Вплив інфляції на діяльність підприємства

^{міністерство  освіти і науки}

                     ^{україни} 

^{сумський  державний      університет}

 
 
 
 
 
 
 
 
КУРСОВА РОБОТА: 
 

"ЕКОНОМІКА  ПІДПРИЄМСТВА"

                на тему:

Вплив інфляції на діяльність підприємства' 
 
 

Виконала  студентка групи

   ЕЗТ-ЗІР  Прийняв викладач 

Хижняк  О.Б. Сабадаш В.В

 
 
 
 
Ромни  2006 

План

Вступ

І.Вплив інфляції на діяльність підприємства

1.1.Суть, види інфляції

1.2. Соціально-економічні наслідки інфляції 
І.З.Причини інфляції. Крива Філіпса

4. Методи боротьби з інфляцією
5. Особливості інфляції у країнах з перехідною економікою.
6. Причини розвитку гіперінфляції в Україні та шляхи її подолання.

Висновок

 Використана  література 
 
 
 
 

Вступ

 
Інфляція  є одним із найтяжчих проявів  макро- Й економічної нестабільності. У світі немає країни, яка б в останні десятиліття тією чи іншою мірою не зазнала утрат від інфляції Дуже гостра нині проблема інфляції і дляї України. У даній роботі розглянемо суть, види та основні соціально-економічні наслідки інфляції. Значну увагу приділено причинам інфляції, взаємозв'язку інфляції та безробіття і мотодам боротьби з інфляцією. Висвітлюються також причини інфляційного спалаху в Укрпійі у 90-к роках та засади антиінфляційної політики, спрямованої на оздоровлення економіки й підвищення життєвого рівня народу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

І.Вплив  інфляції на діяльність підприємства

1.1. Суть, види та соціально-економічні  наслідки інфляції 

Інфляція  — це зростання загального рівня ціну країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національної грошової одиниці. Іншими словами, зростають ціни на продукти харчування, одяг, підвищується квартирна плата тощо. При цьому ціни різних товарів можуть зростати неоднаковими темпами. Проте не слід думати, що обов'язково підвищуються ціни на всі товари й послуги. У роки помірної інфляції ціни на окремі товари можуть навіть знижуватися. Зростання цін свідчить, що гроші знецінюються: за грошову одиницю можна купити дедалі меншу кількість товарів.

Однак не всяке зростання цін є показником інфляції. Ціни можуть підвищуватися  внаслідок поліпшення якості продукції чи погіршення умов видобутку паливно-сировинних ресурсів. У цьому разі це буде неінфляційне зростання цін.

Зростання загального рівня цін, або інфляцію, вимірюють  за допомогою індексів цін. Той чи інший індекс цін характеризує рівень інфляції, який показує, як змінилися ціни в національній економіці за певний період. Цей рівень позначають літерою п. Економісти обчислюють також темп інфляції, який показує, прискорилася чи уповільнилася інфляція за певний період. Його визначають за формулою:

Темп   інфляції = х 100%,

де Пі   — рівень цін у поточному періоді;

п_т.і — рівень цін у попередньому періоді.

Припустімо, що в 1990 р., взятому за базовий, індекс споживч  цін дорівнював 100%. У 1999 р. він становив 147,1%, а у 2000 р. — 164,3%. У цьому випадку темп інфляції становитиме:

  164,3-147,1

147.1              * 100=11,7%.

В аналітичній  економії існують різні класифікації інфляції. Залежно від рівня розрізняють три види інфляції: помірну, галопуючу та гіперінфляцію.

Помірна інфляція спостерігається тоді, коли ціни зростають повільно — до 10%> за рік. За такої інфляції ціни відносно стабільні, люди охоче заощаджують гроші, бо їхня вартість мало знецінюється. Помірну інфляцію, за якої ціни зростають до 5%> за рік, називають повзучою. У 80 — 90-х роках вона була характерна для розвинутих країн.

Галопуючою  є інфляція, коли ціни зростають на 20, 50, 100 або й більше відсотків за рік. Гроші втрачають свою вартість дуже швидко, тому населення майже не заощаджує їх у вигляді готівки. Люди прагнуть купити за свої гроші товари. В економіці виникають глибокі спотворення: ринки капіталів звужуються, люди вкладають свої кошти за кордоном, а внутрішні інвестиції скорочуються. Галопуючу інфляцію національна економіка може витримувати роками чи десятиліттями. Вона здебільшого характерна для країн, що розвиваються.

