Зовнішня і внутрішня звітність підприємства

Продовження табл.1.2

Продовження табл.1.2

     Отже, щодо врегулювання фінансової звітності в Україні розроблена досить велика нормативно-правова база. Інформація, яка надається в фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації. Звітність підприємств повинна мати лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручена, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності. 
 
 
 
 
 

    РОЗДІЛ 2

    ВНУТРІШНЯ І ЗОВНІШНЯ ЗВІТНІСТЬ, ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ В УПРАВЛІННІ 

    2.1. Поняття, форми  та принципи побудови  звітності

    Підсумкове  узагальнення інформації та одержання  підсумкових показників, що характеризують діяльність підприємства, здійснюється шляхом складання звітності за звітний період.

    За  обсягом даних, які включають  у звіт, розрізняють внутрішню  та зовнішню звітність. Внутрішня звітність  включає інформацію про роботу на якійсь одній ділянці діяльності організації. Складання внутрішньої  звітності викликано безпосередньо  потребами господарювання. Зовнішня звітність характеризує господарську діяльність організації в цілому та служить засобом інформування зовнішніх користувачів – зацікавлених юридичних та фізичних осіб – про характер діяльності, дохідність та майновий стан того або іншого господарюючого суб’єкта.

    Зовнішня  звітність є засобом інформування зовнішніх користувачів про характер діяльності, дохідність і майновий стан підприємства. Складання внутрішньої  звітності викликано потребою внутрішньогосподарського управління. Така звітність призначена для внутрішнього використання, прийняття управлінських рішень, контролю за їх виконанням, прогнозування, планування діяльності структурних підрозділів підприємства та для оцінки виконаних рішень [34, с.223]

      Зовнішньою  слід вважати фінансову звітність підприємства, а внутрішньою – управлінську.

     Для забезпечення єдиного підходу до складання фінансової звітності  розроблено положення (стандарт) бухгалтерського  обліку П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", який затверджено наказом  міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87. Цим стандартом визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) треба застосовувати до фінансової звітності підприємства, організацій та інших юридичних осіб (далі — підприємства) усіх форм власності (крім банків І бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності [4].

      Таким чином, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух коштів підприємства за звітний період [3].

     П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" передбачено, що фінансова звітність складається з:

• Балансу (Додаток 1)
• Звіту про фінансові результати (Додаток 2)
• Звіту про рух грошових коштів (Додаток 3)
• Звіту про власний капітал (Додаток 4)
• Приміток до річної фінансової звітності. (Додаток 5)

     У сукупності ці звіти достатньо характеризують господарську діяльність, фінансові результати й фінансовий стан ПП «Валентина». 

     Склад фінансової звітності підприємства, їх зміст та де використовується інформація даних форм представлено в табл. 2.1

     Таблиця 2.1.

Склад фінансової звітності

     Баланс  — звіт про фінансовий стан підприємства ПП «Валентина», який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Зміст і форма балансу та загальні вимоги до визнання і розкриття його статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, крім банків та бюджетних установ [5].

     Метою складання балансу є надання  користувачам повної, правдивої та

неупередженої інформації про фінансовий стан аграрного підприємства на звітну дату. Як і будь-яка форма фінансової звітності, баланс включає заголовок, основні її елементи (класи) та підкласи.

     У балансі відображаються активи, зобов′язання та власний капітал ПП «Валентина»  станом на 31 грудня звітного року (гр. 4) порівняно з даними на 31 грудня минулого року (гр. 3). Підсумок балансу повинен дорівнювати сумі зобов′язань і власного капіталу (п. 8 П(с)БО 2). Правила заповнення рядків балансу наведені в П(с)БО 2, а алгоритм перевірки порівнянності з показниками інших форм фінансової звітності міститься в Методичних рекомендаціях затверджених наказом Міністерством Фінансів України.

     Структура балансу за П(С)БО 2 та МСБО 1 наведена в табл.2.2

Таблиця 2.2.

Структура балансу за П(С)БО 2 та МСБО 1