Аналіз стану та економічна ефективність діяльності підприємства на прикладі ТОВ «ЧУМАК»

Власні  оборотні кошти - це найрухоміша частка економічних ресурсів, з допомогою якої організації і підприємства можуть гнучко маневрувати, нарощувати запаси оборотних засобів і збільшувати обсяги діяльності, вносити відповідні зміни в організацію виробничо-торгових процесів, забезпечувати погашення боргових зобов’язань. Чим більша частка власних коштів в обороті і чим ефективніше вони використовуються в господарському обороті, тим вища економічна стійкість підприємства.

Ефективність  використання власних оборотних  коштів прослідковується за даними бухгалтерського балансу. Для цього необхідно перевірити:

- чи  не допущена іммобілізація власних  оборотних коштів в основні  засоби та інші позаоборотні  активи;

- чи  не вкладені власні кошти у важколіквідні оборотні активи (прострочену і нереальну до стягнення дебіторську заборгованість), внаслідок чого знижена їх фактична частка у формуванні планових оборотних засобів.

Для наглядності  матеріали аналізу можна оформити у вигляді додатка 4.

З даних  додатка 4 видно, що підприємство через неефективну роботу в минулому періоді зменшило статутний фонд на стільки, що його не вистачає для покриття залишкової вартості основних фондів (у сумі 25 тис. грн.). Допущено пряме вилучення власних коштів з обороту, внаслідок чого їх частка знизилась у планових оборотних засобах на 2,2 пункта, тобто з 7,6 пункта на початок року, до 5.4 на кінець року.

Позитивним  є те, що ліквідована прострочена  дебіторська заборгованість і немає  важколіквідних поточних активів.

Рентабельність  є важливою ознакою економічної стабільності. Величина прибутку і рівень рентабельності характеризують здатність підприємства здійснювати процес відновлення, його ділову активність. Зростання прибутку і ефективне його використання забезпечує підприємству можливість виробничого і соціального розвитку, підвищує рівень економічної незалежності та стабільності.

В процесі  аналізу потрібно перевірити повноту  одержання прибутку та ефективність його використання.

Джерелами інформації для аналізу рентабельності є звіт про фінансові результати та їх використання (форми № 2 за ДКУД), фінансовий план та дані бухгалтерського обліку про витрати, фінансові результати та використання прибутку. На їх основі можна скласти наступний додаток 5.

З даних  додатка 5 випливає, що сума прибутку збільшилася порівняно з планом на 30,0 тис. грн., або на 78,9 %, а порівняно з минулим роком - на 54 тис. грн., або в 4,9 раза. Рівень рентабельності підвищився проти плану на 1,43 пункта (3,43 - 2,00), в т.ч. операційного прибутку на 0,67 пункта.

На зміну  величини і рівня операційного прибутку впливають зростання або зниження обсягів діяльності (сукупного обороту), рівня валового доходу, податків і зборів з валового доходу та рівня витрат виробництва і обертання. Визначити вплив кожного з факторів можна так.

1. Відхилення  за рахунок збільшення сукупного  обороту проти прогнозованого дорівнює добутку величини приросту на прогнозований рівень рентабельності:

[( 1984 - 1900 ) х 2,00): 100 = 1,7 тис.грн.

2. Відхилення  за рахунок зміни фактичного  рівня валового доходу проти  прогнозованого дорівнює добутку різниці в рівнях на фактичний сукупний оборот:

[( 22,58 - 22,74 ) х 1984 ]: 100 = - 3,2 тис.грн.

3. Відхилення  за рахунок зміни фактичного  рівня витрат проти прогнозованого дорівнює добутку різниці в рівнях на фактичний сукупний оборот:

[(16,13-16,95 )х 1984]: 100 = - 16,3тис.грн.

4. Відхилення  за рахунок зміни питомої ваги  ПДВ (через недобір валового  доходу) визначається аналогічно:

[( 3,78 - 3,79) х 1984 ]: 100 = - 0,2 тис.грн.

Таким чином, під впливом вище наведених  факторів операційний прибуток підприємства збільшився на 15 тис,, грн. (1,7 - 3,2 + 16,3 + 0,2). З них вирішальну роль відіграла економія витрат в сумі 16,3 тис. грн.

Окрім цього, результати від іншої реалізації (доходи від здачі окремого майна в оренду) в сумі 13 тис. грн. і позареалізаційні доходи в сумі 2 тис. грн. збільшили балансовий прибуток ще на 15 тис. грн., що позитивно вплинуло на кінцевий фінансовий результат підприємства.

Аналогічно  можна визначити вплив окремих  факторів на зміну суми прибутку порівняно з минулим періодом, а потім встановити причини і фактори впливу на кожне з відхилень та розробити заходи щодо подальшого зростання рентабельності.  

2.2. Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства

Одним з показників, що характеризують економічну стійкість підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобов'язання. Платоспроможність є зовнішнім проявом економічного стану підприємства, його стійкості.

Аналіз  платоспроможності необхідний не тільки для підприємства з метою оцінки і прогнозування економічної діяльності, але і для зовнішніх інвесторів (банків). Перш ніж видавати кредит, банк повинний упевнитися в кредитоспроможності позичальника. Те ж повинні зробити і підприємства, що хочуть вступити в економічні відносини один з одним. Їм важливо знати про економічні можливості партнера, якщо виникає питання про надання йому комерційного кредиту чи відстрочки платежу.

Оцінка  платоспроможності зовнішніми інвесторами  здійснюється на основі характеристики ліквідності поточних, активів, що визначається часом, необхідним для перетворення їх у кошти. Чим менше потрібен час для інкасації даного активу, тим вище його ліквідність.

