Вплив технічного прогресу на світову економіку

Найбільш універсальна форма енергії - електрика. Вона виробляється на електростанціях і розподіляється між споживачами за допомогою електричних мереж комунальними службами. Припинення подачі електроенергії паралізує всі види діяльності, включаючи виробництво. Для того щоб цього не сталося - використовуються системи безперебійного живлення і автономні джерела енергії.

Потреба в енергії  продовжує рости. Наша цивілізація  динамічна. Розвиток будь-якого виробництва  вимагає, передусім, енергетичних витрат і при існуючих формах національних економік багатьох держав можна чекати виникнення серйозних енергетичних проблем. Більш того в деяких країнах вони вже існують, включаючи і Україну. [29]

Навіть якщо енергетичної кризи вдасться уникнути, світ, рано чи пізно, неминуче зіткнеться з тим, що основні види традиційного палива будуть вичерпані. Запаси нафти, газу, вугілля не нескінченні. Чим більше ми використовуємо ці види енергетичної сировини, тим менше іх залишається і тим дорожче з кожним днем вони нам обходяться. [14]

Хоча кількість розвіданих запасів деяких енергетичних ресурсів, наприклад нафти, зростає, перед людством вже сьогодні встає задача освоєння невичерпних джерел енергії.

У течії наступного віку почнеться перехід до інших джерел енергії, після чого людство міцно  встане на шлях створення невичерпної системи постачання енергією. Оскільки, ще існує можливість вибору між різними джерелами енергії, то вирішальне значення при цьому має вартість енергії. На відміну від нафти сьогодні в світі немає якихсь єдиних цін на вугілля. Вартість вугілля коливається в залежності від вмісту в ньому тих або інших компонентів, можливостей використання для певної мети, умовах транспортування і т.д. [17]

До цього дня універсальним  автономним джерелом, безумовно, є дизель-генератор. Він знаходить широке застосування завдяки високій надійності. Крім того, він забезпечує не тільки електроенергією, але і теплом.

Більшість джерел енергії  так чи інакше забруднюють або  змінюють навколишнє середовище. Лише сонце і вітер - два постачальники  енергії, правда досить капризні, не вносять практично ніяких порушень в природу. Використання сонячної енергії дозволяє розширити енергетичні ресурси і заощадити значну кількість палива від екватора до 60-ої широти. Джерела енергії, що відновляються - вітрогенератори і геліостанції, роблять перші кроки в енергетиці. [31]

Вітроенергетика, яка  використовує вітроколеса і вітрокаруселі  зараз перероджується. У США вже  побудовані і експлуатуються комерційні установки. Проекти наполовину фінансуються з державного бюджету. Другу половину інвестують майбутні споживачі екологічно чистої енергії. [21]

Вітроагрегати діляться на дві групи:

• вітродвигуни з горизонтальною віссю обертання (крильчаті);
• вітродвигуни з вертикальною віссю обертання (карусільні: лопатеві і ортогональні). [4]

Ніяка людська діяльність неможлива без використання енергії. Продуктивність і, зрештою, прибуток значною мірою залежать від стабільності подачі енергії. Наявність енергії - одна з необхідних умов для рішення практично будь-якої задачі.

Хімізація виробництва - інший найважливіший напрямок науково-технічного прогресу, який передбачає вдосконалення виробництва за рахунок впровадження хімічних технологій, сировини, матеріалів, виробів з метою інтенсифікації, отриманню нових видів продукції і підвищення їх якості, підвищення ефективності і змістовності труда, полегшення його умов.

Серед основних напрямків розвитку хімізації виробництва можна  відмітити такі, як впровадження нових  матеріалів, розширення споживання синтетичних  смол і пластмас, реалізація прогресивних хіміко-технологічних процесів, розширення випуску і повсюдного застосування різноманітних хімічних матеріалів, що володіють спеціальними властивостями (лаків, інгібритів корозії, хімічних добавок для модифікації властивостей промислових матеріалів і вдосконалення технологічних процесів). Кожний з цих напрямків ефективний саме по собі, але найбільший ефект дає комплексне впровадження.

2. Поняття інноваційного процессу

Інноваційні процеси — це сукупність прогресивних, якісно нових змін, які безперервно виникають у часі й просторі.

