Інвестиційні операції КБ

    Під банківськими інвестиціями розуміють, як правило, вкладання коштів у цінні  папери з терміном погашення понад  один рік, що переслідують ціль одержання  прибутку. Проте в сучасних умовах України, зважаючи на інфляційні процеси  та недостатній розвиток ринку цінних паперів, враховуючи низьку ліквідність більшості об´єктів інвестиційних вкладань, до банківських інвестицій також відносять вклади у ЦП з терміном обігу до одного року.

    Банківські  інвестиції класифікуються за такими ознаками та поділяються на такі види :

    Класифікація  банківських інвестицій

    - за складом - прямі, вкладання у статутний капітал, через паї та частки; портфельні, придбання цінних паперів.

    - за терміном - короткострокові, середньострокові, довгострокові.

    - за видами цінних паперів - вкладання у акції, вкладання в облігації, вкладання в інші боргові зобов´язання [13, с. 24].

    Як  правило, банки здійснюють розміщення коштів у цінні папери різних емітентів, на різні терміни та у різні  види інструментів, що дозволяє створювати диференційовані банківські інвестиційні портфелі.

    Основні цілі банківських інвестицій стандартні:

    - отримання доходу;

    - збереження капіталу і забезпечення  його приросту на основі росту  курсової вартості ЦП;

    - регулювання та забезпечення  ліквідності банку.

    Цілі, що переслідує банк здійснюючи інвестиційну діяльність, реалізуються через вироблення інвестиційної політики. При її виробленні банки керуються традиційними критеріями: ліквідність, дохідність, ризик та величина банківських процентних ставок. Таким чином, прийнято розрізняти два основні види інвестиційної політики банків:

    - агресивну: надається перевага  ЦП із великим ступенем ризику, проте із значною потенційною  дохідністю (акції);

    - консервативну: значну частину  інвестицій займають вклади в  облігації та інші короткострокові боргові зобов´язання, що призводить до зменшення ризику, підвищення ліквідності, проте до зменшення дохідності [22, с. 93].

     Отже, розглядаючи основні напрямки інвестиційної діяльності на найближчу перспективу, слід мати на увазі, що Україна сама може виступати солідним інвестором за кордоном. Її інвестиційних сектор уже сьогодні, а тим більше, у майбутньому може зайняти важливі позиції на ринках капіталів інших країн. Насамперед у таких традиційних для нас галузях як металургія, електроенергетика, гідротехнічне і гідромеліоративне будівництва, будівництва магістральних трубопроводів, автомобільних і залізничних колій, морських портів і терміналів і т.п. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ  2. Аналіз інвестиційних операцій КБ

    2.1. Аналіз структури операцій з ЦП.

     Аналіз структури операцій банку з ЦП доцільно проводити як у розрізі аналізу структури портфеля на певну дату, так і розглядаючи в динаміці зміну структури. Розглянемо узагальнену інформацію щодо стану портфеля, яку банки щомісячно подають до Національного банку України (форма № 391 фінансової та статистичної звітності). Усю інформацію за рік для зручності наведемо в національній грошовій одиниці України тільки за основними блоками, дещо перегрупуємо, виберемо за звітний період лише квартальні дати окремо за портфелем на продаж та портфелем на інвестиції (табл.2.1):

Таблиця 2.1

ІНФОРМАЦІЯ  ЩОДО СТАНУ ПОРТФЕЛЯ ЦП БАНКУ  
ПРОТЯГОМ 2002 р., тис. грн

              Як видно з табл. 2.1, у банку портфель ЦП на продаж за обсягами перевищує портфель ЦП на інвестиції, практично щокварталу обсяги портфелів зростають. Частка державних ЦП у портфелі на інвестиції зменшується, проте зростає частка боргових ЦП недержавних установ (банків та небанківських установ). Це пояснюється широким виходом на фондовий ринок корпоративних облігацій, які поступово витісняють з портфеля на продаж такий борговий інструмент, як вексель. Оскільки вкладення в акції інших банків зменшують регулятивний капітал банку, акції, випущені банками, становлять незначну частину портфелів. Обсяг акцій, які входять до портфеля на продаж, обмежено лімітами, котрі, як правило, встановлює банк для проведення спекулятивних операцій. Додатковою причиною невеликого обсягу портфелю акцій є жорсткі вимоги НБУ щодо їх резервування, що зменшує привабливість такого фондового інструменту для банку. Балансова вартість акцій у портфелі на інвестиції майже не змінюється, оскільки ними оформлена участь банку в акціонерних товариствах, у діяльності яких зацікавлений банк (лізингова компанія, страхове товариство). Частина такої участі обліковується в складі асоційованих та дочірніх компаній (пенсійний фонд, консалтингова компанія) [10,с.181].

