Валютний ринок та валютно-курсова політика

      Проблема  відпливу капіталу з країни є також слабкою стороною національної валютної системи, бо зачіпає усі її елементи. Дана проблема зараз багато в чому визначає подальший розвиток нашої економіки. Маючи ряд загальних рис із зарубіжними аналогами, український феномен втечі капіталу відрізняється великою своєрідністю як по мотивах відтоку, так і по каналах вивозу ресурсів і макроекономічних наслідках. Ця своєрідність витікає із специфіки первинного накопичення капіталу шляхом тіньового перерозподілу доходів і витягання спекулятивних прибутків на ринку фінансових інструментів, прагнення господарюючих суб'єктів стабілізувати (або нарощувати) рівень доходів в обстановці спаду виробництва і в тяжких умовах ведення бізнесу (важкий податковий тягар, криміналізація економіки і низький рівень гарантій безпеки бізнесу, недосконалість ринкової інституційної і правової бази і т.д.).

      В процесі проведення в Україні  економічних реформ становлення  нової системи державного регулювання  економіки, фінансової і банківської  сфер і внутрішнього валютного ринку зокрема помітно відставало від темпів, якими здійснювалася їх лібералізація. Слідством цього стало те, що капітал з країни вивозиться не стільки порушуючи закон, скільки в обхід діючих і нормативно-правових норм, тобто в легальних і легалізованих формах, які здавалися допустимими із-за пропусків в законодавстві.

"Втеча"  капіталу має ряд негативних  наслідків для економіки країни:

1. Скорочується  пропозиція валюти і зменшується  в цілому грошова маса. Гривня поступає на валютний ринок, конвертується і вивозиться, або взагалі не надходить до країни, якщо в результаті цінових маніпуляцій ховається валютна виручка або здійснюється нелегальний вивіз економічних активів. Скорочується об'єм пропозиції валюти, що продається на Українській міжбанківській валютній біржі, валютне поле різко звужується і курс гривні стає нестійким.

2. Скорочуються  валютні резерви, що побічно б'є по курсу гривні. Якщо хоч би частина капіталу, що "втік", залишилася в країні, валютні резерви могли б бути в 3-4 рази більше, ніж в даний час.

3. Скорочуються інвестиційні ресурси, і створюється штучний попит на зарубіжні кредити.

4. Зменшується  база оподаткування. При державному  регулюванні вивозу капіталу  операції реєструються, а тому  сплачуються податки.

5. У  країну не інвестується прибуток, одержаний від капіталу, що "втік" за кордон.

6. Знижується  стійкість фінансового ринку,  виникає асиметрія між його  сегментами.

      Для стримування витоку капіталу з економіки  необхідно розробити стратегічну  програму і тактику дій, зробити "втечу" капіталу економічно невигідною. Перш за все, необхідно забезпечити соціально-економічну і політичну стабільність в Україні і захист прав власності. Необхідний правовий режим гарантій для страхування комерційних і політичних ризиків, непередбачених дій держави. Цілі, для досягнення яких потрібно вводити обмеження потоків капіталу: утримання внутрішніх заощаджень; збереження внутрішньої бази оподаткування; встановлення правильної послідовності кроків по досягненню економічної лібералізації; зниження коливання обмінного курсу і зменшення частоти і сили спекулятивних актів.

      Підводячи підсумок дослідженню валютної системи  і валютного ринку, слід зазначити  наступне: лібералізація ринку, зокрема  валютного, повинна проводитися  в умовах досягнутої макроекономічної стабільності, міцного валютно-фінансового положення країни, здорової і ефективно функціонуючої банківської системи. Реформи, що в цьому випадку проводяться, досягають своїх цілей, стають стимулом для розвитку зовнішньоекономічної діяльності і інтеграції національної економіки в систему світового господарства. 

3. Перспективи розвитку валютного ринку

     Враховуючи  досвід країн Європейського Союзу, пропонуються такі альтернативні варіанти вирішення окреслених проблем:

     1. Повний перегляд правил валютного  контролю, скасування будь-яких валютних обмежень та перетворення гривні у тверду світову валюту. Цей варіант, на перший погляд, виглядає не надто реалістичним у найближчій перспективі, але його варто розглядати як стратегічну мету розвитку валютного регулювання в Україні. Такий підхід цілком відповідає практиці й досвіду країн ЄС, за умов якого контролю підлягають не розрахунки в іноземній валюті, як такі, а самі зовнішньоекономічні операції. Це також передбачає зміцнення української валюти до рівня світових валют.

