Аналіз фінансових витрат

     Метод сценаріїв застосовують, якщо необхідно продемонструвати різні варіанти розвитку подій (оптимістичний, оптимальний та песимістичний сценарії) .

     Формалізовані методи ґрунтуються на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях.

     Елементарні методи фінансового  аналізу дозволяють визначити ізольований вплив факторних ознак на результативний показник. При цьому факторними називаються ознаки, які впливають на інші і зумовлюють їх зміну, а результативними — залежні ознаки.

     За  характером залежності між факторними і результативними ознаками всі  зв'язки між ними поділяються на функціональні і стохастичні.

     При функціональному зв'язку кожній певній системі значень факторних ознак відповідає одне або декілька чітко визначених значень результативної ознаки. Для дослідження факторних моделей з функціональним зв'язком використовують прийом ланцюгових підстановок і арифметичних різниць, індексний та інтегральний методи, методи відсоткових чисел. Вибір конкретного прийому фінансового аналізу для вивчення функціональних зв'язків, в першу чергу, залежить від типу побудови факторної моделі. Розрізняють:

1.  Адитивні факторні моделі. їх використовують у тих випадках, коли результативний показник визначається як алгебраїчна сума факторних ознак:

                             Y_ЗАГ = Y_А + Y_В + Y_С    (4.1)

де  Y_ЗАГ — результативна ознака; Y_А , Y_В , Y_С — факторні ознаки.

2.  Мультиплікативна залежність існує тоді, коли результативний показник визначається як добуток факторних ознак:

                             Y_ЗАГ = Y_А • Y_В • Y_С    (4.2)

3. Кратні моделі  використовуються тоді, коли результативний показник визначається шляхом співвідношення факторів:

                                   Y_ЗАГ = Y_А : Y_В     (4.3)

4.  Змішані моделі представляють собою різні комбінації попередніх факторних зв'язків. Наприклад:

                                   Y_ЗАГ = (Y_А : Y_В) • Y_С    (4.4)

     Балансовий  метод широко застосовується при аналізі забезпеченості трудовими, фінансовими, виробничими ресурсами, а також тоді, коли відоме загальне відхилення параметра, який досліджується, і всіх факторів його зміни, крім одного. У такому випадку вплив невідомого фактора визначають відніманням від загального відхилення відхилень за відомими факторами. Наприклад, коли з трьох факторів відомий вплив лише двох, то вплив третього фактора можна визначити за формулою:

                  ΔY_В  = ΔY_ЗАГ  – ( ±ΔY_А) – (±Δ Y_С)  (4.5)

де ΔY_В — вплив фактору «в» на зміну результативного показника;

ΔY_ЗАГ  — загальне відхилення результативного фактору;

ΔY_А — вплив фактору «а» на зміну результативного показника;

Δ Y_С)— вплив фактору «с» на зміну результативного показника.

     Ряд завдань, які виникають в процесі  фінансового аналізу потребують застосування математико-статистичного інструментарію. Так, наприклад, у процесі аналізу фінансового стану підприємства часто виникає необхідність отримати узагальнену характеристику рівня показників, зокрема, при аналізі ділової активності підприємства, рентабельності і т. п. В цьому випадку використовують середні величини.

     Середньою величиною називають узагальнений показник, який характеризує типовий рівень ознаки, яка досліджується, у розрахунку на одиницю сукупності. Для цілей фінансового аналізу найчастіше використовується середня арифметична величина. За методикою розрахунку розрізняють її два види:

- проста, що розраховується без урахування значущості кожного фактора у загальній системі:

                              Х_П = х₁ + х₂ + х₃ +… х_n     (4.6)

                                           n 

де Х_П — проста середньоарифметична величина;

х₁ ,х₂ , х₃ ,х_n — індивідуальні значення ознаки чи варіанти;

n — кількість ознак чи варіант.

• зважена, яка розраховується за згрупованими вихідними даними:

                             Х_з = х₁f ₁+ х₂ f ₂ + х₃ f ₃ +… х_n f_n                       f ₁ + f ₂  + f ₃  + f_n    (4.7)

де Х_з —зважена середньоарифметична величина;

f ₁ , f ₂  , f ₃  , f_n — частота ознак чи варіант.

     З метою вивчення структури і структурних  зрушень, дослідження взаємозв'язків і залежностей між ознаками у фінансовому аналізі застосовують метод групування.

     Структурні  групування дозволяють вивчити співвідношення окремих складових у загальному їх обсязі. Наприклад, частку необоротних і оборотних активів у структурі майна підприємства, або склад персоналу за категоріями. За допомогою типологічних групувань виділяють найхарактерніші групи, з яких складається сукупність, а також ознаки, що є спільними для усіх груп (розподіл підприємств за формами власності або сферами виробничої діяльності і т. д.).

     Аналітичні  групування застосовуються для вивчення взаємозв'язку між двома або декількома ознаками.

     Для більш глибокого і всебічного фінансового аналізу підприємства виникає необхідність дослідження аналізованого об'єкту у часі. З цією метою застосовують методи аналізу рядів динаміки. Рядами динаміки називають послідовність чисел, які характеризують зміну певного економічного явища з часом і дозволяють визначити особливості його розвитку. Основними показниками аналізу рядів динаміки є:

-  середній рівень ряду — характеризує середній розмір показника для всього періоду часу;

- абсолютний приріст — показує наскільки даний рівень ряду більший чи менший за попередній або базисний;

- темп росту — відображає інтенсивність зміни рівнів ряду динаміки;

-  темп приросту — характеризує відносну швидкість зростання рівнів ряду динаміки.

