Інтелектуальна еліта сучасного суспільства особливості формування та діяльнісний потенціал

     Особливу  роль у формуванні еліт і розвитку суспільства відіграє соціальний інститут освіти, методологічні основи взаємозв’язку якого із соціальною структурою формувалися і розвивалися Д. Беллом, Дж. Дьюї, Е. Дюркгеймом,       С. Ліпсетом, О. Тоффлером, а також у роботах Б. Барбера, П. Бергера, П. Бурдьє,  Х. Гарднера, Дж. Голдторпа, Д. і Дж. Джеррі, І. Ілліча, М. Крозьє, Е. Леда,             П. Уїлліса, У. Уорнера, Дж. Ебеглена та ін. У результаті було визначено, що соціальне становище індивіда безпосередньо пов’язане з рівнем його освіти.

     Дослідженням  вищевказаних питань активно займалися  вітчизняні дослідники (як у радянський період, так і пізніше). Наприклад, питання зміни ключових характеристик українського суспільства порушуються в роботах  
В. Астахової, В. Бакірова, Є. Головахи, С. Катаєва, С. Макєєва, Б. Нагорного,  
І. Попової, В. Соболєва, Л. Сохань, І. Тарапова, В. Тарасенка, Л. Хижняк та ін.

     Традиція  вивчення соціальної структури представлена дослідженнями          Н. Аїтова, Ю. Арутюняна, З. Голенкової, Л. Гордона, Т. Заславської, Є. Ігітханяна, Л. Когана, С. Кугеля, Р. Ривкіної, В. Семенова, М. Тітми, Ф. Філіппова,  
О. Шкаратана, В. Шубкіна, О. Якуби та інших авторів, у яких доведена багатовимірність соціальної стратифікації, зростання значення в ній професійних, освітніх та інших чинників в індустріальному суспільстві радянського типу. Традиція вивчення соціальної структури в Україні активно продовжується  
О. Куценко, С. Макєєвим, С. Оксамітною, В. Паніотто, В. Хмельком,  
В. Черноволенком та іншими.

     Окремим блоком стоїть сьогодні вивчення еліт у пострадянському суспільстві. Такі дослідження ведуться Г. Ашиним (еліти в контексті загального розвитку соціуму  
і питання елітної освіти), Л. Герасіною, В. Танчером (аналіз елітистського підходу  
в контексті демократичних змін в Україні), О. Куценко (діяльнісні аспекти формування 
і функціонування еліт та їх мереж), Н. Лисицею, Л. Сокурянською (питання формування інтелектуальної еліти на студентській лаві), В. Андрущенком (загальні питання вимог до сучасних еліт), В. Пилипенком, А. Романовським (формування різних типів еліти) та іншими науковцями.

     Розробці  інтелектуальних аспектів діяльності в сучасному суспільстві, в тому числі і в рамках освіти, присвячені роботи В. Ануріна, В. Астахової, К. Астахової, В. Бакірова, С. Вовканіч, Л. Голованова, В. Городяненка, Н. Ліповської,  
В. Лозового, В. Патрушева, Є. Подольської, Л. Сохань, О. Якуби та ін.

     Таким чином, на сьогодні вже накопичено теоретико-методологічну базу для вивчення питань формування інтелектуальної еліти, процесів її позиціонування  
в сучасному  суспільстві і можливостей реалізації діяльнісного потенціалу. Проте дані аспекти ще не досить повно розроблено в Україні: не сформульовано системно «проблемні зони» сучасності, що значно впливають на стратегії соціальних суб’єктів; не виявлено особливості розстановки різних ресурсів у сучасних суспільствах та їх вплив на процеси соціального стратифікування в них; уявлення про інтелектуальну еліту мають розмитий характер, не визначено стратегії її поведінки в умовах формування постіндустріального суспільства, не окреслено соціальні джерела її формування, соціальні межі, а також сучасний стан;  
не повністю продемонстровано можливості освіти щодо формування інтелектуальної еліти, у тому числі і в умовах її глобалізації, тощо.

     Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося в рамках комплексної наукової теми ХГУ «НУА» «Формування інтелектуального потенціалу суспільства на межі століть: історичні, економічні, політичні, соціокультурні аспекти» (державна реєстрація №0199U004470).

     Мета роботи: на основі визначення особливостей та характерних рис сучасних суспільств здійснити концептуалізацію феномена інтелектуальної еліти і виявити специфіку її формування та діяльнісного потенціалу.

     Відповідно  до поставленої мети у дисертаційному дослідженні розв’язуються такі завдання:

     1. Визначити систему базових характеристик  сучасних суспільств та виокремити  чинники, що безпосередньо впливають  на їх розвиток.

     2. На основі аналізу теоретико-методологічних  основ вивчення трансформації  сучасних суспільств та їх  соціальної структури виявити  ключові чинники їх структурування.