   На останню звітну дату за рахунками аналітичного обліку є можливість проаналізувати структуру складових портфеля (в розрізі емітентів, їх надійності, їх відношення до пов’язаних осіб банку, диверсифікації портфелів, нарахованих процентних доходів та дивідендів, співвідношення балансових та ринкових цін ЦП та за рядом інших показників). Так, у портфелі банку на продаж, усі боргові цінні папери, випущені банками, належать одному емітенту, серед боргових ЦП небанківських ЦП понад 90 % становлять облігації і лише менше 10 % — векселі. У свою чергу, портфель облігацій підприємств диверсифіковано у вкладення чотирьох емітентів. Більш детально структура вкладень банку в облігації підприємств наведена в табл. 2.2.

     Аналіз наявних у портфелі банку облігацій показує, що портфель містить ЦП з різними термінами погашення, різних галузей, жоден з емітентів не є пов’язаною з банком особою. Дохідність за облігаціями ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» дещо нижча, але визначається в еквіваленті до доларів США, що зменшує ризики від зміни валютного курсу. Балансова вартість вкладень вища від номінальної, отже, реальна дохідність за облігаціями буде нижчою, ніж оголошено при їх розміщенні, що відповідає загальній тенденції зниження дохідності протягом 2002 р.

Таблиця2.2

ВКЛАДЕННЯ БАНКУ НА 1 жовтня 2002 р.  
В ОБЛІГАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ (портфель на продаж)

    Оцінка  й аналіз боргових ЦП та інших строкових  цінних паперів вимагає використання концепції вартості грошей у часі[10, с.183]. 
 
 

2.2.Аналіз методів оцінки фінансових інвестицій 

     Первісна оцінка фінансових інвестицій є однаковою як для поточних, так і для довгострокових фінансових інвестицій та відображається у фінансовому обліку за собівартістю.

     Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов’язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням фінансової інвестиції. Якщо ж придбання фінансової інвестиції здійснюється через обмін на інші активи, то її собівартість визначається за справедливою вартістю цих активів.

     Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу може суттєво відрізнятися від їх первісної оцінки і для відображення у фінансовій звітності вимагає проведення переоцінки.

     Для оцінки фінансових інвестицій на дату балансу використовують один із трьох методів:

-за справедливою вартістю;

-за амортизованою собівартістю;

-за методом участі в капіталі.

     Ці методи оцінювання фінансових інвестицій застосовуються залежно від того, в який об’єкт здійснено фінансову інвестицію.

     Розрізняють такі об’єкти фінансового інвестування:

-короткострокові або поточні фінансові інвестиції (портфель цінних паперів банку на продаж, тобто ЦП, а також внески до статутних капіталів підприємств, які придбані та утримуються банком з метою їх подальшого продажу протягом 12 місяців);

-довгострокові фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення або понад 12 місяців;

-фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, які, у свою чергу, можуть бути як поточними, так і довгостроковими.

     Розглянемо кожен з методів оцінювання фінансових інвестицій.

     Оцінювання фінансових інвестицій за справедливою вартістю, порядок якої встановлено пунктами 8 та 9 П(С)БО 12, полягає в тому, що фінансова інвестиція на дату балансу оцінюється за вартістю, що дорівнює сумі, за якою може бути здійснена реалізація фінансової інвестиції в результаті операції між обізнаними, заінтересованими та незалежними сторонами. Якщо справедливу вартість фінансової інвестиції достовірно визначити неможливо, вона відображається за собівартістю з урахуванням зменшення її корисності.

     Оцінювання фінансових інвестицій на дату балансу за амортизованою собівартістю, порядок якої встановлено пунктом 10 П(С)БО 12, полягає в тому, що різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується (зменшується) інвестором протягом періоду від дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням процента (прибутку від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів з одночасним збільшенням балансової вартості фінансової інвестиції.

За  методом участі в  капіталі (в порядку, встановленому пун- 
ктами 12—14 П(С)БО 12) обліковуються фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії. При цьому балансова вартість фінансових інвестицій за методом участі в капіталі на дату балансу підлягає коригуванню згідно з П(С)БО 12.