Аналіз ефективності використання капіталу підприємства

     3.1 Напрямки оптимізації  розмірів власного  капіталу підприємств 

     Основою управління власним капіталом підприємства є управління формуванням його власних  фінансових ресурсів. З метою забезпечення ефективності управління даним процесом на підприємстві розробляється спеціальна фінансова політика.

     Політика  підприємства щодо формування власного капіталу є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає  в забезпеченні необхідного рівня  самофінансування його виробничого  розвитку.

     Так, у процесі господарської діяльності власники, керуючись економічною  доцільністю, мають право змінювати (збільшувати, зменшувати) розмір статутного капіталу.

     Однак, будь-які зміни, не зареєстровані  у встановленому порядку, є порушенням і тягнуть за собою покарання  у вигляді адміністративних штрафів  за порушення обліку і звітності, в деяких випадках може бути анульована державна реєстрація підприємства, а  саме підприємство ліквідоване. Таким чином, при зміні статутного капіталу потрібно внести зміни в установчі документи і реєстраційну карту.

     Залежно від типу підприємства застосовуються ті чи інші методи та нормативне регулювання  порядку збільшення (зменшення) статутного капіталу. Враховуючи ту обставину, що більшість підприємств організовано у формі акціонерних товариств  і товариств з обмеженою відповідальністю, порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу розглянемо саме на прикладі цих організаційно-правових форм ведення  господарської діяльності.

     Перш  ніж перейти до висвітлення питання  щодо міни розмірів власного капіталу підприємств, розглянемо сутність номінального капіталу та корпоративних прав суб’єкта господарювання.

     Корпоративні  права – це права власності  на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, включаючи права  на управління, отримання відповідної  частки прибутку, а також частки активів у разі її ліквідації. Емітентом корпоративних прав може бути держава в особі уповноваженого органу або юридична особа.

     Основними видами корпоративних прав є акції, частки учасників у статутному капіталі товариств з обмеженою відповідальністю і паї.

     Номінальна  вартість акій (часток) це та вартість, яка відображається в сертифікаті  акцій (чи у свідоцтві учасника) та в умовах їх випуску і береться до уваги при визначенні кількості  голосів на зборах та реалізації інших  прав власників.

     Сукупна номінальна вартість корпоративних  прав, випущених підприємством, становить  його номінальний, або статутний, капітал.

     Основними цілями збільшення статутного капіталу підприємств є:

     1) мобілізація фінансових ресурсів  для реалізації інвестиційних  проектів;

     2) поліпшення ліквідності та платоспроможності  підприємства;

     3) модернізація чи розширення виробництва;

     4) поглинання чи придбання контрольного  пакета інших підприємств;

     5) досягнення інших цілей.

     Збільшення  статутного капіталу акціонерних товариств  і товариств з обмеженою відповідальністю може бути здійснено лише після повної сплати всіма учасниками (акціонерами) своїх внесків (оплати акцій) за вартістю, не нижчою за номінальну. Рішення про  збільшення статутного капіталу приймається  зборами акціонерів (зборами учасників). Слід зазначити, що законодавчими актами заборонено збільшення статутного капіталу (випуск акцій) з метою покриття збитків, пов’язаних з господарською діяльністю емітента.

     Статутний капітал товариства з обмеженою  відповідальністю можна збільшувати  шляхом здійснення додаткових внесків. Здійснюючи внески в статутний капітал, учасники не змінюють свого юридичного статусу.

     Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників уступити свою частку (її частину) одному чи кільком  учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими  документами, то і третім особам.

     Учасники  товариства користуються переважним правом на здійснення додаткових внесків у  статутний капітал чи на придбання  частки учасника, який її уступив пропорційно  їх часткам у статутному капіталу товариства або в іншому погодженому  між ними розмірі.

     Згідно  Закону України «Про акціонерні товариства»  порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу акціонерного товариства встановлюється Державною комісією з цінних паперів  та фондового ринку.

     Статутний капітал акціонерного товариства поділений  на визначену кількість акцій  рівної номінальної вартості.

     Акція – цінний папір без установленого  строку обігу, що засвідчує часткову участь у статутному капіталу акціонерного товариства, підтверджує членство в  акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право  його власникові на одержання частини  прибутку у вигляді дивіденду, а  також на участь у розподілі майна  при ліквідації акціонерного товариства.

     Відповідно  до рішення ДКЦПФР від 14.05.97 р. №6 «Про встановлення мінімальної номінальної вартості акції», номінальна вартість однієї акції не може бути меншою 1 копійки

     Існують такі види акцій:

     а) іменні та на пред’явника;

     б) прості та привілейовані;

     Проста  акція надає її власнику (акціонеру) право на отримання дивідендів, право  на участь в управлінні товариством, право на отримання інформації про  діяльність підприємства, переважні  права на придбання акцій нової  емісії, на участь у розподілі ліквідаційної  виручки у разі ліквідації підприємства та інші права передбачені законодавстом  і статутом акціонерного товариства.

     Привілейовані акції характеризуються тим, що вони мають переваги порівняно зі звичайними акціями. Привілеї, які надаються  власникам привілейованих акцій, визначаються в статуті товариства та повідомлені  про розміщення акцій і можуть полягати у такому:

     – одержання певних переваг при розподілі прибутку;

     – переваги при голосуванні на зборах акціонерів;

     – преваги при розподілі ліквідаційної виручки.

