Аналіз використання обладнання та виробничої потужності

Вступ

1 Теоретичні аспекти  аналізу використання обладнання  та виробничої потужності підприємства

   1.1. Виробнича потужність, її види та показники

   1.2. Методика аналізу використання обладнання та вир. потужності

   1.3. Шляхи підвищення ефективності використання обладнання та виробничої потужності.

2 Аналіз використання  обладнання та виробничої потужності  підприємства на прикладі конкретного  підприємства

2.1. Характеристика підприємства

2.2. Аналіз використання

3 Резерви підвищення  ефективності використання обладнання та виробничої потужності підприємства

Висновки

Список  літератури 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                            ВСТУП

В умовах ринкової економіки  будь-яке підприємство ставить своїм  головним завданням отримання прибутку і задоволення суспільних потреб. В ході своєї діяльності з метою досягнення поставленої мети підприємство повинне аналізувати і планувати свою діяльність, щоб оптимізувати виробничий процес, відповідність витрат і доходів, виявити слабкі сторони і резерви підвищення ефективності роботи. З метою аналізу процесу виробництва підприємство вводить поняття виробничої потужності.

Виробнича потужність - один з основних показників діяльності підприємства. У розрахунку виробничої потужності підприємства включається все устаткування, закріплене за основними виробничими цехами, за винятком резервного, досвідчених ділянок і спеціальних ділянок для навчання робочих; культурно-технічний рівень кадрів і їх відношення до праці; досягнутий рівень виконання норм часу.

Тема виробничої потужності та обладнання завжди є актуальною, бо ці показники є початковим пунктом планування виробничої програми підприємства. Віни відображають потенційні можливості об'єднань, підприємств, цехів по випуску продукції. Визначення величини виробничої потужності і її використання займає провідне місце у виявленні і оцінці резервів виробництва.

Метою даною роботи є  вивчення методики розрахунку виробничої потужності та обладнання підприємств у різних галузях народного господарства. Відповідно до поставленої мети в ході роботи розв'язуються наступні завдання: Теоретичні аспекти аналізу використання обладнання та виробничої потужності підприємства; розглядаються чинники, що впливають на їх використання; надається методика розрахунку виробничих потужностей підприємств; виявляються резерви підвищення використання виробничих потужностей та обладнання, а також виносяться пропозиції щодо підвищення ефективності використання виробничих потужностей.

1. ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ВИКОРИСАННЯ ОБЛАДНАННЯ ТА ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Виробнича потужність, її види та показники

 Виробнича потужність  — це максимально можливий  випуск продукції, передбачений  на певний період (декаду, місяць, квартал, рік) при заданій номенклатурі  і асортименті з урахуванням оптимального використання наявного обладнання і виробничих площ, прогресивної технології, передової організації виробництва і праці.

Економічне обґрунтування  виробничої потужності — найважливіший  інструмент планування промислового виробництва. Іншими словами, це потенційна можливість валового випуску промислової продукції. Від цього показника залежить ступінь задоволення ринкового попиту, що може змінюватися від обсягу, номенклатури і асортименту, тому виробнича потужність повинна передбачати гнучкість всіх технологічних операцій, тобто можливість вчасно перебудувати виробничий процес в залежності від зростання конкурентоспроможності продукції, зміни обсягу, номенклатури і асортименту.

Виробнича потужність підприємства залежить від цілого ряду факторів, що виказують прямий і непрямий вплив на її величину.

