Інтелектуальна еліта сучасного суспільства особливості формування та діяльнісний потенціал

Подальший розвиток дістали:

• концепція стадійного розвитку суспільства, в рамках якої обґрунтовано висновок про перехід до суспільства інтелекту;
• теоретичні основи аналізу інтелектуального життя суспільства як середовища реалізації діяльнісного потенціалу інтелектуальної еліти. Запропоноване авторське визначення цього поняття, під яким розуміється інтегрована система інтелектуальних потоків, що народжуються й керуються соціальними суб’єктами конкретного соціального простору, які мають як формалізовані, так і неформалізовані механізми функціонування та спрямовані на пізнання й подальший розвиток життя і його елементів в усіх формах їх існування. Доведено, що найбільш яскравими характеристиками інтелектуального життя сучасних суспільств є динамізм і прагматизм;
• концепція плюралізму еліт, у рамках якої розкрито евристичний потенціал концепту «інтелектуальна еліта» в контексті аналізу соціальної стратифікації суспільства, що трансформується. Запропоноване авторське визначення інтелектуальної еліти за допомогою виділення двох груп характеристик – особистісних якостей (як відбиття потенціалу) і результативних характеристик діяльності представників цієї групи. Подальший розвиток набуло соціологічне осмислення інтелекту як критерію виділення еліти;
• теоретичні розробки щодо функцій інтелектуальної еліти: запропоновано авторську систему функцій цієї групи (інтеграційна, трансляційна, ціннісно-нормативна, інноваційна, пізнавальна, консультативна, комунікативна, контролююча). Продемонстровано, що на практиці мінімально реалізуються: ціннісно-нормативна, консультативна, інтеграційна й інноваційна функції;
• концептуальні положення про вплив освіти на формування                           і функціонування інтелектуальної еліти. Виявлені основні тенденції розвитку освіти в умовах сучасності в контексті принципів меритократизму. Виділені три рівні освітніх механізмів формування інтелектуальної еліти: соцієтальний, інституційний і суб’єктний. Показані особливості формування інтелектуальної еліти на цих рівнях в умовах глобалізації освіти.

Вдосконалено:

• концепцію інтелектуального потенціалу суспільства, який розглядається  
  в роботі як індикатор сформованості суспільства інтелекту. Розвинені теоретичні основи ролі й механізмів використання інтелектуальних ресурсів;
• теоретичні положення щодо позиціювання інтелектуальної еліти  
  в українському суспільстві. Доведено, що цей процес супроводжується відгороджуванням від негативних соціальних впливів за допомогою пасивних стратегій.

     Теоретичне  і практичне значення отриманих результатів. Запропонований автором підхід до аналізу чинників розвитку та структурування сучасного суспільства та концепція інтелектуальної еліти трансформаційного суспільства, розроблена в його межах, започатковують новий напрям теоретизування на шляху синтезу макро- і мікросоціологічних теорій. Отримані завдяки цьому результати по-новому розкривають механізми суспільного розвитку, зокрема дають можливість більш глибокого розуміння такого його чинника, як інтелектуалізація. Отримані результати полягають також в оновленні категоріальної бази і концептуальних основ дослідження елітних груп, розвитку сфери освіти тощо.

     Принципове  значення результати дисертаційного дослідження  мають для формування політики щодо розвитку інтелектуального потенціалу українського суспільства. Результати можуть бути використані в діяльності органів державного управління, у тому числі освітою. Результати, отримані дисертантом, упроваджуються у практичну діяльність кола ВНЗ України і знайшли своє відображення в діяльності експериментального навчально-наукового комплексу «Народна українська академія».

     Розроблені  в дисертації теоретичні підходи  до аналізу проблеми, понятійний апарат, основні ідеї та висновки можуть скласти основу для подальших досліджень питань життєдіяльності інтелектуальної еліти, розвитку інтелектуального потенціалу і трансформації системи освіти в умовах сучасного суспільства.