Гіперінфляція настає тоді, коли ціни починають зростати на тисячі, десятки тисяч, навіть мільйони відсотків за рік. Усі прагнуть запастися речами і позбутися грошей: підприємства купують інвестиційні товари, а населення використовує заощадження і поточні доходи для придбання споживчих благ, поки гроші остаточно не знецінилися. Виникає "інфляційний психоз", що посилює тиск на ціни. Інфляція починає сама себе "підгодовувати". Оскільки вартість життя зростає, наймані працівники вимагають вищої  номінальної  заробітної  плати,   що  спричиняє  нове  підвищення  цін.   Виникає інфляційна спіраль "зарплата — ціни", коли обидва підсилюють зростання одне одного. Зростання цін веде до підвищення зарплати, а останнє у свою чергу викликає подальше зростання цін. Гіперінфляція призводить до того, що зусилля індивідів спрямовуються не на виробничу, а на спекулятивну діяльність. Замість вкладати капітал в інвестиційні товари, виробники й окремі особи, аби захиститися від інфляції, купують непродуктивні матеріальні цінності — ювелірні вироби, золото та інші дорогоцінні метали, нерухоме майно тощо. Підприємствам вигідно нагромаджувати сировину і готову продукцію до майбутнього підвищення цін. Невідповідність між готовою продукцією і попитом на неї дедалі більше посилює інфляцію. Постійні стрибки цін підривають нормальні економічні відносини.

Гіперінфляція означає економічний і соціальний хаос, фінансовий крах та суспільно-політичне  безладдя. Історія дає нам чимало прикладів гіперінфляції. Так, переможена у Першій світовій війні Німеччина, щоб сплатити репараційні платежі, використовувала друкарський верстат. Розмір готівки збільшився у 7 трлн разів з початку 1922 до грудня

1923 р., а  індекс цін — з І до 10 000 000 000. Тобто якщо на початку 1922 р. за певний товар треба було заплатити одну марку, то наприкінці 1923 р. — уже 10 млрд марок. Гіперінфляція мала місце і в Україні у 1993 р.

Економісти поділяють  інфляцію, з одного боку, на передбачену й непередбачену, а з

іншого —  на збалансовану і незбалансовану.

Передбачена — це інфляція, яку учасники ринкового процесу очікували і захистилися від

її  згубних впливів.  Непередбачена інфляція с несподіваною для  економічних суб'єктів.

Збалансованою   є  інфляція,   в  процесі якої відносні  ціни  не  змінюються.   І   навпаки,

незбалансована  інфляція супроводжується  зміною відносних  цін товарів, послуг та ресурсів.

Ця класифікація дає змогу глибше аналізувати  соціально-економічні наслідки інфляції.

Залежно від причин і механізму зростання  загального рівня цін розрізняють інфляцію попиту та інфляцію витрат, або інфляцію пропозиції. Інфляція попиту простежується тоді, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни підвищуються, щоб зрівноважити попит і пропозицію. Інакше кажучи, виробничий сектор не може відповісти на цей надлишковий попит збільшенням реального обсягу виробництва, бо всі наявні ресурси уже залучені. Отже, суть інфляції попиту полягає в тому, "що надто багато грошей полює на надто малу кількість товарів".

Однак співвідношення між сукупним попитом, з одного боку, і рівнем цін, з  іншого, як нам уже відомо, не таке просте. Більшість економістів уважають, що крива короткострокової сукупної пропозиції є висхідною і складається  з трьох відрізків: майже горизонтального, проміжного і вертикального (рис. 1.1).

На горизонтальному (кейнсіанському) відрізкові сукупний попит /Ш/ порівняно невеликий, відтак обсяг національного продукту значно відстає від його рівня за повної зайнятості. Зі зростанням сукупного  попиту реальний обсяг продукції збільшиться, а рівень ціні зросте на незначну величину або взагалі не зміниться.

Із зростанням сукупного попиту до АВ2 економіка переходить на проміжний відрізок сукупної пропозиції, наближаючись до повної зайнятості, може й перевищувати її. Проте рівень цін почне зростати ще перед тим, як буде досягнуто

повної зайнятості.

/_д5     Це станеться внаслідок того, що де-які галузі національної економіки раніше за інші повністю використовуватимуть свої виробничі потужності й не зможуть    реагувати    розширенням    обсягу    продукції    на    подальшезбільшення попиту на неї. Для них

N п    шл      Реальний обсяг виробництва

Природний ртс-ч. 
 