До основних факторів, що безпосередньо визначають виробничу потужність діючого підприємства і прямо враховуються при розрахунку її величини, традиційно відносяться:

• номенклатура й асортимент продукції, що випускається;
• кількість виробничого устаткування;
• одинична потужність (продуктивність) устаткування;
• трудомісткість одиниці продукції;
• розмір виробничих площ;
• режимний фонд часу роботи підрозділів основного виробництва;

 

 

• ефективний фонд часу роботи устаткування в підрозділах основного виробництва;

Номенклатура й асортимент продукції визначають величину виробничої потужності по трьох напрямках:

а)по-перше, номенклатура й асортимент продукції визначають об'єкти розрахунку виробничої потужності підприємства;

б)по-друге, широта номенклатури й  асортименту продукції, що випускається, визначають рівень спеціалізації підприємства, характер впливу якої на величину виробничої потужності розглядається нижче;

в)розходження в питомій  трудомісткості (машиномісткості) окремих видів продукції обумовлюють (за інших рівних умов) різну величину виробничої потужності для різних варіантів номенклатурного й асортиментного плану підприємства.

При розрахунку виробничої потужності включається все устаткування, закріплене за основними цехами підприємства (у т.ч. непрацююче внаслідок несправності, ремонту і модернізації), а також устаткування на складі, призначене до введення в основних цехах у розрахунковому році. Не приймається в розрахунок:

а) резервне устаткування;

б) устаткування дослідно-експериментальних дільниць;

в) устаткування, яке використовується для навчання учнів.

Одинична потужність устаткування (верстатів, агрегатів)визначається паспортними даними про їхню часову (змінну)продуктивність. Потужність вузькоспеціалізованих агрегатіввиражається, як правило, у натуральних показниках продукції, що випускається,

чи переробки сировини. У машинобудуванні, наприклад, в  експлуатації знаходиться величезний парк металообробних верстатів і  машин, на яких виготовляється широка номенклатура деталей, вузлів, виробів. Тому одинична потужність зазначеного устаткування частіше визначається не в

 

показниках готової  продукції, а в умовно-натуральних  показниках - деталекомплектах, деталепредставниках.

При розрахунку виробничої потужності застосовуються прогресивні норми трудомісткості продукції, окремих вузлів і деталей (деталекомплектів). При цьому враховується досягнутий і планований відсоток виконання норм виробітку.

До виробничих площ, що враховується при розрахунку виробничої потужності, відносять площі, зайняті виробничим устаткуванням, верстатами, складальними стендами, транспортними засобами, запасами деталей і вузлів на робочих місцях, проходами між устаткуванням і робочими місцями (крім магістральних проїздів).

Розмір виробничих площ визначає кількісний склад парку технологічного устаткування в цехах основного виробництва, а також кількість робочих місць (кількість

одночасно виготовлюваних виробів) у складальних цехах (дільницях) за умов стендового складання продукції.

Величина виробничої потужності знаходиться у прямій залежності від часу роботи підрозділів основного виробництва підприємства і виробничого устаткування. При розрахунку виробничої потужності для окремих виробничих підрозділів підприємства, груп устаткування й окремих верстатів (агрегатів) визначають фонди часу: календарний,

режимний (номінальний) і  ефективний (дійсний, корисний). Зазначені  фонди часу

обчислюються в днях і годинах. Розглянуті вище фактори є факторними показниками або факторами виробничої потужності першого рівня, тому що вони безпосередньо (прямо)

 

враховуються при визначенні її величини. В економічній літературі їх частіше ідентифікують з інформаційною базою розрахунку величини виробничої потужності підприємства.

До найважливіших факторів виробничої потужності другого рівня, що справляють непрямий вплив на величину виробничої потужності підприємства і опосередковано враховуються при визначенні її величини, відносяться:

а) спеціалізація і кооперування підприємства (виробництва);

б) якість предметів праці;

в) рівень організації праці;

г) кваліфікація виробничого персоналу та ін.

 Виробнича потужність багато в чому визначається рівнем спеціалізації і кооперування підприємства. Розвиток даних форм громадської організації виробництва є необхідною і найважливішою передумовою механізації й автоматизації виробничих процесів, впровадження прогресивного високопродуктивного устаткування, поліпшення виробничої структури підприємства, підвищення уніфікації і стандартизації конструкцій виробів тощо. У кінцевому підсумку розвиток спеціалізації і кооперування виробництва обумовлює зниження питомої трудомісткості продукції і підвищення одиничної продуктивності технологічного устаткування, що за інших рівних умов забезпечує збільшення виробничої потужності підприємства (виробництва).

