Валютний ринок та валютно-курсова політика

2. Аналіз  валютного ринку  України та його сучасний стан

 

2.1. Сучасний стан  валютного ринку

      Формування  валютної системи України розпочалося одночасно з формуванням національної грошової системи, складовою якої вона є. Уже Законом України "Про банки і банківську діяльність", ухваленому у 1991 pоці, були сформовані деякі правові норми щодо організації валютного регулювання і контролю в Україні: установлено ліцензування НБУ комерційних банків на здійснення операцій в іноземній валюті (ст.50); дозволено НБУ купувати і продавати іноземну валюту, представляти інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн та у міжнародних валютно-фінансових органах; зобов'язано НБУ організувати накопичення та зберігання золотовалютних резервів (ст.8). Це були перші кроки до перетворення НБУ в центральний орган валютного регулювання країни, що започаткували перший етап розбудови валютної системи.

      Проте подальший розвиток валютної системи  істотно гальмувався і ускладнювався  тривалою і глибокою кризою, що охопила  всі сфери суспільного життя, масштабним хаосом в управлінні економікою.

      Майже до кінця 1992 p., поки Україна перебувала в рублевій зоні, вона змушена була керуватися переважно валютним законодавством СРСР та традиціями, які перейшли з радянської практики. До практичної розбудови власної валютної системи Україна приступила з виходом з рублевої зони, проголошеним Указом Президента України "Про реформу грошової системи України" від 16 листопада 1992р. Цим указом було визначено статус рубля як іноземної валюти й упорядковано використання іноземної валюти на території України. Єдиним законним платіжним засобом визнавався український карбованець, а російський рубль, що перебував на рахунках в українських банках, підлягав обміну на карбованці за співвідношенням 1:1.

      Для підтримання українського карбованця на валютному ринку було вжито  цілий ряд обмежувальних та фіскальних заходів:

- введено  стопроцентний продаж експортерами  валютної виручки державі за  офіційним курсом;

- істотно  підвищувались акцизні збори  з цілого ряду імпортних товарів;

- проведено  девальвацію карбованця відносно  рубля;

- підвищено  до 80% ставку рефінансування комерційних банків, тобто піднято до рівня, який існував у Росії;

- офіційно  започатковано створення державного  золотовалютного резерву.

      Проте всі ці заходи не дали бажаного результату. Скоріше навпаки, відбулося пригнічення  валютного ринку, яке зупинило його розвиток: припинився приплив інвалюти на ринок, посилилися тенденції приховування валюти, тінізації валютних операцій, доларизації грошового обороту тощо. Намітилося прискорене падіння курсу карбованця. Цьому сприяла поява девальваційних очікувань та правова невизначеність і неупорядкованість валютних відносин.

      Щоб зупинити ці тенденції, 19 лютого 1993 р. Кабінет  Міністрів прийняв Декрет "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", яким було проголошено курс на лібералізацію валютного ринку, запровадження дійового механізму валютного регулювання і контролю. Це сприяло помітній активізації валютного ринку - за кілька місяців пропозиція долара на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) зросла майже в 10 разів. У квітні 1993р. розпочалися торги з німецької марки та російського рубля.

      Проте ці позитивні процеси у валютній сфері відбувалися на фоні гіпервисокої інфляції і нерідко суперечили завданням стримування інфляції. Щоб стримати зростання темпів інфляції та витрат на оплату "критичного імпорту", Кабінет Міністрів України 9 серпня 1993р. видав розпорядження про директивну фіксацію курсу карбованця до долара США, німецької марки та російського рубля. Результатом посилення адміністративних обмежень стало скорочення надходжень конвертованої іноземної валюти на ринок, посилення її відпливу за кордон, поява множинності валютних курсів і тінізація валютних відносин, прискорення розриву між фіксованим і ринковим валютними курсами, зниження ефективності використання валютних резервів держави. Все це свідчило про те, що адміністративні обмеження валютного ринку не виправдали себе. Проте, такий порядок валютного регулювання проіснував до жовтня 1994р. Він був характерний для періоду високої інфляції. Це був перший етап формування валютної системи України. Для нього характерне обвальне падіння курсу української валюти - в 163,3 рази. Це свідчить, що в умовах глибокої економічної і фінансової кризи, макроекономічної розбалансованості, затримки з проведенням економічних реформ не було передумов для нормального розвитку валютного ринку та адекватної йому валютної системи, а виключно адміністративне регулювання валютних відносин не дало бажаних результатів.

      Помітні успіхи в антиінфляційній політиці 1994р. створили передумови для переходу до другого етапу розбудови валютної системи, що тривав до вересня 1996р. Головною ознакою цього етапу було повернення до ринкових методів організації валютних відносин: прискорення лібералізації валютного ринку, відновлення роботи УМВБ та визначення офіційного валютного курсу карбованця на підставі результатів торгів на УМВБ, ліквідація множинності валютних курсів, істотне розширення переліку потреб резидентів у валюті, які дозволялось задовольняти через купівлю-продаж на біржі та на міжбанківському валютному ринку. У травні 1995р. зменшено до 40% частку валютної виручки експортерів, яка підлягала обов'язковому продажу. Був також розформований Тендерний комітет. Все це сприяло консолідації валютного ринку, зростанню пропозиції та попиту на інвалюту, посиленню їх ролі у формуванні єдиного валютного курсу, у підвищенні його реальності.  Валютний ринок був помітно децентралізований. Зросла довіра до національних грошей, чому сприяла офіційна заборона в 1995р. обігу іноземної валюти на внутрішньому ринку України. Переорієнтація валютного регулювання на ринкові засади супроводжувалася істотною стабілізацією національної валюти - курс її до долара США за 1995-1996pp. знизився приблизно на 5%.

      З вересня 1996p., після випуску в обіг постійної національної валюти гривні, розпочався третій етап формування валютної системи України, на якому ринкові засади набули подальшого розвитку. Основними заходами і результатами цього етапу були:

- остаточний  перехід на режим плаваючого  валютного курсу гривні: спочатку  плавання обмежувалося валютним коридором, а з 2000р. - введено вільне плавання;

- введення  вільного розпорядження резидентами  всією сумою валютних надходжень;

- певна децентралізація валютного ринку, припинення операцій на УМВБ та інших валютних біржах;

- подальша  лібералізація доступу до валютного  ринку юридичних і фізичних  осіб-резидентів до рівня, адекватного  вільній конвертованості національної  валюти за поточними операціями;

- приєднання  України (у травні 1997р) до VIII Статті  Статуту МВФ, що означало офіційне  визнання вільної конвертованості  гривні за поточними операціями.

      Наведені  заходи у валютній сфері кінця 1998р. помітно загальмували подальшу ринкову  трансформацію валютної системи України. Їх висока ефективність підтвердила значні успіхи України у формуванні дійового механізму валютного регулювання, який дав змогу утримати гривню навіть у надзвичайно складних умовах, які склалися на валютному і фондовому ринках України в 2007-2008 роках.

      У 2008 році розвиток зовнішньоекономічного  сектору України зазнав значних  змін. Так, у січні-серпні продовжились і навіть посилились тенденції минулих  років: 

Рис. 3. Динаміка поточного, фінансового рахунків платіжного балансу та інтервенції НБУ 

1. надвисокі темпи зростання вартісних обсягів  експорту та імпорту насамперед внаслідок  стрімкого підвищення цін на світових товарних ринках,
2. розширення дефіциту товарного балансу через розігрітий внутрішній попит та укріплення реального обмінного курсу,
3. значні обсяги надходжень за фінансовим рахунком, в першу чергу прямих іноземних інвестицій та довгострокових кредитів, що дозволяли не тільки фінансувати зростаючий дефіцит поточного рахунку, а й збільшувати міжнародні резерви.

      Однак розгортання світової фінансової кризи  та поширення її ефектів на Україну  з вересня зумовило уповільнення притоків довгострокового капіталу, значний відтік короткострокових фінансових ресурсів та падіння експортних надходжень, і як наслідок, суттєве послаблення обмінного курсу гривні.

 

Рис. 4. Обмінний курс гривні за 1996-2008рр., дол. США за 1 грн.  