Слід розрізняти поняття "новини" і "нововведення". Новини виникають як результат інноваційних процесів, як втілення творчої думки людини у певну економіко-виробничу проблему, а впровадження новин у господарську практику — це нововведення. [1]

Оцінювання, прийняття  і реалізація нових рішень у галузях техніки, технології, організаційних форм та методів господарювання становлять суть інноваційних процесів. Інноваційні процеси починаються в певних галузях науки, а завершуються у виробництві.

За сферою застосування інноваційні процеси поділяють на такі характерні види:

1. технічні новини і нововведення — нові вироби, технології, засоби виробництва;
2. організаційні інновації — нові методи і форми організації всіх видів діяльності підприємства, форми суспільного виробництва;
3. економічні інновації — удосконалені методи господарського управління підприємством (прогнозування, планування, фінансування, ціноутворення, мотивація та оплата праці);
4. соціальні інновації — форми активізації людського фактора в діяльності підприємства (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, стимулювання творчої активності, підтримування високого рівня безпеки праці, охорона здоров'я людей, охорона довкілля, створення комфортних умов життя);
5. юридичні нововведення — регулювання всіх видів діяльності підприємства на основі нових і змінених законів, а також нормативно-правових документів.

За масштабністю і  силою впливу інновації поділяють  на локальні й глобальні. Локальні новини сприяють еволюційним перетворенням у діяльності підприємства і неістотно впливають на ефективність його функціонування та розвитку. Глобальні новини здебільшого революційні, тобто принципово нові, що кардинально підвищують організаційно-технічний рівень виробництва, забезпечують суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах. Особливості сучасного НТП:

1. перетворення науки в безпосередню продуктивну силу суспільства;
2. скорочення проміжку від наукового відкриття до його практичної реалізації;
3. випереджаючий розвиток науки;
4. розширення меж охоплення сучасного НТП і масштабність цього процесу.

Будь-яка держава з  метою забезпечення високого рівня  економіки і подолання відставання  власного розвитку від розвитку інших  країн повинна здійснювати єдину  державну науково-технічну політику — цілеспрямовані заходи забезпечення комплексного розвитку науки і техніки, упровадження ефективних результатів у практику виробництва. Отже, держава на кожному етапі розвитку визначає основні напрями НТП і забезпечує умови для їх здійснення.

Загальні напрями НТП

1. створення нових і вдосконалення існуючих технологій, засобів праці та кінцевої продукції;
2. створення нових і поліпшення якості застосовуваних матеріалів;
3. автоматизація виробництва.

Пріоритетні напрями сучасного НТП розглянемо детальніше.

1. Електронізація народного господарства. Електронізація — це забезпечення сфер виробництва і суспільного життя високоефективними засобами обчислювальної техніки, новими поколіннями супут-никових систем зв'язку тощо.
2. Комплексна автоматизація всіх галузей народного господарства. Автоматизація — це впровадження у виробничі процеси гнучких автоматизованих виробничих систем, промислових роботів, багатоопераційних верстатів з ЧПУ, систем автоматизованого проектування, автоматизованих систем управління.
3. Створення і використання нових матеріалів. Такі матеріали мають нові властивості, які широко застосовують у певних галузях науки і промисловості: надпровідність, радіаційна стійкість, стійкість до зношення, надчисті матеріали із заданими властивостями.
4. Освоєння принципово нових технологій — мембранної, лазерної, плазмової, вакуумної, детонаційної.
5. Прискорений розвиток біотехнології. Біотехнологія базується на промисловому застосуванні створених живих систем, насамперед мікроорганізмів. Біотехнологія сприяє створенню безвідходних технологій, нарощуванню обсягів виробництва сировини і продовольчих ресурсів.

Рівень НТП оцінюється великою кількістю показників, серед  яких основними є показники технічного рівня виробництва, що відображають обсяг фактичного впровадження у  виробництво досягнень науки, техніки, технології, організації праці й управління. [4]

РОЗДІЛ ІІ. НТП та його вплив на територіальну й галузеву структуру продуктивних сил

