Фінансова діяльність страхової організації

3. Зміна  фінансової  стратегії  з  метою  прискорення  економічного зростання.

Найбільшу увагу  у  системі  заходів, спрямованих  на фінансову  стабілізацію  в  умовах  кризової  ситуації, слід  приділити  етапу  відновлення  і  зміцнення  рівня  фінансової  стійкості  страхової  організації  запоруки  усунення неплатоспроможності  й  фундаментальної  основи  фінансової  стратегії  на  прискорення  економічного  зростання.

Розрізняють  статичну  і  динамічну  фінансову  стійкість  страхових організацій.

Першу  ототожнюють  зі  спокоєм, пасивністю, другу  -  зі  стабільним розвитком  страховика.

На наш  погляд, найвищою формою  стійкості  є  стійкість  спротив. Це  стан  рівноваги, який  зберігається  попри  вплив  зовнішніх  і  внутрішніх  факторів, що  виводять  страховика  зі  стану  фінансової  рівноваги.

Виділяють  ще  зовнішню, внутрішню  та  "успадковану"  стійкість.

В умовах  командно-адміністративної  системи  господарювання  страхові  організації  звикли  до  зовнішньої  фінансової  стійкості, тобто сталості  фінансового  середовища, що  досягнута управлінням  із зовні. Для  ринкової  економіки  характерна  внутрішня  фінансова  стійкість страховика, в  основі  якої  лежить  управління  за  принципом  зворотного зв'язку, тобто  активне  реагування  управління  на  зміну  зовнішніх  і внутрішніх  факторів.

"Успадкована" фінансова стійкість - результат наявності певного запасу міцності страховика, що захищає його від випадковостей і різних змін дестабілізуючих факторів.

У  загальному  вигляді  стратегічне  управління  фінансовою  стійкістю являє  собою діяльність, яка  полягає  у  виборі  сфери  та  образу  дій щодо  досягнення довгострокових  цілей  страхової  організації  в  умовах зовнішнього  середовища, що  постійно  змінюється. Стратегічне  управління  - ділянка діяльності  вищого  керівництва  страхової  організації, головним  завданням  якого  є  визначення напрямів  і  траєкторій  розвитку  страховика, поставка  цілей, розподіл  ресурсів  і  всього  того, що  дає  страховикові  конкурентні  переваги.

Розглянемо  загальну  схему  процесу  стратегічного  управління         фінансовою  стійкістю  страховика, яка дає  уявлення  про  етапи, зміст робіт  і  логічну  послідовність  їх  виконання.  Особливостями  цього  процесу   є:

-  складність   і  неможливість  повного  описання  об'єкту  аналізу, внаслідок  чого  переважають  неструктуризовані  завдання;

-  наявність  значної  кількості  частково  керованих  або  некерованих  змінних;

-  критерії  вирішення  завдань, що  чітко  не  встановлені  й уточнюються  керівництвом у  момент  їх  вирішення.

Загальну  схему  процесу  стратегічного  управління  фінансовою стійкістю  страховика  подана  на  рисунку.

Процес  управління  фінансовою  стійкістю  страховика

Ключовим  елементом  стратегії  управління фінансовою  стійкістю страховика  є  етап діагностування  й  структуризація  проблем, на  якому здійснюється  перетворення  стратегічних  цілей у  систему  довгострокових  і  короткострокових  цілей, через  які  намагатимуться  впливати  на рівень  ділової  активності  страховика. Тобто  проводиться  ланцюгова структуризація  цілей: стратегічні  цілі  управління  фінансовою стійкістю страховика  -  оперативні  цілі  управління фінансовою  стійкістю страховика  -  тактичні  цілі  управління  фінансовою  стійкістю  страховика.

Процес  управління  фінансовою  стійкістю  страховика є ключовим  елементом  стратегії  управління фінансовою  стійкістю страховика  є  етап діагностування  й  структуризація  проблем, на  якому здійснюється  перетворення  стратегічних  цілей у  систему  довгострокових  і  короткострокових  цілей, через  які  намагатимуться  впливати  на рівень  ділової  активності  страховика. Тобто  проводиться  ланцюгова структуризація  цілей: стратегічні  цілі  управління  фінансовою стійкістю страховика  -  оперативні  цілі  управління фінансовою  стійкістю страховика  -  тактичні  цілі  управління  фінансовою  стійкістю  страховика.

