Взаємозв’язок попиту і пропозиції. Ринкова рівновага

      Закон попиту - це зміна величини попиту під  впливом не ціни взагалі, а ціни пропозиції, яку встановлює виробник. Тобто закон попиту показує в чистому вигляді “ринок продавця”.

      Закон пропозиції - це зміна величини пропозиції під впливом не ціни взагалі, а  ціни попиту, яку встановлює покупець. Тобто закон пропозиції показує  “ринок покупця” [11, С. 223].

      Отже, взаємодія попиту й пропозиції поклала  початок ринкових відносин. У процесі  цієї взаємодії досягнуто компромісу у вигляді ринкової ціни товару, за якою він купується і продається.

      Взаємодію попиту й пропозиції в ринковій економіці  можна проаналізувати за допомогою графіка на рис. 3.1. Криві попиту й пропозиції зображені в одній системі координат. На осі ординат вказана ціна Р, яку виробник отримує за певну запропоновану кількість товару і яку споживач виплатить. Вісь абсцис показує потрібну й запропоновану кількість товару Q в даний період часу. Крива пропозиції на графіку позначена SS, крива попиту - DD. Крива пропозиції SS показує кількість продукції і ціну, за якою виробники можуть продавати товар на ринку. Крива попиту DD показує кількість продукції, яку споживачі готові придбати за даною ціною. Крива попиту і крива пропозиції перетинаються в точці, яка в економічній теорії називається точкою рівноваги. Стан ринкової системи, при якому попит дорівнює пропозиції, називають рівновагою.

      При ціні Р₀ запропонована й потрібна кількість товару одна й та ж і дорівнює Q₀. Ціна Р₀ показує, що в цьому випадку плани покупців і продавців співпали, їх економічне становище стабільне. А тепер припустимо, що ринкові умови раптово змінилися: ціна товару - Р₁. За таких умов (тобто при ціні Р₁) виробнику невигідно виготовляти товар, оскільки не покриваються витрати, а споживач, навпаки, за цією ціною хотів би купити більше товару.

• Рис.3.1. Ринкова  рівновага
 


      Коли  величина попиту перевищує запропоновану  його кількість, виникає нестача товару, тобто дефіцит. Розмір дефіциту дорівнює: Q_1SQ_1В = EF. Величина попиту більша від величини пропозиції: D>S (рис.3.1.).

      Протилежна  ситуація виникає, коли ціна зростає  і дорівнює Р₂. За таких умов виробнику вигідно виготовляти й поставляти на ринок більшу кількість товару, але ціна, яка зросла, не всім покупцям досяжна. Складається економічна ситуація, яка називається перевиробництвом або надлишком товарів. При перевиробництві величина пропозиції товару за даною ціною Р₂ перевищує величину попиту: S > D. Величина надлишку дорівнює: Q_2DQ_2S = MK (рис. 3.1.) [11, С. 224].

      Проблема  досягнення рівноваги розглядалася А. Маршаллом і Л. Вальрасом.

      Згідно  з механізмом формування рівноважної  ціни за Вальрасом, кількість товару - залежна змінна, а ціна - незалежна змінна (рис. 3.2.). Функція попиту й пропозиції за Вальрасом виглядає так: 


                                                                                                                 (3.1)                                        


а умова  рівноваги - величина попиту дорівнює величині пропозиції: Qd = Qs. 


    Рис.3.2. Модель встановлення рівноважної ціни за Л. Вальрасом 


      При ціні Р₁ обсяг попиту дорівнює Q_1D, а обсяг пропозиції - Q_1S (Q_1D > Q_1S), тобто виникає надлишок попиту, тобто дефіцит. Конкуренція покупців піднімає ціну P₁ угору до рівня рівноваги Р₀. При ціні Р₂ обсяг попиту - Q_2D, а обсяг пропозиції - Q_1S (Q_lS > Q_2D), тобто виникає надлишок пропозиції. Конкуренція продавців буде зміщувати ціну Р₂ до рівня рівноваги Р₀.

      Модель  встановлення рівноважної ціни за Л. Вальрасом ґрунтується на зміні  динаміки ціни в напрямі досягнення стану рівноваги. Він розробив “модель  коригування ринкових цін”, яка  характеризує короткостроковий період [12, с. 137].

      Згідно  з механізмом формування рівноважної  ціни за А. Маршаллом, кількість товару - незалежна змінна, функція попиту й пропозиції виглядає так: 


                                                                                                      (3.2)

                                         

      а умова рівноваги - ціна попиту дорівнює ціні пропозиції: PD = PS. 


