Види бюджетних трансфертів.субвенції, місцевим бюджетам та їх види

 

Міністерсво освіти і науки, модолі та спорту

 

 

 

Кафедра фінансів

 

 

Наукова робота

На тему:»Види бюджетних трансфертів.субвенції, місцевим бюджетам та їх види»

 

 

 

Виконала: ст. гр. Фм-5.1

Ткачук Альона

Перевірила:Ткачук  Н.М

 

 

 

 

 

 

 

 

Хмельницький 2012

 

Зміст

Вступ

Розділ 1Сутність  міжбюджетних трансфертів та субвенції,  види та порядок їх визначення

 Розділ2 Порядок та практика надання міжбюджетних трансфертів

 Розділ3 Шляхи вдосконалення трансфертної політики  на Україні

Висновки

Список використаної  літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Сьогодні Україна знаходиться  на стадії трансформації національної економіки. Відбувається  демократизація суспільного життя, що спричиняє перенесення досить значного обсягу витрат, що здійснюються державою, на рівень адміністративно - територіальних одиниць.                                                                                                                               Місцеві бюджети являються вирішальним фактором розвитку регіону і є фінансовою базою органів місцевого самоврядування. Самостійність та незалежність органів місцевого самоврядування є однією з досить важливих передумов розвитку демократичної держави. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів.                                                                  У сучасних умовах модель відносин “регіони-центр” в Україні відповідає всім ознакам централізованої моделі. Органи місцевого самоврядування досі не мають ні чітко визначених обов'язків, ні достатньої фінансової бази. Місцеві органи влади займаються переважно виконанням делегованих державою повноважень, а не питаннями місцевого значення. Фінансування місцевих бюджетів через систему міжбюджетних трансфертів не спонукає їх до збільшення надходжень від власних та закріплених вихідних джерел.  Актуальність теми даної роботи продиктована тим, що Україна, вибравши демократичний шлях розвитку після розпаду СРСР, повинна чітко визначитись із всіма сторонами функціонування місцевих бюджетів і реалізації бюджетного регулювання в системі міжбюджетних відносин на відповідних територіях, адже це об’єктивна необхідність формування нових для нас ринкових відносин. Важливість теми підкреслюється ще й гостротою проблеми пошуку форм і методів зміцнення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, необхідністю вдосконалення організації бюджетного процесу і зростання ефективності функціонування фінансів місцевих органів влади.                 Питання формування доходів місцевих бюджетів, в тому числі міжбюджетних трансфертів посідають значне місце у наукових дослідженнях багатьох вчених. Викликають інтерес роботи визнаних провідних зарубіжних вчених-економістів: П.Самуельсона, Дж. М. Кейнса та інших. Ключові аспекти управління місцевими фінансами України, проблеми формування міжбюджетних трансфертів розглядаються у працях О.Д.Василика, О.П. Кириленка, В.І.Кравченка, І.О.Луніної, К.В.Павлюка та інших. Однак, питання формування між бюджетних трансфертів потребує і подальшого дослідження.                        Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти функціонування трансфертної політики і реалізації міжбюджетних відносин на місцевому рівні в соціально-економічному розвитку адміністративно-територіальних формувань.  Об’єктом дослідження обрано організацію міжбюджетних відносин у даному адміністративному регіоні України.                                                Мета дослідження. З’ясувати економічну суть бюджету, взаємозв’язок міського та сільських бюджетів з районним, обласним та Державним бюджетами, дослідити перспективні напрямки у вдосконаленні взаємовідносин та особливості бюджетного регулювання між місцевими та Державним бюджетом, світовий досвід міжбюджетних відносин та можливості його впровадження на Україні.                                                                         Методами дослідження є теоретичні дослідження українських та зарубіжних фахівців, монографії, публікації в періодиці, статистичні та аналітичні дані, закони, нормативні документи.

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1 Сутність  міжбюджетних трансфертів та субвенції,  види та порядок їх визначення

 

Місцеві бюджети являються  вирішальним фактором розвитку регіону  і є фінансовою базою органів  місцевого самоврядування. Самостійність  та незалежність органів місцевого  самоврядування є однією з досить важливих передумов розвитку демократичної  держави. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів.                                                                  Згідно з Бюджетним кодексом України, міжбюджетні трансферти - це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основне завдання трансфертів полягає у вирішенні проблем незбалансованості, що виникають внаслідок невідповідності між відповідальністю за видатками та податкоспроможністю. Джерелами виплат міжбюджетних трансфертів здебільшого є відрахування частини надходжень від одного або кількох податків або щорічні асигнування з відповідного бюджету, що в наш час є найпоширенішим і не дає змоги надавати трансферти на розвиток економіки[1].    

Міжбюджетні трансферти поділяються на три групи [2].

До першої групи належать трансферти, що здійснюються в порядку вирівнювання бюджетної спроможності на безоплатній і безповоротній основі для покриття поточних видатків:

• дотація вирівнювання дохідної спроможності бюджету;
• трансферти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.

До другої групи  належать трансферти, що надаються для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про його надання:

• субвенція на здійснення програм соціального захисту, що надається з державного бюджету;
• субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою (надається з державного бюджету);
• субвенція на виконання інвестиційних проектів;
• субвенція на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування;
• субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань;
• інші субвенції.

До третьої групи  належать інші трансферти, що надаються на безоплатній і безповоротній основі у вигляді дотації.

З державного бюджету можуть надаватися такі міжбюджетні  трансферти місцевим бюджетам:

• дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення;
• субвенція на здійснення програм соціального захисту;
• субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;
• субвенція на виконання інвестиційних проектів;
• інші види цільових субвенцій [48, с.179].

З державного бюджету кошти, які не матимуть цільового  використання, повинні надаватися тільки у вигляді дотації вирівнювання. Встановлення для місцевих бюджетів цільового використання коштів дозволяє здійснювати контроль за використання місцевими органами влади переданих  їм коштів.

Процес  розподілу дотації вирівнювання, що надається з державного бюджету  місцевим бюджетам унормовується положеннями  статті 98 Бюджетного кодексу. Метою  встановленого порядку розподілу  дотації вирівнювання та коштів, що підлягають передачі в державний  бюджет, є пом’якшення територіальних відмінностей у рівні бюджетної  забезпеченості, стимулювання діяльності місцевих органів влади, спрямованої  на підвищення мобілізації доходів  у бюджети, та реалізація державної  бюджетної політики через передачу коштів у вигляді цільових трансфертів.

 

 

Рис. 1. Схема взаємодії міжбюджетних трансфертів [4].

 Розрахунок  розміру трансфертів має ґрунтуватися  на об'єктивній потребі територій  у фінансових ресурсах. Такий  підхід до вдосконалення міжбюджетних  відносин дасть змогу врахувати  об'єктивні фактори, що впливають  на потреби територій країни  у фінансових ресурсах. Реалізація  цього підходу припускає розширення  повноважень і відповідальності  фінансових структур місцевих  державних адміністрацій. Це допоможе  формувати потрібні обсяги й  напрями міжбюджетних трансфертів,  взаємодію яких подано на рисунку.

Обсяг трансфертів  визначається на основі математично-розрахункової  формули. Ця формула враховує основні відмінності між місцевостями в їхній бюджетній спроможності.

       Тому  розрахунок трансфертів стає процессом, не залежним від особистих інтересів чи уподобань. Отже, два міста у різних областях, що мають однакові показники, отримуватимуть однакові суми трансфертів [16].

      Обсяг дотацій вирівнювання з державного бюджету, що надаються бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджету міст Києва і Севастополя, бюджетам міст республіканського (Автономної Республіки Крим) і обласного значення та бюджетам районів, або коштів, що передаються з цих бюджетів до державного бюджету (Т_і), визначається за загальним фондом бюджету адміністративно-територіальної одиниці як різниця між розрахунковим обсягом видатків (V_і), прогнозним показником обсягу доходів (кошику доходів), що акумулюються на її території (D_і) із застосуванням коефіцієнта вирівнювання (a _і) за формулою:

T_і = a _і (V _і – D _і) [18, с.103].

 

З метою  стимулювання місцевих органів влади  до збільшення надходжень держава бере на себе зобов’язання не вилучати з  місцевих бюджетів надлишкові кошти  у випадку, коли розрахункова видаткова  потреба менша, ніж очікувані  доходи. З цією метою запроваджується  коефіцієнт вирівнювання, нижньою межею  якого є 0,6. У разі, якщо законодавчо  буде прийняте рішення застосувати  коефіцієнт саме у розмірі 0,6, це означатиме, що з кожної надлишкової гривні (перевищення  обсягу доходів над обсягом видатків, що враховуються при визначенні міжбюджетного  трансферту) бюджет залишить у своєму розпорядженні додаткових 40 копійок.

Важливою  властивістю   цих формульних   трансфертів  є  те,   що вони  не залежать від рівня фактичного виконання доходів та видатків місцевих бюджетів у наступному бюджетному періоді. Завдяки цьому ці трансферти не позбавляють місцеві самоврядування стимулів заощаджувати на видатках і спонукають їх нарощувати доходи.

Більше  того, хоча місцеві органи влади, можливо, ніколи і не будуть цілковито задоволені своїм рівнем доходів, але за формульної системи трансфертів вони бодай  можуть бути впевнені в тому, що ставлення  до кожного окремого самоврядування з боку держави таке саме, як і  до всіх інших, без будь-яких викривлень.

       Оскільки  обсяг трансферту місцевому бюджету  визначається на основі об’єктивної  оцінки видаткових потреб та  доходної спроможності, органи Автономної  Республіки Крим та місцевого  самоврядування зможуть прозоро  відстежувати, як саме визначається  належний їм трансферт. Фактично  місцеві органи влади повинні   мати змогу перевірити обрахунок  та самостійно визначити обсяг  їх трансфертів на основі наявної  в них інформації та інформації, що міститься у розрахунках  до показників державного бюджету.  Це

означає, що будь-які неточності чи помилки можна буде виявити  – і ліквідувати на стадії підготовки проекту державного бюджету.

 

Рис. 1.2. Схема розрахунку дотації вирівнювання з державного бюджету місцевим бюджетам та коштів, що передаються з місцевих бюджетів до державного бюджету [4].

Оскільки  трансферти покликані зруйнувати стару  матрьошкоподібну систему міжбюджетних відносин, місцеві органи влади мають  можливість розпочати формування своїх  бюджетів одразу після ухвалення  Закону про Державний бюджет України  в другому читанні. Більше того, щойно  до місцевого органу влади буде доведено обсяг трансферту чи вилучення, він  матиме чітке уявлення про загальний  обсяг ресурсів, які будуть у його розпорядженні протягом наступних  двох-трьох років, тобто періоду, протягом якого формула не зазнаватиме  жодних структурних змін.

                                                                   

Розділ 2 Порядок та практика надання міжбюджетних трансфертів  

Діюча бюджетна система України  передбачає наявність взаємовідносин між державним бюджетом і місцевими  бюджетами. Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.          Аналізуючи різні регіони з групуванням їх за рівнем фінансової стійкості їх бюджетів з метою розробки диференційованого підходу до регулювання міжбюджетних відносин . Проведений аналіз фінансової стійкості місцевих бюджетів показує, що в 2011 році тільки 2 адміністративно - територіальні одиниці мали стійкий фінансовий стан бюджету – Автономна Республіка Крим та Дніпропетровська область.  Ці регіони відрізняються найвищим рівнем доходів, що 53 та 65 % відповідно покривають загальні видатки, найвищим рівнем бюджетної результативності (2335 та 2538 грн. на душу населення) та найнижчою часткою дотацій вирівнювання у структурі міжбюджетних трансфертів (2  та 4 %  відповідно).  Така ситуація свідчить про високу якість керування місцевими фінансами.        Найгірша ситуація спостерігається в регіонах, що за результатами аналізу віднесені до класу із кризовим фінансовим станом – Волинська, Закарпатська, Тернопільська, Миколаївська області. Місцеві бюджети цих областей мають найнижчий рівень доходів, які забезпечують покриття їх видатків тільки на 20-30%. Це призвело до занадто високого рівня їх дефіцитності (70 – 90%) , що обумовлює необхідність перерахування значних коштів у вигляді дотацій вирівнювання з Державного бюджету для їх остаточного збалансування.  Крім того,  ці території мають найнижчий рівень бюджетної результативності,  що характеризує рівень доходів на душу населення, та найнижчий рівень самостійності місцевих бюджетів[19].       Міжбюджетні відносини у 2011р. формувалися в умовах поступового відновлення позитивної динаміки економічного розвитку країни і одночасно зростаючого дефіциту Державного бюджету та недостатньої фінансової спроможності регіонів.                  В умовах жорсткого дефіциту фінансових ресурсів правильне визначення обсягів та напрямів використання міжбюджетних трансфертів, що передаються з державного бюджету України місцевим бюджетам, має надзвичайно важливе значення. Не менш важливим є також ефективне використання цих коштів на виконання покладених на місцеві органи влади повноважень, якість і повнота яких значною мірою залежить від обсягів фінансових ресурсів, які можуть бути спрямовані на їх забезпечення.        Однак аналіз виконання у 2011 р. показників стану взаємовідносин державного бюджету та місцевих бюджетів України, проведений департаментом Рахункової палати, засвідчив, що діюча система розподілу міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами України є недосконалою, а рівень використання зазначених фінансових ресурсів не забезпечує якісне виконання місцевих бюджетів в цілому.