Зовнішньоекономічні договори (контракти)

     з) За натуральною вагою.

     Цим способом визначають якість зернових. Натурна вага - це вага одного гектолітра (одиниця об'єму) зерна. Натурна вага відбиває фізичні властивості зерна (форма, величина зерна, наповненість, питома вага), а так само дає уявлення про вихід борошна і крупи з нього. Показники натурної ваги звичайно застосовуються в сполученні з іншими показниками (наприклад, вміст сторонніх домішок у зерні).

     и) Спосіб кель-тель.

     Цей спосіб застосовується, зокрема, при  продажу врожаю зернових, цитрусових "на корені" (ще не знятого), коли продавець не несе відповідальності за якість товару, що поставляється, і означає постачання товару "яким він є". Покупець зобов'язаний прийняти товар незалежно від його якості, якщо він відповідає найменуванню (виду, сорту) зазначеному в договорі, та позбавлений права подавати рекламацію. Цей спосіб застосовується також при морському перевезенні вантажів, коли продавець не несе відповідальності за погіршення якості товару при транспортуванні.

     Крім  інших способів визначення якості можуть використовуватися і деякі інші способи, наприклад, показники розмірів окремих частин товару (каменів вугілля, насінь, крупинок солі), фарбування товару (бавовни, цукру, каучуку), запаху й інші. Якість товару в контракті часто визначається застосуванням двох чи декількох перерахованих вище способів. Якщо в контракті не зазначений спосіб визначення якості, звичайно вважається, що якість товару, що поставляється, повинна відповідати середній якості, яка в країні продавця чи в країні походження товару є звичайною для даного виду товару. 
 

     3. Умови доставки, здачі (прийому) товару (робіт, послуг).

     У цьому розділі визначаються вид  транспорту і  умови доставки, конкретний термін постачання товару (окремих партій товару), місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів. Якщо продавець і покупець при визначенні умов постачання погоджуються слідувати правилам  інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс-2000»,  в контракті повинно бути на це вказано.

     У випадку укладення договору (контракту) про виконання  робіт (надання послуг) у цьому розділі визначаються умови та порядок приймання-здавання виконаних робіт (послуг).

     Перевірка якості товару здійснюється за правилами  країни-продавця. Під час перевірки  якості в присутності покупця  складається спеціальний документ, який засвідчує випробування товару і є обов'язковим доповненням до контракту. Мають також бути обумовлені методи приймання за кількістю і способами усунення недоліків. У випадку, коли виявлено дефект, продавцеві пред'являється рекламація, яка висилається рекомендованим листом з додатком усієї необхідної документації.

4. Ціна та загальна вартість договору (контракту).

      У цьому розділі визначається ціна одиниці виміру  товару  та загальна  вартість  товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг),  що поставляються згідно з договором (контрактом),  крім випадків,  коли ціна товару розраховується за формулою,  та валюта контракту.  Якщо згідно  з  договором  (контрактом)  поставляються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту,  марки,  а окремим пунктом  договору (контракту)  зазначається  його  загальна  вартість.  У цьому разі цінові показники можуть бути зазначені в додатках (специфікаціях), на які робиться посилання в тексті договору (контракту). При розрахунках  ціни  договору   (контракту)   за   формулою зазначається орієнтовна вартість договору (контракту) на дату його укладення.

      У бартерному    (товарообмінному)    договорі     (контракті) зазначається   загальна   вартість  товарів  (робіт,  послуг),  що експортуються,  та загальна вартість товарів (робіт,  послуг),  що імпортуються   за   цим  договором (контрактом),  з  обов`язковим відображенням в іноземній валюті,  віднесеній  Національним  банком України    до   першої   групи   Класифікатора   іноземних   валют.

     У зовнішньоекономічних договорах можуть бути встановлені такі види цін:

     Тверда  ціна — встановлюється на момент підписання контракту і не  змінюється до закінчення розрахунків між сторонами, про що в тексті робиться відповідне застереження.

     Ковзаюча  ціна — є базовою ціною, узгодженою на момент підписання контракту, яка  підлягає корегуванню на дату фактичного постачання  товару залежно від зовнішніх умов, таких, як інфляція та інші чинники, що впливають на зміну  ціни.

     При фіксації ціни указується базисна умова постачання відповідно до «Інкотермс-2000», наприклад: 200 дол. США СІФ порт Одеса.

     5. Умові платежу.

     Цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії  виконання  сторонами взаємних платіжних зобов'язань.  Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаються:

     - умови банківського переказу до  (авансового  платежу)  або після відвантаження товару  або умови документарного акредитива або  інкасо  (з гарантією),  які визначені  відповідно  до  Постанови Кабінету  Міністрів України і Національного банку в України від 21 червня 1995 р.  N 444 "Про типові  платіжні  умови зовнішньоекономічних   договорів   (контрактів)   і типові  форми захисних    застережень    до    зовнішньоекономічних    договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті" [13];

     - умови за гарантією,  якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії:  на вимогу,  умовна),  умови  та  термін  дії гарантії, можливість зміни умов договору (контракту) без зміни гарантій.

     6. Упаковка та маркування.

     Цей розділ  містить  відомості  про  упаковку  товару (ящики, мішки,  контейнери тощо),  нанесене на неї відповідне  маркування (найменування  продавця  та  покупця,  номер договору (контракту), місце призначення,  габарити,  спеціальні  умови  складування   і транспортування  та  ін.),  а за  необхідності  також  умови  її повернення.

