Аналіз стану та економічна ефективність діяльності підприємства на прикладі ТОВ «ЧУМАК»

Оцінювання  ефективності капітальних вкладень. Певні особливості має визначення ефективності капітальних вкладень. Розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність капітальних вкладень. Абсолютна ефективність капітальних вкладень показує загальну величину їх віддачі; порівняльна ефективність розраховується з метою визначення кращого з можливих варіантів (проектів) інвестування виробництва. Абсолютну ефективність визначають за допомогою двох взаємозв'язаних показників: коефіцієнта економічної ефективності капітальних витрат Ер та іншого (оберненого йому) терміну окупності капітальних вкладень:

Тр=1/Ер 
Коефіцієнт економічної ефективності розраховується за формулою 
            Ер=П/КВ   або   Ерн=П/КВ 
де      Ер - коефіцієнт ефективності лля окремих проектів; 
Ерн - коефіцієнт ефективності для нових підприємств;  
П - приріст прибутку (зниження собівартості); 
П - прибуток;   
КВ - капітальні витрати. 
Розрахований коефіцієнт Ер порівнюють з нормативним коефіцієнтом Ен. Якщо Ер більше за Ен, то проект капітальних вкладень, що розглядається, ефективний (доцільний). 
Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій здійснюється шляхом розрахунку зведених витрат Z за формулою 
                   Zj=Cj+Ен*КВj > min, 
або, що те ж саме: 
                   Zj=Cj+КВj/Тн > min, 
де Сj - поточні витрати j-го варіанта (проекту) на одиницю продукції (за вирахуванням амортизації основних фондів, на створення яких спрямовуються капітальні вкладення, що оцінюються); 
КВj - питомі (на одиницю продукції) капітальні вкладення j -го варіанта (проекту). Визначаються як відношення загальної величини капітальних вкладень до річного обсягу виробництва продукції (у натуральних показниках); 
j - індекс варіанта проекту, j = 1; 
n - кількість варіантів проекту, що порівнюються.  
Проект з найменшим значенням Z вважається найкращим (більш доцільним). 
Як уже зазначалося, коефіцієнт ефективності є оберненим до терміну окупності, отже, множення суми капітальних вкладень на нормативний коефіцієнт ефективності еквівалентне діленню на нормативний термін окупності.                                                                                                             Формула виводиться з припущення, що об'єкт капітальних вкладень функціонуватиме нескінченний час з однаковими щорічними витратами. Для того щоб визначити відносну ефективність варіантів капітальних вкладень, необхідно порівняти розрахункове значення критерію (F) з нормативним (Fн). У разi, якщо F>Fн, кращим є бiльш капiталомiський варiант. 
Як правило, узагальнюючі показники пропонують використовувати в системі разом з іншими, частковими, показниками ефективності, оскільки вони самі спираються на досить обмежений набір факторів, отже повної картини стану справ на підприємстві дати не можуть. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  ІІ. АНАЛІЗ СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ

ТОВ «ЧУМАК» ЗА 2009-2010 РОКИ 

2.1. Аналіз загального стану ТОВ «ЧУМАК»

Аналіз  стану підприємства починається  із загальної його оцінки за даними бухгалтерського балансу на звітну дату у порівнянні з минулим періодом.          У процесі аналізу необхідно визначити об’єкти, які потребують поглибленого вивчення з метою розробки конкретної програми дій, а саме:                                 - оперативного реагування і прийняття управлінських рішень, спрямованих на зміцнення економічного стану;                                                                                          - вироблення фінансової стратегії щодо забезпечення ефективної стабільності в наступному періоді і на перспективу.                                                                               Основними критеріями оцінки фінансового стану є:                                                  - забезпеченість підприємства власними коштами та ефективність їх розміщення;                                                                                                                    - наявність власних оборотних коштів, їх відповідність встановленому нормативу та ефективність використання;                                                                                - рентабельність роботи підприємства та ефективність використання прибутку поточного року і за звітний рік;

- економічна  виваженість залучення банківського  і комерційного кредитів;

- стан  розрахункової і платіжної дисципліни;

- ліквідність  боргових зобов’язань і балансу  в цілому;

- ділова  активність підприємства.

