Вплив технічного прогресу на світову економіку

Урахування регіональної специфіки при проектуванні техніки  і технології дозволяє добитися найкращих  результатів в її використанні. Є  потреба більш повного урахування регіональних особливостей науково-технічного прогресу, причому не тільки природних (клімат, сейсмічність, вічна мерзлота, особливості залягання корисних копалин), але й економічних (густота населення, кваліфікація кадрів, транспортна освоєність тощо).

Широка і комплексна автоматизація, механізація виробництва повністю змінюють характер праці. Сучасний етап автоматизації спирається на електронізацію (комп’ютеризацію) народного господарства.

Велике значення має  впровадження трудозберігаючих технологій у промислових центрах і вузлах, що мають обмежені можливості забезпечення промисловості і сфери послуг трудовими ресурсами.

Для територіально-виробничих комплексів, особливо тих, які тільки створюються, буде характерним високий  рівень застосування прогресивних видів  техніки і технології, перш за все механізації і автоматизації виробництва, які охоплять увесь виробничий цикл.

Особливо велика роль науково-технічного прогресу в охороні  навколишнього середовища і раціональному  природокористуванні. Розвиток науки  і техніки дає змогу створювати ефективні засоби і прилади для очищення промислових і комунальних викидів, що забруднюють воду, атмосферу, грунти. Передові технології забезпечують перехід до замкненого водопостачання, утилізацію відходів, економію трудових, рослинних і мінеральних ресурсів, а також раціональне використання земельних ресурсів.

Основними центрами і  регіонами, де розміщені галузі виробництва  й інші центри економічної ділової  активності, стали території з  передовою наукою та освітою. Територіальне  поєднання освіти, науки, наукоємних виробництв нині є типовим для великих столичних агломерацій і провідних промислових районів. Перспективною формою територіальної організації науково-виробничих комплексів стали технополіси — цілеспрямовано сформовані зони ділової та наукової активності, в яких поєднуються науково-дослідні інститути, вузи та наукоємні промислові підприємства, що взаємодіють між собою.

2.2 Роль НТП на розвиток України

Нам відомо, що 60 % - 70 % від  усіх наукових розробок у виробництво  взагалі ніколи не впроваджується. Тобто науково-дослідний процес охоплює значно більший обшир знань ніж та його частина, яка є виходом науково-технічного прогресу в практику [24].

Науково-технічний прогрес  сприяє більш рівномірному і ефективному  розміщенню підприємств, виробничих комплексів і галузей господарства. Створення і вдосконалення потужних, високопродуктивних машин у багато разів збільшують продуктивність праці у всіх районах. Поява нових способів передачі електроенергії через об’єднані енергосистеми зробила економічно вигідним просторовий розрив між великими виробниками електроенергії на базі дешевих енергоносіїв та її споживачів.

Завдяки досягнутому  рівню розвитку науки і техніки, виробництву промисловістю високопродуктивних машин, механізмів і обладнання освоєно ефективні природні ресурси, що зумовило територіальні зрушення у розвитку і розміщенні продуктивних сил.

Урахування регіональної специфіки при проектуванні техніки  і технології дозволяє добитися найкращих  результатів в її використанні. Є  потреба більш повного урахування регіональних особливостей науково-технічного прогресу, причому не тільки природних (клімат, сейсмічність, вічна мерзлота, особливості залягання корисних копалин), але й економічних (густота населення, кваліфікація кадрів тощо).

Широка і комплексна автоматизація, механізація виробництва повністю змінюють характер праці. Сучасний етап автоматизації спирається на електронізацію (комп’ютеризацію) народного господарства. Велике значення має впровадження трудозберігаючих технологій у промислових центрах і вузлах, що мають обмежені можливості забезпечення промисловості і сфери послуг трудовими ресурсами. Це стосується насамперед старих промислових районів, які характеризуються погіршенням демографічної ситуації.

Сучасна техніка закладає основу для створення принципово нових «заводів майбутнього» — повністю автоматизованих і електронізованих, з мобільною технологією. Тим самим у перспективі, очевидно, з’являться можливості розміщення підприємств, які раніше визнавались трудомісткими, практично повсюдно, у тому числі в трудодефіцитних районах.