     У практиці міжнародної торгівлі упаковка залежить від її призначення: для розфасування, зберігання товарів, з рекламною метою. Вимоги до упаковки товарів можна умовно поділити на загальні та спеціальні. Загальні вимоги визначаються зобов'язанням усіх експортерів забезпечити фізичне зберігання вантажу при доставці за базовими умовами. Спеціальні — це вимоги, як правило, імпортерів. Наприклад, імпортер ставить особливі вимоги до маси та габаритів вантажів, ураховуючи наявні підйомні та транспортні засоби.

     Маркування  вантажу — це передусім товаросупровідна інформація, в якій мають бути реквізити імпортера: номер контракту, номер трансу, характеристика маси та габаритів, номер місця і число місць у партії. Маркування обов'язково повинно нести інформацію для фірми, яка транспортує вантаж, з метою попередження пошкоджень вантажів.

     7. Форс-мажорні обставини.

     Цей розділ містить відомості про  те,  за яких випадків  умови договору  (контракту)  можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха,  воєнні дії,  ембарго,  втручання з боку влади та інше). При цьому  сторони звільняються від виконання зобов`язань на строк дії цих  обставин,  або  можуть відмовитися  від  виконання  договору (контракту)  частково  або  в цілому  без додаткової  фінансової відповідальності. Факт і строки дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.

     При цьому підвищення митних зборів, уведення квотування або ліцензування торгівлі, а також відмова в реєстрації контракту (якщо вона передбачена законодавством) до обставин непереборної сили не відносяться.

     8. Санкції та рекламації.

     В ході виконання договорів нерідко сторони з яких-небудь об'єктивних причин, по недосвідченості, безвідповідальності або навмисно з метою зниження своїх витрат не виконують прийняті на себе зобов'язання, завдаючи торговому партнеру матеріального і морального збитку. У цих випадках сторона, що потерпіла, має право пред'явити протилежній стороні претензії з викладом вимог, передбачених умовами контракту і діючими правовими нормами.

     Цей розділ  встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків  та  пред'явлення  рекламацій  у  зв'язку  з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань.

     При цьому мають бути чітко визначені  розміри штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару (робіт,  послуг) або  суми  неоплачених коштів,  строки виплати штрафів - від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють,  або  їх граничний  розмір),  строки,  протягом яких рекламації можуть бути заявлені,  права та  обов'язки  сторін  договору  (контракту)  при цьому, способи врегулювання рекламацій.

     9. Урегулювання спорів у судовому порядку.

     У цьому розділі визначаються умови  та порядок вирішення спорів у  судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору (контракту) з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового урегулювання.

     Включаючи пункт арбітражу до зовнішньоекономічного контракту, необхідно домовитись: за законодавством якої країни будуть розглядатися дані суперечки та який вид арбітражу буде використаний у тому чи іншому випадку. Існують постійно діючі та тимчасово діючі арбітражні суди. Постійно діючі суди розглядають суперечки відповідно до регламенту, прийнятого даним судом. Вони, як правило, існують при Торгово-промислових палатах або при міжнародних біржах. Тимчасово діючі арбітражні суди створюються під час виникнення суперечки за конкретним контрактом. Тому в контракті або додаткових документах має бути чітко зафіксовано, хто буде виступати в ролі арбітра. Наприклад: «Будь-який спір, викликаний щодо цієї угоди або у зв'язку з нею, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення у Міжнародний комерційний   арбітражний   суд   при   Торгово-промисловій   палаті    України». Без   такого застереження рішення цього суду не є обов’язковими для виконання. 
 
 

     10. Юридична адреса, поштові та платіжні реквізити сторін.

     При цьому зазначаються місцезнаходження (місце проживання), повні поштові та платіжні реквізити (№ рахунка, назва та місцезнаходження банку) контрагентів договору (контракту).

     За  домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови:

     - гарантії якості, страхування, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, строк дії контакту, різного роду захисні застереження, кількість підписаних примірників договору, можливість та порядок внесення змін та доповнень до договору та ін.

     Додаткові умови, як правило, фіксуються в статті «Інші положення».У ній також слід вказати таке:

     «При  тлумаченні цього договору мають  силу Міжнародні правила  інтерпретації торгових термінів «Інкотермс-2000» і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р.».

     Контракт  засвідчується підписами уповноважених  представників і печатками. Якщо текст написано на декількох аркушах, то кожен аркуш повинен бути підписаний представниками. 

8.2. Базисні умови постачання згідно з правилами

“Інкотермс-2000” 

     Кожна з країн через різні історичні  обставини має свої торгові правила і звичаї. Тому при укладенні зовнішньоекономічних контрактів існує небезпека непорозумінь через різне трактування сторонами одних і тих же понять. А це може привести не тільки до необхідності додаткових уточнень вже у процесі здійснення контракту, але і до тимчасових і фінансових витрат, а також суперечок, що нерідко вирішуються тільки шляхом судового розгляду.

     Щоб виключити або, принаймні, зменшити наслідки таких непорозумінь, Міжнародною торговою палатою (International Chamber of Commerce) були розроблені міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» (Incoterms – International Commercial Terms). Вперше вони були опубліковані у 1936 р.

     Розвиток  міжнародної торгівлі, поява не тільки нових видів товарів, але і способів їх упаковки, транспортування, нових видів страхування вантажів, проведення фінансових розрахунків та ін. привели до необхідності внесення доповнень і змін до правил Інкотермс. Нові редакції правил приймалися в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 і 2000 роках.

     Правила «Інкотермс» є збіркою умов, на яких базуються контракти купівлі-продажу між сторонами (продавцем і покупцем), комерційні підприємства яких знаходяться в різних державах. Кожна з умов визначає обов'язки продавця і покупця з постачання товару, розподіл витрат і ризиків, а також відповідальність сторін за виконання контракту, а саме: