Аналіз стану та економічна ефективність діяльності підприємства на прикладі ТОВ «ЧУМАК»

Ефективність  використання оборотних коштів оцінюється з допомогою наступних показників, які показані в додатку 6.

З даних  додатка 6 видно, що ефективність використання оборотних коштів на підприємстві в звітному році погіршилася. Ріст середньорічної суми оборотних засобів на 168 тис. грн. спричинив до зниження фондовіддачі (на 22 %), сповільнення оборотності оборотних коштів і процесу оновлення оборотних засобів (на 19 днів). Це призвело до росту частки залученого капіталу з 33 відсотків на початок року до 36 відсотків - на кінець року (дод.1) і тільки завдяки випереджаючим темпам приросту власних оборотних коштів (255,0) над темпами приросту залучених коштів (27,5) коефіцієнт поточної ліквідності короткострокової заборгованості не знизився (1,05 і 1,17 відповідно).

Зростання залишків оборотних засобів, сповільнення їх оборотності вимагає окремого обстеження: вивчення складу, структури, конкурентоспроможності за цінами і якістю матеріальних запасів, ліквідності дебіторської заборгованості тощо та вжиття заходів для нормалізації запасів оборотних засобів. Якщо зростання матеріальних запасів обумовлене зростанням середньоринкових цін і при цьому не знижена їх конкурентоспроможність, то в цій частині при аналізі необхідно скорегувати матеріальні запаси і заборгованість на середній індекс цін.

З вищенаведеного видно, що ТОВ «ЧУМАК» за звітний рік наростило власні кошти, збільшило їх частку в обороті, підвищило ліквідність боргових зобов’язань, немає простроченої кредиторської заборгованості, нарощує обсяги діяльності, працює рентабельно, є платоспроможним.  

2.3. Аналіз стану та ефективність ТОВ «ЧУМАК»

Для повнішої оцінки стану та ефективності підприємства доцільно використати метод коефіцієнтів. Він ґрунтується як на абсолютних величинах моментного ряду, так і на середніх величинах, забезпечує можливість порівнювати показники в динаміці, прослідковувати їх тенденції тощо.

Примірник перелік коефіцієнтів і методика їх обчислення дані в додатку 7. Цей перелік не є вичерпним. Він може бути доповненим залежно від поставленої мети аналізу. Однак важливо із безлічі коефіцієнтів вибрати ті, які характеризують економічну стійкість, рентабельність, платоспроможність, кредитоспроможність, ліквідність і ділову активність підприємства.

У процесі  аналізу треба враховувати те, що коефіцієнти не є абсолютним критерієм. Це відносні величини, з допомогою яких визначають зміни і виявляють тенденції.

Аналіз  методом коефіцієнтів дає можливість оцінити стан за ряд періодів у минулому, визначити фінансову стабільність, проаналізувати окремі показники в динаміці, встановити їх зміни і тенденції та визначити об’єкти, які потребують поглибленого факторного аналізу. З урахуванням даних поглибленого аналізу методом екстрополяції тенденцій та врахування можливих змін у кон'юнктурі ринку підприємство прогнозує економічний стан на майбутнє.

У наведеному прикладі (додаток 7) коефіцієнт забезпеченості підприємства власними коштами на кінець 2010 року знизився з 0,67 до 0,64, але є достатнім для забезпечення економічної стійкості оскільки він більше 0,5, Коефіцієнт інвестування збільшився з 1,03 до 1,10, що свідчить про збільшення інвестицій на формування оборотних засобів. Проте власних оборотних коштів у підприємства ще недостатньо, що засвідчує коефіцієнт маневрування (0,09 тобто < 0,4). Внаслідок цього частка власних оборотних коштів у поточних матеріальних запасах і затратах на кінець року дорівнює всього 19 відсотків.

Коефіцієнт заборгованості збільшився з 0,49 до 0,56. Це свідчить про випереджаючі темпи росту боргових зобов’язань над темпами росту власних коштів, що не може не насторожувати. Однак поточна ліквідність не знизилась, оскільки частка власних оборотних коштів на кінець звітного періоду збільшилась (додаток 1).

Зростання боргових зобов’язань є наслідком  сповільнення оборотності оборотних засобів. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів знизився з 5,5 в 2009 році до 4,3 у 2010 році, в т.ч. товарно-матеріальних цінностей і затрат з 8,4 до 5,6 відповідно, що спричинило до значного росту запасів і затрат (II розділ активу балансу) і збільшення коефіцієнта завантаженості сукупного обороту (з 0,18 до 0,23). Завантаженість-сукупного обороту оборотними засобами вимагає підвищеної уваги до формування матеріальних запасів.