     Результати, отримані в ході дисертаційного дослідження, можуть використовуватися для проведення занять у рамках навчальних курсів «Загальна соціологічна теорія», «Історія соціології», «Соціологія освіти», «Глобалізація: соціологічний аналіз», «Розвиток інформаційного суспільства», «Соціологія соціальних змін» та ін.

     Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні результати дисертаційної роботи пройшли апробацію на 48 міжнародних, 11 всеукраїнських  
і 8 регіональних конференціях і семінарах, серед яких: ХІІ щорічна конференція Європейської асоціації міжнародної освіти «Реформування вищої освіти: дорога міжнародної співпраці» (Лейпціг, Німеччина, 2000), ХІІІ щорічна конференція Європейської асоціації міжнародної освіти, присвячена Болонському процесу (Тампере, Фінляндія, 2001), VII конгрес «Cultura Europea» (Памплона, Іспанія, 2002), Харківські соціологічні читання (Харків, 2000; 2001; 2002; 2003; 2004; 2006; 2007), Всеукраїнська науково-методична конференція «Сучасний стан вищої освіти в Україні: проблеми і перспективи» (Київ, 2000), Всеукраїнська науково-практична конференція «Система безперервної освіти в підготовці педагогічних кадрів  
у гуманітарній сфері» (Ялта, 2000), Всеукраїнська соціологічна конференція «Проблеми розвитку соціологічної теорії» (Київ, 2000; 2003; 2004; 2008), Міжнародна науково-практична конференція «Молодь в умовах нової соціальної перспективи» (Житомир, 2000; 2003; 2007), Міжнародна науково-практична конференція «Університетська освіта України XXI століття: проблеми, перспективи, тенденції розвитку» (Харків, 2000), Міжнародний семінар «Роль аналітичних досліджень у формуванні національної освітньої політики» (Київ, 2001), Всеукраїнська науково-практична конференція «Концептуальні основи модернізації системи освіти в Україні» (Харків, 2002), Міжнародна наукова конференція «Проблеми і перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти» (Харків, 2002), Міжнародна наукова конференція «Актуальні проблеми вищої освіти і науки у ХХ столітті» (Караганда, Казахстан, 2002),  
І Міжнародна науково-практична конференція «Науково-дослідна робота студентів: аспект формування особистості майбутнього вченого, фахівця високої кваліфікації» (Запоріжжя, 2002), Міжнародна конференція «Інформація для всіх: культура  
і технології інформаційного суспільства» (Москва, Росія, 2002; 2003), Міжнародна конференція «Університети, міжнародні відносини, ЮНЕСКО» (Київ, 2002), Міжнародна наукова конференція «Інтелігенція в процесі пошуку Росії майбутнього» (Улан-Уде, Росія, 2003; 2005), Другий Всеросійський соціологічний конгрес «Російське суспільство і соціологія в ХХI столітті: соціальні виклики  
і альтернативи» (Москва, Росія, 2003), Всеукраїнська науково-практична конференція «Вища школа України: стан, проблеми, перспективи розвитку» (Київ, 2003), Міжнародна теоретико-методологічна конференція «Громадянські позиції інтелігенції: «Камо грядеши?...» (Москва, Росія, 2004), Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів і молодих учених «Ломоносов» (Москва, Росія, 2005; 2007), Міжнародна науково-практична конференція «Вища освіта України  
в контексті інтеграції в європейський освітній простір» (Київ, 2006; 2007),  
III Всеросійський соціологічний конгрес «Глобалізація і соціальні зміни в сучасній Росії» (Москва, Росія, 2006), Міжнародна науково-практична конференція «Стратегії розвитку України в глобальному середовищі» (Сімферополь-Севастополь, 2007), Міжнародна науково-теоретична конференція «Глобальні проблеми людства як чинник трансформації освітніх систем» (Харків, 2007), Міжнародна наукова конференція «Соціально-гуманітарна освіта в контексті сучасних євроінтеграційних процесів» (Дніпропетровськ, 2007); II Міжнародний львівський форум «Багатовимірні простори сучасних соціальних змін» (Львів, 2008); Міжнародна наукова конференція «Соціальна відповідальність як чинник розвитку громадянського суспільства» (Київ, 2008) та ін. Результати дисертаційної роботи також були апробовані на конкурсі наукових робіт молодих учених НАН України, де відзначені грамотою Президії Національної академії наук (2008),  
на міжнародній літній школі для викладачів соціології «Modernity and the Futures  
of Capitalism in Eurasia: Scholarly Debates and Teaching Practices» (Санкт-Петербург, 2008), на методологічних семінарах НУА і кафедри соціології (2001–2008 рр.).

     Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані  
в 94 наукових роботах, серед яких 2 монографії, 4 брошури, 8 розділів  
у колективних монографіях, 41 стаття (25 з них опубліковані у спеціалізованих виданнях із соціології, що входять до відповідного переліку ВАК України), 39 тез.

     Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, дванадцяти підрозділів, висновків, додатків і списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації – 449 сторінок, з яких 408 – основного тексту. Робота містить 4 таблиці та 10 рисунків. Список використаних джерел складає 422 найменування (зокрема 41 – іноземною мовою) і представлений на  
37 сторінках. Додатки містять 3 таблиці. 
 

ОСНОВНИЙ  ЗМІСТ РОБОТИ 

      У вступі розкрито сутність та стан розробки проблеми, її актуальність, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, його теоретичну  
та емпіричну базу, показано наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, форми та характер її апробації.

      У першому розділі «Сучасне суспільство в ситуації цивілізаційних трансформацій» визначаються базові теоретичні координати дослідження сучасного суспільства в умовах глобалізації, виокремлюються ключові детермінанти формування стратегій життєдіяльності соціальних суб’єктів, аналізуються чинники структурування сучасних суспільств.

      У першому підрозділі першого розділу дисертації – «Нові виклики сучасності в умовах глобалізаційних змін» – здійснюється аналіз впливу глобалізації на сучасні соціальні процеси. Вивчення теоретико-методологічних підходів до дослідження даного феномена дозволило виділити три основні риси глобалізації, що мають принципове значення для процесів конструювання сучасних суспільств: інтеграційний, зв’язувальний характер; всеосяжність і формування нового типу соціальних відносин і практик.

      Аналіз  прояву даних рис у сучасних суспільствах дав можливість сформулювати положення про наявність цивілізаційного виклику сучасності,  
що впливає на всі соціальні суб’єкти. При цьому під цивілізаційним викликом ми розуміємо систему одночасної могутньої кардинальної зміни базових параметрів соціального простору, що спричиняє трансформацію соціальних відносин і якостей соціальних акторів, загальних уявлень про успішні стратегії й чинники  
їх детермінації.

      Даний виклик в умовах глобалізації є системою векторів-викликів,  
що виявляються на різних рівнях. До таких викликів можна віднести просторовий, національно-державний, інтелектуалізації, зростання ролі свідомості, технологічний, інвайроменталізації, ідентичності, аксіологічний, структурації.  
Із функціонуванням вказаних викликів пов’язуються сучасні процеси міграції, формування нових організаційних і технологічних рішень у життєдіяльності соціальних суб’єктів, процеси трансформації їх ціннісних орієнтацій, диференціація суспільств за новими засадами та ін.

      Зазначені виклики і діяльність соціальних суб’єктів в умовах глобалізації визначають формування нового типу суспільства, заснованого на знаннях,  інтелекті і новій системі соціальних відносин, що продукують і підтримують їх.

      Показано, що в пошуку відповідей на нові виклики  сучасності особливе місце належить інтелектуальній еліті, яка здійснює соціально значущу інтелектуальну діяльність.