Якість предметів праці (сировини, матеріалів, напівфабрикатів) впливає на часову продуктивність технологічного устаткування і трудомісткість одиниці продукції, а отже, і на величину виробничої потужності. Характер цього впливу полягає в наступному:

            а) процентний вміст корисної речовини (заліза в руді, сухих речовин у томатах, цукру в цукровому буряку, олії в зернах соняшника) визначає вихід продукту з одиниці перероблюваної сировини, тобто часову продуктивність устаткування в одиницях готової продукції;

б) якість заготовок (наприклад, одержуваних по кооперації від заводу «Центроліт» виливків), що характеризується ступенем наближення їх геометричних параметрів до параметрів деталей, що виготовляються (що багато в чому залежить від рівня прогресивності застосовуваної технології), визначає машиномісткість металорізальних операцій і, відповідно, трудомісткість одиниці продукції. Рівень організації праці впливає як на величину норм виробітку, так і на ступінь їх виконання виробничими робітниками, що багато в чому визначає прогресивну трудомісткість одиниці продукції, а отже, і величину виробничої потужності.

 

Кваліфікаційний і культурно-освітній рівень виробничого персоналу багато в чому визначає можливості впровадження сучасних наукомістких технологій і, як наслідок, ступінь прогресивності застосовуваних технологічних процесів, а відповідно і одиничну продуктивність устаткування. Значний вплив рівень кваліфікації робітників справляє і на ступінь виконання норм виробітку, визначаючи прогресивну трудомісткість одиниці продукції.

Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосовуються різні залежно від характеру  виробництва та галузевої підпорядкованості. Загальне правило таке: виробнича  потужність визначається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що надаються). Здебільшого це натуральні або умовно натуральні вимірники за видами продукції (послуг). Наприклад, потужність цементного заводу визначається в тоннах виготовленого цементу, автоскладального - у штуках, пивзаводу - у декалітрах. Виробнича потужність цукрового заводу, молочного комбінату визначається в тоннах сировини, що переробляється (цукрового буряка і молока відповідно). Крім натуральних, використовуються й умовно-натуральні показники: умовна банка (на консервних підприємствах), тонна умовного палива (у видобувній промисловості) та ін. На ряді підприємств для виміру виробничої потужності використовуються одночасно кілька натуральних показників. Наприклад, потужність трикотажної фабрики визначається як у тоннах, так і в квадратних метрах.

Для багатономенклатурних виробництв потужність може визначатися  також вартісним показником усього обсягу продукції (послуг). У паспорті такого підприємства потужність позначають двома вимірниками: у чисельнику — натуральні показники за видами продукції; у знаменнику — загальний вартісний (грошовий) показник. Так, виробнича потужність верстатобудівного заводу може бути розрахована як сума добутків потужності по кожному виду верстатної продукції в натуральному вимірі (штуках) на його оптову ціну. З цією метою використовуються, як правило, порівнянні оптові ціни.

Однак вимірювання виробничої потужності лише кількістю продукції, що випускається не є єдиним. На підприємствах окремих галузей виробнича потужність характеризується і кількістю сировини, що переробляється за добу. Наприклад, у сільськогосподарській галузі обсяг випуску кінцевої продукції залежить від якості вхідної сировини або вмісту в ній корисного компоненту. Чим гірша якість сировини, що переробляється, тим менший буде вихід кінцевої продукції при незмінних або навіть більших витратах праці і капіталу. Тому потужність подібних підприємств вимірюється не обсягом випуску продукції, а кількістю сировини, що переробляється. Наприклад, потужність гірничих комбінатів визначається тонами руди ,що переробляється, цукрових заводів — тони буряку, що переробляються за добу.

Наука та практика господарювання відокремлюють три види потужності підприємства: проектну, поточну (фактично досягнуту), резервну. Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства: вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатури продукції, і має бути досягнута протягом нормативного терміну її освоєння.