Початок НТП припав у  нас на другу половину п'ятдесятих  років (розвиток електронно-обчислювальної техніки, атомної енергетики, з'явились нові технології й синтетичні матеріали тощо). Основою НТП є оновлення економічного та соціального життя. 
Зміна галузевої структури є одним з основних показників зрушень у світовому господарстві, що впливає і на територіальну організацію виробництва. У розвинених країнах внаслідок індустріалізації промисловість стала провідною галуззю господарства. Під впливом НТП різко зменшилась частка добувної промисловості й зросла роль обробної; базові галузі поступились машинобудуванню, хімії, електротехниці (пріоритетний розвиток одержали електроніка, біотехніка, робототехніка). 
Зріст продуктивності праці під впливом НТП сприяє збільшенню значення інфраструктурної сфери господарства (торгівля, транспорт, зв'язок). Найважливішою рисою НТП є перетворення науки на провідну ланку системи "наука—техніка—виробництво". З розвитком науки та впровадженням її досягнень виникли поняття "наукомісткі виробництва" або "виробництва високих технологій". До них входять галузі індустрії, що вирізняються високими витратами на наукові дослідження при опануванні нових видів продукції. Використання досягнень НТП визначає вихід економіки з кризи. В індустріальній економіці 3/4 приросту ВНП забезпечується за рахунок найновітніших технологій. 
НТП змінює підходи до розміщення продуктивних сил, створюючи нові можливості як для розв'язання галузевих господарських проблем, так і для комплексного розвитку господарства у традиційних районах і на освоюваних територіях. На особливу увагу заслуговує територіальна організація тих галузей господарства і у тих країнах та регіонах світу, у яких тривають істотні зміни техніко-економіч-них основ розміщення виробництва у зв'язку зі зміною характеру вихідної сировини, зменшенням матеріаломісткості виробництва та підвищенням повноти використання сировини та відходів, поглибленням технологічних зв'язків з суміжними галузями. Чимало при цьому важить удосконалення технології виробництва. Впровадження принципово нових технологій, насамперед електронно-променевих, плазмових, імпульсних, біологічних, радіаційних, хімічних, дасть можливість у декілька разів підвищити продуктивність праці та ефективність використання ресурсів і зменшити енерго- та матеріаломісткість виробництва. 
При збагаченні руд стали ефективніше використовувати руди з меншим вмістом металу. Це істотно змінює розміщення металургійної промисловості. Сучасна техніка дозволяє вилучати з нефелінових руд глинозем (окис алюмінію), потреби у якому ростуть з розвитком машинобудування. Значні запаси родовищ корисних копалин, які придатні для господарського освоєння, у більшості країн знаходяться у районах з екстремальними кліматичними умовами. Ця особливість розміщення матеріально-сировинних ресурсів ставить перед науково-технічним прогресом додаткові умови — створення регіональних модифікацій машин та механізмів. Необхідно враховувати не тільки природні умови (клімат, сейсмічність, вічна мерзлота, особливості залягання корисних копалин), але й економічні (щільність населення, кваліфікація трудових ресурсів, транспортна освоєність тощо). 
Регіональна модифікація техніки та технології повинна забезпечити зниження витрат живої праці, скорочення строків будівництва об'єктів, впровадження нових джерел сировини й палива, які підвищать економічну ефективність виробництва. При цьому вплив нової техніки й технології на розміщення виробництва супроводжується зниженням витрат палива, електроенергії, сировини, праці на одиницю продукції. 
Розгляньмо один приклад зміни ролі факторів у розміщенні продуктивних сил. Під впливом НТП з'являються нові фактори розміщення залежно від ускладнення територіально-економічної структури. З ускладненням територіально-економічної структури господарства будь-якої країни зростає кількість факторів, які впливають на розміщення продуктивних сил. При цьому одні фактори відходять на другорядні місця, інші, які давно втратили своє значення, знов відтворюються. Отже, із збільшенням кількості факторів відбувається зміна їхньої значимості. Значення енергетичного фактора у розміщенні виробництва підвищилось. Одначе не настільки, як очікувалось. З одного боку, підвищення рівня механізації та автоматизації підвищило енергомісткість виробництв, тісніше зв'язавши їх з джерелами енергії. З іншого, розвиток таких видів транспортування палива, як нафто- і газопроводи, забезпечив доставку значних обсягів палива у будь-які частини Земної кулі і відчутно знизив обмеження на вибір пунктів розміщення енергомістких виробництв. 
Обмеження дії енергетичного фактора почало вирівнювати розміщення енергомістких виробництв усередині країни. Проте на міжнародному рівні проявляється протилежна тенденція: зростання ваги енергетичного фактора. Почалось переміщення високоенергомістких виробництв з країн з відносно дорогою енергією до країн з дешевою енергією. 
Транспортний фактор внаслідок НТР зазнав найбільших змін. З одного боку, вплив фактору транспортної забезпеченості постійно падав. З іншого боку, оцінюючи теперішній ступінь забезпеченості країн (особливо Західної Європи, промисловість якої майже наполовину існує за рахунок позаконтинентальних ресурсів) сировиною, енергією, продовольством, роль транспорту, особливо морського, повинна зрости. 
Істотних змін зазнав і сировинний фактор. Родовища мінерально-сировинних ресурсів, які у минулому розробляти було економічно невигідно, за сучасного стану науки й техніки експлуатуються. НТП сприяє територіальному розширенню енергетичної й сировинної бази промисловості, став рентабельним видобуток нафти й газу з більших глибин і морського шельфу. За рахунок нових технологій підвищився рівень комплексного використання руд кольорових металів, повніше вилучаються корисні компоненти з бідних руд. 