     3. Проаналізувати вплив чинника  інтелектуалізації на процеси  структурування суспільних систем.

     4. Здійснити концептуалізацію феномена  інтелектуальної еліти за допомогою  її базових характеристик і  функцій.

     5. Провести аналіз соціальних джерел  формування інтелектуальної еліти.

     6. Виявити базові характеристики  інтелектуальної еліти України.

     7. Розкрити діяльнісний потенціал  інтелектуальної еліти сучасної  України.

     8. Визначити характер і механізми  впливу освіти на процес формування  інтелектуальної еліти, у тому  числі в умовах глобалізації  освіти.

     Об’єктом  дослідження виступає інтелектуальна еліта сучасного суспільства.

     Предметом дослідження є особливості формування та діяльнісного потенціалу інтелектуальної еліти в умовах сучасних глобальних трансформацій.

     Теоретико-методологічна  база дослідження. Для досягнення мети в роботі використовувалася методологія теоретичного синтезу макро- і мікросоціологічних підходів, зокрема структурно-функціонального  і системного аналізу (на соцієтальному, груповому та індивідуальному рівнях дослідження проблеми),         а також гуманістичний підхід (на особистісному рівні дослідження проблеми).

     Теоретико-методологічну  базу дослідження сучасних суспільств, зокрема      в умовах глобалізації, склали роботи У. Бека, Д. Белла, П. Бергера, І. Валлерстайна, Е. Гідденса, Дж. Гелбрейта, П. Друкера, М. Кастельса, К. Субірі, О. Тоффлера,      А. Турена, Ж. Фурастьє, П. Штомпки, В. Астахової, Л. Сохань та ін. Для дослідження процесів інтелектуалізації в соціумі ми спираємося на розробки        Д. Белла, К. Маннгейма, О. Тоффлера, Ж. Фурастьє, В. Астахової, В. Городяненка, Н. Ліповської, В. Лозового, І. Тарапова та ін. Вивчаючи проблеми ресурсної бази сучасних суспільств, ми спираємося на концепції П. Бурдьє, М. Вебера, Д. Граскі, Р. Дарендорфа, К. Девіса, І. Селені, Д. Треймана, П. Штомпки та інших                     і використовуємо їх ідеї для конструювання інтелектуальної еліти з погляду            її ресурсної бази. У дослідженні елітних груп ми спираємося на ідеї представників ціннісної школи елітизму, плюралізму еліт і представників функціонального напряму дослідження еліт (Р. Арона, Р. Даля, Р. Дарендорфа, С. Келлер, Г. Лассуела, Д. Рісмена, О. Штаммера та ін.). Вивчення освітніх механізмів формування інтелектуальної еліти засноване на розробках Д. Белла, П. Бурдьє, Х. Гарднера,   Дж. Голдторпа, Д. і Дж. Джеррі, Дж. Дьюї, Е. Дюркгейма, І. Ілліча, М. Крозьє,       С. Ліпсета, О. Тоффлера, У. Уорнера, В. Астахової, Л. Сокурянської та ін.

     Методи  дослідження. Для вирішення поставлених у дисертаційному дослідженні завдань були використані загальнонаукові методи (аналізу і синтезу, логічного узагальнення, індукції і дедукції, систематизації, порівняльного аналізу), а також конкретно-соціологічні: аналіз документів (для дослідження змістовних акцентів у вивченні еліт; виявлення найбільш поширених сутнісних рис інтелігенції, визначення первинного кола інтелектуальної еліти); анкетування (для вивчення когнітивних, емоційних і вольових компонентів свідомості суб’єктів освітнього простору, а також представників інтелектуальної еліти України); глибинні інтерв’ю (для опису специфіки самоідентифікації і життєдіяльності української інтелектуальної еліти).

