Законодавча система нагляду за якістю харчової продукції

Крім нормативно-приписних гарантій, важливу роль у забезпеченні надходження у торгівельну мережу якісних товарів відіграють сертифікація та гарантії, які умовно можна назвати організаційними (наприклад, ліцензування, патентування), інформаційними (наприклад, маркування, штрихове кодування, рекламування), контрольно-запобіжними (контрольні перевірки якості, санітарні вимоги до умов продажу, зберігання тощо), правозахисними (санкції за порушення вимог законодавства щодо якості) заходами.

Сертифікація продукції може бути обов'язковою чи добровільною. Держстандартом України затверджується перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, та визначаються строки впровадження. Сертифікація передбачає перевірку і випробовування продукції для визначення її характеристик, а також подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією. В разі позитивного проходження випробувань компетентним органом видається сертифікат, і заявникові надається право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.

 

 

Розділ II. Економічна характеристика кондитерської галузі та підприємств ДП «Кондитерська корпорація «Roshen» і ПрАТ «ABK»

 

2.1. Аналіз кондитерської галузі

 

Український ринок кондитерських  виробів – один із найбільш розвинутих у вітчизняній харчовій промисловості. Зростання доходів населення, підвищення його купівельної спроможності та попиту на продовольчі товари, посилення вимог покупців до якості й безпеки харчових продуктів є основними факторами збільшення виробництва в  кондитерської галузі. Наявність високої конкуренції між провідними виробниками на внутрішньому ринку кондитерської продукції сприяє активізації інвестиційних процесів, спрямованих на розширення й введення в експлуатацію нових виробничих потужностей. Можливості здійснення інвестиційної діяльності українських промислових підприємств обмежені низькою рентабельністю продукції, що обумовлює жорсткі вимоги до обґрунтування необхідних обсягів виробничої потужності й відповідних інвестиційних ресурсів. Водночас має місце об’єктивний процес скорочення терміну експлуатації діючих виробничих потужностей, викликаний прискореними темпами створення й освоєння виготовлення нових видів продукції. Це потребує формування якісно нових конкурентоспроможних виробництв, здатних оперативно й гнучко реагувати на зміну споживчого попиту.

Кондитерське виробництво –  одна з найбільш привабливих для інвесторів галузей харчової промисловості України. На сьогодні нараховується 29 досить крупних спеціалізованих підприємств і чимало дрібних цехів. Рівень приватизації в галузі становить 100 %.

Акціонування і приватизація тут  здійснюються досить швидко, що передбачає залучення як закордонного, так і вітчизняного капіталу, не виключаючи продажів підприємств. Першим державним підприємством, яке було продано закордонному інвестору, стала Тростянецька кондитерська фабрика (КФ) "Україна". У 1995 р. компанія Kraft Jacobs Suchard придбала 88.4 % її акцій (решта залишилась у трудового колективу). Уже через рік роботи зростання виробництва становило 160 %.

Українські КФ розширюють свою діяльність на ринку за рахунок:

• залучення  коштів закордонного інвестора: ПрАТ "Крафт Фудз Україна" та АТ "Львівська кондитерська фабрик "Світоч";

• залучення  внутрішніх інвесторів: концерн "АВК" і кондитерська корпорація Roshen;

• власної  успішної господарської та фінансової діяльності: АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика", ПрАТ "Дніпропетровська кондитерська фабрика", АТЗТ "Одеська кондитерська фабрика".

Щодо перспектив дрібних кондитерських  цехів, то свою нішу на ринку вони займуть, якщо зуміють зробити дрібносерійні вироби: великі виробники часто не в змозі випускати продукцію дрібними партіями під замовлення.

Підприємства, які перебувають між гігантами й дрібними виробниками, мають шанс на процвітання тільки у випадку приєднання до крупних фабрик. Досвід Росії, яка в цій галузі на рік-два йде попереду українських КФ, підтверджує це.

У структурі харчової промисловості галузь кондитерських виробів має значну частку, є розвиненою, динамічно діючою і цілком сформованою. За останні вісім років виробництво кондитерської продукції зросло на 17.1 % (у 2003 р. воно становило 843.6 тис. т), хоча у 2009 р. зменшилося на тлі фінансової кризи на 20.3 % порівняно з 2008 р. Треба зазначити, що динаміка обсягів виробництва різних груп кондитерських виробів була неоднаковою: то позитивною (шоколад, шоколадні та мучні вироби в 2010 р.), то від’ємною (какаовмісні вироби; печиво й вафлі в 2009 р.). Обсяг виробів із цукру без вмісту какао, навпаки, зріс у 2009 р. і скоротився в 2010 р.

