Зовнішньоекономічні договори (контракти)

Тема  8. Зовнішньоекономічні договори (контракти) 

     Договір (контракт) є найбільш розповсюдженою формою угод, що створює для сторін певні права та обов'язки. Від того, наскільки кваліфіковано складено зовнішньоекономічний контракт, залежить не тільки прибутковість або збитковість конкретної експортно-імпортної операції, а й фінансовий стан суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності в цілому, оскільки збитки за даними операціями, як правило, значно більші, ніж збитки за операціями на внутрішньому ринку.

8.1. Зміст та структура  контрактів 

     Порядок укладення зовнішньоекономічних договорів регулюється ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»  від 16.04.1991  № 959-12 [3] і Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим Міністерством економіки України від 6.09.2001 р. № 201 [14]. 

     Зовнішньоекономічний  договір (контракт) укладається суб'єктом  зовнішньоекономічної діяльності або його представником у  простій письмовій формі,  якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи  законом. Віденська конвенція ООН 1980 р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів передбачила, зокрема, й усну форму договору. Проте при підписанні Конвенції в 1989 р. Україна зробила застереження про незастосування цієї норми для нашої країни.

     Повноваження  представника   на   укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав.

     Для укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл якого-небудь органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), окрім тих, які прямо і у винятковій формі заборонені законами України.

     У міжнародній торговій практиці існує велика кількість різноманітних видів контрактів, зміст яких залежить від угоди між контрагентами. Форма зовнішньоекономічної угоди, права та обов'язки сторін визначаються  матеріальним  та  процесуальним  правом   місця   її укладання,  якщо  сторони  не  погодили інше,  і відображаються в умовах договору (контракту). Умови зовнішньоекономічного договору (контракту) згідно з Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) [14] поділяються на обов'язкові та додаткові.

      До  обов'язкових умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), відносяться:

     Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладання.

     Назва контракту пишеться посередині сторінки, потім вказується його номер, нижче справа пишеться дата, а зліва вказується місце його укладення.

     Преамбула.

     У ній зазначається   повне   найменування   сторін   - учасників зовнішньоекономічної операції,  під якими вони офіційно зареєстровані із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів ("Продавець",    "Покупець", "Замовник", "Постачальник"  тощо),   персони,   які представляють контрагентів, та   найменування документів,  які підтверджують їхні повноваження на укладення контракту (установчі документи, доручення, договір доручення, агентська угода тощо).

     1. Предмет договору (контракту).

     У цьому розділі в короткій формі  визначається вид зовнішньоторговельної  операції (купівля-продаж, підряд, оренда).  У цьому  розділі визначається,  який товар (роботи,  послуги) один контрагент зобов'язаний поставити (здійснити)  іншому  з вказівкою  точного  найменування,  марки,  сорту  або  кінцевого результату робіт,  які повинні бути  виконані.

     Специфікою  контрактів щодо зустрічної торгівлі є визначення точного найменування зустрічних поставок (або назви товару, який є кінцевою метою переробки давальницької сировини).

     Для бартерного контракту специфікація має бути збалансованою за загальною  вартістю експорту та імпорту товарів (робіт, послуг). Якщо це контракт щодо переробки давальницької сировини, то обов'язково має бути відображена відповідна технологічна схема такої переробки.

     2. Кількість та якість  товару  (обсяги  виконання робіт, надання послуг).

     У цьому   розділі визначається,  залежно від  номенклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарів певного виду (у тоннах, кілограмах,  штуках  тощо),  його  загальна  кількість та  якісні характеристики.

     Якщо  товар (робота, послуга) потребує більш  детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною контракту, про що робиться відповідне застереження у тексті.

     У тексті  договору  (контракту) про виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) та термін  їх виконання.

     На  сировинні, продовольчі та інші товари, вимірювані одиницями маси і об'єму, що постачаються насипом, навалом, наливанням, позначення кількості доповнюється застереженнями, якими допускаються відхилення від фактично поставленої продавцем кількості від кількості товару, обумовленої контрактом. Це застереження називається застереженням "близько", і після цифри, що визначає в контракті кількість, ставиться відсоток відхилення зі знаком "плюс-мінус (+/-)". Наприклад:  близько 10 000 т +/- 5 %. Деякі масові товари піддаються природного збитку в період транспортування, причиною якої є усушка, утрушування, витік і т. п. Сторони в такому випадку роблять у контракті застереження, так звану "франшизу" (розмір відхилення), і визначають, хто приймає на себе природний збиток. Якщо в контракті такого застереження нема, а перевірка кількості товару виробляється за "вивантаженою масою", то передбачається, що природний збиток за період постачання приймає на себе продавець. Для товарів, підданих природного збитку, його розмір визначився за практикою міжнародної торгівлі. Питання про природний збиток обумовлюється між продавцем і покупцем також у випадках, коли прийнятий покупцем товар знаходиться на відповідальному збереженні у продавця за рахунок і ризик покупця.

     У контрактах купівлі-продажу обумовлюється також, чи включається тара й упакування в кількість товару, що поставляється. У залежності від цього розрізняють масу брутто - масу товару разом із внутрішнім і зовнішнім упакуванням (включаючи пакувальні матеріали) і масу нетто - масу товару без всякого упакування. У тих випадках, коли маса тари складає не більше 1-2% від маси товару і коли ціна тари незначна, то сторони зневажають масою тари, і в контракті робиться застереження "маса брутто за нетто".

