Вплив технічного прогресу на світову економіку

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

 

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

          Вплив технічного прогресу на світову економіку

 

  

 

      Курс –  ІІ

     (заочне відділення)

     Напрям підготовки:

     міжнародні економічні відносини               Балаж Наталія Іванівна

 

 

 

    Науковий керівник:                       

     викладач                                                          Король Марина Михайлівна

                                                     

 

 

Ужгород-2012

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………...3

 

РОЗДІЛ І. Науково – технічний прогрес.…………………………………..….7

 

1. Історичні етапи розвитку НТП…..……………………………………...7

2. Поняття інноваційного процессу…………………………………….....20

РОЗДІЛ  ІІ. НТП та його вплив на територіальну й галузеву структуру продуктивних сил …………………………………….………………………24

2.1 Cутність і роль науково-технічного прогресу у розвитку народногосподарського комплексу ………………………………………..…30

 

 

  2.2  Роль НТП на розвиток України…………………………………………32

 

РОЗДІЛ ІІІ. Сучасний етап розвитку НТП…………………………………..34

 

 

ВИСНОВКИ…..…………………………………………………………..……37

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………….……….............40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Розвиток світової і  національної економік сьогодні відбувається під впливом науково-технічного прогресу, що характеризується посиленням інноваційної активності і новим підходом до визначення інновацій, який поєднує знання, техніку і технології з ринком. Як свідчить світовий досвід, технологічний розвиток промисловості є одним з вирішальних чинників при визначенні місця країни у світовій економіці. Сьогодні економічне зростання розвинених країн на 70-80% забезпечується за рахунок впровадження інновацій, серед яких важливе місце посідає розробка та впровадження нових технологій, тобто інноваційний процес стає ключовим фактором, який забезпечує не лише конкурентноздатність окремого підприємства, промисловості чи країни взагалі, але і стає фактором суспільного розвитку. У зв’язку з цим зростає роль держави у забезпеченні системної взаємодії між тими, хто забезпечує створення інновацій в державі, та тими, хто їх впроваджує, тобто між науково-дослідними організаціями та промисловими підприємствами.

У більшості розвинених кран, таких як США, Японія, країни Західної Європи, інноваційна модель розвитку вже давно стала домінуючою при  формуванні економічної політики розвитку держави. Тоді як країни пострадянського  табору, що майже 20 років тому стали  на шлях ринкових перетворень, все ще намагаються сформувати ефективну науково-технічну та інноваційну політику, розробити ефективні інструменти стимулювання інноваційного та науково-технологічного розвитку. Важливого значення для таких країн, в тому числі і для України, набуває фактор часу, який за умови „простоювання” відкидає Україну все далі і далі з позицій соціально-економічного розвитку.

Світовий досвід показує, що подолання  технологічного відставання можливе  лише при наявності в країні розвинутої системи генерації знання (якою більшою мірою є наука), яка заснована на потужному секторі фундаментальних досліджень, ефективній системі освіти та системній взаємодії між ними та підприємцями. За таких умов формування інноваційної політики, вибір, розробка інструментів стимулювання інноваційного розвитку та забезпечення взаємодії між наукою та промисловістю набувають особливого значення.

На сьогодні позиції більшості  українських промислових підприємств  на зовнішніх та внутрішніх ринках є слабкими, що обумовлюється багатьма причинами, однією з яких є повільний перехід української економіки до інноваційної моделі розвитку через неузгодженість дій різних органів державної влади, частина яких не усвідомлює важливість науково-технологічного прогресу та наукових досліджень, їхньої ролі у формуванні конкурентоспроможного виробництва. У свою чергу науково-дослідні установи не завжди вміють  довести результати своїх наукових досліджень до промислового користування чи зацікавити підприємців своїми розробками. З іншого боку, криза 90-х років вимила з науки прошарок науковців середнього віку та суттєво вплинула на стан матеріально-технічної бази науково-дослідних установ.

Таким чином, в Україні існує  проблема забезпечення новими знаннями та їх ефективного використання, що сьогодні виступає основою цивілізаційного розвитку. Це в свою чергу вимагає визначення взаємозв’язку існуючих знань та знань, що з’являються, з технологічним розвитком країни.