              Рис. 3.3. Модель встановлення рівноважної ціни за А. Маршаллом

       

      При обсязі пропозиції Q_1S ціна попиту P₂ буде вищою, ніж ціна пропозиції - Р₁ (Р₂ > Р_1`), тобто у продавця виникає стимул збільшити обсяг пропозиції товарів на ринку до обсягу Q₀. При обсязі пропозиції Q_2S ціна пропозиції Р₂ буде вищою, ніж ціна попиту, за таких же умов ціна Р2 буде знижуватися до рівня Р₀. При рівноважному обсязі ціна попиту дорівнює ціні пропозиції: Р₁ = Р₂ = Р₀ [12, С. 138].

      Модель  А. Маршалла ґрунтується на зміні  динаміки обсягів товару в напрямі  досягнення стану рівноваги. Вона отримала назву “модель коригування випуску” і відображає ринкові процеси у довгостроковому періоді.

      На  мікрорівні механізм формування рівноважної  ціни передбачає пошук ситуацій, коли економічна система перебуває в  стані рівноваги. Причому суб’єкти ринкових відносин не мають стимулів до зміни своєї економічної поведінки. Рівновага - теоретична абстракція.

      На  практиці попит і пропозиція зазнають час від часу змін під впливом  певних факторів: доходу споживачів, зміни  цін на сировину, обсягу капітальних  вкладень і т. ін. Хоча попит і  пропозиція не завжди врівноважені на ринку, ціна має тенденцію до рівноваги.

      Нині  на взаємодію попиту й пропозиції впливає інфляція, що перешкоджає  аналізу факторів, які впливають  на попит і пропозицію. Інфляція як зменшення споживацької спроможності грошової одиниці означає зростання усіх грошових цін товарів. Ринкова економіка, незалежно від інфляції, передбачає постійний рух цін. За таких умов виникає проблема: як відрізнити інфляційне зростання цін на товари від ринкового, що має викликати зміну попиту й пропозиції? Переплетення цих двох видів зростання цін ускладнює дію закону попиту й пропозиції. До того ж вони часто діють у протилежних напрямах: інфляція спричиняє підвищення грошової ціни товару, а технічний прогрес - знижує її.

      Справа  остаточно ускладнюється тим, що, з одного боку, інфляція дійсно охоплює всю економіку і сприяє росту цін на всі товари, але з іншого - інфляційне зростання відбувається неоднаково, тобто на різні товари ціни змінюються неоднаковими темпами. Те ж саме притаманне й інфляційному зростанню грошових доходів споживачів, оскільки у різних категорій споживачів він відбувається нерівномірно. У зв’язку з цим необхідно відокремлювати залежність попиту й пропозиції від ринкового руху і впливу на динаміку величини попиту й пропозиції інфляційного зростання цін і доходів [12, С. 139].

     Підвищення  ціни на продукт спричиняє зменшення  попиту на нього і збільшення його пропозиції. Зниження ціни супроводжується  протилежними наслідками: попит на продукт збільшується, а його пропозиція зменшується. Якби ціна на молоко зросла у три рази, то попит на молоко зменшився б. Якщо ж у три рази зросла б ціна пляшки “Кока-коли”, попит на напій зменшиться на більшу величину, ніж у випадку з молоком. Це пояснюється тим, що людям легше обійтися без “Кока-коли”, яка має багато замінників, ніж без молока, замінників у якого мало. Коли зростає ціна на сіль, покупці все одно купують стільки солі, скільки потрібно, й попит майже не зменшується. Якщо ж дорожчають квитки на літак, попит на цей вид транспорту різко знижується, і населення користується дешевшим видом транспорту, наприклад залізничним.

     Відношення  відсотка зміни попиту на продукт  до відсотка зміни ціни називають  еластичністю попиту за ціною.