      У другому підрозділі першого розділу  роботи – «Цивілізаційні трансформації суспільств|товариств| у ХХ–ХХІ ст.|: теоретична рефлексія і практики впливу чинника|фактору| інтелектуалізації» – здійснено аналіз теоретичних моделей суспільного|громадського| розвитку, виділено чинники|фактори| трансформації суспільств|товариств| другої половини ХХ – початку|розпочала,зачала| ХХІ століття|віки| і проаналізовано вплив на соціальні системи чинника|фактору| інтелектуалізації.

      Звернення до робіт О. Тоффлера, Дж. Гелбрейта, Д. Белла, А. Турена,  
Ж. Фурастьє, Г. Кана та інших учених дозволило визначити ключові параметри трансформації суспільств другої половини ХХ – початку ХХІ століття. До них можна зарахувати зміни в соціальній структурі, домінування сфери послуг, підвищення ролі знання, розвиток високих технологій, підвищення ролі освіти і науки тощо.

      Дослідження провідних тенденцій цивілізаційних трансформацій привело нас до висновку про наявність такої стадії суспільного розвитку, як суспільство інтелекту. Доведено, що ключовим ресурсом у такому суспільстві виступає інтелект, який відрізняється від знаннєвого ресурсу своїми динамічними характеристиками. Для суспільства інтелекту є характерним активне продукування і використання технологій високого рівня; домінування інтелектуальної діяльності та її інструменталізація; високий рівень розвиненості відносин, пов’язаних  
з інтелектуальною власністю та ін. Критеріями сформованості суспільства інтелекту можуть виступати також рівень розвитку інтелектуального потенціалу соціуму і рівень освіченості в ньому.

      Таке  позиціонування інтелекту в суспільстві нового типу визначає провідну роль інтелектуальної діяльності, що, у свою чергу, детермінується процесами загальної інтелектуалізації і специфікою інтелектуального життя суспільств.

      Звернення до аналізу феномена інтелектуального життя в умовах сучасних цивілізаційних трансформацій дозволяє нам визначити його як інтегровану систему інтелектуальних потоків, що породжуються і керуються соціальними суб’єктами конкретного соціального простору, які мають як формалізовані, так  
і неформалізовані механізми функціонування і спрямовані на пізнання і подальший розвиток життя та його елементів у всіх формах їх існування. До найбільш яскравих якісних змін інтелектуального життя віднесені сьогодні його динамізм  
і прагматизм.

      Розгляд феноменів соціального інтелекту (як узагальненого інтелектуального ресурсу соціуму) та інтелектуального потенціалу (як індикатора суспільства інтелекту) в контексті інтелектуального життя сучасних суспільств продемонстрував, що на перший план у них виступає суб’єктність; особливого значення набувають соціальні групи як суб’єкти здійснення різних видів інтелектуальної діяльності.  
Це актуалізує питання реконструювання структури сучасних суспільств.

     Узагальнення  дослідницького досвіду щодо аналізу чинників структуризації сучасних суспільств у третьому підрозділі першого розділу дисертації – «Ключові чинники структурування сучасних суспільств» – продемонструвало дієвість  
у цьому процесі ресурсів і капіталів, які знаходяться у розпорядженні соціальних суб’єктів, можуть накопичуватися ними і використовуватися для досягнення тих  
чи інших позицій у суспільстві. Історико-соціологічний аналіз даної проблематики (концепції М. Вебера, В. Весоловського, М. Тітми, В. Добренькова, К. Девіса,  
Д. Граскі, П. Штомпки та ін.) продемонстрував зміщення в даному процесі значущості від економічних до знаннєвих ресурсів. Проте аналіз реальних практик впливу різних типів ресурсів на процеси структуризації в суспільствах,  
що трансформуються, показав наявність перехідної моделі ресурсної детермінації процесів структуризації від індустріального до постіндустріального типу: в них сильна значущість соціальних, економічних, владних і культурних ресурсів. Разом із тим, у дисертації пропонується розглядати ідентичність як один із ресурсів особистості у процесі її позиціонування в соціальній структурі.