Таким чином, наведені в додатку 7 коефіцієнти суттєво доповнили характеристику стану підприємства, що аналізується. Вони, поряд з позитивними змінами, загострили увагу на недостатності власних коштів в обороті, рості короткострокової заборгованості, сповільненні оборотності оборотних засобів, рості завантаженості сукупного обороту оборотними активами. З їх врахуванням можна зробити висновок, що підприємство за звітний рік забезпечило зростання сукупного обороту і прибутку, покращило свій фінансовий стан, наблизило його до задовільного. Разом з тим підприємство ще не вичерпало своїх внутрішніх резервів для подальшого зміцнення фінансового стану.  

РОЗДІЛ  ІІІ. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПОКРАЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Розглянута  система підходів до визначення ефективності вже сама по собі значною мірою розкриває основні напрямки пошуку резервів підвищення ефективності діяльності підприємства. Узагалі проблема визначення ефективності підприємства та пошуку шляхів її підвищення є складною і такою, що важко формалізується. Адже будь-яке підприємство - це складна система, яку важко спростити, не втративши при цьому її суттєвих характеристик. Тому сподіватися, що можна дістати просту й легко зрозумілу схему аналізу, яка давала б змогу отримувати бажаний результат в усіх випадках, було б не зовсім правильно. 
Перший з напрямків аналізу об»єкта - ресурсний - відображає першочергову необхідність аналізу ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структуру собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Зазначені показники слід розглянути в динаміці, а також по можливості порівняти з показниками найближчих конкурентів. Для оборотних фондів найважливішим показником є швидкість їх обороту, отже, слід проаналізувати чинники її збільшення, зокрема такі: 
• зменшення обсягів незавершеного виробництва; 
• удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення з метою оптимізації виробничих запасів; 
• прискорення реалізації готової продукції (активізація маркетингової діяльності); 
• зменшення обсягів дебіторської заборгованості. 
Крім того, слід звернути увагу і на інші напрямки раціоналізації використання матеріальних ресурсів: 
• проаналізувати основні причини втрат та нераціонального використання ресурсів; 
• забезпечити обгрунтоване нормування витрат матеріалів; 
• організувати використання вторинних ресурсів; 
• створити систему заохочення за економію сировини, енергії та матеріалів й відпрацювати її дійовість; 
• акцентувати увагу на використанні сучасних високотехнологічних матеріалів. 
Що стосується аналізу ефективності використання трудового потенціалу підприємства, то тут слід зосередити увагу на таких аспектах: 
• внутрішньозмінні втрати робочого часу; 
• втрати робочого часу внаслідок плинності кадрів; 
• рівень використання засобів механізації,  автоматизації праці та комп'ютерної техніки; 
• аналіз системи стимулювання працюючих; 
• визначення професійно-кваліфікаційної структури працюючих. 
У межах другого, тобто організаційного, напрямку здійснюється пошук можливостей підвищення ефективності тих процесів, що відбуваються на підприємстві. При цьому насамперед увага звертається на ефективність управління. 
Важливою складовою ефективності підприємства, а отже, і значним резервом її підвищення, є організація виробничого процесу. У конкретних умовах підприємства слід проаналізувати всі аспекти, що визначають ефективність організації робіт, від рівня робочого місця окремого робітника чи спеціаліста до рівня підприємства в цілому. Для виробничих підприємств, ураховуючи, звичайно, специфіку їх діяльності, особливу увагу треба звертати на можливості застосування більш ефективних типів виробництва (масового, великосерійного). 
І, нарешті, останнім (але не за важливістю) напрямком пошуку можливостей підвищення ефективності є технологічний. 
Вирішення проблеми технологічного відставання особливо актуальне для українських підприємств. Причому проблема ця є комплексною і має, принаймні, два компоненти: матеріальний та нематеріальний. Перший з них - це удосконалення технічної бази, а другий - організаційно-правові проблеми. На думку багатьох економістів, подолання технічного і технологічного відставання потребує не просто переходу на сучасні технології, а впровадження комплексу відносин, що називається корпоративною культурою. Така культура має запозичуватись, звичайно, у найпередовіших компаній з тривалим досвідом роботи в ринковому середовищі. 
Намагання виділити в оцінці ефективності підприємства та в пошуку шляхів підвищення останньої окремі структурні компоненти зумовлено бажанням спростити розуміння зазначених проблем. Проте зрозуміло, що насправді ці проблеми комплексні, отже, для їх вирішення слід застосовувати комплексний, системний підхід, ретельно досліджуючи всі підрозділи, служби підприємства та ті процеси, які в них відбуваються. Тільки на основі системного аналізу можна отримати справді адекватну оцінку стану справ на підприємстві та розробити ефективні заходи щодо його поліпшення.

