Аналіз необоротних активів ВАТ « Донрибкомбінат»

Міністерство освіти України

Міжнародний Соломонів  Університет

 

Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни „ Фінансовий аналіз ”

 

 

на тему „ Аналіз необоротних  активів ВАТ « Донрибкомбінат» ”

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка 4-го курсу

економічного факультету

групи  244

Нурматова Інна

Перевірила: доц. Богаєнко О.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2011

 

Зміст

 

ВСТУП

 

Необоротні активи є однією з найважливіших економічних категорій діяльності організації. Однією з основних проблем забезпечення сталого   економічного зростання господарюючих суб'єктів в даний час є неефективна політика управління необоротними активами. Сформовані на первісному етапі діяльності підприємства необоротні активи вимагають постійного управління ними. У цих умовах особливо важливими стають завдання аналізу необоротних  активів на підприємстві. Тому тема курсової роботи «Аналіз необоротних активів» обрана не випадково, вона є дуже актуальною в даний час.

Актуальність обраної теми визначена тим, що основні засоби і довгострокові інвестиції в основні засоби роблять багатоплановий і різнобічний вплив на фінансовий стан і результати діяльності підприємства. Рішення про капіталовкладення життєво важливі, оскільки вони викликають витрати великих сум грошей і впливають на ведення справи протягом багатьох років.

Суб'єкт дослідження курсової роботи – ВАТ "Донрибкомбінат".

Предмет дослідження - необоротні активи ВАТ "Донрибкомбіната".

Мета дослідження - проаналізувати необоротні активи ВАТ "Донрибкомбінат" за 2008 – 2010 рр.

Для досягнення даної мети я поставила такі завдання:

• розкрити поняття необоротних активів;
• зробити аналіз необоротних активів;
• виявити шляхи покращення структури  необоротних активів.

Основними джерелами інформації для аналізу необоротних активів служать: бухгалтерський баланс (форма № 1), дані фінансової звітності - «Звіт про фінансові результати» (форма № 2), додаток до балансу (форма № 5).

 

Розділ 1. Необоротні активи підприємства та їх аналіз

1.1 Економічна сутність  та  класифікація необоротних активів

 

Згідно з П(с)бо 2 "Баланс", "необоротні активи – всі активи, що не є оборотними"[1].

Під необоротними активами треба розуміти активи, що використовуються підприємством у його діяльності протягом тривалого періоду часу (більше одного року)  та від використання яких підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди; та їх вартість може бути достовірно визначена.

Необоротні активи характеризуються такими позитивними особливостями:

1. вони практично не схильні до втрат від інфляції, а, отже, краще захищені від неї; 
2. їм властивий менший комерційний ризик втрат у процесі операційної діяльності підприємства;
3. ці активи здатні генерувати стабільний прибуток, забезпечуючи випуск різних видів продукції відповідно до кон'юнктури товарного ринку;
4. вони сприяють запобіганню (або істотного зниження) втрат запасів товарно-матеріальних цінностей підприємства в процесі їх зберігання;
5. їм притаманні великі резерви істотного розширення обсягу операційної діяльності в період підйому кон'юнктури товарного ринку.

Разом з тим, необоротні активи в процесі операційного використання мають ряд недоліків:

1. вони схильні моральному зносу (особливо активна частина виробничих основних засобів і нематеріальні операційні активи), у зв'язку з чим, навіть будучи тимчасово виведеними з експлуатації, ці види активів втрачають свою вартість;
2. ці активи важко піддаються оперативному управлінню, тому що слабо мінливі в структурі в короткому періоді;
3. в переважній частині вони відносяться до групи слабо ліквідних активів і не можуть служити засобом забезпечення потоку платежів, що обслуговує операційну діяльність підприємства.

До необоротних активів належать:

• основні засоби;
• інші необоротні матеріальні активи;
• незавершене виробництво;
• нематеріальні активи;
• довгострокові фінансові інвестиції;
• довгострокова дебіторська заборгованість;
• відстрочені податкові активи;
• гудвіл.

До основних засобів належать матеріальні активи,  які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних або соціально-культурних функцій,  очікуваний термін корисного використання (експлуатації)  яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [2]. Такими матеріальними активами можуть бути будинки, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження та інші основні засоби.

До інших необоротних матеріальних активів належать такі матеріальні активи, як бібліотечні фонди, малоцінні необоротні активи, тимчасові (не титульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату тощо.

Нематеріальний актив – це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам [4]. До нематеріальних активів належать:

• права на об'єкти промислової власності;
• права на комерційні позначення;
• права користування майном;
• права користування природними ресурсами;
• авторські та суміжні з ними права;
• інші нематеріальні активи.

