доходу);

n — кількість періодів до дати погашення цінного папера;

2) оцінка дисконтованої вартості погашення (номінальна вартість ЦП, дисконтована під відповідну за строком ставку KIBOR):

,

де С₄ — оцінка дисконтованої вартості погашення;

d — фактор дисконту, який визначається на підставі ставки KIBOR;

N — номінальна вартість цінного папера;

n — кількість періодів до дати погашення цінного папера.

        Періодом дисконтування для акцій вибирається рік, а для боргових ЦП період дисконтування може вибиратися банком самостійно, з урахуванням терміну до погашення боргових ЦП. Як правило, банки вибирають такі періоди дисконтування:

- рік, якщо до дати погашення залишилось не менше одного року;

- квартал, якщо до дати погашення залишилось менше одного року, але не менше одного кварталу;

- місяць, якщо до дати погашення залишилось менше одного кварталу, але не менше одного місяця;

- тиждень, якщо до дати погашення залишилось менше, ніж один місяць.

        Оскільки кількість періодів дисконтування в наведених вище формулах використовується як степеневий показник, слід підраховану кількість періодів дисконтування округлити до найближчого цілого числа. 
 

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.3. Аналіз дохідності  операцій із цінними паперами

     Для порівняння та оцінки акцій, що обертаються на ринку і є об’єктом інвестицій, використовують ряд показників, суть яких наведено нижче.

Дохід у розрахунку на одну просту акцію позначають усталеним показником EPS ,який визначається як чистий прибуток на одну акцію (у разі, якщо в статутному фонді емітента є привілейовані акції, слід зменшити суму прибутку, яка розподіляється, на суму виплат за привілейованими акціями).

      Поєднання суб’єктивних очікувань багатьох інвесторів формує ринковий попит на акції, унаслідок чого можна визначити співвідношення між їх ринковою ціною та річним доходом на акцію, яке є визначальним для пошуку недооцінених акцій і визначається співвідношенням ринкової ціни акції до її показника EPS.

     Крім цих двох показників, для власників суттєвим є показник дивідендного покриття , яке визначається співвідношенням EPS до суми дивіденду на одну просту акцію.

     Для оцінки ефективності фінансових інвестицій використовують поняття дохідності інвестицій, який є досить простим і тому використовується часто для оцінки діяльності:

,

де NP — чистий прибуток за певний інтервал часу;

TIC — інвестиційні витрати (вкладення) за цей інтервал часу.

      Порівнюючи цей показник із планованим рівнем дохідності, інвестор має можливість зробити висновок, чи справдились його очікування щодо інвестування.

      Недоліком цього показника є те, що він не враховує вартості грошей у часі, а також час виникнення грошових потоків та їх  
узгодженість.

       Серед боргових зобов’язань, що перебувають в обігу, найбільш значну групу складають ЦП, що дають фіксований прибуток .Прикладами подібних ЦП є облігації, депозитні сертифікати та деякі інші види зобов’язань. До цього виду цінних паперів можна також віднести і привілейовані акції ,якщо за ними регулярно виплачується фіксований дивіденд.

      Як правило, будь-який борговий ЦП має такі основні характеристики: номінальна вартість, купонна ставка прибутковості , дата випуску , дата погашення , сума погашення . Найважливішу роль в аналізі цінних паперів відіграють дата і ціна їх придбання, а також середня тривалість платежів.

       Номінальна вартість — це сума, вказана на бланку ЦП, або в умовах випуску. Під час погашення боргового ЦП власникові повертається його номінальна вартість та, як правило, сплачується процентний дохід. Однак поточна ціна ЦП може не збігатися з номіналом і залежить від ситуації на ринку. Якщо ціна, сплачена за ЦП, нижча за номінал, говорять, що облігація продана зі знижкою або з дисконтом , а якщо вище — з премією.

       Купонна норма прибутковості — це процентна ставка, за якою власникові облігації виплачується періодичний прибуток. Відповідно сума періодичного прибутку дорівнює добутку купонної ставки на номінальну вартість облігації і виплачується кожного купонного періоду (раз у рік, півріччя або квартал).

       Дата погашення — дата викупу облігації емітентом у її власника (як правило, за номіналом). Дата погашення вказується в умовах випуску облігації. На практиці в аналізі важливу роль відіграє загальний термін обігу облігації, а також дата її купівлі.

        Для короткострокових боргових ЦП їх розміщення часто здійснюється за ціною, що менше їх номінальної вартості, а погашення — за номінальною вартістю. У цьому разі ЦП на ринку буде продаватися з дисконтом. Норма прибутковості, яку отримає інвестор, залежить від різниці між ціною купівлі — Р і номінальною вартістю N (ціною погашення). Оскільки номінал облігації відомий (або може бути взятий за 100 %), для визначення прибутковості операції досить знати дві величини — ціну купівлі P (або курс K) на дату проведення операції і термін до погашення в днях — t.

       Розрахунок ціни придбання P дисконтних облігацій здійснюється з урахуванням простих процентів за річною ставкою Y (у будь-який момент до дати погашення, на первинному або вторинному ринку):

,

де  t — число днів до погашення;

Y — річна ставка процентів;

N — номінал;

В — часова база (360 для звичайних; 365 або 366 для точних процентів).

            Розглянемо питання визначення дохідності за процентними борговими цінними паперами, які розміщуються за номінальною вартістю, а проценти виплачуються в момент погашення. До цього виду цінних паперів, відносять, як правило, депозитні (ощадні сертифікати) банків, короткострокові облігації, а також векселі з нарахуванням процентів. Для простоти далі розглянемо прибутковість тільки для депозитних сертифікатів. [10, с. 211].

      Дохід за сертифікатом виплачується в момент погашення разом з основною сумою боргу, виходячи з обумовленої при розміщенні сертифіката процентної ставки r.

       З урахуванням введених раніше позначень, абсолютний розмір доходу за сертифікатом S може бути визначений так:

,

де  N — номінал;

r — процентна ставка за сертифікатом;

t — термін до дати погашення в днях;

В — часова база (360 — для звичайних; 365 або 366 — для точних відсотків).

        Відповідно річна прибутковість до погашення Y, обчислена за формулою простих відсотків, буде дорівнювати:

      З цього випливає, що коли зобов’язання розміщене за номіналом і пред’явлене до погашення у визначений термін, його прибутковість буде рівна оголошеній ставці процентів (тобто Y = r).