Загальних відомості про підприємство, його фінансовий та економічний стан

Автор: Пользователь скрыл имя, 06 Апреля 2012 в 03:00, курсовая работа

Описание работы

КСП «Сонячне» Миколаївського району Миколаївської області, господарський центр знаходиться в селі Комсомольське. Земельний масив господарства розташований, в основному, на рівнинному плато. В південно-західній частині проходить дві глибокі балки. Земельна ділянка у власності та користуванні за 2007 рік склала 6124 га сільськогосподарських угідь, в тому числі ріллі 5441 га. Найбільш розповсюдженими ґрунтами на території господарства є південні чорноземи, важко суглинкові на льонах, які займають площу 4814 га, зрошувальних земель – 825 га.

Содержание

РОЗДІЛ 1. Загальні відомості про підприємство, аналіз його фінансово-економічного стану………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 2. Аналіз установчих документів підприємства……………………….11
РОЗДІЛ 3. Організація підбору та відбору персоналу у КСП «Сонячне»……15
РОЗДІЛ 4. Аналіз організаційної структури підприємства……………………19
РОЗДІЛ 5. Класифікація і статистика персоналу підприємства та його характеристика……………………………………………………………………22
РОЗДІЛ 6. Розрахунок економічної ефективності системи управління персоналом…………………………………………………………………………26
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………31
Додатки……………………………………………………………………………33

Работа содержит 1 файл

ZMIST.doc

— 329.50 Кб (Скачать)

При відборі кадрів прийнято керуватися принципами:

-         орієнтація на сильні, а не на слабкі сторони людини і пошук не ідеальних, яких у природі не існує, а найбільш придатних для даної посади кандидатів;

-         забезпечення відповідності індивідуальних якостей претендента вимогам, які до нього пред’являються: освіта, стаж, досвід, а в ряді випадків стать, вік, здоров’я, психологічний стан;

-          сучасному виробництву потрібні високоосвічені працівники.

Процес відбору передбачає використання певних методів оцінювання знань, умінь, навичок потенційних кандидатів, виявлення у них тих рис, які найбільше  відповідають вакантному місці і створеному професійному портрету працівника. Можна виокремити попередній (коли шанс випробувати свої сили дають усім бажаючим) та остаточний (здійснюється  серед декількох претендентів) відбір.

Основними критеріями відбору вважаються: освіта, досвід, ділові якості, професіоналізм, фізичні характеристики, тип особистості кандидата, його потенційні можливості.

На кожній стадії відбору відбувається «відсіювання» претендентів, або вони самі відмовляються від подальшої участі у випробуваннях. Відбір на підприємстві проходить відкрито, чесно, гласно, без будь-яких  упереджень щодо кандидатів. Методами, що найчастіше використовуються у процесі відбору, є аналіз анкетних даних і співбесіда.

В процесі відбіркової співбесіди повинні бути отримані відповіді на наступні питання:

• чи зможе кандидат виконувати дану роботу?

• чи буде він її виконувати?

• чи підійде кандидат для даної роботи (чи буде він найкращим)?

В процесі відбіркової співбесіди також з’ясовують, чи буде кандидат виконувати запропоновану роботу і чи буде він як найкраще відповідати вимогам, що ставляться до даної роботи. Тому збирають інформацію про те, що являє собою претендент. При цьому не ігнорують такі важливі сфери людського життя, як заняття у вільний час і в роки навчання. Ретельне опитування кандидата під час інтерв’ю про те, як він проводить свій вільний час. допомагає одержати потрібну інформацію про нього.

При управлінні персоналом, на стадії відбору відбувається процес, за допомогою якого органи влади обирають з ряду кандидатів одного або декількох людей, які найбільше відповідають за наявними критеріями на вакантне місце. При цьому забезпечується задоволеність самих працівників і можливість повного розкриття та використання їх можливостей.

Після проходження всіх етапів відбору зарахування на роботу (з випробувальним терміном або без нього), подання необхідних документів людина стає працівником організації, і починається її трудова та соціальна адаптація.


РОЗДІЛ 4

АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ПІДПРИЄМСТВА

 

Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Організаційна структура підприємства – це склад відділів, служб і підрозділів в апараті управління, системна їх організація, характер підпорядкованості та підзвітності один одному і вищому органу управління, а також набір координаційних і інформаційних зв’язків, порядок розподілу функцій управління по різним рівням і підрозділам управлінської ієрархії.

Організаційна структура включає засоби розподілу різних видів діяльності між складовими структури та координації діяльності цих складових, що використовуються для досягнення цілей. В межах організаційної структури відбуваються усі управлінські процеси і функції, що забезпечують випуск продукції, в яких приймають участь менеджери всіх рівнів, категорій і професійної спеціалізації, та робітники.

Таким чином, організаційна структура підприємства (економічної структури) складається з організаційної структури управління (суб’єкта управління) та господарської структури (об’єкта управління).

Організаційна структура управління представляє собою сукупність певним чином пов’язаних між собою управлінських ланок. Вона характеризується кількістю органів управління, порядком їх взаємодії та функціями, які вони виконують.

Головне призначення організаційної структури – забезпечити ефективну діяльність управлінського персоналу. До його складу на підприємстві входять: керівник підприємства, керівники підрозділів, фахівці, обслуговуючий персонал (технічний).

