Вплив інфляції на діяльність підприємства

  Отже, у 1992—1995 рр. в Україні діяли різні чинники інфляції, які нерідко підсилювали один одного. Зумовлена спочатку сукупним попитом, інфляція стала самоіндукованою. Зростання цін на товари, послуги та економічні ресурси здорожчувало виробництво, що разом з інфляційними очікуваннями та підвищенням номінальних доходів вело до нового спалаху інфляції. Це й зумовило гіперінфляцію. Ще у 1993 р. було здійснено кілька спроб обмежити емісію грошей, аби стримати інфляцію. Проте ці спроби були невдалі. У 1994 р. уряд намагався застосувати адміністративні методи для обмеження темпів зростання цін. Це була, по суті, класична політика доходів, яка сповільнювала зростання зарплати, запроваджувала фіксовані ціни на значну кількість товарів і послуг, вводила адмініс-тративне регулювання на валютному ринку тощо. Така політика пригасила темпи зростання цін, але спричинила катастрофічне падіння обсягу виробництва в уже лібералізованій економіці. Крім цього, вона відкинула країну далеко назад у реформуванні економіки.

  Дієві заходи щодо згортання інфляції почали здійснювати лише з приходом до влади у другій половині 1994 р. нового Президента України. З цього часу почався відлік періоду фінансової стабілізації в національній економіці. Співпраця уряду з МВФ та іншими міжнародними організаціями-кредиторами дала змогу отримати додаткові ресурси для проведення реформ і фінансування дефіциту бюджету.

  Основою антиінфляційної програми стало  приборкання інфляційних очікувань, які здебільшого формувалися за адаптивним принципом і значною мірою корелювали з динамікою валютного курсу українського карбованця. Це полегшувало завдання антиінфляційної політики, бо достатньо було стабілізувати валютний курс. Кредити, отримані від міжнародних організацій, допомогли НБУ сформувати резервний фонд для здійснення інтервенцій на валютному ринку, що стабілізувало курс карбованця.

  Продумана політика уряду і НБУ у 1994—1996 рр. дала змогу успішно здійснити  грошову реформу. Рівень інфляції в  Україні сягнув рекордно низького значення — 10,1% у 1997 р. Проте фінансова криза  в Росії у 1998 р. не могла не позначитися на нашій економічній ситуації. Від північного сусіда вітчизняній економіці також передалися очікування знецінення валюти, що підвищило ціни на енергоносії та прискорило темп інфляції, який у 1998 р. становив уже 20%. Паливна криза в Україні у середині 1999 р., а також недорід у сільському господарстві спричинили стрибок цін на енергоносії та продукти харчування. Внаслідок різних причин темпи інфляції у 2000 р. прискорилися: її рівень сягав 25%.

  Згідно  з оцінками фахівців, у вітчизняній економіці закладено сильний інфляційний потенціал. Повільний вихід економіки України із трансформаційного спаду, її неефективна галузева структура та надмірний рівень монополізації, величезний державний борг і дефіцит бюджету загрожують відносній стабільності у сфері цін. Для ліквідації інфляційного потенціалу уряд має прискорити проведення реформ, акцентуючи увагу на структурній перебудові національної економіки та всебічному стимулюванні ринкових відносин як необхідних умовах макроекономічної стабілізації та швидкого економічного зростання. 
 
 
 
 

Висновок

 
       Інфляція настає тоді, коли загальний рівень цін  зростає, а купівельна спроможність грошей зменшується. Рівень інфляції вимірюють за допомогою індексів цін. Залежно від темпу зростання цін розрізняють три види інфляції: помірну, галопуючу та гіперінфляцію. За помірної інфляції ціни зростають повільно (не більш ніж 10% за рік). Населення заощаджує гроші, в економіці не спостерігається спотворень. За галопуючої інфляції ціни зростають швидко — 20, 50, 100 і більше відсотків за рік. За таких умов гроші втрачають свою вартість, ринки капіталів звужуються, внутрішні інвестиції скорочуються. В національній економіці виникають глибокі перекоси. Гіперінфляція настає, коли ціни зростають на тисячі, десятки тисяч, а то й мільйони відсотків за рік. Вона викликає хаос в економіці і виникає здебільшого в роки воєн, революцій, формування нових держав чи політичних режимів. 
 
 
 
 
 
 

Використана література

1. Панчишин Степан. Макроекономіка: Навч . посібник. Вид. 2-ге, стереотипне.-К.: Либідь, 2002.- 616 с.

2. Агапова Т.А., Сергина С.Ф. Макроекономика.Учебник. 2-е издание, переработаное и дополненое. Издательство "Дело и сервис" Москва 1999.-416с.

3. К.С.Солонінко. Макроекономіка: Навч . посібник. ЦУЛ 2002. - 320с.
4. Мочерний С.В. Основи економічної теорії. -К., 1997. -С.445-463.
5. Ливищиц А.Я. Введение в рыночную економику. Часть ІДІ.- Станкин, 1992.

Пахомов Ю.М., Лук'яненко Д.Г., Губсокий Б.В. Національні  економіки .

6. Державне регулювання економіки.Навч.Посіб.Київ 2000.316с.

7. Л.Мельник, О, Карінцева . Економіка підприємства.Конспект лекцій.Навч.посібник.Суми "Універсальна книга" 2003.416с.

8. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки: Навчальний посібник-К.: Либідь, 1995.

9. Бойчик І.П.   Економіка підприємства:   Навчальний посібник. - Львів: 
видавництво СПОЛОМ, 1999.

10. Зубовський В.М. Економіка підприємства: Опорний курс лекцій. - К.:ВЄУ, 2001.
11. Тимошенко 1.1., Соснін А.С. Менеджер організації. -К., 2000.
12. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник-К.: КНЕУ, 1999.