Вирішальним засобом  задоволення потреб країни у виробничих ресурсах повинні стати ресурсозберігаючі  технології. При використанні ресурсозберігаючих технологій важливо додержуватись  регіональних пріоритетів.

 

РОЗДІЛ ІІІ. Сучасний етап розвитку НТП

Науково-технічний прогрес  в останнє десятиліття набуває  ряд якісно нових рис. Нова якість народжується в сфері взаємодії  науки, техніки та виробництва. Перетворення науки в безпосередню продуктивну  силу, що почалося ще в останній третині XVIII століття - початку XIX ст., Вступає в нову стадію з середини 50-х років XX ст. [32]

Один з проявів цього - різке скорочення терміну реалізації наукових відкриттів. За даними американського вченого Ф. Лінна, середній період освоєння нововведень склав з 1885 по 1919 р. 37 років, з 1920 по 1944 - 24 роки, з 1945 по 1964 р. - 14 років, а для найбільш перспективних відкриттів (електроніка, атомна енергетика, лазери) - 3 - 5 років. Сталося, таким чином, скорочення цього періоду до тривалості будівництва великого сучасного підприємства. Це означає, що з'явилася фактична конкуренція наукового знання і технічного вдосконалення виробництва, стало економічно більш вигідно розвивати виробництво на базі нових наукових ідей, ніж на базі найсучаснішої, але "сьогоднішньої" техніки. У результаті змінилося взаємодія науки з виробництвом: Раніше техніка та виробництво розвивалися, в основному, шляхом накопичення емпіричного досвіду, тепер вони стали розвиватися на основі науки.

Іншими словами, наука  стає не тільки безпосереднім, але і провідним чинником у системі суспільних продуктивних сил. В якості такої наука набуває здатність визначати темпи розвитку виробництва, характер його технічних, організаційних і структурних змін, бере участь у розвитку всієї системи продуктивних сил. [23]

Значимість наукових розробок ставить питання про  форму сполучення їх з прикладними  розробками і виробництвом. За останні 15-20 років у капіталістичних країнах  відпрацьовано ряд ефективних методів  включення науки, в тому числі і фундаментальної, в загальний потік розвитку суспільного виробництва.

Загальне прискорення  науково-технічного прогресу вимагає  швидкої розробки і впровадження нововведення в якості захисту від  морального старіння. Ці ж обставини  вимагають розробки наукової ідеї, нової технології в різних напрямках для пошуку найбільш раціонального та перспективного рішення, для отримання виробничих методів або продуктів, придатних для використання в різних галузях.

Своєрідність сучасного  етапу науково-технічного прогресу також у тому, що ключове значення набувають фундаментальні науки. Це пояснюється рядом причин, в тому числі й економічними. [28]

По-перше, швидкість появи нових винаходів сприяє збільшенню швидкості морального зносу вже наявної техніки і технології. Наступне за цим знецінення постійного капіталу викликає значне зростання витрат, падіння конкурентоспроможності. Тому глибока наукова опрацювання природи використовуваних процесів, загальних принципів організації різних видів матерії стає умовою для вдосконалення вже існуючих технологій або швидкої їх заміни новими. Цей інтерес до фундаментальної стороні наукових і технічних знань настільки серйозний, що багато в чому визначає організаційні форми інноваційного процесу, способи взаємодії науки і виробництва.

По-друге, нові технології не представляють собою ізольовані, відокремлені потоки. У цілому ряді випадків вони пов'язані і збагачують один одного. Але для їх комплексного використання також необхідні фундаментальні розробки, що відкривають нові сфери застосування новітніх процесів, принципів, ідей.