Загальну  оцінку стану підприємства на кінець звітного періоду порівняно з минулим періодом можна дати безпосередньо за даними бухгалтерського балансу шляхом перегляду статей пасиву і активу балансу в їх взаємозв'язку беї попереднього складання аналітичних таблиць. Такий аналіз і оцінка стану проводиться з метою оперативного реагування. Конкретні управлінські рішення можуть прийматися як в ході складання балансу, так і в процесі його аналізу (ліквідація прострочених платежів, списання нереальних до стягнення боргових зобов’язань, нормалізація матеріальних запасів, ефективне використання прибутку тощо).                                                                                                                  Наявність концентрованого інформаційного забезпечення в динаміці дає можливість швидко і виважено реагувати на зміни тих чи інших показників, вивчати їх тенденцію, фактори впливу тощо.  Для загальної оцінки стану доцільно на основі бухгалтерського звіту складати трупову таблицю структури розміщення капіталу та ефективності його використання.                                                                           В курсові роботі будуть використовуватись данні за 2009-2010 роки ТОВ «ЧУМАК» (надалі - підприємство).

Таблиця 1(додаток 1) складається за підсумками розділів активу І пасиву балансу з виділенням або без виділення окремих підстатей та доповнюється даними про фактичну наявність власних оборотних коштів, їх норматив, балансовий прибуток, обсяги діяльності, рентабельність.

У процесі  загальної оцінки стану необхідно  відштовхуватися від того, що підприємство, яке за рахунок власних і прирівняних до них коштів (І + II розділи пасиву балансу) покриває основні засоби та інші позаоборотні активи (І розділ активу балансу) І не менше 40 відсотків оборотних активів (II + III розділи активу балансу), не вилучає власних оборотних коштів у прострочену дебіторську заборгованість, не має простроченої кредиторської заборгованості, працює рентабельно і не знижує обсягів діяльності, характеризується як достатньо ефективне, стійке підприємство.

У наведеному прикладі (дод.1) власні і прирівняні до них кошти на кінець звітного року в підприємстві збільшилися на 78 тис грн. і становлять 751 тис грн. Вони повністю покривають основні засоби та інші позаоборотні активи (680 тис.грн.) І в сумі 71 тис. грн. беруть участь у формуванні оборотних засобів.

Фактична  сума власних оборотних коштів на кінець року у порівнянні з їх наявністю на початок року збільшилася на 51 тис. грн. (при плані 30 тис. грн.) Норматив на кінець звітного періоду мінус фактична їх наявність на початок звітного періоду (50 - 20). Внаслідок цього частка власних оборотних коштів у формуванні оборотних засобів (II + III розділи активу балансу) на кінець звітного року підвищилась і становить 14,4 відсотка, що на 8,7 пункта більше ніж у минулому періоді.

Підприємство  у звітному році працювало рентабельно, мобілізувало в оборот раніше вилучені в прострочену дебіторську заборгованість 3 тис. грн., ліквідувало прострочену кредиторську заборгованість (21 тис. гри.), забезпечило високі темпи зростання рентабельності (385,7 відсотка) І випереджуючі темпи приросту поточних ліквідних активів (40,5 відсотка [(144 - 2) х 100 : (231 + 120 - 3)] над темпами приросту короткострокових боргових зобов’язань (27,5 відсотка). Внаслідок цього підприємство підвищило свою платоспроможність і ліквідність боргових зобов’язань.

Ділова  активність підприємства підвищилась: сукупний оборот у розрахунку на 1 гривню наявних активів на кінець звітного року становить 1,69 грн. (1984:1173) проти 1,61 грн. у минулому періоді; прибуток відповідно становить 5,8 коп. (68 : 1173) проти 1,4 коп.; рентабельність (прибуток на 100 грн. сукупного товарообороту) становить 3,43 грн. (68 : 1984 х 100) проти 0,86 грн. у минулому періоді.

Аналіз  засвідчує, що підприємство у звітному році підвищило ефективність фінансово-господарської діяльності. Це сприяло зміцненню економічного стану. Проте частка власних оборотних коштів в оборотних засобах залишається ще низькою, темпи приросту власного капіталу (11,6 відсотка) нижчі за темпи приросту залученого капіталу (27,5 відсотка), внаслідок чого частка власних коштів у валюті балансу знизилась на 3 пункти (64,0 - 67,0), що не може не насторожувати і вимагає поглибленого аналізу.

Основними ознаками економічної стабільності є економічна стійкість, рентабельність, платоспроможність, кредитоспроможність, ліквідність і ділова активність. Економічна  стійкість є результатом успішної господарсько-фінансової діяльності організацій і підприємств продовж тривалого часу. Вона досягається ефективним використанням грошових ресурсів у процесі кругообороту виробничих фондів, дотримання балансу між необхідними фондами і джерелами їх формування, оптималізацїї їх величини, складу і структури.

Економічна стійкість вимагає такого руху грошових потоків у процесі кругообороту виробничих фондів, при якому забезпечується постійне перевищення їх грошових надходжень (Г1) над видатками (Г). Саме воно створює можливість стабільного накопичення і збільшення власного капіталу, забезпечує необхідні передумови для залучення позичкового капіталу.