      У 2009 році, внаслідок посилення девальваційних очікувань населення, почався відтік готівкової валюти з банківського сектору  в інші сектори економіки. Його обсяг склав 1.1 млрд. дол. США. Обсяги приросту готівкової валюти поза банками за січень-липень 2009 року становили 5.4 млрд. дол. США, що на 12.6% більше порівняно з відповідним періодом 2008 року (4.8 млрд. дол. США).

      У липні 2009 року від’ємне сальдо зведеного платіжного балансу склалось у розмірі 944 млн. дол. США порівняно з 732 млн. дол. США у червні (за січень-липень - 8.2 млрд. дол. США). Однак, отримання Урядом третього траншу від Міжнародного валютного фонду за кредитом „stand-by” у розмірі 3.3 млрд. дол. США дозволило збільшити резервні активи на 2.3млрд. дол. США. Обсяг міжнародних резервів станом на 01.08.2009 року становив 29.6 млрд. дол. США.

      Таким чином, девальваційні очікування населення  зменшили міжнародні резервні активи НБУ та прискорили падіння курсу гривні, тому Правління Національного банку України постановою від 06.08.2009 № 466 затвердило План додаткових заходів Національного банку України щодо забезпечення стабільності грошової одиниці України. Ці заходи розділені на 4 групи: забезпечення стабільності грошової одиниці, забезпечення своєчасності виконання зобов’язань банків перед клієнтами, забезпечення програм рекапіталізації банків, активізація інвестиційної складової діяльності банків. Ці заходи повинні зменшити девальваційні очікування населення, посилити довіру до банківського сектору та, внаслідок цього, зупинити подальше падіння обмінного курсу національної валюти. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2. Проблеми функціонування валютного ринку

      Важливими елементами зовнішньоекономічного механізму в умовах розвинутої ринкової системи є податкова, кредитна, депозитна, цінова, митно-тарифна політика, зокрема і валютна. В Україні ці процеси мають поки що недосконалий характер і потребують загального поліпшення.

      Ключовим  елементом зовнішньоекономічного  механізму є валютна політика, яка являє собою сукупність заходів  держави та центрального банку у  сфері валютних відносин (валютні  обмеження, регулювання валютних курсів, імпортні депозити) з метою впливу на платіжний баланс, валютний курс та конкурентоздатність національного виробництва. Крім зазначених загальних завдань, українська держава має вирішувати в галузі валютних відносин і ряд специфічних проблем, що випливають із конкретно-історичної ситуації, яка склалася сьогодні:

- забезпечення  стабільності гривні відносно  провідних валют світу;

- залучення  іноземної валюти в країну  і використання її як засобу  стабілізації національної економіки;

- створення  державного валютного фонду й ринку валюти.

      На  жаль, валютні проблеми вирішуються в Україні вкрай повільно і наштовхуються на великі труднощі. Розглянемо кожну з проблем детальніше.

      Теперішня ситуація на валютному ринку характеризується нестійкою рівновагою, що виявляється  в постійних коливаннях курсу  долара (рис.5.). Це коливання обумовлене тим, що рівень золотовалютних резервів Центрального банку залишається недостатнім для згладжування різких стрибків курсу долара. Покупка валюти Центральним банком на ринку йде не тільки на поповнення резервів, але і на обслуговування зовнішньої заборгованості. Чим більше потрібно засобів для обслуговування зовнішнього боргу, тим менше можливостей у Центрального банку проводити політику згладжування коливань курсу долара. До того ж, слабкий експортний потенціал не забезпечує достатніх валютних надходжень у країну, а відсутність нормальної економічної ситуації примушує експортерів приховувати валюту за кордоном, оскільки у них немає гарантій вільного розпорядження своїми валютними коштами й необхідних стимулів до їх інвестування в національну економіку.

Рис.5. Курс долара у 2008-2009 рр., грн. за 100 дол. США 

      Ключовими вимогами, які необхідні для успішного  функціонування валютного ринку  є:

- забезпечення  відповідної ліквідності. Ця умова  припускає існування офіційних резервів у урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору;

- дія  механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти;

- впевненість  у міжнародній грошовій системі.  Якщо фірми та інвестори приватного  сектору будуть впевнені у  тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої  міжнародної системи платежів, вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того, щоб викликати довіру до системи.