     Покупець  найчастіше повинен оплатити товар до того, як зможе перевірити його кількість. Цю кількість покупець визначає за документами, що перевізник передає продавцю при одержанні від нього товару, тобто за залізничною накладною, коносаменту і т. п. При цьому мається на увазі, що перевізник відповідає за схоронність товару в кількості, прийнятій від продавця. У випадку нестачі в масі чи кількості штук претензії пред'являються покупцем перевізникові. До продавця можуть бути пред'явлені претензії тільки за внутрішньою нестачею, тобто якщо фіксується нестача у закритих ящиках, мішках й іншій тарі, а також якщо буде доведено, що перевізник не винний у нестачі чи має місце змішана відповідальність продавця і перевізника.

     Визначити якість товару в контракті купівлі-продажу - це установити якісну характеристику товару, тобто сукупність властивостей, що визначають придатність товару для використання його за призначенням відповідно до потреб покупця.

     Вибір способу визначення якості залежить від характеру товару та практики, що склалася в міжнародній торгівлі даним товаром,  інших умов, і може бути:

   а) За стандартом.

     Цей спосіб припускає, що якість товару, що поставляється, точно відповідає визначеному  стандарту. Стандарти розробляються  різними організаціями: урядовими установами, спілками підприємців, науково-технічними асоціаціями й інститутами, страховими компаніями та ін. Однак у багатьох країнах застосування національних стандартів не є обов'язковим. У зв'язку з цим поширені стандарти, які розроблені спілками підприємців або великими промисловими фірмами.

     Застосування  стандартів полегшує встановлення в  контрактах якості товарів із загальними родовими ознаками й уніфікованої продукції; у контракті досить послатися на номер і дату стандарту і вказати організацію, яка його розробила. За стандартом визначається якість більшості товарів міжнародної торгівлі, зокрема машин і устаткування, чорних металів, зернових, каучуку, бавовни та ін.

     б) За технічними умовами.

     Якщо  на даний товар відсутні стандарти, а також через особливі умови виробництва й експлуатації товару, для встановлення спеціальних вимог до його якості застосовуються технічні умови. Технічні умови містять докладну технічну характеристику товару, опис матеріалів, з яких він повинен виготовлятися, правила і методи перевірки й іспитів. За технічними умовами звичайно визначають якість товарів, що виробляються на основі індивідуальних замовлень, унікального устаткування й апаратури тощо. Технічні умови приводяться в самому тексті контракту чи в додатку до нього.

     в) За специфікацією.

     Специфікація як додаток до контракту звичайно містить необхідні технічні параметри, які характеризують   товар.   Специфікації   складаються   в   основному   експортерами,   тому   що характеризують індивідуальний товар, але можуть складатися й імпортерами, різними асоціаціями та іншими організаціями, як національними, так і міжнародними. У контракті в цьому випадку необхідно вказати організацію, що склала специфікацію, і привести основні показники цієї специфікації.

     г) За зразком.

     Цей спосіб визначення якості товару розповсюджений в основному в торгівлі споживчими товарами, а також деякими видами машин і устаткування індивідуального вироблення, і найчастіше використовується при укладанні контрактів на виставках і ярмарках.

     Продавець надає покупцю кілька зразків  продукції, покупець випробує їх властивості  та, якщо вони його задовольняють, замовляє велику партію. У контракті записується, що якість товару повинна відповідати зразкам, визначається порядок звірки поставленого товару зі зразком (вказуються умови, у яких якість товару може відхилятися від зразка), а також терміни збереження сторонами зразків (наприклад, протягом якогось терміну з дати надходження останньої партії товару). Звичайно прийнято відбирати три зразки: один екземпляр зберігається в покупця, іншій - у продавця, третій - у якої-небудь нейтральної організації (наприклад, торговельної палати), зазначеної в договорі.

     д) За описом.

     Цей спосіб використовується для визначення якості товарів, з індивідуальними ознаками, наприклад, фруктів. У контракті докладно описуються усі властивості товару.

     е) За попереднім оглядом.

     Таким способом звичайно продаються товари на аукціонах і зі складів. У контракті цей спосіб позначається словами "оглянуте-схвалено". Покупцю надається право оглянути всю партію товару у встановлений термін. Продавець повинен гарантувати якість товару таким, яким його оглянув і схвалив покупець, і фактично не відповідає за якість поставленого товару, якщо тільки в ньому не було схованих недоліків, які покупець при огляді товару встановити не міг і про які йому не було повідомлено до здійснення угоди.

     є) За вмістом окремих речовин у товарі.

     Цей спосіб визначення якості припускає  встановлення в контракті у відсотках  мінімально припустимого вмісту корисних речовин і максимально припустимого змісту небажаних елементів чи домішок. Наприклад, у контрактах на метали і руди показником якості є вміст основної речовини й окремих домішок (наприклад, предмет контракту - мідна руда зі вмістом міді не менше ніж 95%), у торгівлі цукром - вміст сахарози; олійним насінням і шротом  - вміст олії.

     ж) За виходом готового продукту.

     При цьому способі в контракті  встановлюється кількість (у відсотках  до загальної маси чи в абсолютних величинах) кінцевого продукту, що повинен бути отриманий із сировини (наприклад, цукру-рафінаду з цукру-сирцю, пряжі з вовни, олії з насінь).