Вміле маневрування та ефективне використання власного і позичкового капіталу в процесі кругообороту виробничих фондів забезпечує безперервність процесу відтворення.

Основними критеріями економічної стійкості організацій і підприємств є:

- забезпеченість  власними коштами, раціональність  їх розміщення та ефективність використання;

- рентабельність  та ефективність використання  прибутку.

Завдання  аналізу - вивчити фактори впливу на зміну складу і структури власних коштів, їх розміщення та ефективність використання; виявити внутрігосподарські резерви щодо нарощення власного капіталу, збільшення його частки у валюті балансу і обороті; вжити заходів для мобілізації та ефективного використання ресурсів.

Поглиблений аналіз власних коштів варто починати з вивчення структурних змін їх складу і розміщення в господарських активах (додаток 2).

З даних  додатку 2 випливає, що власні кошти на кінець звітного року збільшилися на 78 тис. грн., або 11,6 відсотка, в т.ч. за рахунок росту залишку коштів спеціальних фондів (на 31 тис. грн., або 147,6 відсотка) і нерозподіленого прибутку (на 35 тис. грн., або 388,9 відсотка). Внаслідок цього покращилася структура розміщення (інвестування) власних коштів: зросла сума власних коштів в обороті на 51 тис. грн., а їх частка в загальній сумі власних коштів збільшилася з 3,0 до 9,5 відсотка.

При оцінці складу і структури власних коштів треба звертати увагу на динаміку пайового фонд)' і постійно дбати, щоб пайовий фонд мав тенденцію до збільшення, а його частка у власних оборотних коштах становила не менше 30 відсотків (в сумі, що по рядку 10,4. гр. 2 і гр. 4 додаток 2).

Зростання залишків коштів спеціальних фондів на 31 тис. грн. (додаток 2) відбулося за рахунок фонду фінансування будівництва і придбання основних засобів (звіт форми № 3 або дані аналітичного обліку). Його залишок на кінець року дорівнює 36 тис. грн. З них 15 тис. грн. використано на фінансування незавершених капітальних вкладень, а 21 тис. грн. тимчасово мобілізовані в господарський оборот (збільшено суму власних оборотних коштів).

Таким чином, зростання власних оборотних  коштів на кінець звітного року в сумі 51 тис. грн. відбувся за рахунок тимчасово  невикористаних коштів спеціальних фондів і нерозподіленого прибутку, їх наявність в обороті є нестійкою. Щоб запобігти значному зниженню суми власних коштів в обороті підприємству потрібно не менше 70 відсотків розподілюваного прибутку скерувати на виробничий розвиток, з них понад 25 тис. грн. спрямувати в статутний фонд. Окрім цього, треба подбати про роботу з прибутком в поточному році на рівні, не нижчому від звітного року.

Не менш важливо проаналізувати раціональність розміщення та ефективність використання власних коштів і довгострокових пасивів (І + II розділи пасиву балансу). ЦІ кошти призначені на формування постійних активів (основних засобів та інших позаоборотних активів -1 розділ активу балансу) і формування поточних активів (оборотних засобів), щонайперше планових.

Планові оборотні засоби - це товарно-матеріальні  цінності (запаси сировини, матеріалів, палива, пального, запасних частин, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів, тари, малоцінних і швидкозношуваних предметів), витрати майбутніх періодів, грошові кошти в касі і в дорозі, кошти в розрахунках за товари, роботи і послуги, строк сплати яких не настав.

Вважається  за необхідне 40-60 відсотків власних  коштів і довгострокових пасивів  направляти на формування оборотних  засобів. Такий підхід до інвестування власного капіталу забезпечує належну мобільність, економічну незалежність, можливість маневрування, закладає надійну основу для рентабельної роботи, економічної стійкості і стабільності.

Після аналізу і оцінки раціональності розміщення власних коштів і довгострокових пасивів треба дослідити ефективність використання цих коштів у процесі кругообороту виробничих фондів. Загальну оцінку ефективності використання власних коштів, вкладених в основні фонди (основні засоби), можна дати, обчисливши фондовіддачу і рентабельність основних фондів на основі показника сукупного обороту і балансового прибутку. В підприємстві, де робиться аналіз за два останні роки, вони характеризуються даними додатку 3. З даних додатку 3 видно, що підприємство в звітному році порівняно з минулим роком підвищило ефективність використання основних фондів. У розрахунку на 1 гривню середньорічної вартості основних фондів сукупний оборот збільшився на 17,8 відсотка, а прибуток - у 4.9 рази, що позитивно характеризує ділову активність підприємства.