Першорядне значення має екологічний фактор. Високий рівень забруднення повітря, поверхневих та ґрунтових вод, ґрунту, захаращеність території відвалами, промисловими відходами різко погіршують умови життя населення, підвищують його захворюваність та смертність, перешкоджають розвитку сучасних виробництв, що вимагають особливої чистоти матеріалів, ускладнюють рекреаційну діяльність. Природне середовище знівечене у районах видобування корисних копалин, концентрації хімічної, металургійної промисловості, електроенергетики. 
На розміщення обробної промисловості великий вплив справляє фактор трудових ресурсів. Цей вплив набагато знижується при впровадженні комплексної механізації, автоматизації та роботизації виробництва. Проте при цьому зростає роль кваліфікованих кадрів. Очевидно, що галузі матеріального виробництва, які характеризуються високим рівнем механізації та автоматизації, можна розміщувати у працедефіцитних районах. Велике значення має впровадження працезберігаючих технологій, обладнання з автоматизованими системами управління у промислових центрах та вузлах, які мають обмежені можливості забезпечення промисловості та сфери послуг трудовими ресурсами. Це стосується насамперед старопромислових районів, які характеризуються погіршенням демографічної ситуації. Впровадження автоматизованих систем управління виробництвом дозволить до мінімуму звести вплив фактора трудових ресурсів на розміщення виробництва. 
Під впливом НТП змінилося розміщення окремих галузей. Так, у гірничодобувній промисловості це відбувалось під впливом здешевлення транспорту і тенденцій до економії сировини й палива. Впав видобуток кам'яного вугілля (Франція, ФРН, Бельгія та ін.),але це падіння було компенсоване зростанням виробництва ефективніших ґа-тунків палива, передусім природного газу. Великими виробниками газу стають Норвегія, Данія, Нідерланди, Великобританія. Намічається розвиток газовидобування на шельфі Середземного моря. У нафтовій промисловості впав видобуток на бідних родовищах континентальної частини і різко зріс видобуток на морському шельфі. У залізорудній промисловості зменшився або припинився видобуток на родовищах з низькоякісними рудами і зріс видобуток на родовищах високоякісних руд. 
Розміщення енергетики змінилося з появою атомних електростанцій, не прив'язаних до джерел палива. Це вплинуло на енергомісткі галузі промисловості. Відбулось вирівнювання розміщення алюмінієвої промисловості у ФРН, Великобританії,Італії. Розміщення АЕС у малолюдних місцях дало поштовх до розвитку слабоосвоєних районів, наприклад Північної Шотландії. У нафтопереробній промисловості усе відбувалось у два етапи. На першому етапі зниження витрат морських перевезень привело до розміщення нафтопереробки у портових містах, а на другому етапі розвиток трубопровідного транспорту дозволив наблизити її до місць споживання. 
У чорній металургії НТП знизив споживання палива на одиницю виплавленого металу — відтоді почалася переорієнтація з палива на сировину. Для країн-імпортерів залізної руди це відбилося на розміщенні підприємств чорної металургії на морських узбережжях (Італія, Японія, Нідерланди). 
Докорінні зміни структури виробництва стались у хімічній промисловості. Провідну роль почала відігравати продукція хімії органічного синтезу (пластмаси, штучні волокна, синтетичний каучук тощо), відсунувши на другий план продукцію традиційної неорганічної хімії. Це, в свою чергу, спонукало до переходу на ефективну сировину — нафту. Проте більших змін у територіальному розміщенні хімічної промисловості не сталось. Основні виробничі потужності, як і раніше, розташовані у традиційних районах та центрах. Але там, де створюються нові виробництва, характерна орієнтація на нафту. Підприємствам хімічної промисловості, які споживають велику кількість води (виробництво хімічних волокон), властива орієнтація на водні ресурси. 
Зрушення у розміщенні машинобудування пов'язані з поважними структурними змінами. Під впливом НТП з'явились нові підгалузі, змінився попит на продукцію машинобудування. Найістотніший вплив на розміщення виробництва справив фактор трудових ресурсів: підприємства переносились до джерел вільних ресурсів праці, до країн з дешевою робочою силою. Легкій промисловості більше притаманні зрушення між; 
країнами, ніж усередині країн. Відносна простота технологій та часта зміна номенклатури зумовили збереження великої частки ручної праці у галузях легкої промисловості. Це зробило вигідним розміщувати галузі у країнах з більш дешевою працею. [22] 
Сільське господарство продовжує відставати від промисловості за рівнем матеріально-технічної оснащеності. НТП у сільському господарстві виражається у прискоренні розвитку цілого ряду напрямів науково-технічного, виробничо-технологічного та соціально-економічного характеру. Підвищення рівня науково-технічної оснащеності лежить в основі використання генної інженерії, біотехнологій, робототехніки та електроніки. 
Під впливом НТП якісно змінилася структура світового транспорту. Трубопровідний транспорт здійснює основну частку внутрішньоконтинентальних перевезень нафти та газу в Північній Америці, Європі, Азії. Зросло значення танкерного флоту для доставки нафти, газів, рідких хімічних товарів, а також спеціалізованих суден для перевезення окремих видів вантажів. Велике значення мала поява суден з горизонтальним завантаженням і контейнерів на наземних та водних видах транспорту. Це сприяло підвищенню ефективності роботи транспорту, зниженню витрат. Великі відстані перестали бути економічною завадою для зовнішньої торгівлі. Цим пояснюється посилення транспортного значення Тихого та Індійського океанів, роль яких у світовому судноплавстві до другої світової війни була незначна.