     Цей показник характеризує ступінь реагування покупців на зміну ціни:         

                                                                                                                                                                                                                                                                           (3.3)

                                                                               

     Наприклад, коли ціна на квіти зростає на 1%, то покупці реагують на це дуже активно - зменшують купівлю квітів на 2%. У даному разі еластичність попиту (E_d) за ціною на квіти визначається так: 


                                                                                                                (3.4)  


     В іншому разі, коли на 1% підвищується ціна на хліб, покупці реагують дуже слабо. Попит зменшиться лише на 0,2%: 


                                                                                                           (3.5)      


     Зауважимо, що еластичність попиту завжди має  від'ємне значення. Знак мінус підкреслює обернену залежність між ціною і величиною попиту. Економісти зазвичай опускають знак мінус і звертають увагу лише на абсолютне значення еластичності попиту за ціною. Отже, за нашими прикладами, 1% зміни ціни на квіти викликав зміну величини попиту на них на 2%, а 1% зміни ціни на хліб – лише 0,2%. Якщо E_d >1, вважають, що попит еластичний. Отже, попит на квіти еластичний. Якщо E_d <1, то попит на продукт нееластичний. Попит на хліб нееластичний.

     Еластичність  попиту за ціною визначається низкою чинників:

     - Основним чинником, що впливає на еластичність попиту за ціною, є кількість і близькість товарів-замінників. Попит на продукт, який має добрі замінники, еластичніший, ніж попит на продукт без замінників. Наприклад, попит на цукор набагато еластичніший, ніж попит на сіль, бо сіль не можна замінити чимось іншим, тоді як цукор можна замінити медом, варенням тощо.

     Еластичність  попиту на продукт підвищується, коли споживачі знають про існування  його замінників, їхню якість та ціни;

     - Частка бюджету споживача, що  витрачається на купівлю продукту. Попит на товари і послуги з високою вартістю еластичніший, бо їхня частка у доході споживача велика. Покупець може тижнями торгуватися за 1% зміни в ціні на будинок і водночас не реагувати на 100% зміни ціни на сірники. Попит на продукт з невисокою ціною мало залежить від зміни ціни на нього;

     - Потреба у товарі. Попит на  товари першого вжитку несла  стичний, попит же на товари, що є предметами розкоші (наприклад,  закордонні путівки), високоеластичний. Покупці чутливі до найменших  змін у цінах на предмети розкоші.

     - Період часу, необхідний для пристосування  до змін у цінах. З перебігом  часу еластичність попиту зростає.  Люди упродовж певного періоду  звикають до зміни в ціні  або ж знаходять нові замінники,  нові способи використання продукту [19, С. 223].

     Еластичність  пропозиції характеризує ступінь реагування продавців на зміну ціни. Її позначають через E_s. 


                                  (3.6) 


     Наприклад, коли ціна на морозиво зросла на 1%, то продавці збільшили пропозицію морозива на 1,5%: 


                                                                                                                (3.7)          


     Залежно від абсолютного значення коефіцієнта  еластичності розрізняють еластичну й нееластичну пропозицію. Якщо E_s >1, пропозиція еластична, якщо E_s <1, пропозиція нееластична.

     На  еластичність пропозиції за ціною впливають  такі чинники:

     1) Час. Коли ціна на продукт  зростає, виробники хочуть продати  якомога більше його одиниць.  Для цього потрібно розширити виробництво, що вимагає певного часу. Наприклад, якщо зросла ціна на цукор, розширення посівних площ цукрових буряків, з яких він виробляється,  зможе забезпечити збільшення виробництва цукру не швидше, ніж через рік. Отже, з перебігом часу еластичність пропозиції зростає.   Процес  збільшення пропозиції містить кілька періодів:

             а) миттєвий період. У перший день підвищення ціни на продукт його пропозиція абсолютно нееластична. Крива пропозиції має вигляд вертикальної прямої і не змінюється зі зміною ціни. Продавці упродовж дня здебільшого не зможуть доставити на ринок ту кількість продукту, що є на складах, не говорячи вже про розширення виробництва;

                б) короткостроковий період. Протягом кількох тижнів після підвищення ціни пропозиція має низьку еластичність. Виробники, впевнившись у зміні ціни, максимально збільшать виробництво, використовуючи всі свої резерви;

              в) довгостроковий період. Через певний час пропозиція стає достатньо еластичною, бо виробники побудували нові приміщення, ввели в дію нове устаткування, розробили нові технології. Виробництво розширилось завдяки використанню старих і нововведених потужностей [19, С. 224].

     2) Вартість розширення  виробництва.  Якщо  фірма  виробляє технологічно  складний продукт, розширення його виробництва обійдеться дуже дорого. Тому навіть за значного підвищення ціни на цей продукт небагато фірм погодиться на збільшення його виробництва.  Зрозуміло, що еластичність пропозиції такого продукту невисока.