     Індексний метод базується на відносних  показниках, що характеризують зміни у часі, співвідношення у просторі рівня економічного явища, яке досліджується або рівень виконання планових завдань. Найбільшого поширення у фінансовому аналізі набули агрегатні індекси. Вони дозволяють виявити вплив різних факторів на зміну рівня результативного показника. При його побудові необхідно враховувати наступні правила:

1)  якщо індексована величина є якісним фактором (собівартість, ціна, продуктивність праці і т. д.), то індекс будується з вагами поточного періоду;

2)  якщо індексована величина є кількісним фактором (чисельність робітників, середньорічна вартість основних засобів і т. д.), то індекс будується з вагами базисного року.

     У загальному вигляді агрегатний індекс обчислюється за формулами:

• агрегатний індекс з вагами поточного року:

                                   І_Х = ∑х₁f ₁

                                ∑ х₀f ₁      (4.8) 

де І_х — агрегатний індекс з вагами поточного року;

х₀, х₁ — індексована величина у базисному та поточному періодах відповідно;

f ₁ — вага індексованої величини поточного періоду.

• агрегатний індекс з вагами базисного року

                                         І_Х = ∑х₁f ₀

                     ∑ х₀f ₀      (4.9) 

де І_х — агрегатний індекс з вагами базисного року;

f ₀ — вага індексованої величини базисного періоду.

     На  відміну від функціонального  стохастичний зв'язок — це такий вид зв'язку, при якому кожній певній системі значень факторних ознак відповідає деяка множина значень результативної ознаки і зміна факторних ознак не призводить до чітко визначеної зміни результативної ознаки. Для стохастичних моделей використовують математико-статистичні методи дослідження зв'язків, зокрема, кореляційний, регресійний, дисперсійний, кластер-ний та інші методи.

     Основною  метою кореляційного аналізу є встановлення причинних залежностей між явищами, які обумовлені складним комплексом різних за характером і сутністю причин. Використання кореляційного аналізу дозволяє виміряти тісноту зв'язку між варіюючими ознаками, оцінити фактори, які здійснюють найбільший вплив на результативну ознаку та кількісно визначити, як зі зміною значень факторної ознаки змінюється середнє значення результативної.

     Метою регресійного аналізу є дослідження форми залежності між ознаками, визначення рівняння регресії та його використання для оцінки невідомих значень залежної змінної. Практичне використання регресійного аналізу в економічних дослідженнях дозволяє визначитися, якою є отримана залежність між факторними ознаками, виражена рівнянням регресії — достовірною чи випадковою, тобто, чи можливо її використовувати у подальшому для складання прогнозів та стратегічних планів.

     Для аналізу структури сукупності використовують кластерний аналіз. В процесі його застосування формуються відносно далекі одна від одної групи об'єктів і водночас близькі між собою на базі інформації про відстані або ступінь близькості між ними. Тобто, основна ідея кластерного аналізу полягає у тому, що на першому етапі групуються найближчі об'єкти, а потім більш віддалені один від одного. Серед існуючих методів побудови кластерів у фінансовому аналізі найчастіше використовується ієрархічна класифікація. її популярність зумовлена математичною прозорістю алгоритму, доступністю і наочністю подання результатів, інтерпретованістю отриманих класифікацій та можливістю їх використання у подальших дослідженнях.

     Дисперсійний  аналіз дозволяє визначити роль фактору, покладеного в основу групування у зміні результативної ознаки.

     Слід  відзначити, що вищезазначені математико-статистичні  методи сьогодні широко представлені у різноманітних програмних продуктах, адже алгоритмів визначення зв'язку між факторами досить багато. Крім того, масив вихідної інформації для такого аналізу має бути настільки значним за обсягом, що абсолютно недоцільно проводити потрібні розрахунки за допомогою калькулятора.

     Вказане зумовило активізацію розвитку теорії прийняття рішень, що базується на багатоваріантності ситуацій у залежності від характеру взаємодії різних факторів.

     Використання  методів фінансових обчислень у фінансовому аналізі зумовлене необхідністю врахування фактора часу в процесі оцінки і порівняння вартості розподілених у часі грошових потоків. Забезпечення приведення економічних і фінансових показників, різних часових періодів до порівняного у часі вигляду, необхідне аналітикам для забезпечення правильності розрахунків ефективності використання капіталу та ресурсів, погашення позик, обліку довгострокових зобов'язань та вирішення інших професійних питань.

     Концепція вартості грошей у часі використовує два базових поняття — теперішня вартість грошей (РV) і майбутня вартість грошей (FV). Процес визначення майбутньої вартості грошей за відомою теперішньою називається нарощуванням вартості або компаундуванням. Ця операція дозволяє отримати відповідь на питання щодо того, скільки матимемо грошей у майбутньому, якщо сьогодні інвестуємо певну суму за процентною ставкою «І» на п часових інтервалів (періодів нарахування процентів). У той же час на практиці часто виникає зворотне завдання — скільки потрібно інвестувати сьогодні, щоб отримати у майбутньому певну суму коштів, тобто, яка вартість з позицій сьогоднішнього дня цієї майбутньої суми. Процес визначення поточної вартості грошей за відомою майбутньою називається дисконтуванням. Нарощення може здійснюватися за простою чи складною процентною ставками. Для визначення майбутньої вартості грошей за простою процентною ставкою використовують формулу: