ВНП: методи розрахунку і динаміка розвитку в країнах ринку

      КОНТРОЛЬНА РОБОТА

      з дисципліни "Макроекономіка" 

      на  тему: "ВНП: методи розрахунку і динаміка розвитку в країнах ринку" 
 

Зміст  

Вступ            3

1. Валовий національний продукт (ВНП) – показник економічного добробуту
1. Економічна сутність валового національного продукту    5
2. Розрахунок валового національного продукту     11

2. ВНП в країнах ринку

   2.1. ВНП,  як одна з ознак групування  країн світу     16

   2.2.Динаміка  розвитку ВНП в Україні       18

3.  Вдосконалення системи національних рахунків     24

Висновки          26

Список посилань           28

3. Вступ

      Макроекономіка  це – галузь економічної науки, що вивчає взаємозв'язки, аналізує, узагальнює і прогнозує великомасштабні  структури, сегменти (сектори), програми, явища і процеси, які належать до економіки країни в цілому: вивчає взаємозв'язки між важливими структурними пропорціями, узагальнюючими показниками економіки, які дають можливість уявити загальну картину, основні тенденції, напрями економічного розвитку країни.

      Досліджуючи поведінку національної економіки як цілісної системи, вона оперує найважливішими індикаторами економічного розвитку країни – зростання або падіння обсягів національного виробництва, рівень безробіття і темпи інфляції, стан державного бюджету і платіжного балансу, курс національної валюти, державний борг тощо. Перелічені показники характеризують результати  спільної діяльності всіх суб’єктів національної економіки. Тому вони перебувають під постійним контролем з боку державної влади. За ними зацікавлено залежать і широкі верстви населення , оскільки добробут кожного громадянина залежить не лише від результатів його індивідуальної трудової діяльності, а й від наслідків функціонування економіки в цілому.

      Практика  макроекономічних розрахунків у  будь-якій країні спирається на  велику кількість показників, які обчислюються за певними правилами. Але оскільки кожна  країна певним чином інтегрована в світову економіку, то з метою забезпечення міжнародних порівнянь виникає необхідність застосування єдиних підходів до системи та методології обчислення макроекономічних показників. Ця вимога реалізується з допомогою спеціального міжнародного стандарту – “Системи національних рахунків”. Вона розробляється ООН і рекомендується всім країнам для практичного використання.

      З травня 1992 року за Указом Президента в Україні також впроваджується СНР, тобто наші статистика і облік переходять на так звані міжнародні стандарти. Це стало актуальним у зв'язку з проведенням ринкових реформ, внаслідок яких централізовано-планова економіка має бути трансформована у ринкову.

      Останній    стандарт  був схвалений Статистичною комісією   ООН  у 1993 р. На його основі сьогодні Державний комітет статистики України розробляє національні рахунки і обчислює макроекономічні показники.

      Найкращими  індикаторами стану економіки є обсяги річного сукупного виробництва товарів та послуг, сукупний випуск продукції в економіці. В Японії та США використовують як показник обсягу національного виробництва Валовий Національний Продукт (ВНП), який відображає вартість усіх кінцевих товарів та послуг, що вироблені економікою країни за рік. Але більшість європейських країн, включаючи Україну, частіше використовують як показник обсягу національного виробництва Валовий Внутрішній Продукт (ВВП), що відрізняється від ВНП на суму факторних витрат від використання економічних ресурсів цієї країни за кордоном.

      Детальніше  розглянемо Валовий Національний продукт. 

       1. Валовий Національний  продукт (ВНП) –  показник економічного  добробуту 

      1.1. Економічна сутність  валового національного  продукту 

      ВНП — це ринкова вартість товарів і послуг вироблених національною економікою за рік і призначених для кінцевого використання. Це сума ринкових вартостей споживання, валових інвестицій, урядових покупок товарів і послуг та чистого експорту. Це найобширніша міра сукупного обсягу національного виробництва товарів і послуг. Це цифра, до якої приходять, коли застосовують грошову одиницю до вимірювання різних товарів і послуг, від яблук до цитр, від лінкорів до металообробних верстатів, що їх країна виробляє за допомогою землі, праці і капіталу. ВНП дорівнює сумі вартостей усіх споживчих та інвестиційних товарів, урядових покупок, обсягу чистого експорту в інші країни. Можна також визначити валовий національний продукт, як сукупний суспільний продукт за виключенням проміжного споживання, тобто вартості товарів та послуг, використаних у виробничих цілях таких як сировина, напівфабрикати та комплектуючи, енергетичні ресурси, та інші виробничі фактори одноразового призначення, що передають усю свою вартість знов виробленому товару. При визначенні обсягу ВНП вже не відбувається подвійного заліку вартості, але в цей обсяг ще включено декілька компонентів виробничого характеру.