     2. Поступове внесення змін до валютного регулювання України шляхом прийняття закону про валютний контроль, яким, зокрема, передбачити вирішення окреслених в звіті проблем. Крім того, прийняття такого законодавчого акту потребуватиме внесення змін до чинних підзаконних актів, а саме до правил і процедур, що встановлює НБУ. Це є реалістичним варіантом вирішення проблем валютного контролю, зокрема, з огляду на те, що вже існує відповідний законопроект. Цей законопроект, звісно, вимагатиме доопрацювання, і, в цьому контексті, Європейська Бізнес Асоціація – як представник міжнародного бізнесу, може виступити в ролі експерта.

     3. Еволюційний розвиток валютного  контролю шляхом внесення змін  до регуляторних документів НБУ.

     Такий підхід є не досить ефективним, оскільки сам регулятор, яким є НБУ, є досить консервативним органом щодо зміни чинних правил.

     Ігор  Олехов (юридична фірма “Бейкер  і Макензі”, Київ) вважає: «Реформа норм валютного регулювання (контролю) в Україні дуже запізнюється. Багато стимулюючих трансакцій, які в іншому разі були б можливі в Україні, зараз просто не можуть виконуватися завдяки недосконалому валютному регулюванню».

     Очевидний недолік цього полягає в тому, що ціна грошових ресурсів в Україні  є однією з найвищих у Європі. Прості українці та українські підприємства більш за все страждають внаслідок такого недосконалого регулювання. Більш того, при відсутності чітких та прозорих правил проведення міжнародних платежів та інвестування за межами України, українські бізнесові структури не можуть працювати на рівні із своїми іноземними конкурентами. Знаючи про таку ситуацію, будь-який іноземний інвестор буде дуже обережним щодо прийняття рішення про інвестування в Україну, і це знов може мати негативний вплив на українську економіку.

     Українське  економічне зростання впродовж останніх кількох років відбувалося в значній мірі завдяки експорту. Ризики обміну гривні на іноземну валюту, наприклад, євро, американські долари чи російські рублі, є головними ризиками для українського чи іноземного підприємства, яке здійснює експорт з України. Однак, на відміну від законодавств більш розвинутих країн чи навіть великої кількості законодавств країн, що розвиваються, в Україні не можна хеджувати такі ризики за допомогою таких розвинутих фінансових продуктів, як валютні деривативи. Єдиною та головною причиною того, що ці інструменти не застосовуються в Україні, є те, що чинні норми валютного регулювання, які просто унеможливлюють використання таких інструментів і, доки новий Закон про валютний контроль та валютне регулювання не буде прийнятий, існуюча ситуація навряд чи зміниться.

     Звіти НБУ не обнадіюють: депозити в січні  скоротились через ріст долара, кредитний  портфель також скоротився для перекриття скорочення депозитів, але різниця  залишається не в кращу сторону  завдяки негативному впливу монетарної політики, не дивлячись на те, що валюта починає стабілізовуватись, деякі експерти очікують поліпшення в кінці цього півріччя.

     Для покращення цієї ситуації пропонуються такі заходи, як «шокова терапія», для  цього важливо поставити чіткі  цілі, враховуючи специфіку економіки держави, необхідно щоб суб’єкти та об’єкти були достатньо розвинуті. Стабілізацію необхідно проводити з мікро- до макрорівней. Також пропонується внесення змін до регуляторних документів НБУ та поступово змінити державне валютне регулювання, та як одне з маловірогідних рішень є вихід української гривні на міжнародний ринок. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

     В результаті дослідження сутності і  засад функціонування валютного  ринку можна зробити наступні висновки і пропозиції:

1. Валютний ринок — це економічні відносини, що виникають у процесі купівлі-продажу іноземних валют за курсом національної валюти, який складається на основі співвідношення попиту і пропозиції на ці валюти.
2. До операцій валютного ринку відносять:
• Поточні валютні операції (перекази іноземної валюти, отримання і надання фінансових кредитів на строк не більше 180 днів, переказування процентів, дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями тощо);
• Валютні операції, пов’язані з рухом капіталу (прямі інвестиції, портфельні інвестиції, придбання цінних паперів тощо)
• Конверсійні операції (угоди з негайною поставкою, строкові угоди, валютний арбітраж);
• Кореспондентські відносини з іноземними банками;
• Відкриття та ведення валютних рахунків;
• Неторгові операції (купівля та продаж іноземної валюти, інкасо іноземної валюти тощо)
• Операції по залученню та розміщенню валютних коштів (кредитні та депозитні операції, лізингові операції, операції з цінними паперами, факторингові операції);
• Міжнародні розрахунки;
• Інші операції (трастові та страхові операції, операції з монетарними металами тощо).
3. Аналізуючи становлення валютного ринку України виділяються три етапи його формування:

• Перший етап охоплює 1991-1994 роки. В цей період були сформовані деякі правові норми щодо організації валютного регулювання. Це були перші кроки до перетворення НБУ в центральний орган валютного регулювання країни. Україні вийшла з рублевої зони, національною валютою став український карбованець. Для його підтримання було вжито ряд заходів, але вони призвели до пригнічення валютного ринку, тому було проголошено курс на лібералізацію валютного ринку. Все це пожвавило ситуацію, але в умовах інфляції були посилені адміністративні обмеження, що призвело до пригнічення валютного ринку. Для першого етапу характерне обвальне падіння курсу української валюти, адже не було створено нормальних передумов для нормального розвитку ринку.

• Другий етап охоплює 1994-1996 роки. Головною ознакою цього етапу було повернення до ринкових методів організації валютних відносин. Валютний ринок був помітно децентралізований, зросла довіра до національних грошей. Була помітна істотна стабілізація національної валюти.
• Третій етап почався з вересня 1996р., після випуску в обіг постійної національної валюти гривні. Ринкові засади набули подальшого розвитку. Відбулося приєднання України у 1997р. До VIII Статті Статуту МВФ. У 2008р. розвиток зовнішньоекономічного сектору України зазнав значних змін, продовжились і навіть посилились тенденції минулих років. Однак розгортання світової фінансової кризи та поширення її ефектів на Україну зумовило уповільнення притоків довгострокового капіталу, відтік короткострокових фінансових ресурсів, падіння експортних надходжень, і як наслідок, суттєве послаблення обмінного курсу гривні. Девальваційні очікування населення зменшили міжнародні резерви НБУ та прискорили падіння курсу гривні. Правління НБУ затвердило План додаткових заходів НБУ щодо забезпечення стабільності грошової одиниці України. Ці заходи повинні зменшити девальваційні очікування, посилити довіру до банківського сектору та зупинити подальше падіння обмінного курсу національної валюти.

4. Основними проблемами розвитку валютного ринку України є:

• Нестійка рівновага (рівень золотовалютних резервів недостатній);
• Проблема відпливу капіталу (скорочується пропозиція валюти, грошова маса і валютні резерви, скорочуються інвестиційні ресурси, зменшується база оподаткування);
• Нестабільність гривні відносно провідних валют світу;

Для вирішення цих проблем пропонуються такі заходи: забезпечення ліквідності, дія механізму вирівнювання, впевненість  у міжнародній грошовій системі, повний перегляд правил валютного контролю, скасування будь-яких валютних обмежень та перетворення гривні у тверду світову валюту, „шокова терапія”.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Перелік використаної літератури

1. Белінська Я. „Можливі наслідки валютно-фінансової лібералізації в Україні” // Вісник НБУ. -2006. - 1. -С.28-34.
2. Буніна М.К.. „Валютний ринок”. М.: АО "ДИС", 2005.
3. Василик О.Д. „Державні фінанси”. - К.: Либідь, 2008.-302 с.
4. Закон України "Про систему валютного регулювання валютного контролю".
5. Козик В.В. й ін. „Міжнародні економічні відносини”. - К.: Знання-Перс, 2002. - 216.
6. Філіпенко А.С. „Міжнародні валютно-кредитні відносини”. - К.: Либідь, 1997. - 208 с.
7. Шелутько В.М. „Фінансовий ринок”. – Київ: «Знання-Прес», 2006. – с.534.