По-третє, сучасний науково-технічний прогрес дає можливість альтернативних шляхів розвитку та застосування однієї і тієї ж науково-технічної ідеї в різних галузях з дуже різним результатом з точки зору ефективності. Ризик неточного вибору напрямку розробки надзвичайно великий і може призвести до втрати позицій на ринку, втрати самостійності перед обличчям більш удачливого конкурента. Фундаментальна праця повинна дати "бачення" варіантності нововведення і орієнтири для їх оцінки. При рівності витрат на НДДКР результати можуть бути зовсім різними. [25]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

У даній курсовій роботі простежено, що науково - технічний потенціал будь-якої країни є основним двигуном економік країн. В умовах економічної реформи, спрямованої на забезпечення стабілізації та переходу до економічного зростання, необхідна розробка заходів щодо збереження науково-технічного потенціалу, його розвитку та підтримки. Ці заходи повинні розроблятися при активній підтримці держави.  Головними напрямками науково-технічного прогресу у виробництві є: впровадження комплексної механізації та автоматизації, удосконалення технології виробництва, хімізація виробництва, зростання рівня електроозброєності,зниження матеріаломісткості продукції, комп'ютеризація виробництва. Також важливе значення поряд з впровадженням нової техніки має відтворення основних фондів і поліпшення використання засобів праці. 

На основі матеріалу  викладеного у роботі, можна зробити  такі висновки:

• Початок НТП припав на другу половину п'ятдесятих років (розвиток електронно-обчислювальної техніки, атомної енергетики, селекції, генетики, з'явились нові технології й синтетичні матеріали тощо).
• Основою НТП є оновлення економічного та соціального життя.
• Зміна галузевої структури є одним з основних показників зрушень у світовому господарстві, що впливає і на територіальну організацію виробництва. У розвинених країнах внаслідок індустріалізації промисловість стала провідною галуззю господарства. Під впливом НТП різко зменшилась частка добувної промисловості й зросла роль обробної; базові галузі поступились машинобудуванню, хімії, електротехниці (пріоритетний розвиток одержали електроніка, біотехніка, робототехніка). 
• Найважливішою рисою НТП є перетворення науки на провідну ланку системи "наука—техніка—виробництво". З розвитком науки та впровадженням її досягнень виникли поняття "наукомісткі виробництва" або "виробництва високих технологій". До них входять галузі індустрії, що вирізняються високими витратами на наукові дослідження при опануванні нових видів продукції. 
• НТП змінює підходи до розміщення продуктивних сил, створюючи нові можливості як для розв'язання галузевих господарських проблем, так і для комплексного розвитку господарства у традиційних районах і на освоюваних територіях. На особливу увагу заслуговує територіальна організація тих галузей господарства і у тих країнах та регіонах світу, у яких тривають істотні зміни техніко-економічних основ розміщення виробництва у зв'язку зі зміною характеру вихідної сировини, зменшенням матеріаломісткості виробництва та підвищенням повноти використання сировини та відходів, поглибленням технологічних зв'язків з суміжними галузями. 
• Реалізація кінцевої мети НТП досягається за рахунок:  
  - Здешевлення техніки і технології в галузях, їх виробляють, на основі зростання продуктивності праці і збільшення обсягів виробництва;  
  - Вивільнення працівників на підприємствах, що використовують більш продуктивну техніку;  
  - Здешевлення одиниці виробленої продукції у споживача нової техніки;  
  - Забезпечення системності у реалізації всіх факторів, що визначають НТП.
• Науково-технічний прогрес, визнаний у всьому світі як найважливіший фактор економічного розвитку, все частіше пов'язується з поняттям інноваційного процесу. Це єдиний у своєму роді процес, що поєднує науку, техніку, економіку, підприємництво та менеджмент. Він полягає в отриманні новації і тягнеться від зародження ідеї до її комерційної реалізації. 
• Науково - технічний прогрес - процес еволюційний. Як і будь-який процес такого роду, він в результат постійних кількісних накопичень неминуче супроводжується суттєвими якісними чи революційними змінами. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Інноваційні процеси та науково-технічний прогресс Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. // ВВР України. — 1991. — № 24. — С. 272.
2. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: Каравела, 2001. - 236 с.
3. Економічна теорія національної економіки та світового господарства. - М.: Фінансова академія при Уряді РФ, 2003. - С. 108
4. Санто Б. Інновація як засіб економічного розвитку. - М.: Прогрес. - 2000. - С.19
5. http://library.if.ua/book/4/524.html
6. Базилевич В. Історія економічних учень: Підручник / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка / Віктор Дмитрович Базилевич (ред.). — К. : Знання, 2004. — 1300с.
7. Злупко С. Історія економічної теорії: Підручник/ Степан Злупко,; ЛНУ ім. І. Франка. - 2-е вид., випр. і доп.. - К.: Знання, 2005. - 719 с.
8. 3. Ковальчук В. Історія економічних вчень: Навч.- метод. посібник/ В'ячеслав Ковальчук, Михайло Сарай; М-во освіти України; Тернопільська академія народного господ., Кафедра економіч. теорії. - Тернопіль: Астон, 1999. - 126 с.
9. Корнійчук Л. Історія економічних учень: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2002. — 284с.
10. Лактіонова Г. Історія економічних учень: Навч.-метод. посібник / Харківський національний аграрний ун-т ім. В.В.Докучаєва. — Х., 2004. — 151с.
11. Лісовицький В. М. Історія економічних вчень: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ В. М. Лісовицький; М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 219 с.
12. Мазурок П. Історія економічних учень у запитаннях і відповідях: Навчальний посібник/ Петро Мазурок,. - 2-ге вид., стереотип.. - К.: Знання, 2006. - 477 с.
13. Реверчук С. Історія економічних вчень: тести і вправи: Навчальний посібник / Сергій Реверчук, Н. Й. Реверчук, І. Г. Скоморович; Авт.передм. Сергій Реверчук, ; М-во освіти і науки України, Львівський нац. ун-т ім. І.Франка, Кафедра банківського і страхового бізнесу. - К.: Атіка, 2002. - 95 с.
14. Ревчун Б. Г. Історія економічних вчень: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Б. Г. Ревчун,. - Кіровоград: КДТУ, 2003. – 134
15. Тараненко О. Історія економічних вчень: Навчальний посібник для дистанційного навчання/ Олександр Тараненко,; Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". - К.: Університет "Україна", 2007. - 301 с.
16. Юхименко П. Історія економічних учень: Підручник/ Петро Юхименко, Петро Леоненко,. - К.: Знання, 2005. - 583 с.
17. http://www.info-works.com.ua/referats/econimichna_teoria/4117.html
18. Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посіб. — К.: Вид-во КНЕУ, 2000. — 360 с.
19. Горбунов А. Дочерние компании, филиалы, холдинги. — М.: Ан-кил, 1997. — 150 с.
20. Графова Г. Ф., Аврашков Л. Я. О норме дисконта при отборе инвестиционных проектов для финансирования // Финансы. — 1998.— № 3. — С. 28.
21. Гримблат С. О., Кузнецов С. А. Безопасность предпринимательской деятельности: Учеб.-практ. пособие. — Харьков: Наука и жизнь, 1999. — 96 с.
22. Гринев В. Ф. Инновационный менеджмент. — К.: МАУП, 2000. —148 с.
23. Десслер Г. Управление персоналом: Пер. с англ. / Под ред. Ю. В. Шелепова. — М.: Бином, 1997. — 432 с.
24. Дьякон Ю. Ще раз про малий бізнес // Економіка України. — 2000. — № 7. — С. 47-50.
25. Економіка виробничого підприємництва: Навч. посіб. / За ред. Й. М. Петровича. — К.: Знання, КОО, 2001. — 406 с.
26. Зовнішньоекономічна діяльність. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 377 с. 
27. Економіка зарубіжних країн : Чужиков - 2011.
28. Горбач Л. Міжнародні економічні відносини : Підручник/ Люд-мила Горбач, Олексій Плотніков,. -К.: Кондор, 2005. -263 с.
29. Дахно І. Міжнародна економіка : Навч. посіб./ Іван Дахно, Юлія Бовтрук,; Міжнар. акад. управл. персонал.. -К. : МАУП, 2002. -214 с.