      Показник  ВНП використовується в багатьох цілях, але найважливішим є те, що він визначає результативність роботи всієї економіки. Різке зменшення вартості товарів і послуг, вироблених економікою, тобто різке зменшення обсягу ВНП спричиняє злидні, банкрутства, невдачі банків, хаос і політичне безладдя.

      ВНП вимірює ринкову вартість річного  виробництва продукції. Таким чином ВНП є грошовим показником у поточних ринкових цінах. Це зумовлено тим, що ВНП розраховує різностатеві за складом набори товарів та послуг, що вироблені у різні роки, та необхідно мати повне уявлення про їх відносну вартість, як бази подальшого порівняння та аналізу.

      Для достовірного розрахунку ВНП необхідно  урахувати продукти і послуги, що вироблені у цьому році, один раз  а не більше. Більшість продуктів  проходять декілька стадій , перед  тим як попасти на ринок. У результаті, окремі частини і складові кінцевої продукції купуються та продаються по декілька разів. Щоб уникнути багаторазового обліку частин продукції, які продаються і перепродаються, при розрахунку ВНП враховують тільки ринкову вартість кінцевих продуктів та виключають проміжну продукцію, виключаючи подвійний рахунок. Інакше кажучи, вартість продукції у ВНП складається із суми вироблених додаткових вартостей.

      Під кінцевими товарами і послугами  розуміють товари і послуги, що купуються  для кінцевого використання, а  не для продажу не для подальшої обробки чи переробки. Угоди, що включають проміжні продукти, відносяться до купівлі товарів та послуг для подальшої обробки, переробки чи перепродажу. Продаж проміжної продукції не враховується в ВНП, тому що їх вартість вже включена до вартості усіх кінцевих продуктів. Окремий облік проміжної продукції значив би подвійний підрахунок і збільшену оцінку ВНП. При розрахунку ВНП необхідно уникнути подвійного рахунку, для цього потрібно стежити, щоб до нього включалися тільки додаткова вартість, створена кожною фірмою. Додаткова вартість є ринковою ціною обсягу продукції, що вироблена фірмою, за винятком вартості спожитої сировини і матеріалів, придбаних у постачальників. Саме тому ВНП є сумою додаткових вартостей, створених усіма фірмами в економіці.

      Але треба зауважити, що існують деякі  невиробничі операції, які слід виключити  з річного обсягу ВНП, тобто з  річного обсягу вироблення товарів  та послуг. Такі операції існують двох основних видів: виключно фінансові  операції, та операції з продажу потриманих товарів.

      Саме  до фінансових операцій відносять:

      1. Державні трансфертні платежі,  які включають до себе виплати  за соціальним страхуванням, допомогу  безробітним, пенсії та інші  соціальні виплати. Основною відмінністю  цих платежів є то, що їх  одержувачі у відповідь на ці виплати не вносять ніякого внеску у створення поточного обсягу виробництва. Таким чином, включення цих платежів у ВНП сприяло би до завишення цього показника ВНП для поточного року.

      2. Приватні трансферні платежі  — наприклад, стипендії, субсидії, отримані студентами з дому, дари від родичів — не є результатом виробництва, а переданням коштів від однієї особи до іншої.

      3. Операції з цінними паперами  — купівля-продаж акцій, облігацій,  також виключають з ВНП. Операції  на ринку цінних паперів є, за суттю, обміном паперовими активами. Ці операції прямо не припускають збільшення поточного виробництва. Необхідно відмітити, що переливання коштів із рук, тих хто робить збереження, у руки тих, хто вкладає кошти у виробництво, може непрямо сприяти збільшенню обсягу виробництва.

      Продаж  потриманих речей також відноситься  до невиробничих операцій. Це відбувається тому, що такі продажі або не віддзеркалюють поточного періоду виробництва, або включають подвійний розрахунок. Включення до продажу товарів, придбаних декілька років потому до ВНП сприяло би перебільшенню обсягів виробництва у поточному році. Як що ж перепродається товар, що придбаний у цьому році і його вартість включно до ВНП, то це сприяло б подвійному розрахунку. Тобто вартість потриманих товарів вже була включена до ВНП тоді, коли вони були придбані вперше та враховуватися двічі не повинна.