     3) Можливості й вартість зберігання продукту. Коли ціна на продукт знижується, перед фірмою постає дилема: продавати продукт за низькими цінами чи вилучити продукцію з ринку на склад. Рішення залежить від того, як довго може зберігатися цей продукт, яка вартість його складування. Якщо фірми мають гарні й недорогі склади і продукт можна довго зберігати, еластичність пропозиції підвищується.

     4) Взаємозамінюваність ресурсів у  виробництві.  Якщо працю, землю  чи капітал, що використовують  як вихідні фактори, можна швидко  перемістити з виробництва одного продукту на виробництво іншого, еластичність пропозиції такого продукту висока. Еластичність пропозиції злакових загалом нижча, ніж конкретного злаку, наприклад жита. Річ у тім, що і землю, і працю, і устаткування дуже легко перемістити з виробництва жита на виробництво іншого злаку, наприклад пшениці, в той час як перехід з виробництва зернових на будь-яке інше виробництво, наприклад молока, складніший.

      Отже, взаємодія попиту й пропозиції повинна  вирішувати три основні завдання:

      - забезпечити співпадання за вартістю попиту й пропозиції;

      - досягати відповідності структури пропозиції і структури попиту, виробництва і споживання;

      - максимізувати обсяг грошового попиту й пропозиції, стимулюючи зростання доходів споживачів і прибутковість підприємств.

      Вирішення цих завдань можливе тоді, коли забезпечується регулювання взаємодії  попиту й пропозиції, при цьому  створюються умови для дії  законів ринку. 
 
 
 
 
 
 
 


ВИСНОВКИ 
 


     Отже, розкривши усі завдання курсової роботи можна зробити наступні висновки.

     Попит - представлена на ринку потреба  в товарах. Попит - це запит фактичного або потенційного покупця, споживача  на придбання товару за наявних у  нього коштів, що призначені для  цієї покупки. Попит відображає, з  одного боку, потребу покупця в  деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості і, з іншого боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що знаходяться в межах “доступного” діапазону.

     Разом з цими узагальненими визначеннями попит характеризується рядом властивостей і кількісних параметрів, з яких перш за все слід виділити об’єм або величину попиту. З позицій кількісного виміру попит на товар, розуміється як об’єм попиту, означає кількість даного товару, яку покупці (споживачі) бажають, готові і мають грошову можливість придбати за деякий період за певними цінами. Іншими словами - попит як об’ємний показник характеризує кількість продукту, яку покупці здатні, мають намір, будуть купувати по різних можливих цінах.

     На  величину попиту впливає ряд чинників, які називають неціновими. Це перш за все споживчі смаки, мода, величина доходів (купівельна спроможність), величина цін на інші товари, можливість заміщення даного товару іншими.

     Закон попиту - величина (об’єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару. Природа закону попиту не складна. Якщо у покупця є певна сума грошей на придбання даного товару, то він зможе купити тим менше товару, чим більша ціна і навпаки.

     Пропозиція  характеризує можливість і бажання  продавця (виробника) пропонувати свої товари для реалізації на ринку за певними цінами. Таке визначення змальовує пропозицію і відображає її суть з якісного боку. У кількісному плані пропозиція характеризується своєю величиною та об’ємом. Об’єм, величина пропозиції - це кількість продукту (товару, послуг), яку продавець (виробник) бажає, може і здатний згідно з наявністю або продуктивними можливостями запропонувати для продажу на ринку протягом деякого періоду часу за певної ціни.

     Як  і об’єм попиту, величина пропозиції залежить не тільки від ціни, але і від ряду нецінових чинників, включаючи виробничі можливості, стан технології, ресурсне забезпечення, рівень цін на інші товари, інфляційні очікування.

     Закон пропозиції - при інших незмінних  чинниках величина (об’єм) пропозиції збільшується у міру збільшення ціни на товар.

     Зростання величини пропозиції товару при збільшенні його ціни обумовлене в загальному випадку тією обставиною, що при  незмінних витратах на одиницю товару із збільшенням ціни росте прибуток і виробникові (продавцеві) стає вигідним продати більше товару.

     Політична економія, що обслуговувала адміністративно-командну систему, вважала, що ринкова економіка  в умовах капіталізму має хаотичний  характер розвитку.

         Насправді ж ринкова економіка здатна до саморегулювання. Воно відбувається під впливом вільної конкуренції, постійної зміни цін, регулювання економічних процесів на основі співвідношення попиту і пропозиції.

