Зовнішня і внутрішня звітність підприємства

    Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

1. автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;
2. безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;
3. періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;
4. історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
5. нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які було здійснено для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності в момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;
6. повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
7. послідовності, який передбачає постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики має бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
8. обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, мають запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
9. превалювання змісту над формою, за яким операції мають обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

   10. єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці [34, c.231].

    Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

• придбання, продажу та володіння цінними паперами;
• участі в капіталі підприємства;
• оцінки якості управління;
• оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;
• забезпеченості зобов'язань підприємства;
• визначення сум дивідендів, що підлягають розподілу;
• регулювання діяльності підприємства, інших рішень.

    Користувачами фінансових звітів є наявні та потенційні інвестори, працівники, постачальники  та інші торгові кредитори, замовники, уряд та урядові установи, громадськість, інші фізичні та юридичні особи. Слід зазначити, що фінансова звітність має задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їхніх інформаційних потреб. 

    2.2. Порядок складання,  подання й оприлюднення  зовнішньої звітності підприємства

    Підприємство  ПП «Валентина» складає квартальну та річну фінансову звітність, яку подає користувачам відповідно до чинного законодавства. Найбільшим за обсягом й інформативністю є річний звіт у складі: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал та приміток до звіту. Підготовка та складання річного фінансового звіту має свої етапи, що зумовлено тривалістю облікового періоду і складністю виконуваних робіт.

    Насамперед  необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові записи; уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами; перевірити стан розрахунків з дебіторами і кредиторами, зокрема розрахунків з податковими та фінансовими органами, у необхідних випадках відрегулювати її; визначити обсяги валових доходів і валових витрат і списати відповідні суми на фінансові результати та закрити рахунки; відобразити чисті прибутки (збитки) і їх розподіл чи погашення. Під час проведення цієї роботи перевіряють правильність облікових запасів, звіряють дані синтетичного й аналітичного обліку і роблять виправні записи для усунення виявлених помилок.

    Якісна  відмінність між квартальним  і річним фінансовим звітом полягає в тому, що перший складають в основному за даними поточного обліку, а показники річної звітності підтверджуються результатами інвентаризації активів та зобов'язань, що забезпечує їх достовірність.

    Правові основи порядку складання, подання та оприлюднення фінансової звітності закладені в статті 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 996-XIV та у Порядку подання фінансової звітності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419.

    Підприємства  подають фінансову звітність  таким адресатам:

1. органам, до сфери управління яких належать підприємства;
2. трудовим колективам на їх вимогу;
3. власникам (засновникам) відповідно до установчих документів;
4. іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики щодо використання бюджетних асигнувань, одержаних з державного бюджету, органам Державного казначейства, а щодо використання асигнувань, одержаних з місцевих бюджетів, — відповідно фінансовим відділам держадміністрацій.

    Термін  подання фінансової звітності визначає уряд. Так, квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається  підприємствами адресатам не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним  кварталом, а річна — не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Місячний звіт про використання бюджетних асигнувань підприємства подають не пізніше 5 числа, наступного за звітним, квартальний — не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річний — не пізніше 22 січня наступного за звітним року [34, c.239].

    Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, подають консолідовану  фінансову звітність власникам (засновникам) у визначені ними терміни, але  не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.

    Датою подання фінансової звітності для  підприємства вважається день фактичної  її передачі за належністю, а в разі надсилання її поштою — дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. У разі, коли дата подання звітності випадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день.

    Форми фінансової звітності підписуються керівником підприємства і головним бухгалтером, а у випадку відсутності на підприємстві бухгалтерської служби — керівником спеціалізованої організації або фахівцем-бухгалтером, які за угодою виконували роботу з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності. Особи, які підписали звітність, несуть повну відповідальність за достовірність звітних даних.

    Фінансова звітність підприємства є відкритою, крім випадків передбачених законодавством. Оприлюднення звітності — це офіційне подання фінансової звітності до органів Державного комітету статистики України, Державної податкової адміністрації України, Фонду державного майна, Антимонопольного комітету України, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та інших установ і організацій, які відповідно до законодавчих актів України вповноважено для отримання бухгалтерської звітності від суб'єктів господарювання, а також офіційна публікація звітів про фінансовий стан підприємства в засобах масової інформації, якщо це передбачено законодавством.

