Загальних відомості про підприємство, його фінансовий та економічний стан

Аналізуючи дані таблиці 1.3 можна зробити висновок, що абсолютна ліквідність хоча і підвищилась у 2011 році в порівняні з 2010 роком на 0,1 пункт, проте вона і досі залишається досить низькою – 0,1, що свідчить про те, що господарство має борги, які необхідно погасити. Коефіцієнт швидкої ліквідності у 2011 році збільшився на 8,9 пунктів, що свідчить  про високі платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами. Одночасно, з погляду менеджера, значне нагромадження запасів на підприємстві, відволікання коштів у дебіторську заборгованість може бути пов’язане з неефективним управлінням активами. У той же час підприємство, можливо, не повністю використовує свої можливості з одержання кредитів.                            Примітки до фінансової звітності повинні розкривати суть поданої звітної інформації, облікову політику організації і забезпечувати користувачів звітності додатковими даними, які недоцільно включати в баланс, звіт про фінансові результати та ін. звітні документи, але котрі є необхідними користувачам фінансової звітності для реальної оцінки майнового, фінансового стану організації і фінансових результатів її діяльності. Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану можна зіставити зміни результату балансу зі змінами фінансових результатів господарської діяльності .

—     Фінансова стійкість (стабільність) – надійно гарантована платоспроможність, рівновага між власними та залученими засобами, незалежність від випадковостей, ринкової кон’юнктури, довіра кредиторів та інвесторів, наявність такої величини прибутку, який би забезпечив самостійне фінансування.

В деяких випадках, так чи інакше, величина коефіцієнтів не відповідають загальноприйнятому стандарту, в силу специфікації конкретних умов діяльності підприємства, особливостей його ділової політики.

Розглянемо показники фінансової стійкості та стабільності підприємства КСП «Сонячне» (табл. 1.4).

Таблиця 1.4

Динаміка показників фінансової незалежності в КСП  «Сонячне » Миколаївського району

  Аналізуючи дані таблиці 1.4 можна зробити висновок, що в основному показники фінансової незалежності господарства у 2011 році в порівняні з 2010 збільшились, окрім коефіцієнта фінансування, який зменшився на 0,1 пункт, що свідчить про дуже низьке фінансування, тобто господарство майже не потребує залучених коштів. Коефіцієнт автономії збільшився на 0,1 пункт і становив у 2011 році 0,9, що свідчить про те, що підприємство може виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, а також  про його незалежність від позикових джерел. Коефіцієнт стійкості збільшився у 2011 році в порівняні з 2010 роком на 6,5 відсоткових пункти і становив 12,8, що свідчить про високу платоспроможність господарства.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ УСТАНОВЧИХ ДОКУМЕНТІВ ПІДПРИЄМСТВА

Виникнення і діяльність юридичних осіб — суб'єктів підприємництва будь-якої організаційно-правової форми неможливі без установчих документів.

Установчими документами підприємства називається комплект документів встановленої законом форми, згідно з якими підприємство виникає і діє як суб'єкт права. З точки зору правової природи, установчі документи є локальними нормативними актами, тобто актами, які набувають юридичної сили внаслідок затвердження їх одним або кількома засновниками підприємства.

Форму і зміст установчих документів визначають залежно від видів підприємств загальні закони про підприємства та закони про окремі види підприємств.

Стаття 8 Закону України "Про підприємництво" містить перелік актів, які належать до установчих документів. По-перше, це рішення одного чи кількох власників або уповноваженого ним (ними) органу про створення підприємства. Якщо власників чи органів два і більше, таким рішенням визначено установчий договір. По-друге, це статут підприємства.

Стаття 9 Закону України" Про підприємства в Україні" дає перелік обов'язкових відомостей, які необхідно включати до статуту підприємства як одного з його основних установчих актів.

Зміст установчих документів (статутів, установчих договорів) господарських товариств регулюється статтями 4, 37, 51, 65, 67 і 76 Закону України "Про господарські товариства". Ці статті визначають переліки основних даних, що підлягають включенню до установчих документів товариств окремих видів.

При розробці проектів установчих документів підприємств необхідно керуватися також типовими нормативними актами. Щодо підприємств окремих видів законодавець застосовує типові форми установчих документів (наприклад, Типовий статут державного підприємства, Типовий статут казенного підприємства, Типовий статут закритого акціонерного товариства, Типовий статут відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства).

Установчі документи мають містити обов'язкові дані про підприємство, без яких вони вважаються такими, що не відповідають вимогам законодавства. Це такі дані:

o найменування (завод, фабрика, майстерня тощо) і вид підприємства;

o зазначення власника (склад засновників, учасників) та місцезнаходження підприємства;

o предмет та цілі діяльності підприємства;

o юридичний статус підприємства. Це статті про юридичну особу підприємства, про його майно, про самостійний баланс, поточний, валютний та інші рахунки в банках, про фірмову марку та знак для товарів та послуг, про печатку з найменуванням підприємства. Якщо підприємство має право випускати цінні папери, то таке право теж відноситься до юридичного статусу підприємства;

o про склад майна підприємства: перелік фондів (основні, оборотні, інше майно, статутний фонд, резервний фонд, страховий фонд, інші фонди);

o порядок утворення майна; порядок розподілу прибутків та покриття витрат;

o порядок випуску акцій (щодо акціонерного товариства). Якщо підприємство не є власником майна, включається стаття про те, що майно закріплене за ним на праві повного господарського відання, оперативного управління або оренди;

o про перелік органів управління підприємства, порядок їх формування, компетенцію;

o про контрольні органи - спостережну раду, ревізійну комісію (ревізора);

o про порядок припинення діяльності підприємства: підстави; орган, що приймає рішення про припинення; порядок створення роботи ліквідаційної комісії; умови розрахунків з бюджетом і кредиторами; розподіл майна, що залишилося.