Ліквідність балансу - можливість суб'єкта господарювання звернути активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання, а точніше - це ступінь покриття боргових зобов'язань  підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань. Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних засобів величині короткострокових боргових зобов'язань.

Ліквідність підприємства — це більш загальне поняття, чим ліквідність балансу. Ліквідність балансу припускає вишукування платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел (реалізації активів). Але підприємство може залучити позикові засоби з боку, якщо в нього мається відповідний імідж у діловому світі і досить високий рівень інвестиційної привабливості.

Поняття платоспроможності і ліквідності  дуже близькі, але друге більш  ємне. Від ступеня ліквідності  балансу залежить платоспроможність. У той же час ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і  перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому.

Ліквідність балансу є основою (фундаментом) платоспроможності і ліквідності  підприємства. Іншими словами, ліквідність  — це спосіб підтримки платоспроможності. Але в той же час, якщо підприємство має високий імідж і постійно є платоспроможним, то йому легше підтримувати свою ліквідність.

Аналіз  ліквідності балансу полягає  в порівнянні засобів по активі, згрупованих по ступені убутної ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями по пасиві, що групуються по ступені терміновості їхнього погашення.

Перша група містить у собі абсолютно  ліквідні активи, такі, як готівка і  короткострокові фінансові вкладення.

До другої групи відносяться швидко реалізовані  активи: готова продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи поточних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банках, від попиту на продукцію, її конкурентноздатності, платоспроможності покупців, форм розрахунків і ін.

Значно  більший термін знадобиться для  перетворення виробничих запасів і  незавершеного виробництва в готову продукцію, а потім у готівку. Тому вони віднесені до третьої групи повільно реалізованих активів.

Четверта  група - це активи, які трудно реалізуються, куди входять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, незавершене будівництво.

Відповідно  на чотири групи розбиваються і зобов'язання підприємства:

- найбільш термінові зобов'язання (кредиторська заборгованість і кредити банку, терміни повернення яких наступили);

- середньострокові  зобов'язання (короткострокові кредити  банку);

- довгострокові  кредити банку і позики;

- власний  (акціонерний) капітал, що знаходиться постійно в розпорядженні підприємства.

Вивчення  співвідношень цих груп активів  і пасивів за кілька періодів дозволить установити тенденції в структурі балансу і його ліквідності.

Для оцінки платоспроможності в короткостроковій перспективі розраховують наступні показники:

1. Коефіцієнт  маневрування (Км), який визначається  як відношення власних оборотних коштів (ВОК) до загальної суми власних коштів (ВК) за формулою:

Км = ВОК : ВК

Чим більша частка власних коштів в обороті, тим вища платоспроможність підприємства.

2. Коефіцієнт  поточної ліквідності (покриття  короткострокових боргових зобов'язань поточними ліквідними активами ) (Кплб), який визначається як відношення поточних ліквідних активів (ПЛА) до короткострокових боргових зобов’язань (КБЗ) за формулою:

Кплб = ПЛА : КБЗ

3. Коефіцієнт  загальної ліквідності (покриття  всіх боргових зобов’язань) (Кзлб), який визначається як відношення  поточних ліквідних активів (ПЛА)  до загальної суми боргових зобов’язань (БЗ) (II + III розділи пасиву балансу) за формулою:

Кзлб = ПЛА : БЗ

Якщо  підприємство працює рентабельно, коефіцієнт маневрування > 0,4, коефіцієнт покриття короткострокових зобов’язань > 1,5 і коефіцієнт покриття всіх боргових зобов’язань > 1, то воно здатне в процесі господарської діяльності своєчасно сплатити боргові зобов’язання і є платоспроможним. Платоспроможними можуть вважатися і підприємства з дещо нижчим коефіцієнтом маневрування при умові нарощування (а не зниження) обсягів діяльності і прибутку.

Так, в  даному підприємстві коефіцієнт маневрування на кінець звітного періоду становив всього 0,09, а коефіцієнт поточної і загальної ліквідності 1,17 (Табл. 7). Водночас підприємство у звітному році значно покращило свою фінансово-господарську діяльність: сукупний оборот порівняно з попереднім роком складає 122,5 %, а прибуток 488,7 % (табл. 1), тобто підприємство знаходиться на стадії піднесення. Тому таке підприємство не слід вважати неплатоспроможним.

Зовнішніми  ознаками платоспроможності підприємства є дотримання ним розрахунково-платіжної дисципліни і відсутність прострочених платежів за борговими зобов’язаннями банку та іншим кредиторам (постачальникам, бюджету, позабюджетним цільовим фондам держави, з оплати праці тощо), що проглядається за даними II і III розділів пасиву балансу і конкретизується в даних аналітичного обліку по юридичних і фізичних особах. За показниками балансу визначеного нами підприємства, простроченої кредиторської заборгованості на кінець звітного періоду немає.

Неплатоспроможність підприємства є наслідком:

- вилучення  власних коштів з обороту в  основні фонди та позаоборотні  активи;

- накопичення  наднормативних запасів оборотних  засобів за рахунок залучених коштів і сповільнення їх оборотності;

- наявність  простроченої дебіторської заборгованості і неліквідних активів;

- збиткова  робота і "проїдання" власного  капіталу.

В підприємстві, робота якого аналізується, частка власних оборотних коштів на кінець звітного року зросла, ліквідована  прострочена дебіторська заборгованість, значно збільшилася рентабельність. Але поглибленого аналізу вимагає ефективність використання оборотних коштів, оскільки матеріальні запаси (ІІ розділ активу балансу) на кінець звітного року порівняно з залишками на початок року збільшилися на 144 тис.грн., або на 62,3 відсотка, тоді як сукупний оборот зріс всього на 22.5 відсотка (додаток 1), що не може не насторожувати.