Зайнятість і відтворення робочої сили в Україні

Схема 2. 
 
 
 
 
 

Існують певні фази відтворення трудових ресурсів:

1. Фаза формування включає в себе:

• природне відтворення, тобто народження людей та досягнення ними працездатного віку;

• відновлення здатності до праці в існуючих працівників;
• одержання людьми освіти, спеціальності і повної трудової кваліфікації.

2. Фаза розподілу і перерозподілу:

• здійснюється розподіл бажаючих працювати за видами робіт, родом діяльності, а також по організаціях, підприємствах, районах і регіонах країни. Одночасно розподіл здійснюється також відповідно до статі, віку, рівня освіти і здоров’я.
• перерозподіл передбачається у вигляді руху робочої сили,  відповідно до попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці.

3. Фаза використання передбачає використання економічно активного населення на підприємстві, в організаціях і в економіці загалом.

    Ці  типи відтворення взаємно доповнюють один одного. Чисельність молоді, що є основним джерелом поповнення трудових ресурсів, залежить від режиму її відтворення,  яке в свою чергу буває:

• Розширене - перевищення кількості народжених над числом померлих на 1000 осіб населення;
• Просте відтворення - відсутність приросту чисельності населення, де кількість народжених дорівнює числу померлих на 1000 осіб населення;
• Звужене відтворення – коли не лише відсутній природній приріст, а й відбувається депопуляція.

     Тому  за останні роки в Україні ми можемо спостерігати таку ситуацію, коли відбувається зниження навантаження на одне вільне робоче місце. На 1 січня 2003р. навантаження становило 7 чоловік, на 1 січня 2002 - 11 чоловік,  на 1 січня 2001 року - 33 особи.  (Див. Діаграма 1). 

     Діаграма 1

    Навантаження  на  одне вільне робоче місце у    2003-2004 рр.

     ( на 1 січня;  осіб)

     Статистичний щорічник України за 2003 рік.ст.396 

      Щодо безробіття, то її можна  вважати серйозною проблемою  будь-якої держави. Але одночасно ми повинні зрозуміти той факт, що таке поняття як „повна зайнятість” є досить складним адже в жодній країні 100% зайнятості немає.  

    Проблеми  сучасного етапу реформування економіки  України спричинили зниження загального рівня зайнятості, і, відповідно, зростання повного, часткового та прихованого безробіття, труднощі з працевлаштуванням молоді, жінок та інших соціальне незахищених верств населення, які спостерігаються на тлі загального зниження життєвого рівня населення. Розрив господарських зв'язків, банкрутство, реорганізація підприємств, зміна форм власності призвели до вивільнення значної кількості робочої сили, загострення проблеми структурного безробіття.

    Безробіття – це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості населення, яке є працездатним.

    Безробіття  буває відкрите (існування явно незайнятого  населення) та приховане (наявність  формально зайнятого населення), що є характерним для ситуації економічного спаду. Його причинами  є неповне завантаження потужностей підприємств, зменшення обсягів виробництва, неповна зайнятість працівників протягом робочого тижня тощо.

    Існують такі види безробіття:

• Фрикційне пов’язане із переміщенням людей з однієї роботи на іншу, або з однієї місцевості в іншу. Цей вид безробіття означає, що відбувається заміщення одних професій іншими, рух працівників з одних галузей в інші тощо. Воно завжди існує в умовах ринкової економіки.
• Структурне, як правило, виникає при структурних зрушеннях в економіці, закритті застарілих підприємств і виробництв, при скороченні випуску продукції у разі переорієнтації виробництва. Воно є тривалим і має хронічний характер. (Причиною  виникнення можна вважати кваліфікаційну, а також територіальну невідповідальність між вільними робочими місцями і кількістю безробітних).
• Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер, а також мають значні зміни в попиті на працю (сільське господарство, будівництво та ін).
• Циклічне – безробіття, яке має здатність до постійної зміни за своїми масштабами, складом, тривалістю. Як правило цей вид безробіття досягає максимуму під час спаду (виробництва) і навпаки: мінімуму під час піднесення.
• Інституційне безробіття утворюється правовими нормами, які в свою чергу впливають на попит і пропозицію праці. Воно може бути спричинене недосконалою податковою системою чи, наприклад, введенням гарантованої мінімальної заробітної плати.
• Хронічне - пов’язане з невідповідністю між інвестиціями у створенні нових робочих місць та зростанням чисельності найманих працівників.

    Згідно  Закону України “Про зайнятість населення  ” слід зазначити, що особа є безробітною, якщо виконуються три умови:

• Відсутність роботи.
• Пошук роботи чи прагнення організувати власну справу.
• Готовність приступити до роботи протягом наступних 2-х тижнів, тобто це особи, які навчаються за направленням служби зайнятості, чекають відповіді і готові працювати.