Тобто, загалом можна сказати, що підприємство у своїй діяльності на перспективу повинно орієнтуватися на таку політику по покращенню стану і підвищення рівня економічної стійкості, при якій основна діяльність буде прибутковою при одночасній максимальній віддачі всіх елементів, тобто підвищення рівня рентабельності, як основних виробничих засобів при їх модернізації так і рентабельності продукції за рахунок зниження собівартості і збільшення обсягів її реалізації.

Для забезпечення цілісності системи управління фінансовою діяльністю передбачається виконання  умови єдності цілей та інтересів  на всіх рівнях управління, єдності  принципів управління та єдності  самого процесу управління.

Неминуче  мають відбуватися якісні зміни в управлінні підприємством шляхом активної, зорієнтованої на майбутнє стратегії, побудованої на зв'язку між намаганням забезпечити прибутковість і додержати стабільності фінансо­вих процесів.

Водночас  для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентноздатний рівень. Обчислення такого мінімального прибутку здійснюють за формулою:

Пmin = ( ВК* ДС )/ 75%, де

П min –  мінімальний прибуток;

ВК –  власний капітал ;

ДС –  депозитна ставка ;

75 % - (100% - 25 %), тобто загальна сума отриманого  підприємством прибутку, 25% - податок на прибуток.

На прикладі ТОВ „ ЧУМАК ” даний показник дорівнюватиме :

Пmin = 2276* 25% / 75% = 728 тис. грн.

Отже, для  того, щоб підприємство успішно функціонувало  в 2011 році, воно повинно мати мінімальний прибуток в сумі 728 тис. грн. Це можливо, якщо підприємство більше вироблятиме продукції різноманітного асортименту, вона стане більш якісною і конкурентноспроможною, завоює нові ринки збуту, продукція буде відповідатиме стандартам; якщо ТОВ „ ЧУМАК ” ефективніше буде управляти своїми активами, плануватиме стратегію своєї діяльності на майбутнє, тощо.

Прогнозувати  обсяг грошового потоку можна, зробивши припущення, що його питома вага у складі валового доходу підприємства залишається більш - менш сталою. Це припущення ґрунтується, по-перше, на наявності тенденції до вирівнювання рентабельності продукції у ринковій економіці і, по-друге, на відсутності різних змін у політиці держави щодо оподаткування прибутку (доходу). Тому потрібно розраховувати коефіцієнт грошового потоку підприємства за звітний період (як частку від ділення чистого прибутку і амортизації на валовий доход) і поширити цей показник на очікування надходження виручки у майбутньому.

Коефіцієнт  грошового потоку :

 Кгп  =(ЧД – СВ - Ам)

ЧД –  чистий доход від реалізації продукції;

СВ –  собівартість реалізованої продукції  зменшена на амортизацію;

Ам –  амортизація;

Для підприємства, яке досліджується Кгп = 0,09, тобто сума чистого прибутку і амортизації у виручці від реалізації є досить незначною і становить тільки 9%.

Відповідно  до попередніх результатів функціонування підприємства, а також враховуючи фінансові можливості підприємства, об’єктивно оцінюючи характер зовнішніх і внутрішніх факторів, плановий відділ ТОВ „ЧУМАК” повинен розробити стратегію, яка відповідаючи фінансово-економічним можливостям, що склалися на ринку товарів та фінансовому ринку, визначає основні цілі по підвищенню рівня економічної стійкості і загалом ефективного становища.

Пропоную:

1) при  розробці прогнозного руху грошових  коштів спрямувати його в основному на підвищення рівня економічної стійкості і підвищення рівня рентабельності, для чого необхідно збільшити частку довгострокових кредитів у пасиві балансу при одночасному зменшенні поточних зобов’язань, що дасть можливість більш широкої фінансової маневреності протягом 2011 року;

2) капітальні  інвестиції спрямувати на покращення  стану основних виробничих засобів, тобто поновлення існуючого парку устаткування, але не збільшуючи його, що дасть реальну можливість зменшити собівартість одиниці продукції; така умова є підґрунтям для збільшення обсягів реалізації і створення конкурентноспроможної продукції;

3) отримати  додаткові кошти від реалізації  обладнання, яке знаходиться у  пасивному стані, тобто не використовується у основному виробничому процесі, хоч і призначене для цього, що дасть можливість зробити баланс менш важким;

4) підвищити якість вироблюваної продукції, конкурентоспроможність на внутрішньому ринку збуту та оцінити реальні можливості підприємства для виходу на зовнішні ринки, для чого розглянути можливі ринки збуту;                                               5) виявити і ліквідувати втрати і збитки на підприємстві, їх причини і перебудувати технологічний процес виробництва таким чином, щоб звести їх до мінімуму;

6) розглянути впровадження нових технологій, та варіантів більш економічного розміщення виробничих потужностей;