    Контроль  за додержанням законодавства про  бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні здійснюють відповідні органи в межах їх повноважень, передбачених законами.

    Відповідні  органи при перевірці поданої на їхню адресу звітності встановлюють правильність оформлення звіту і звітних даних, наявність всіх звітних форм, взаємозв'язок і погодженість між окремими показниками та формами звітності.

    Затвердження  звітності підприємства відповідним  органом оформлюється Актом (протоколом), у якому дається також оцінка діяльності підприємства та пропозиції щодо поліпшення його діяльності. 

    2.3. Внутрішня звітність  підприємства  

        Особливістю внутрішньої звітності  та її основними завданнями  є надання оперативної інформації управлінському персоналу підприємства. В ній відображають у систематизованому вигляді результати за напрямами діяльності, видами ресурсів, витрат, доходів за відповідний період (щоденно, щотижнево, щомісячно, щоквартально). Тому в підприємствах використовуються різноманітні форми звітності.

      На  відміну від бухгалтерської звітності, яка розробляється на основі даних  фінансового обліку й орієнтується на зовнішніх користувачів, управлінська звітність формується для внутрішніх користувачів — керівників різних рівнів управління підприємством. [25, c.117]

      Структура та зміст внутрішньої управлінської звітності визначаються потребами підприємства в інформації, заради отримання якої і організовується сам управлінський облік. А організація обліку безпосередньо залежить від того, що саме ми обліковуємо, і як ми це покажемо власникам. Управлінський облік (облік реальних активів, зобов’язань, капіталу, доходів і витрат) – це той же фінансовий облік, тільки без опублікування звітності для зовнішніх користувачів [21, c.34].

      Для власників дуже важливо отримати таку звітність, яка достовірно та оперативно відображає діяльність підприємства та забезпечує управлінський персонал інформацією, придатною для цілей внутрішнього управління.

      Основна мета управлінської звітності — задоволення інформаційної потреби керівників різних рівнів управління.

      Виходячи  з цього, по відношенню до управлінської  звітності не можуть бути встановлені загальні правила формування та представлення, застосовані єдині звітні форми. Складання управлінської звітності — це внутрішня справа кожної організації [18, c.65]

        При побудові системи внутрішньогосподарської звітності потрібно враховувати основні принципи та вимоги до формування інформації за такими критеріями: звітність повинна бути доцільною та задовольняти поставлену перед нею мету; адресною за рівнями управління; зрозумілою для сприйняття форми; оперативною для своєчасного прийняття управлінських рішень; об’єктивною та не містити упереджених оцінок виробництва; оптимальною, тобто не містити зайвої інформації; точною – не містити похибок; містити достовірну інформацію; надавати можливість використовувати показники внутрішньої звітності для внутрішньогосподарського контролю; своєчасною у відповідності з потребами; порівняльною з планами, кошторисами, з показниками в динаміці, тощо [22, c.90-91].

      Частота подання внутрішньої звітності  може бути різною, це залежить від можливості приймання рішення на підставі таких  звітів. Внутрішні звіти можуть бути регулярними (річні, квартальні, місячні, щотижневі, щоденні), а можуть подаватися у випадках якихось відхилень.

      Для кожного з видів виробництва  доцільно використовувати окремі форми  управлінської звітності, склад  якої повинен включати:

      -    накопичувальні звіти (оперативні) - складаються окремо по видах виробництва, біологічних активах, продукції (групах і видах), структурних підрозділах, центрах відповідальності, сегментах підприємства за короткі проміжки часу (тиждень, місяць тощо);

            - зведені звіти (поточні) - складаються  на основі накопичувальних форм звітності та містять систематизовані дані по видах виробництва, об’єктах обліку, про діяльність підрозділів (показники сегмента) на певну дату (місяць, квартал);

             - підсумкові звіти - відображають  результати діяльності структурних  підрозділів, центрів відповідальності (сегментів) та підприємства в цілому за певний період (квартал, рік). [21, c.34-35]

      В системі центрів відповідальності підприємства орієнтуються на наступні етапи побудови внутрішньої звітності (рис. 2.2):

      Продовження рис. 2.2.

      Рис. 2.2 Етапи побудови внутрішньої звітності 

     Порядок складання внутрішньої звітності  прямо пов'язаний зі структурою цехів, відділів і служб підприємства.