Діагностика фінансово-економічного стану підприємства

Відповідно до результатів таблиці 2.4 можемо зробити наступні висновки: підприємство є досить рентабельним, тобто порівняно ефективно працює та використовує свої ресурси. Всі показники рентабельності позитивні, що є дуже добре. Спостерігається тенденція їх покращення. Збільшення показника операційної рентабельності свідчить про збільшення доходів від операційної діяльності. Ріст показника валової рентабельності свідчить про покращення ефективності виробничої діяльності, а також про ефективність політики ціноутворення в 2009 році. Чиста рентабельність продажу є задовільною, тобто товариство отримує прибуток від продажу. Рентабельність власного капіталу зростає, тобто дохід від кожної інвестованої власниками капіталу гривні зростає.

Ділова активність підприємства проявляється в динамічності його розвитку, досягненні поставлених цілей, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту.

Ділову активність можна оцінити на якісному і кількісному рівні.

Для оцінки рівня ефективності використання ресурсів підприємства, як правило, використовують різні показники обіговості. Ці показники мають важливе значення для оцінки фінансового положення підприємства, оскільки швидкість обігу засобів спричиняє безпосередній вплив на платоспроможність фірми, а також може відображати підвищення виробничо-технічного потенціалу фірми. Прискорення обороту коштів при інших рівних умовах відображає підвищення виробничо-технічного потенціалу підприємства.

Використовують такі показники ділової активності підприємства.

Коефіцієнт обіговості активів – показує скільки отримано чистої виручки від реалізації на одиницю коштів, інвестованих в активи.

Позитивною є тенденція до збільшення цього показника.

Цей показник розраховується за формулою:

                                         (2.14)

Для 2008 року:

Для 2009 року:

Фондовіддача – характеризує скільки виручки припадає на одиницю основних виробничих фондів.

Позитивною є тенденція до збільшення цього показника. Проте зберігається закономірність: чим вище фондовіддача, тим нижче витрати.

Цей показник розраховується за формулою:

                                               (2.15)

Для 2008 року:

Для 2009 року:

Коефіцієнт оборотності запасів – характеризує кількість оборотів коштів інвестованих у запаси.

Позитивною є тенденція до збільшення цього показника.

Цей показник розраховується за формулою:

(2.16)

Для 2008 року:

Для 2009 року:

Період одного обороту запасів (дн.) – характеризує період, протягом якого запаси трансформуються в кошти.

Позитивною є тенденція до зменшення цього показника, якщо це не перешкоджає нормальному процесу діяльності підприємства, не загрожує дефіцитом матеріальних ресурсів.

Цей показник розраховується за формулою:

                                                     (2.17)

Для 2008 року:

Для 2009 року:

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості – характеризує у скільки разів виручка перевищує середню дебіторську заборгованість.

Позитивною є тенденція до збільшення цього показника.

Цей показник розраховується за формулою:

   (2.18)

Для 2008 року:

Для 2009 року:

Період погашення дебіторської заборгованості (дн) – характеризує середній період інкасації дебіторської заборгованості, тобто період її погашення.

Позитивною є тенденція до зменшення цього показника, в період інфляції, і навпаки, збільшення, якщо додаткова вартість коштів компенсується додатковим прибутком від збільшення обсягів реалізації продукції.

Цей показник розраховується за формулою:

                                                     (2.19)

Для 2008 року:

Для 2009 року:

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості – показує скільки оборотів потрібно підприємству для оплати наявної заборгованості.

Позитивною є тенденція до зменшення цього показника.

Цей показник розраховується за формулою:

                               (2.20)

Для 2008 року:

Для 2009 року:

Тривалість операційного циклу – показує скільки в середньому днів необхідно для виробництва, продажу і оплати продукції підприємства, тобто на протязі якого періоду грошові кошти зв‘язані в запасах.

Позитивною є тенденція до зменшення цього показника.

Цей показник розраховується за формулою:

                                                (2.21)

Для 2008 року:

Для 2009 року:

Результати розрахунків показників ділової активності наведені у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. – Аналіз ділової активності підприємства

За результатами розрахунків показників ділової активності можна зробити висновок, що загалом підприємство можна визнати таким, що має високий рівень ділової активності.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПОЛІПШЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об‘єктивна необхідність визначення тенденції розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. розробка фінансової стратегії – це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.

Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об‘єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання.

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об‘єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічним можливостям підприємства умовам, які склалися на ринку товарів та фінансовому ринку. Фінансова стратегія передбачає визнання довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.

Фінансова стратегія підприємства забезпечує:

        формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

        виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

        відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

        визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

Завданнями фінансової стратегії є:

        визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

        визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб‘єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

        фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу;

        вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

        розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.

У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх рсурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємств.

Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачувальних обставин.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденції зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Основою фінансового прогнозування є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показників. Методи та способи прогнозування мають бути достатньо динамічними для того, щоб своєчасно врахувати ці зміни.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка прогнозу балансу активів та пасивів підприємства.

Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації.

Результативність діяльності підприємства може бути оцінена передусім на основі прогнозних розрахунків раніше розглянутої системи основних коефіцієнтів ліквідності та платоспроможності. Розроблення прогнозу дає можливість відповісти на життєво важливі питання: що чекає на підприємство в оглядаємому майбутньому – зміцнення чи втрата платоспроможності.