 
 

підтверджується закон спадної віддачі, тобто кожна додаткова одиниця праці забезпечує дедалі менший обсяг продукції. В результаті витрати на робочу силу збільшуються, спричиняючи зростання цін на товари і послуги.

Коли економіка  досягає рівня повної зайнятості, то додаткові видатки і вищі ціни на проміжному відрізкові можуть спонукати  фірми виявляти попит, а деякі домогосподарства — пропонувати ресурси понад обсяг продукції за повної зайнятості. Фірми можуть застосовувати додаткові робочі зміни і використовувати надурочний час для збільшення виробництва продукції. Домогосподарства пропонують на ринку менш кваліфіковані види праці. На цій частині проміжного відрізка кривої АS рівень безробіття падає нижче природного, а фактичний обсяг національного виробництва перевищує його природний рівень, і темпи інфляції прискорюються. На вертикальному (класичному) відрізкові реальний обсяг національного виробництва досягає максимуму, і подальше збільшення попиту до АИт, лише підвищує рівень цін. Темпи   інфляції   зростають,   бо   сукупний   попит   перевищує   фізичний   потенціал економіки. На цьому відрізкові реальний обсяг продукції не збільшується, і тому він не може поглинати хоч би деяку частину зрослих видатків.

Інфляцію, що виникає внаслідок  зростання витрат у періоди високого рівня безробіття і неповного використання виробничих ресурсів, називають інфляцією витрат, або інфляцією пропозиції.

Збільшення  витрат виробництва на одиницю продукції  зменшує прибутки та обсяг виробництва, який фірми готові запропонувати за наявного рівня цін. У результаті спадає пропозиція товарів і послуг, що підвищує рівень цін. У цьому випадку ціни роздувають витрати, а не попит, як то відбувається за інфляції попиту.

Інфляція  витрат спостерігається тоді, коли крива сукупної пропозиції переміщується  вгору, наприклад, із положення А8_{ до А8₂ (рис. 1.1). Важливими джерелами такої інфляції є збільшення номінальної заробітної плати і зростання цін на сировину та енергію.

Економісти  вирізняють також інерційну інфляцію, під якою розуміють зростання загального рівня цін із року врік приблизно однаковим темпом.

Інфляцію  також поділяють на класичну та сучасну. Класична інфляція спостерігалася в минулому — від часу її виникнення із запровадженням грошей аж до середини 30-х років XX ст. Характерною рисою класичної інфляції було те, що вона була епізодичною — тривала кілька років і переходила у дефляцію — зниження загального рівня цін. Нерідко класична інфляція розвивалася у формі гіперінфляції.

Сучасна інфляція — це інфляція другої половини XX — початку XXI ст. Характерною рисою такої інфляції є її хронічний характер. В останні часи практично не було дефляцій, а загальний рівень цін щорічно зростав в усіх без винятку країнах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.2. Соціально - економічні наслідки інфляції.

Інфляція, а особливо галопуюча та гіперінфляція, негативно позначаються на всіх аспектах життя країни. Основними соціально-економічними наслідками інфляції є перерозподіл майна і доходів між різними групами населення, падіння рівня життя народу та зниження ефективності функціонування національної економіки.

Перерозподільні впливи інфляції залежать передовсім від того, якою вона є — передбаченою чи непередбаченою, збалансованою чи незбалансованою — та який її рівень — помірний, галопуючий або ж це гіперінфляція. За передбаченої помірної інфляції отримувачі доходів можуть ужити заходів, щоб перешкодити або зменшити негативні наслідки інфляції, які неминуче відіб'ються на їхніх реальних доходах.

Однак у реальній дійсності переважають  різні види непередбаченої незбалансованої  інфляції. Непередбачена інфляція перерозподіляє доходи від тих, хто отримує фіксовані номінальні доходи (пенсії, допомогу з безробіття, службові оклади тощо), до інших груп населення. Уряд може згладжувати несприятливі впливи інфляції на фіксовані доходи, запроваджуючи індексацію таких доходів. Під індексацією розуміють підвищення рівня номінальної зарплати та інших виплат населенню відповідно до рівня інфляції. Особливо потерпають від інфляції працівники державного сектора й ті, що працюють у застійних галузях, які позбавлені підтримки впливових трудових спілок.