     Емпірична база дослідження. Емпіричну базу дослідження складають дослідження, проведені Лабораторією проблем вищої школи і кафедрою соціології ХГУ «НУА» за участю автора: «Викладач очима студента» – моніторингове дослідження – опитування студентів ХГУ «НУА» (2000 р. – 2008 р.); «Мотиви отримання вищої освіти» – всеукраїнське опитування студентів (2001 р., n = 864); «Мотивація і особливості уявлень про вищу освіту» – опитування учнів 11-х класів  
13 шкіл Харкова і Харківської області (2001 р., n = 280); «Мотиви отримання вищої освіти» – опитування студентів провідних ВНЗ приватної форми власності Польщі, Латвії, України і Казахстану (2002 р., n = 407); «Проблеми студентського життя очима студентів» – опитування студентів харківських ВНЗ (2004 р., n = 1205); контент-аналіз бібліографії з проблем еліт (2005 р., n = 211); контент-аналіз літературних джерел, присвячених визначенню сутності інтелігенції (2006 р., n = 78); «Впровадження інновацій в освітній процес» – опитування викладачів і вчителів, працюючих                  в експериментальному комплексі НУА (2006 р., n = 84); цикл всеукраїнських експертних опитувань стосовно мотивації отримання вищої освіти, реформування вітчизняної вищої освіти, інтеграційних процесів у галузі освіти, вивчення стратегії вітчизняної освіти  в умовах глобалізації (2001, 2002, 2003, 2004, 2007 рр.); «Сучасна освіта очима студентських лідерів» – опитування лідерів студентського самоврядування України і Росії (2007 р., n = 379); «Сучасна інтелектуальна еліта України» – опитування представників інтелектуальної еліти (2008 р., n = 35); «Моральні практики в сучасному ВНЗ» – опитування викладачів харківських ВНЗ (2008 р., n = 367); «Студент сьогодні      і завтра» – опитування студентів харківських ВНЗ (2008 р., n = 975).

     У роботі використано дані всеукраїнського  опитування професорсько-викладацького складу щодо ставлення до реформ у вітчизняній освіті, яке проводилося за участю автора в рамках програми емпіричного забезпечення національної Доктрини розвитку вищої освіти України (2002 р., n = 562).

     Емпіричну базу дослідження також складають дослідження, проведені соціологічним факультетом Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна за участю автора: «Роль класичної університетської освіти у формуванні майбутньої інтелектуальної еліти українського суспільства» (2001–2002 рр., n =1800), «Вища школа як суб’єкт соціокультурної трансформації» (2002 – 2004 рр., n = 1972).

     Разом із тим, у роботі використовувалися  дані цілого ряду великомасштабних досліджень, що проводилися західними, російськими  і українськими соціологами, зокрема: моніторингового дослідження Інституту соціології НАН України «Українське суспільство на рубежі ХХІ століття»; дослідження Інституту соціології НАН України «Становлення національної еліти в умовах трансформації українського суспільства: соціально-психологічний аспект» (1998 р.); досліджень Українського інституту соціальних досліджень ім. О. Яременка; досліджень Східноукраїнського фонду соціальних досліджень та інших, посилання на які наведено в тексті.

     Наукова новизна отриманих  результатів полягає у вирішенні комплексної наукової проблеми – визначенні та характеристиці рушійних сил та механізмів розвитку інтелектуального потенціалу сучасного українського суспільства, зокрема в концептуалізації феномену інтелектуальної еліти. Наукова новизна конкретизується в таких положеннях.

Уперше:

• сформульовано та схарактеризовано систему викликів, яка детермінує соціальні стратегії сучасних суспільств та складовими якої є просторовий, національно-державний, технологічний, аксіологічний виклики, а також виклики зростання ролі свідомості, інтелектуалізації, інвайроменталізації, ідентичності, структурації;
• для характеристики процесів структурування сучасних суспільств                із використанням категорії «ресурси» в роботі введено поняття «потенційна сила статусної позиції», яка визначається наявністю в соціальної групи або індивіда природних і штучно сформованих ресурсів, а також доступом до найбільш цінних для суспільства ресурсів;
• виявлено особливості української інтелектуальної еліти, системи                    її цінностей, специфіки ідентифікації, життєвих шансів, ресурсів. Виявлено тенденцію орієнтованості представників цієї групи на суспільно значущі цінності і особистісно-орієнтовані способи їх досягнення. Обґрунтовано висновок про те, що інтелектуальна еліта у своїх соціальних практиках максимально використовує професійні й морально-етичні ресурси, а також матеріальні та освітні;
• на основі дослідження соціальної бази формування інтелектуальної еліти доведено, що максимальні можливості для рекрутування в цю групу мають інтелігенція та інтелектуали. Доведено, що в сучасному українському суспільстві існують труднощі виокремлення інтелектуальної еліти з груп-донорів, що свідчить про незавершеність процесу формування даної групи як актора соціальних трансформацій;
• для аналізу реалізації діяльнісного потенціалу сучасної української інтелектуальної еліти використано такі показники, як цілі, мотиви й принципи діяльності, її регулятори та результати, а також особливості реалізації функцій. Показано, що цільова спрямованість діяльності даної групи має соцієтальний характер, мотивація вибору діяльності визначається особистісними преференціями на                   її початковому етапі;
• запропоновано систему показників вимірювання групової якості інтелектуальної еліти, яка включає характеристики суб’єкта діяльності, умов життєдіяльності, функціонування, самовизначення і самовираження, а також систему взаємовідносин з іншими соціальними групами і спільнотами. Аналіз індикаторів у рамках запропонованих показників дозволив зробити висновок про недостатню силу групоутворюючих факторів української інтелектуальної еліти.