В установчих документах господарських товариств окремими статтями визначається порядок внесення змін до статуту (вищим органом, за рішенням 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, чи одностайно).

Крім обов'язкових, до установчих документів можуть включатися альтернативні положення, які не повинні суперечити законодавству України.

Це положення, пов'язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини, засновані на членстві (колективні підприємства, кооперативи), про раду підприємства (порядок її створення, склад, компетенцію), про інші органи, які реалізують повноваження трудового колективу (раду трудового колективу, профспілковий комітет).

Громадяни - члени КСП об'єднуються "у самостійне підприємство". Це положення конкретизується у ч. 2 ст. 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" - КСП є юридичною особою, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і печатку зі своїм найменуванням - "самостійним", повноправним суб'єктом господарювання на ринку. Преамбулою Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" гарантується недопустимість втручання держави у здійснення господарських функцій КСП, обмеження його прав та інтересів з боку органів державної влади і управління, забезпечуються рівні права КСП з державними підприємствами, фермерськими господарствами, іншими суб'єктами господарювання.

КСП діє на засадах підприємництва та самоврядування. Це означає, що КСП є суб'єктом підприємницької діяльності, підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 р. № 755-ІУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", на нього поширюються всі інші положення законодавства стосовно підприємницької діяльності, "засади" (принципи - див. ст. 44 ГК України) тощо.

КСП діє на основі статуту, в якому вказуються найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, порядок розподілу прибутку, отриманого від операцій із цінними паперами, загальні права та обов'язки членів підприємства; передбачаються органи самоврядування, порядок їх формування та компетенція, права та обов'язки підприємства і його членів щодо використання й охорони земель, водних та інших природних ресурсів, виробничо-господарської, фінансової і трудової діяльності, питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії, умови і порядок реорганізації та ліквідації підприємства.

Статут КСП може містити й інші положення, що не суперечать законодавству України.

КСП «Сонячне» діє на основі статуту, в якому вказуються найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, порядок розподілу прибутку, отриманого від операцій із цінними паперами, загальні права та обов'язки членів підприємства; передбачаються органи самоврядування, порядок їх формування та компетенція, права та обов'язки підприємства і його членів щодо використання й охорони земель, водних та інших природних ресурсів, виробничо-господарської, фінансової і трудової діяльності, питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії, умови і порядок реорганізації та ліквідації підприємства.

РОЗДІЛ 3

ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДБОРУ ТА ВІДБОРУ ПЕРСОНАЛУ У КСП «Сонячне»

Діяльність будь-якого підприємства, в тому числі й агропромислового, розпочинається із формування персоналу, який в процесі роботи буде змінюватися, поповнюватися та оновлюватися відповідно до виробничо-господарських потреб організації.

Якість трудових ресурсів підприємства тим вища, чим більша частка працівників, що забезпечують високу продуктивність праці, тобто персоналу високої кваліфікації. Тому в сучасних умовах значно зростає значимість та рівень вимог до підбору персоналу.

Підбір персоналу – це ряд дій, спрямованих на залучення кандидатів, які володіють якостями, необхідними для досягнення цілей, що стоять перед підприємством.

Правильний підбір кадрів дає змогу здійснити принцип «кожна людина на певному місці і кожне місце — для певної людини». Людина забезпечує максимальну віддачу, якщо виконує посильну роботу, що відповідає її нахилам, здібностям, рівню загальної і спеціальної підготовки. Ігнорування цих вимог на практиці призводить до плинності керівних кадрів і зниження економічних показників господарювання, зумовлене організаційними, економічними і психологічними причинами, внаслідок складності праці керівника і тривалого періоду «входження» його на посаду. Керівникам потрібно від 3-х до 5-ти років, щоб пройти професійну та соціально-психологічну адаптацію, перш ніж їх діяльність стане ефективною.

Підбір персоналу є процесом залучення ймовірних працівників в організацію з метою подальшого відбору для заповнення  наявних  вакантних  місць та створення зовнішнього резерву кадрів. Набір персоналу включає складання професійного портрета працівника, залучення персоналу, реєстрацію бажаючих взяти участь у відборі.

Необхідний обсяг роботи з добору значною мірою визначається різницею між наявною робочою силою і майбутньою потребою в ній. При цьому враховуються такі чинники, як вихід на пенсію, плинність, звільнення в зв'язку з закінченням терміну договору наймання, розширення сфери діяльності організації.

Існують зовнішні та внутрішні джерела набору (залучення) працівників, кожен з яких має свої переваги й недоліки. Проте КСП «Сонячне», найчастіше використовує внутрішні джерела. Так як при заповненні вакансій за рахунок людей, що вже працюють на підприємстві, ми маємо справу з працівниками, які добре знають структуру органів і тих, хто в них працює, що підвищує ймовірність їх успішної роботи на новій посаді за рахунок більш легкої адаптації до умов роботи або до нової посади. Така політика господарства підвищує лояльність персоналу і стимулює їх до більшої віддачі в роботі.

Якщо посада відноситься до розряду таких, де визначальним чинником є технічні знання, то найбільше важливе значення, має освіта і попередня трудова діяльність. Для керівних посад, особливо більш високого рівня, головне значення мають навички налагодження відносин, а також сумісність кандидата з вищестоящими начальниками і з його підлеглими.

На основі проведеного набору здійснюється відбір кандидатів на вакантні місця.

Відбір персоналу – це процес вивчення психологічних і професійних якостей працівника з метою встановлення його придатності для виконання обов’язків на певному робочому місці або посаді і вибору з сукупності претендентів найбільш придатного з урахуванням відповідності його кваліфікації, спеціальності, особистих якостей і здібностей характеру діяльності.