Процес  управління  фінансовою  стійкістю  страховика  грунтується на  знаходженні  та  формуванні  мети, яка  подається  як  вирішення  поточних  завдань  і  довгострокових  планів  забезпечення  стійкості  фінансового  середовища  страхової  організації. Цілям  притаманні  такі  якості, як  підпорядкованість, розгорнутість, співвідносна  важливість.

Ієрархія  цілей  стратегії  управління  фінансовою  стійкістю  страхової  організації  подається  зазвичай у  вигляді  "дерева  цілей", тобто  системи  цілей.

Мета  надає  осмисленості  будь-яким діям. Загальний  ланцюг  тут такий: мета  - завдання  - плани  - завдання  виконавцям  - контроль  за виконанням.

Отже, необхідність  виділення  цілей  зумовлена: мета  -  вихідний момент  будь-якої  управлінської дії  в  системі  управління  фінансовою стійкістю страховика;

мета  -  основа  побудови  критеріїв  оцінки  рівнів  фінансової

стійкості  страховика;

мета  -  основа  вияву  фінансових  проблем  страховика  і  вироблення рішень  щодо  їх  подолання.

Правильно  сформульовані  цілі  управління  фінансовою  стійкістю страховика  повинні  задовольняти  такі  вимоги:

1)  конкретність  -  означає, що  при  вивченні  мети управління фінансовою  стійкістю  страховика  необхідна  точність  відображення  її змісту, обсягів  і  часу;

2)  вимірність  -  означає, що  мета управління  фінансовою  стійкістю  страховика  має  бути  представлена  кількісно  або  яким-небудь іншим  способом для  оцінки  ступеня    її  досягнення;

З)  досягненість  -  означає, що  цілі  управління фінансовою  стійкістю  страховика  мають  бути  реальними, не  виходити  за  межі  можливостей виконавців;

4)  узгодженість  -  означає, що  цілі  управління  фінансовою  стійкістю  страховика  слід  розглядати  не  ізольовано, а у  взаємозв'язку;

5)  гнучкість  -  означає  необхідність  внесення  коригувань  відповідно  до  змін, що  відбуваються у  фінансовому  середовищі  страховика.

Взаємозв'язок  вимог  - складне  завдання, бо  деякі  з  них  суперечать  одна  одній  (наприклад, конкретність  суперечить  гнучкості). Протиріччя  можна усунути, якщо  брати до  уваги  й аналізувати  не  лише первинні, а  й  вторинні  фактори.

В умовах  формування  ринкового  середовища  перед  вітчизняними страховиками  стоїть  проблема  формування  ефективної  антикризової  фінансової  політики. Тому  в  процесі  формування  стратегії  управління фінансовою  стійкістю  страховика  як  стратегічна  мета  виступає  проблема зміцнення фінансової  стійкості  страхової  організації.

Пропонуємо  таку  структуру  цілей  стратегії управління фінансовою стійкістю  страховика.

Вибір  альтернативних  стратегій управління  фінансовою  стійкістю страховика  передбачає  розгляд  можливих  варіантів, оцінку  їх  реальної  ефективності  і  розробку  на  цій  основі  взаємопов'язаного  комплексу  заходів. Слід наголосити, що  при  оцінці  ефективності  цих  заходів  необхідно  брати до  уваги  не  лише  локальний  ефект, а  й вплив прийнятих  рішень  на  кінцеві  результати.

Здійснювати  економічний  вибір  -  це  обробити    серію  інформаційних  повідомлень  для  прийняття  рішень  про дію, яка  стане  сигналом для  інших  одиниць  під  час  прийняття  рішень. Фундаментальною  проблемою  прийняття  рішень  є  невизначеність, яка  має  місце  через  недосконалу   інформацію.

Інформація  - ключовий  елемент  механізму  управління  фінансовою стійкістю, який формує  систему  уявлень, необхідних  при  прийняті рішення.

На цьому етапі дається узагальнююча оцінка впливу всіх факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, виявляються ситуації і стратегічні завдання, можливі (альтернативні) способи їх вирішення.

Супроводження  реалізації  програми управління дає  змогу  оперативно  оцінювати  її  виконання  і  при  необхідності  вносити  відповідні корективи. Цей  етап  забезпечує  зворотний  зв'язок  у  процесі  управління  і  є  особливо  важливим у  зв'язку  з  виникненням  відносно  нових проблем, специфічних  для  перехідного  етапу  до  ринку.

Однією  з  таких  проблем  є  небезпека  прийняття невдалого  або малоефективного  рішення  через  відсутність  або  низьку  якість  прогнозної  інформації  про  стан  мікросередовища, мезосередовища, макросередовища  та  мегасередовища.