    Іноді проблема неповної зайнятості і прихованого  безробіття, з часом виявляється  як проблема часткового чи тимчасового  безробіття, яке в свою чергу передбачає перерву в одержанні заробітної плати чи зменшення її розміру, з причин тимчасового припинення виробництва без розірвання трудових відносин.

    З вище сказаного можна зробити  висновок, що загострення проблеми безробіття супроводжується економічними втратами, зменшенням ВНП та його відставанням від  минулорічного ВНП. Чим вищий буде рівень безробіття тим помітнішим буде відставання ВНП.

    Тут доцільно дуло б застосувати закон  А.Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природній рівень (3-5%) на 1%, то відставання обсягу ВНП становить 2,5%. Звідси можна зробити висновок про те, що 2,5-3% ВНП має спрямовуватися на створення нових робочих місць.

    Проблеми  сучасного реформування економіки  України спричинили зниження загального рівня зайнятості і в свою чергу, зростання повного часткового і прихованого безробіття.  При цьому відбувається зниження загального рівня життя населення. Все це негативно позначається на сукупному попиті внутрішнього ринку,  який став перешкодою зростання обсягів виробництва. Низьке пристосування значної частини населення (яка до цього працювала в умовах відносної стабільності), незначна трудова мобільність призвели до зниження ефективності використання трудового потенціалу, зростання чисельності незайнятого населення, та соціальної напруженості у суспільстві.

    На 1 жовтня 2003 р. на обліку в Державній  службі зайнятості перебувало 987,6 тис  незайнятих громадян. Серед них 97,4% мали офіційний статус безробітних, з них двом третинам  було призначено допомогу по безробіттю. Із кожних 100 зареєстрованих безробітних, які перебували на обліку в службі зайнятості 48 раніше займали робітничі вакансії, 28 – посади службовців, решту становили особи без професії або такі, які займали вакансії, що не потребують спеціальної підготовки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Діаграма  4 

    Тривалість  зареєстрованого  безробіття у

    2002-2003рр  на 1 січня у%

    

    Статистичний  щорічник України за 2003 рік ст.. 390 

    На  діаграмі 4 ми можемо спостерігати, яка  тривалість безробіття в різні проміжки часу. Так найвищий рівень безробіття у 2003р у часовому проміжку від 6 місяців до 1 року. Отже, це означає, що ці особи лише недавно втратили роботу і на даному етапі зайняті пошуками іншої. А що стосується осіб, які являються безробітними понад 3 роки, то тут можна спостерігати таку тенденцію, що у 2002р цей показник становив 3,3%, а в 2003 - 1,1%. Тому таке явище зниження безробіття не може не радувати.

    Дані  аналізу причин безробіття за 1999-2003рр. свідчать про основні причини  надходження безробітних, зокрема на реєстрований ринок праці України. Найбільшу питому вагу в обсязі зареєстрованих безробітних за цей період становили особи, звільнені за власним бажанням (38,7% у 1999р до 27,8% у 2003р). Незважаючи на позитивну тенденцію скорочення питомої ваги цієї групи, її абсолютна чисельність за цей період збільшилась з 637063 до 1008077 осіб, тобто майже,  у 2 рази. 
 

Таблиця 2 

  Чисельність безробітних,  що перебували  на обліку в  службі зайнятості  та рівень безробіття  на кінець року  в Україні у 1999-2003 pp.

 

    Україна: аспекти праці. 2004 - №2. – с. 13. 

    В таблиці 2 зображено тенденцію зміни рівня зареєстрованого безробіття, який був найнижчим з поміж зазначених років, у 1999р, а найвищим в 2001р., надалі починаючи з 2002 року рівень зареєстрованого безробіття поступово знижувався з 4,3% у 2001 році до 3,68% у 2003р.

    Причиною  негативних змін у структурі зайнятості населення став структурно-технологічний  регрес в економіці України. Перш за все ця проблема зачепила молодь, жінок та інші верстви населення.

    Щодо  безробіття в різних областях нашої  держави, то рівень безробіття в 2003 році становив: Волинська (12,1%), Житомирська (12,8%), Івано-Франківська. (12,1%), Миколаївська (12,8%), Рівненська (12,5%), Сумська (11,9%), Тернопільська (13,0%),Херсонська (11,7%), Хмельницька (13,3%), Черкаська обл. (11,2%), в решти областей цей показник становив від 5,4% до 10,5%.[СТ.Щор.ст.388]

    Згідно  таблиці 3  ми можемо проаналізувати рівень безробіття за статтю і місцем проживання. В цілому динаміка цих  процесів має загальну тенденцію  до зменшення (крім населення в сільській  місцевості, де щорічно рівень безробіття зростає), так у 2003р рівень безробіття сільського населення становив 7,0% порівняно з 6,3% в 1999 року.

    Таблиця 3

    (відсотків  до кількості економічно активного

      населення відповідної вікової  групи)