Ринок кондитерської продукції  умовно поділяється на три основні сегменти: борошняні кондитерські вироби (найбільша частина ринку), шоколадні, які містять какао, та цукристі без какао (карамель та ін.)

Практично всі товарні групи  кондитерської промисловості розвиваються завдяки освоєнню виробниками нових рецептур і поліпшенню технологічного устаткування. Обсяг виробництва кондитерської промисловості становить 3 % ВВП країни. Частка вітчизняної продукції на світовому ринку (93 млрд доларів США) сягає 1 %.

Кондитерські фабрики розташовані  майже у кожній області України. У процесі розподілу та структурування ринку створювалися потужні концерни: Roshen (КФ у Києві (ім. К. Маркса), Вінниці, Кременчуці, Маріуполі, а також у Литві та Росії ); АВК (КФ у Донецьку, Дніпропетровську, Луганську, Мукачевому); компанія "Конті" (Донецька шоколадна фабрика, Горлівська, Костянтинівська КФ і Курська КФ в Росії). Найбільші компанії кондитерських виробів представлено в табл. 1.

Таблиця 1

 

 Виробництво кондитерської продукції компаніями України, тис. т

Назва компанії	2009 р.	2010 р.
Roshen (м. Київ)	262.1	279.9
"Конті" (м. Донецьк)	153.5	169.4
"АВК" (м. Київ)	107.2	128.9
"Бісквіт-Шоколад" (м. Харків)	59.6	64.2
"Житомирські ласощі"	59.1	56.6
"Полтавакондитер"	35.4	30.9
"Кондитерська фабрика "Лагода" (м. Київ)	19.0	21.9
"Крафт Фудз Україна" (м. Київ)	18,5	18,6
"Одесакондитер"	20,1	18,0
"Світ ласощів" (м. Черкаси)	17,5	17,5
"Львівська кондитерська фабрика  "Світоч"	15,6	17,5
Інші	296,8	287,9
Усього	1064,5	1108,2

 

 

Великим національним кондитерським  компаніям вдалося не тільки зберегти загальні обсяги виробництва, а й збільшити їх у 2009–2010 рр. завдяки особливому контролю асортиментного портфеля, а також зростанню частки великих компаній на ринку за рахунок зменшення невеликих виробників у період кризи. Наприклад, корпорація "Бісквіт-Шоколад" у 2009 р. збільшила обсяги виробництва на 4 % порівняно з 2008 р., а в 2010 р. – ще на 7.7 %. У грошовому виразі обсяг виробництва зріс майже на 20 % [10; 11]. Обсяг виробництва компанії "Конті" в 2010 р. зріс на 8.4 % порівняно з 2009 р., а реалізація у фінансовому виразі за цей період – на 27 % (до 4.2 млрд грн) [10; 12].

Кондитерська корпорація Roshen у 2009 р. виготовила на 7 % продукції більше, ніж у 2008 р., у 2010 р. – ще на 7,9 %. Реалізація кондитерських виробів у 2009 р. на 4 % перевищила аналогічні показники 2008 р., а в 2010 р. продажі зросли до 1 млрд доларів США, що на 32 % перевищено показник 2009 р. [10; 13]. За підсумками 2009 р. ПрАТ "Житомирські ласощі" збільшило обсяги виробництва на 4,6 % порівняно з 2008 р., продавши продукції на суму понад 727 млн грн, що майже на 17 % більше порівняно з 2008 р. У 2010 р. обсяг виробництва становив 96 % від результату 2009 р. За 2010 р. продано продукції на суму 874 млн 513 тис. грн (120,3 % до 2009 р.). При цьому продажі в Україні зросли на 2 % за масою і на 25 % у грошовому вираженні [10; 14].

Основні виробники українського внутрішнього кондитерського ринку – "Конті", Roshen, "Крафт Фудз Україна", Nestle, "АВК" поки що успішно випереджають іноземних виробників. Власне, останніх на нашому ринку не так і багато – голландський концерн "Марс" – традиційний лідер виробництва шоколадних батончиків і постачальник драже і цукерок ТМ Ferrero. У низці супермаркетів можна знайти шоколадні цукерки італійських компаній Sorini, Witor’s, французьких – Vahlrona, Cemoi, Jaqcuot, Maxim’s, бельгійських – Duc d’O і Hamlet, німецьких – Storck, Mauxion і P. Reber, скандинавської Fazer, швейцарських – Frey, Midor, Lindt і деяких російських – А. Коркунов, ф-ка ім. Бабаєва, "Рот Фронт" та ін. Продукція усіх цих імпортерів набагато дорожча, тому не конкурентоспроможна й купується переважно на подарунок.