Ефективність організаційної структури управління, яка в кінцевому підсумку виявляється в успішному функціонуванні підприємства, може бути досягнута за умови, що при її формуванні дотримуються таких вимог:

1)     чітко формулюється мета підприємства;

2)     досягається максимальна простота структури. Чим простіше й чіткіше побудована структура, тим легше персоналу зрозуміти своє місце в ній, пристосуватися до даної форми управління: і брати активну участь у реалізації цілей підприємства;

3)     забезпечується, чітка передача, інформації і відповідний зворотний зв'язок;

4)     встановлюється єдина підлеглість. Одержання наказу або розпорядження тільки від одного начальника – необхідна умова єдності дій, координації сил, поєднання зусиль. Подвійне командування не тільки зайве, а й шкідливе;

5)     обмежується кількість підлеглих. Норма управління визначається діапазоном контролю, який залежить від його складності;

6)     обмежується кількість ланок управління: чим їх більше, тим довше йде інформація знизу вверх і розпорядження зверху вниз, чим більше можливостей перекручування їх у процесі передачі;

7)     чітко розрізняються і координуються функції лінійного керівництва і функціональних служб;

8)     вищим керівництвом координується відповідальність служб.

Використання в практиці управління схеми організаційної структури дозволяє зрозуміти формальну ієрархію організації, у тому числі, структуру процесів, відповідальності та звітності.

Ці схеми застосовуються для вирішення низки завдань: визначення ролей і обов’язків всього персоналу в межах організації; встановлення ієрархічної структури повноважень, влади і процесу прийняття рішень; формування комунікаційних каналів і потоків інформації, включаючи правила підпорядкування і методи регулювання, що відносяться до методик звітності; формування механізму контролю з визначенням ступеню централізації та масштабу контролю; визначення функцій і управлінських завдань.

Організаційна структура є базисом оптимізації функціонування підприємства та використання його виробничо-технологічного потенціалу.

 

На рисунку 4.1 зображена організаційна структура досліджуваного господарства «Сонячне».

 

 

 

 

 

 

               Рис. 4.1 Організаційна структура КСП «Сонячне».

 

Згідно зі схемою, структура даного підприємства відноситься до лінійно-функціональних моделей організаційних структур. Основний принцип - розмежування повноважень і відповідальності за функціями та прийняття рішень по вертикалі. Управління здійснюється за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій.

Перевагою лінійно-функціональної структури – є поєднання переваг лінійних та функціональних структур.

Лінійно-функціональна структура застосовується на підприємстві, так як основні задачі, які потрібно вирішувати, постійно повторюються. Також вона ефективна тому, що асортимент продукції у господарстві майже не змінюється, а зміни в технології виробництва незначні, так як вони не змінюються, а модернізуються.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 5

КЛАСИФІКАЦІЯ І СТАТИСТИКА ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКА

 

На сучасному етапі розвитку вітчизняного аграрного сектору економіки постають принципово нові вимоги до формування і забезпеченості трудовими ресурсами сільського господарства. Нижчий рівень оплати аграрної праці порівняно з іншими галузями економіки, погіршення мотивація праці, низькокваліфіковане управління персоналом, відсутність збалансованості між трудовими ресурсами та робочими місцями спричиняють значне вивільнення працюючих із сільськогосподарського виробництва. Це призводить до відтоку з аграрного виробництва найбільш працездатних, досвідчених і перспективних трудових ресурсів, що негативно позначається на економіці села й продовольчій безпеці України. Тому дослідження цих процесів, пов'язаних із формуванням трудових ресурсів, які б відповідали вимогам ведення сучасного сільськогосподарського виробництва, та розробка пропозицій щодо ефективного використання праці є актуальним і необхідним завданням розвитку галузі сільського господарства.

Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди, їх майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує непересічна залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємства, організації.

Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації виробництва) і зовнішніх факторів (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці тощо). Вплив останніх конкретизується у таких параметрах макроекономічного характеру, як: чисельність активного (працездатного) населення, загальноосвітній його рівень, пропозиція робочої сили, рівень зайнятості, потенційний резерв робочої сили. У свою чергу ці характеристики обумовлюють кількісні та якісні параметри трудових ресурсів.

Трудові ресурси – це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності. Слід відрізняти трудові ресурси реальні (ті люди, які вже працюють) та потенційні (ті, що мають бути залучені до певної праці у перспективному періоді).

Персонал підприємства (кадри, трудовий колектив) – це сукупність працівників, що входять до його облікового складу.

Окрім постійних працівників, у діяльності підприємства можуть брати участь інші працездатні особи на основі тимчасового трудового договору (контракту).

Співвідношення працівників за категоріями характеризує структуру персоналу підприємства.

Вікова структура персоналу характеризується часткою працівників відповідного віку в їх загальній чисельності. Проведемо аналіз вікової структури КСП «Сонячного» за допомогою даних таблиці 5.1.

 

Таблиця 5.1

Вікова структура персоналу в КСП «Сонячне» Миколаївського району

Вікові категорії

2008 рік

2009 рік

2010 рік

2010 рік у % до 2009 року

осіб

%

осіб

%

осіб

%

Молодше 24 років

9

9,4

13

12,9

12

14,5

92,3

15-34 років

26

27,1

30

29,7

26

31,3

86,7

50-54 років

38

39,6

37

36,6

32

38,6

86,5

55-59 років

23

24,0

21

21,0

13

15,7

61,9

Всього

96

100,1

101

100,2

83

100,1

-

Информация о работе Загальних відомості про підприємство, його фінансовий та економічний стан