     Хоча  в ринковій економіці можливі  прорахунки, але по кожному товару встановлюється певний рівень ціни на основі рівноваги попиту і пропозиції. Діє система саморегулювання. У кожний певний момент виникає конкретна рівновага між попитом і пропозицією. І ця рівновага досить ефективна.

     При встановленні такої рівноваги випуск продукції досягає економічно доцільного, витрати чинників виробництва - мінімального рівня. В результаті, як дотепно зауважує П. Самуельсон, людям, які люблять яблука, ніхто не пропонує апельсини, і навпаки.

     Отже, взаємодія попиту й пропозиції поклала  початок ринкових відносин. У процесі  цієї взаємодії досягнуто компромісу у вигляді ринкової ціни товару, за якою він купується і продається. 


СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 


     1. Бобров В. Я. Основи ринкової економіки і підприємництва [Текст] : навчальний посібник / В. Я. Бобров. - К. : Вища школа, 2006. - 719 с.

     2. Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін [Текст] : навчальний посібник / Ю. М. Бажал. - К. : Заповіт, 2006. - 240 с.

     3. Базилевич В. Д. Економічна теорія. Політекономія [Текст] : навчальний посібник / В. Д. Базилевич. - 7-ме вид., стереотип. - К. : Знання-Прес, 2008. - 719 с.

         4. Бодров В. Г. Економіка зарубіжних країн [Текст] : навчальний посібник / В. Г . Бодров. - 3-тє вид. перероб. та доп. - К. : Центр учбової літератури, 2007. - 544 с.

     5. Ватаманюк З. Вступ до економічної теорії [Текст] : навчальний посібник / З. Ватаманюк. - 3-тє вид., доп. - Львів : “Новий світ” - 2000, 2006. - 504 с.

     6. Варналій З. С. Основи підприємництва  [Текст] : навчальний посібник / З. С. Варналій. - 3-тє вид., виправ. і доп. - К. : Знання-Прес, 2006. - 350 с.

      7. Єсінова Н. І. Перехідна економіка. Сучасна Україна [Текст] : навчальний посібник / Н. І. Єсінова. - К. : Знання, 2006. - 324 с.

     8. Кривенко К. Т. Політична економія [Текст] : навчальний посібник / К. Т. Кривенко. - К. : КНЕУ, 2007. - 508с.

     9. Крупка М. І. Основи економічної теорії [Текст] : навчальний посібник / М. І. Крупка, П. І. Островерх, С. К. Реверчук. - К. : Атіка, 2007. - 344 с.

     10. Лугінін О. Є. Статистика національної економіки та світового господарства [Текст] : навчальний посібник / О. Є. Лугінін, С. В. Фомішин. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 502 с.

     11. Мельник Л. Ю. Економічна теорія - політекономічний контекст [Текст] : навчальний посібник / Л. Ю. Мельник, П. М. Макаренко. - К. : Кондор, 2008. - 286 с.

     12. Мочерний С. В. Політекономія [Текст] : навчальний посібник / С. В. Мочерний. - К. : Вікар, 2005. - 386 с.

     13. Ніколенко Ю. В. Політекономія [Текст] : навчальний посібник / Ю. В. Ніколенко. - К. : Центр навчальної літератури, 2009. - 412 с.

        14. Рибалкіна В. О. Політична економія [Текст] : навчальний посібник / В. О. Рибалкіна, В. Г. Бодров. - К. : Академвидав, 2008. - 672 с.

          15. Старостенко Г. Г. Політична економія [Текст] : навчальний посібник / Г. Г. Старостенко. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 344 с.

       16. Степура О. С. Політична економія [Текст] : навчальний посібник / О. С. Степура, О. С. Єремєєв, Т. Ю. Понамарьова, М. О. Степура. - К. : Кондор, 2006. - 408 с.

     17. Уразов А. У. Основи економічної теорії [Текст] : навчальний посібник / А. У. Уразов, П. В. Масляк, І. В. Саух. - К. : МАУП, 2010. - 328 с.

     18. Чухно А. А. Основи економічної  теорії [Текст] : навчальний посібник / А. А. Чухно. - К. : Вища школа, 2007. - 606 с.

     19. Швайка Л. А. Державне регулювання  економіки [Текст] : навчальний посібник / Л. А. Швайка. - К. : Знання, 2010. - 316 с.

     20. Юрія С. І. Економічна теорія. Політична економія [Текст] : навчальний посібник / С. І. Юрія. - К. : Кондор, 2009. - 604 с.