     Як  правило, коли йдеться про привілейовані  акції, то маються на увазі передусім  переваги стосовно виплати дивідендів. При цьому розрізняють такі категорії  привілейованих акцій:

     1) Привілейовані акції з фіксованими  дивідендами. Переважні права  на одержання дивідендів обмежуються  заздалегідь визначеною процентною  ставкою, наприклад 10%. Згідно  з цим методом після виплати  дивідендів привілейованим акціонерам  та формування резервів прибуток  підприємства розподіляється між  звичайними акціонерами. На практиці  може статися так, що дивіденди  на прості акції перевищуватимуть  дивіденди на привілейовані акції.  У такому разі статутом може  бути передбачено обмін привілейованих  акцій на звичайні або власникам  привілейованих акцій може провадитися  доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.

     2) Привілейовані акції з мінімальним  фіксованим дивідендом та додатковими  бонусами. Умовами випуску таких  акцій можуть бути передбачені  мінімальні дивіденди, які виплачуються  в обов’язковому порядку, а  за наявності достатнього прибутку  – ще й додаткові дивіденди.

     3) Кумулятивні привілейовані акції  – категорія акцій, за якими,  у разі невиплати товариством  дивідендів передбачається їх  накопичення. Якщо за результатами  року у підприємства немає  можливості виплачувати дивіденди,  то власникам кумулятивних акцій  вони нараховуються, а виплачуються  в роки достатнім рівнем прибутку.

     Розмір  статутного капіталу, після повної оплати всіх раніше випущених акцій, може бути збільшено через:

     – збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості;

     – збільшення номінальної вартості акцій;

     – обмін облігацій на акції.

     У разі збільшення кількості акцій  існуючої номінальної вартості статутний  капітал підприємства збільшується за рахунок таких джерел:

     – додаткових внесків учасників і засновників;

     – дивідендів (реінвестиції прибутку);

     – резервів (якщо вони сформовані на належному рівні).

     При збільшенні статутного капіталу здійснюється випуск акцій тієї ж номінальної  вартості, що визначена за раніше випущеними акціями.

     При збільшенні статутного капіталу шляхом підвищення номінальної вартості акцій  акції попереднього випуску обмінюються  на акції нової номінальної вартості відповідно до кількості акцій, якими  володіє акціонер. При цьому анулюються акції попередніх випусків і реєструються акції нової номінальної вартості.

     У разі збільшення статутного капіталу даним методом кожен з акціонерів може здійснити доплату до визначеного  рівня нової номінальної вартості акцій. Якщо акціонер відмовився здійснити  доплату акцій, емітент зобов’язаний запропонувати акціонеру викупити його акції.

     У разі, якщо акціонер не здійснив доплату  за акції і не прийняв пропозицію емітента щодо викупу належних йому акцій, він отримує акції нової номінальної  вартості у кількості, яка визначається шляхом ділення загальної номінальної  вартості акцій, що належать акціонеру, на нову номінальну вартість акцій. При  цьому нова номінальна вартість акцій  повинна бути визначена таким  чином, щоб забезпечити виконання  умови неподільності акцій та здійснення обміну акцій, які належать акціонеру, на цілу кількість акцій нової номінальної вартості.

     Збільшення  статутного капіталу акціонерного товариства дозволяється також шляхом обміну облігацій  на акції та надано можливість прийняття  такого рішення (у випадку збільшення статутного фонду не більш як на 1/3) правлінню товариства за умови, що таке передбачено статутом.

     Конвертовані  облігації – це іменні облігації, умовами випуску яких передбачена  можливість їх обміну на звичайні акції  підприємства. У разі конверсії відбувається трансформація позичкового капіталу у власний. Капіталодавці зі статусу кредиторів переходять у статус власників.

     Вкладаючи кошти в конверсійні облігації, інвестор досягає подвійної мети:

     – з одного боку, відносної безпеки вкладень (у разі банкрутства підприємства претензії власників облігацій задовольнятимуться в одній черзі з іншими кредиторами);

     – з іншого боку, можливості збільшення капіталу, які дають звичайні акції.

     Конверсія облігацій – обмін конвертованих  облігацій на привілейовані або  прості акції.

     Конверсійні облігації, як правило, випускаються крупними підприємствами на строк від 5 до 15-ти років. Конверсію доцільно здійснювати, коли курс конверсії (вартість облігацій плюс доплати) нижчий за біржовий курс акцій.

     Оскільки  збільшення капіталу на основі обміну облігацій на акції призводить до змін курсу акцій та «розмивання» прав акціонерів, вони мають переважні  права на купівлю конверсійних облігацій  такі самі, як і на купівлю нових  акцій.

     Основними цілями зменшення власного капіталу підприємств є:

     – згортання діяльності підприємства;

     – підвищення ринкового курсу корпоративних прав;

     – концентрація капіталу в руках активних власників;

     – вирішення конфліктів між власниками.

     При зменшенні статутного капіталу його розмір не може бути меншим за мінімальний  розмір статутного капіталу, визначений законодавством.

     Обсяги  зменшення статутного капіталу визначаються рішенням зборів акціонерів (учасників). Рішення загальних зборів товариства про зміни статутного капіталу приймаються  більшістю у ¾ голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.