Основними ринками збуту українських  кондитерських виробів залишаються країни СНД (94 % у 2009 р.), далеке ж зарубіжжя практично закрите для них: європейський ринок захищений високим митом – від 50 % [3].

Із 21 серпня 2008 р. по 21 серпня 2011 р. діють  антидемпінгові заходи щодо імпорту карамельної продукції з України в Білорусь. Розмір мита становить 11,76 та 23,9 %. Лише для трьох українських компаній (корпорацій Roshen і "Бісквіт-Шоколад" та ПрАТ "Житомирські ласощі") стягнення антидемпінгового мита призупинено з 7 жовтня 2009 р. за умови виконання прийнятих виробниками цінових зобов’язань [15]. Окрім того, у листопаді 2010 р. Росія ввела обмеження на імпорт української карамелі строком на 3 роки, а введення мита в 294,1 долара США за тонну зробили експорт карамелі на цей ринок невигідним.

У 2008 р. експорт кондитерської продукції становив 368,3 тис. т (33 %) на суму 802,5 млн доларів США. Експорт здійснено до 46 країн світу, в т. ч. до ЄС – 3,39 і Росії – 7,3 %. Значні експортні поставки мали місце до Казахстану – 20,4, Азербайджану – 7,7, Грузії – 6,1, Молдови – 5,2 % [16].

У 2009 р. експорт кондитерських виробів  із цукру, включаючи білий шоколад без вмісту какао, становив 88,88 тис. т на суму 128,08 млн доларів США. Основними імпортерами української продукції в кількісному вимірі були Росія – 24,5, Казахстан – 17,7 і Азербайджан – 12,1 %. У цілому на країни СНД припадає 80,7 % загального обсягу експорту, на країни Європи – 7,3, Азії – 11,5 %. Отже, перспективними ринками збуту цієї продукції є Росія, Казахстан, Азербайджан, Білорусь, Молдова та країни Азії [17].

Найкращу динаміку показників експорту також демонструють великі компанії: наприклад, корпорація "Бісквіт-Шоколад" у першій половині 2010 р. збільшила постачання своєї продукції за кордон на 56,8 % порівняно з аналогічним періодом минулого року – частка експорту в загальній реалізації зросла на 10 %. Експорт продукції корпорації Roshen становив 37 тис. т. Загальний обсяг експорту ПрАТ "Житомирські ласощі" зріс на 22 %, при цьому постачання продукції відбулося в 22 країни світу.

Структуру зовнішньої торгівлі кондитерськими виробами в Україні представлено в таблиці 2.

Таблиця 2

 

Товарна структура зовнішньої торгівлі кондитерськими

виробами в Україні

Назва товарів	2009	2010	2009	2010
	Експорт
	Тис. дол. США		% до попереднього року
Цукор і конд. Вироби з цукру	165184,6	206502,6	100,5	125,0
Какао та продукти з нього	448559,9	591611,9	89,2	131,9
Імпорт
Цукор і конд. Вироби з нього	87551,1	231355,6	130,3	264,3
Какао та продукти з нього	302339,1	407333,7	84,2	134,7

 

У 2010 р., порівняно з 2009 р., експорт  кондитерських виробів значно зріс: цукристі кондвироби на 25 %, шоколадні – на 31,9 %.

У загальному ж обсязі експорту майже  нічого не змінилося. Проте мав місце досить значний імпорт, який зріс для цукристих виробів більше ніж у 2,5 раза в 2010 р. порівняно з 2009 р. та на 34,7 % для виробів із какао. Загалом спостерігається аналогічна тенденція і для виробів із цукру – збільшення находжень у 2 рази. Однак загальні обсяги експорту кондитерських виробів переважають імпорт.

В Україні працюють майже 800 компаній-виробників кондитерської продукції. При цьому 5 компаній-лідерів займають понад 60 % у структурі національного виробництва, що свідчить про високу концентрацію на цьому ринку. Між першими 12–15 найбільшими компаніями конкуренція зберігається на досить високому рівні – як за ціновими, так і за неціновими (якість, упаковка тощо) параметрами.

Перважна кількість малих виробників кондитерських виробів слабо модернізовані, їхні ринки збуту обмежені, в них відсутні розвинені торгові марки. Вони не конкурують із великими виробниками та займають відносно вільні ніші – виробництво борошняних кондитерських виробів із використанням ручної роботи (торти й тістечка); робота на замовлення роздрібних торговельних мереж. Завдяки нижчій ціновій політиці скорочують собівартість виробництва за рахунок дешевшої сировини.