2.1  Cутність і роль науково-технічного прогресу у розвитку народногосподарського комплексу

Науково-технічний  прогрес (НТП) — поступальний та взаємопов’язаний розвиток науки і техніки, характерний для великого машинного виробництва. Неперервність НТП залежить насамперед від розвитку фундаментальних досліджень, які відкривають нові якості і закони природи та суспільства, а також прикладних досліджень та дослідно-конструкторських розробок, що дають змогу втілити наукові ідеї в нову техніку і технологію. НТП здійснюється у двох взаємообумовлених формах: 1 — еволюційній, яка означає порівняно повільне і часткове вдосконалення традиційних основ науки і техніки; 2 — революційній, яка відбувається у вигляді науково-технічної революції (НТР) і породжує принципово нову техніку і технологію, викликає докорінні перетворення продуктивних сил суспільства.

Революційний шлях —  головний шлях розвитку техніки і технології в епоху НТР. Його визначальною особливістю є бурхливий розвиток науки, перетворення її в безпосередню продуктивну силу. Наука перетворюється на провідну ланку системи «наука—техніка—виробництво». З розвитком науки та впровадженням її досягнень виникли поняття «наукомісткі виробництва» або «виробництво високих технологій». До них належать галузі індустрії, що вирізняються високими витратами на наукові дослідження при плануванні нових видів продукції.

НТР впливає також  на темпи піднесення окремих галузей і на їх поєднання чи галузеву структуру. Великі зміни відбуваються і в структурі окремих галузей. З одного боку, відбувається подальше «дроблення» цієї структури, пов’язане, перш за все, з ускладненням виробництва, формуванням різних новітніх галузей НТР. З другого боку, різні галузі і підгалузі об’єднуються, створюючи складні міжгалузеві комплекси: агропромисловий, машинобудівний, паливно-енергетичний та ін.

НТР змінює і характер традиційних видів виробництва. Одна із особливостей цієї зміни — укрупнення основних виробничих агрегатів, що веде до подальшої концентрації виробництва переважно в індустріальних районах.

Науково-технічний прогрес  сприяє більш рівномірному і ефективному  розміщенню підприємств, виробничих комплексів і галузей господарства. Створення і вдосконалення потужних, високопродуктивних машин у багато разів збільшують продуктивність праці у всіх районах. Поява нових способів передачі електроенергії через об’єднані енергосистеми зробила економічно вигідним просторовий розрив між великими виробниками електроенергії на базі дешевих енергоносіїв та її споживачів.

Завдяки досягнутому  рівню розвитку науки і техніки, виробництву промисловістю високопродуктивних машин, механізмів і обладнання освоєно  ефективні природні ресурси, що зумовило територіальні зрушення у розвитку і розміщенні продуктивних сил.