[27]

 

Актуальність  обраної теми

Остання третина ХХ століття ознаменувався  бурхливими подіями в житті людського суспільства. Тектонічні зрушення в економічних, політичних,громадських його структурах періодично викликають бурхливий, непередбачуваний хід подій. І, можливо,найбільш драматичні події розгортаються саме в економічній сфері.  
В основі цих рухів - науково-технічний прогрес, темпи якого все більше прискорюються.  
Невпізнанно змінився вигляд капіталістичного суспільства. З'явилося нове покоління предметів праці, транспортних засобів і засобів зв'язку. Нові форми організації праці та управління абсолютно змінили вигляд  
і поняття підприємства, галузі, продуктивної і непродуктивної праці.  
Виник новий тип робочої сили, як індивідуальної, так і сукупної.  
В останній третині ХХ століття почався перехід до нового типу виробництва. Назміну масового потокового виробництва на базі жорсткої автоматизації прийшло високоефективне, гнучке виробництво, розраховане на створення продукту високої якості для індивідуалізованого попиту. Замість жорсткої управлінської системи стала впроваджуватися "виробнича демократія".

Актуальність теми даної курсової роботи визначається тим, що в основі всіх перерахованих вище змін в системі суспільного виробництва виник науково-технічний прогрес. Глибина пов'язаних з ним перетворень, широкі наслідки для національної економіки та її місця у світовому капіталістичному господарстві роблять життєвонеобхідним для кожної країни не тільки участь в цьому процесі, але й вивчення і сприйняття міжнародного досвіду організації науково-технічного розвитку. Успіх на цьому шляху в значній мірі залежить від механізму, з'єднує розвиток науковоих ідей, прикладну розробку на її основі і впровадження результату у виробництво в єдиний потік.  
В економічній літературі можна зустріти різні точки зору про зміст  
НТП. Іноді його розглядають як процес розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, тобто процес вдосконалення практично всіх сторін життя суспільства. У даній роботі НТП розглядається як процес розвитку науки і техніки. Розвиток людини як головної продуктивної сили пов'язаної не тільки з НТП, а й із соціально-політичними перетвореннями, які вивчаються іншими науками, оскільки мають інші закономірності.  
На думку деяких економістів, предметом економічної науки є тільки відносини власності або форми їх прояву стосовно НТП. Вони заперечують НТП як економічну категорію і економіку НТП як науку. Однак НТП має дві взаємопов'язані сторони - це не тільки технологія створення й освоєння нової техніки (предмет технічних наук),але й економічні відносини між учасниками цього процесу, його господарський механізм (інноваційний механізм). 

 

Мета дослідження

Метою дослідження даної  курсової роботи стало вивчення матеріалу про вплив технічного прогресу на світову економіку.

 

Завдання дослідження

 

1. Проаналізувати характерні риси інноваційного процесу на сучасному етапі розвитку світової економіки .

 

2. Охарактеризувати економічні важелі механізму.

 

3. Відобразити роль технологічних інновацій у розвитку світової економіки.

 

Об’єкт дослідження

Вплив технічного прогресу на світову економіку

 

Структура роботи

 

У І Розділі мова йде про науково – технічний прогрес НАУ НАУККОВО-ТЕХНЙОГО ВПЛИВ НА ТЕРИТОРІАЛЬНУ Й ГАЛУЗЕВУ СТРУКТУРУ ПРОДУКТИВНИХ С

Розділ ІІ, присвячений НТП та його впливу на територіальну й галузеву структуру продуктивних сил

 

Об’єктом дослідження в Розділі ІІІ є особливості сучасного етапу розвитку НТП

Розділ І. Науково – технічний прогрес

1. Історичні етапи розвитку НТП

Науково-технічний прогрес — це поступальний  рух науки і техніки, еволюційний розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на основі широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи, це об'єктивна, постійно діюча закономірність розвитку матеріального виробництва, результатом якої є послідовне вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, підвищення його ефективності. [11]

НТП властиві еволюційні (зв'язані з накопиченням кількісних змін) та революційні (зумовлені стрибкоподібними якісними змінами) форми вдосконалення  технологічних методів і засобів  виробництва, кінцевої продукції. До еволюційних  форм НТП відносять поліпшення окремих техніко-експлуатаційних параметрів виробів чи технології їхнього виготовлення, модернізацію або створення нових моделей машин, обладнання, приладів і матеріалів у межах того самого покоління техніки, а дореволюційних. — зміну поколінь техніки й кінцевої продукції, виникнення принципово нових науково-технічних ідей, загально-технічні (науково-технічні) революції, у процесі яких здійснюється масовий перехід до нових поколінь техніки в провідних галузях виробництва. [7] 
Науково-технічна революція (НТР) відбиває докорінну якісну трансформацію суспільного розвитку на засаді новітніх наукових відкриттів (винаходів), що справляють революціонізуючий вплив на зміну знарядь і предметів праці, технології, організації та управління виробництвом, характер трудової діяльності людей. Зміст сучасної НТР найбільш повно розкривається через її особливості, зокрема: 
 
• перетворення науки на безпосередню продуктивну силу (втілення наукових знань у людині, технології і техніці; безпосередній вплив науки на матеріальне виробництво та інші сфери діяльності суспільства);

• новий етап суспільного  поділу праці, зв'язаний з перетворенням  науки на провідну царину економічної  і соціальної діяльності, що набирає  масового характеру (наука перебрала  на себе найбільш революціонізуючу, активну роль у розвитку суспільства; сама практика потребує випереджаючого розвитку науки, оскільки виробництво все більше стає технологічним утіленням останньої); 
 
• прискорення темпів розвитку сучасної науки і техніки, що підтверджується скороченням проміжку часу від наукового відкриття до його практичного використання;

• інтеграція багатьох галузей  науки, самої науки з виробництвом з метою прискорення й підвищення ефективності всіх сучасних напрямків  науково-технічного прогресу; 
 
• якісне перетворення всіх елементів процесу виробництва — засобів праці (революція в робочих машинах, поява керуючих машин, перехід до автоматизованого виробництва), предметів праці (створення нових матеріалів з наперед заданими властивостями; використання нових, потенційно невичерпних джерел енергії), самої праці (трансформація її характеру та змісту, збільшення в ній частки творчості)

Це, як справедливо відмітив американський економіст Джеймс Брайт, єдиний в своєму роді процес, об'єднуючий науку, техніку, економіку, підприємництво і управління. Він перебуває в отриманні нового продукту і тягнеться від зародження ідеї до її комерційної реалізації, охоплюючи таким чином весь комплекс відносин: виробництва, обміну, споживання.

У цих обставинах інновація  спочатку націлена на практичний комерційний результат. Сама ідея, що дає поштовх, має меркантильний зміст: це вже не результат "чистої науки", отриманий університетським вченим у вільному, нічим не обмеженому творчому пошуку. У практичній спрямованості інноваційної ідеї і перебуває її приваблива сила для підприємств, що працюють у ринковій економіці. [3]

Основні шляхи розвитку науково-технічного прогрессу:

За умов сучасних революційних перетворень у технічному базисі виробництва ступінь його технічної  досконалості та рівень економічного потенціалу в цілому визначаються прогресивністю використовуваних технологій -— способів одержання й перетворювання матеріалів, енергії, інформації, виготовлення продукції. Технологія стає завершальною ланкою і формою матеріалізації фундаментальних досліджень, засобом безпосереднього впливу науки на сферу виробництва. Якщо раніше її вважали забезпечуючою підсистемою виробництва, то зараз вона набула самостійного значення, перетворившись на авангардний напрям НТП.

Сучасним технологіям  властиві певні тенденції розвитку й застосування. Головними з них є: по-перше, перехід до малостадійних процесів через поєднання в одному технологічному агрегаті кількох операцій, що раніше виконувались окремо; по-друге, забезпечення в нових технологічних системах мало- або безвідходності виробництва; по-третє, підвищення рівня комплексності механізації процесів на засаді застосування систем машин і технологічних ліній; по-четверте, використання в нових технологічних процесах засобів мікроелектроніки, що дає змогу одночасно з підвищенням ступеня автоматизації процесів досягати більш динамічної гнучкості виробництва. 
Технологічні методи все більше й усе частіше визначають конкретну форму і функції засобів та предметів праці, а отже, ініціюють появу інших напрямків НТП, витискують з виробництва технічно та економічно застарілі знаряддя праці, породжують нові машини та устаткування, засоби автоматизації. Зараз принципово нові види техніки розробляються й виготовляються під нові технології, а не навпаки, як це було раніше, коли панував примат засобів праці. 
НТП у галузі знарядь праці довів, що технічний рівень та якість сучасних машин (устаткування) безпосередньо залежать від прогресивності характеристик застосовуваних для їхнього виробництва конструкційних та інших допоміжних матеріалів. Звідси випливає величезна роль створення й широкого використання нових матеріалів, що характеризує один з важливих напрямків НТП. [12]