У складі незавершеного будівництва показується вартість незакінченого будівництва, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом, придбання будівель, устаткування, транспортних засобів, інструменту, інвентарю, матеріальних об'єктів тривалого користування, інші капітальні витрати і витрати(проектно-вишукувальні, геологорозвідувальні та бурові роботи, витрати з відведення земельних ділянок і переселенню у зв'язку з будівництвом, на підготовку кадрів для знову споруджуваних організацій та ін.). За вказаною статтею відображається вартість об'єктів капітального будівництва, що перебувають у тимчасовій експлуатації до введення їх у постійну експлуатацію, а також вартість об'єктів нерухомого майна, на які відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію об'єктів нерухомості у встановлених законодавством випадках [4,c.115].

Довгострокові фінансові інвестиції – це витрати підприємства на придбання цінних паперів, вкладення коштів у дочірні та інші підприємства на тривалий термін з метою участі в розподілі прибутку, отримання відсотків та дивідендів. Сюди належать довготермінові вкладення коштів у боргові цінні папери, акції та інші корпоративні права.

Довгострокова дебіторська заборгованість – сума заборгованості юридичних чи фізичних осіб, які заборгували підприємству певну суму грошових коштів чи інших активів, що не виникає під час операційного циклу і буде погашена не раніше, ніж через один рік після дати балансу. Така заборгованість може виникнути в результаті операцій фінансової оренди, надання позик іншим підприємствам чи фізичним особам, за реалізовану продукцію, надані послуги, через надзвичайні події тощо.

Гудвіл – це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання. [3] Також виділяють від'ємний (негативний) гудвіл, який являє собою перевищення вартості частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань над вартістю придбання на дату придбання. Тобто це перевищення балансової вартості активів та зобов'язань над розміром оплати за них. Кожній складовій необоротних активів у бухгалтерському обліку планом рахунків визначено окремий рахунок, що призводить до "невикористання" у професійній діяльності бухгалтера терміну "необорний актив".

1.2 Методика фінансового аналізу необоротних активів

 

Аналіз фінансово-економічного стану товариства проводиться за допомогою сукупності методів і робочих прийомів (методології), що дозволяють структурувати та ідентифікувати взаємозв'язок між основними показниками.

В процесі функціонування товариства величина активів, їх структура зазнають постійні зміни. Найбільш загальне уявлення про які мали місце якісні зміни в структурі засобів та їх джерел, а також динаміці цих змін можна отримати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.

Горизонтальний аналіз полягає в зіставленні фінансових даних товариства за два минулі роки у відносному і абсолютному вигляді з тим, щоб виявити тенденції зміни статей балансу або їх груп і на підставі цього обчислити базисні темпи росту.

Для проведення вертикального аналізу активу балансу сума активів приймається за 100%. Кожна стаття виражається у відсотках від загальної суми активів, тобто визначається питома вага необоротних активів у загальній сумі майна товариства (валюти балансу). Потім проводять детальний аналіз необоротних активів.

Основними завданнями аналізу нематеріальних активів є:

• Аналіз динаміки їх складу і структури;
• Аналіз руху;
• Аналіз ефективності використання.

При аналізі оцінюється стан використовуваних товариства основних засобів і нематеріальних активів по ступеням їх зношеності (амортизації). В процесі такої оцінки використовуються наступні основні показники:

• Коефіцієнт вибуття основних засобів. Він характеризує частку вибувших основних засобів в загальній їх сумі.
• Коефіцієнт ліквідації основних засобів. Він характеризує частку ліквідованих основних засобів в загальній їх сумі.
• Коефіцієнт оновлення основних засобів. Він характеризує приріст нових основних засобів у загальній їх сумі .

Методика розрахунку цих коефіцієнтів :

 

показники	метод розрахунку
1. Коефіцієнт  оновлення основних  засобів (К онов.)	Вартість нових ОЗ/ Вартість ОЗ на кінець періоду
2. Коефіцієнт  вибуття основних засобів (К виб. )	Вартість вибулих ОЗ/ Вартість ОЗ на початок періоду
3. Коефіцієнт ліквідації основних засобів (К л.)	Вартість ліквідованих ОЗ / Вартість ОЗ на початок періоду

 

Розрахунок ефективності використання нематеріальних засобів:

Дохідність нематеріальних активів = Балансовий прибуток / Нематеріальні активи ;

Оборотність нематеріальних активів = Виручка від реалізації продукції / Необоротні активи ;

Рентабельність продажів = Балансовий прибуток / Виручка від реалізації продукції *100 % .

При оцінці фінансового стану ВАТ « Донрибкомбінат» використовувалися такі коефіцієнти фінансової стійкості:

Коефіцієнт фінансової незалежності - Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності >= 0,5.Коефіцієнт незалежності характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, його незалежність від позикових джерел.

Коефіцієнт фінансової стійкості Показник характеризує фінансову стійкість підприємства. Він показує скільки грн. власного капіталу припадає на 1 грн залученого капіталу

Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності Дозволяє визначити частку короткострокових зобов’язань, що підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів. 

Коефіцієнт поточної ліквідності - показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів – грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами. 

Коефіцієнт Рентабельності продукції розраховується як відношення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до собівартості і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.