      Дуже  широко розповсюджена думка, що саме ВНП э головним показником національного добробуту і між ними існує тісний позитивний зв’язок, але це не зовсім так. ВНП дійсно дає реальну уяву про матеріальний добробут, але він не є характеристикою добробуту суспільства і існують деякі недоліки, які або занижують або завищують реальні обсяги виробництва, до того ж збільшення обсягів виробництва не обов’язково веде до зросту добробуту суспільства.

      ВНП визначається для певного географічного  регіону: звичайно країни, але можливо  для міста, географічного району чи групи країн, наприклад, Європейського  Союзу. Він обчислюється на певний період часу, зазвичай рік або квартал. Елемент часу потрібний, бо ВНП є потоковою змінною, тобто такою зміною, що вимірюється за певний проміжок часу (між двома часовими точками). Потокові змінні містять вимір часу і, отже відрізняються від запасових змінних, які завжди визначаються на момент часу. ВНП країни є вимірником її виробничої діяльності. Він визначається як сума доходів, зароблених резидентами країни (резиденти – фізичні або юридичні особи даної країни чи інших країн, а також особа без громадянства, яка постійно проживає в даній країні; дипломатичне, торговельне чи інше офіційне представництво цієї країни за кордоном, а також представництво підприємства, компанії, фірми чи організації, що не здійснює господарської або комерційної діяльності). Проведені географічні кордони між країнами є однозначними. Економічні кордони дещо тонша матерія. Зокрема, чи слід визначати обсяг продукції країни в межах її географічних кордонів, чи за діяльністю її резидентів, незалежно від того де така діяльність може мати місце, в межах країни чи за її кордонами. Для виробництва товарів і послуг фірми використовують фактори виробництва: час, зусилля і вміння працівників, устаткування, землю, будівлі тощо.

      Цими  факторами виробництва зрештою, якщо не безпосередньо, володіють домашні  господарства. Що саме домогосподарства отримують у відповідь за їхній вклад, показує перше визначення ВНП. 

      Визначення 1: ВНП = доходів резидентів від факторів виробництва   

      Ці  доходи походять з економічної діяльності, яка здійснюється резидентами в межах певної країни, а саме з продажу товарів і послуг. Це забезпечує основу для другого визначення. 

      Визначення 2: ВНП = чистого кінцевого продажу резидентів  

      Два визначення рівноцінні, бо видатки  на товари і послуги однієї особи  є доходом іншої. Слово «чистий» з’являється у другому визначенні, щоб виключити продаж продукції,

      виготовленої  за допомогою факторів виробництва, що належать іноземцям тобто виключити  імпорт. Правда, воно включатиме наш  продаж послуг праці і капіталу іноземцям.

            Друге визначення також  стосується і кінцевого продажу. Кінцевий продаж відповідає продажу  товарів і послуг споживачам або  фірмам, які купують їх для кінцевого  використання, а не для подальшої  переробки, обробки чи перепродажу. Наприклад купівля сім'єю продуктів харчування чи пральної машини або ж купівля фірмою автомобіля чи верстата є  кінцевим продажем. Навпаки, комп'ютери або периферія продана дилеру, який продає даний товар протягом вимірюваного періоду, є проміжним продажем. Проміжний продаж стосується товарів і послуг, що купуються і використовуються для виробництва інших товарів та послуг. Такий продаж включав би, наприклад, продаж пшениці пекарні, хліба ресторану або шин виробнику автомобілів.

      Доходи, що отримують наймані працівники, власники акцій, як і доходи на всі інші фактори виробництва, відповідають вкладові факторів у створення доданої вартості. Це забезпечує і третє визначення ВНП. 

      Визначення 3: ВНП = доданої вартості. 

      Фірма чи домогосподарство створює додану вартість, перетворюючи сировину в проміжні товари, які вона може продавати на ринку. Додана вартість – це різниця між сумою продажу (оборотом) і витратами на сировину, проміжні товари та імпорт з-за кордону.  Вона є тією різницею, а саме доходом, що отримує фірма чи домогосподарство від застосованих ними факторів виробництва. Звідси випливає сумісність Визначення 1 та Визначення 3. Якщо фірма виробляє проміжні товари, то її доходи від продажу входитимуть як витрати для її клієнтів, і додана вартість, що створюється, не враховуватиметься двічі. Коли кінцевий споживач купує товар чи послугу, то їх ціна включає всю додану вартість, що створена на кожній стадії виробничого процесу. Звідси випливає сумісність Визначення 2 та  Визначення 3.