Друга  проблема  полягає  у  відтермінуванні  або  відмові  від  прийняття  ефективних  рішень  у  зв'язку  з  дефіцитом  ресурсів.

Деякі  проблеми, що  супроводжують  поточну  діяльність  страховика, перетворюються у  стратегічні  несподіванки. Це  означає, що:

-  проблема  виникає  несподівано;

-  проблема  ставить  нові  завдання;

-  виникає  неготовність  прийняти  оперативні  контрзаходи. Найбільші  поточні  труднощі, викликані  несподіванками, виникають  при  синтезі  усіх  трьох  факторів:

попередні  стратегії  та  плани  є  неадекватними ситуації; завдання  потребують  оперативного  оновлення; інформація, що  вимагає  засвоєння  і  вивчення, надходить  потоком, що  загрожує  страховику   інформаційними  перевантаженнями.

За  рідкісними  винятками  вітчизняні  страховики  не  володіють і навіть  не  готують  для  себе  формальних  систем управління  фінансовою  стійкістю  в  умовах  стратегічних  несподіванок.

З  огляду  на  це  вважаємо  за доцільне  формування у  страхових організаціях  систем управлінського  контролю  за  фінансовою  стійкістю, який  є  невід'ємною  складовою  частиною управління  страховиком  і являє  собою  процес  перевірки  виконання  та  реалізації  усіх  управлінських  рішень  стосовно  забезпечення  належного  рівня фінансової  стійкості, а  також  попередження  кризових  ситуацій.

У  процедурі  внутрішнього  контролю  треба  виділяти  три  основних етапи:

1). Побудова  системи  стандартів  (нормативів)  фінансової  стійкості.

2). Зіставлення  показників  фінансової  стійкості  страховика  з чинними  стандартами  (нормативами).

3). Підготовка необхідних  рішень  із  поточного  коригування  цілей або  стандартів  (нормативів)  фінансової  стійкості  страхової  організації.

Організація  ефективної  системи  внутрішнього  контролю  за  рівнем фінансової  стійкості  страхової  організації  має  ґрунтуватися  на  побудові  системи  моніторингу  діяльності, тобто  механізму  здійснення постійного  нагляду  за  найважливішими  поточними  результатами  цієї діяльності  в умовах динамічного  середовища. Основною метою розробки системи  моніторингу  фінансової  стійкості  є  своєчасний  вияв  відхилень фактичних  показників  від  передбачуваних, а  також  причин, які  викликають  ці  відхилення, і  розробка  пропозицій щодо  відповідного  коригування  окремих  напрямів  діяльності  з  метою  її  нормалізації  і  підвищення  ефективності. Побудова  системи  моніторингу  фінансової  стійкості  страховика має  ґрунтуватися  на  використанні  таких  основних  методичних  принципів:

-  вибір для  спостереження найважливіших  напрямів діяльності

та  цільових  показників  фінансової  стійкості. Реалізація  цього  принципу  спирається  на  раніше  сформовані  цільові  стратегічні  нормативи і  найважливіші  показники, які  визначають  пріоритетні  напрями  внутрішнього  контролю;

-  побудова  системи  інформативних  (первинних)  звітних  показників;

-  розробка  системи узагальнюючих  оціночних  (аналітичних)  показників.

У процесі  розробки  такої  системи  будуються  алгоритми  розрахунку  окремих  оціночних  показників  із  використанням  первинної  інформаційної  бази  контролю;

-  встановлення  періодичності  формування  звітної  бази  даних (інформативних  і  оціночних  показників).

Така  періодичність  визначається  терміновістю реагування, тобто  своєчасністю  здійснення  внутрішнього  контролю;

-  встановлення  розмірів  відхилень  фактичних  показників  від передбачуваних. Розміри  відхилень  слід  розраховувати  в  абсолютних та  відносних  показниках, а  також  визначити  критерій  "критичних  відхилень", який  може  бути  диференційованим  за  періодами  здійснення контролю;

-  аналіз  основних  причин, які  викликали  відхилення  фактичних показників  від  передбачених. У  процесі  такого  аналізу  в  першу  чергу слід  виділити  ті  показники, за  якими  спостерігаються  "критичні  відхилення"  від  цільових  нормативів  і  показників  планів;

-  визначення  системи  дій  під  час  встановлення  відхилень  фактичних  результатів  від  передбачуваних. Принципова  система дій  полягає  в  трьох  алгоритмах: